Постанова

від 30.08.2022 по справі 914/3097/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2022 р. м. Львів Справа №914/3097/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівВ.М. Гриців

О.В. Зварич

секретар судового засіданняЗалуцький Д.Т.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства АВ-ТРАНС-КОМПАНІ за вих. №4 від 17.03.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/718/22, 01-05/721/22 від 22.03.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року (суддя Горецька З.В., повний текст рішення складено 23.02.2022, м. Львів)

у справі №914/3097/21

за позовом Приватного підприємства ТЕПЛО-ІНВЕСТ, м. Вінниця

до відповідача Приватного підприємства АВ-ТРАНС-КОМПАНІ, м. Червоноград

про стягнення заборгованості в розмірі 503 337,94 грн.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

18.10.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області від Приватного підприємства «Тепло-Інвест» надійшла позовна заява до Приватного підприємства «АВ-Транс-Компані» про стягнення 432 187,39 грн. основного боргу за отриманні товарно-матеріальні цінності, 23456,30 грн. пені, 4475,52 грн. 3% річних, 43218,73 грн. втрат від інфляційних процесів , що загалом становить 503337,94 грн. Поряд з цим просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати , що на момент подання позову складаються з судового збору в сумі 7550,07 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн. (а.с.1-5).

Дані позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням умов договору №30/04-21 від 30.04.2021 у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 432 187,39 грн. Відтак, позивачем на основну суму заборгованості нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрат. В обґрунтування даного посилається на положення ст. ст. 11, 15, 526, 553, 554 Цивільного кодексу України, ст. ст. 11, 16, 80, 126, 162, 164 ГПК України.

Відповідач в свою чергу проти позовних вимог заперечив, вказавши на те, що документи долучені до позовної заяви викликають сумніви у їх достовірності, оскільки на таких відсутня печатка відповідача. Вказує, що жодних матеріальних цінностей відповідачем не отримано.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2022 у справі №914/3097/21 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі основного боргу 432 187,39 грн., 23456,30 грн. пені, 5621,87 грн. інфляційних втрат, 4475,52 грн. 3% річних, cудовий збір 6 986,12 грн. та 27 759,15 грн. витрат на правову допомогу.

Дане рішення мотивовано тим, що відповідачем, в порушення умов договору №30/04-21 від 30.04.2021, не виконано зобовязання, щодо повного розрахунку за посталений товар генератора дизельного, а саме сплачено лише 432187,39 грн., а відтак заборгованість становить 432187,39 грн. , яка не спростована останнім належними та допустимими доказами, а відтак судом першої інстанції задоволено таку до стягнення в примусовому порядку. Поряд з цим, позивачем нараховано пеню, відповідно до положень п.7.2. договору в сумі 23456,30 грн., а також інфляційній в сумі 43218,73 грн. та 3% річних в сумі 4475,52 грн. відповідно до положень ст. 625 ЦК України. Згідно здійсненого перерахунку судом першої інстанції вирішено, що обґрунтованими є суми в розмірі 5621,87 грн. інфляційних втрат та 4475,52 грн. 3% річних.

Щодо витрат на правову допомогу то такі в сумі 30 000,00 грн. визнано співрозмірними з предметом спору та такими, які підтверджені матеріалами справи, а отже відповідно до часткового задоволення позовних вимог, ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача 27 759,15 грн. Щодо даного суд першої інстанції посилається на положення ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України та

Відповідач ПП «АВ-ТРАНС-КОМПАНІ», не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

-судом, на думку скаржника, не в повній мірі досліджено обставини справи, в частині отримання матеріальних цінностей, не витребувано оригінали первинних документів. Зазначає, що такі, згідно видаткової накладної №176 від 27.05.2021 ним не отримувались. При цьому, вказує, що така накладна не містить печатки відповідача, а видаткові накладні згідно додатку до позову п.10 не направлялись відповідачу, про що зазначалось у відзиві на позов. На копіях документів, які направив позивач з позовом, як і на копії договору №30/04-21 від 30.04.2021 відсутньою є печатка підприємства.

Щодо стягнення 27 759,15 грн. витрат на правові послуги, то вказує, що в цій частині рішення суду також є незаконним, посилаючись при цьому на те, що судом не враховано заперечень на явну завищеність суми та невідповідність такої вимогам законодавства.

Відповідно до цього, просить рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2022 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю.

Позивач ПП «Тепло-Інвест» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи такої вказуючи на те, що на документах, які підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей, є печатка відповідача, яка ідентична тому відбитку печатки відповідача, який проставлений у відзиві на позов. Оригінали всіх наданих до суду документів наявні у позивача і вони були надані представником позивача для огляду в судовому засіданні, в підтвердження чого посилається на аудіозапис судового засідання. Також зазначає, що всі надані до суду первинні документи підписані директором відповідача, в документах зазначена посада прізвище особи, яка підписала документ, підпис директора ПП «АВ-Транс-Компані» скріплений печаткою останнього. Податкові накладні направлені відповідачу, що підтверджується описом поштового вкладення про відправлення із додатками відповідачу, який міститься в матеріалах справи. Щодо стягнення суми адвокатських витрат , то вказує, що дана сума є обґрунтованою, а відтак просить рішення місцевого господарського суду в цілому залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06 квітня 2022 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Зварич О.В.) поновлено ПП «АВ-Транс-Компані» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року у справі №914/3097/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства АВ-ТРАНС-КОМПАНІ за вих. №4 від 17.03.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/718/22, 01-05/721/22 від 22.03.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року у справі №914/3097/21. Витребувано матеріали справи №914/3097/21 в Господарського суду Львівської області.

26.04.2022 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №914/3097/21.

В подальшому, ухвалою суду від 27.04.2022 призначено розгляд справи №914/3097/21 в судове засідання на 11.05.2022 об 11 год. 40 хв.

Ухвалами суду від 11.05.2022, 08.06.2022 ,06.07.2022, 01.08.2022 розгляд справи відкладався та перепризначався з підстав, наведених в таких.

30.08.2022 на електронну адресу суду від представника позивача поступило клопотання, б/н від 30.08.2022, в якому останній просить провести розгляд справи за відсутності представника позивача. Апеляційну скаргу просить залишити без задоволення.

31.08.2022 в судове засідання сторони участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки не повідомили.

Станом на 31.08.2022 додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані у справі докази,судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про часткову не відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2022 у справі №914/3097/21 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

30.04.2021 Приватним підприємством «АВ-Транс-Компані» та Приватним підприємством «ТЕПЛО-ІНВЕСТ» укладено договір № 30/04-21 (а.с.15-16), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором приватне підприємство «ТЕПЛО-ІНВЕСТ» зобов`язувалось поставити і передати у власність ПП «АВ-Транс-Компані» визначений цим договором товар, перелік якого визначається у додатку №1 до цього договору (специфікації), який є невід`ємною частиною договору. Постачальник виконує своїми силами передбачені договором зобов`язання, здійснює поставку і передачу товару в обумовлені строки, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Згідно підписаної до договору № 30/04-21 від 30.04.2021 специфікації від 30.04.2021 ПП «ТЕПЛО-ІНВЕСТ» зобов`язувалось поставити ПП «АВ-Транс- Компані» генератор дизельний DJ 262 BD (в капоті) в кількості 1 шт. вартістю 787669,78 грн. з ПДВ, щит АВР-200-400-М-31 (1484) в кількості 1 шт. вартістю 76 705,00 з ПДВ (а.с.17).

Загальна вартість товару, відповідно до умов договору (п.2.1) складає 864374,78 грн.

ПП«ТЕПЛО-ІНВЕСТ» поставило відповідачу, згідно з товарно-транспортною накладною №181 від 27.05.2021 товар, а саме: генератор дизельний DJ 262 BD (в капоті) в кількості 1 шт. вартістю 787669,78 грн. з ПДВ, щит АВР-200-400-М-31 (1484) в кількості 1 шт. вартістю 76705,00 з ПДВ (а.с.19-20).

На дану поставку ПП «ТЕПЛО-ІНВЕСТ» виписано видаткову накладну №176 від 27.05.2021.

Товарно-транспортна накладна № 181 від 27.05.2021 та видаткова накладна №176 від 27.05.2021 підписані директором відповідача та скріплені печаткою відповідача (а.с.21, 19).

Як встановлено обставинами справи, ПП«ТЕПЛО-ІНВЕСТ» провело виписку та реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наступними податковими накладними: - податкова накладна №4 від 06.05.2021р.на суму ПДВ 8333,33 грн.(реєстраційний номер в Єдиному реєстрі податкових накладних 9137602878); - податкова накладна № 16 від 18.05.2021 на суму ПДВ 63697,90 грн. (реєстраційний номер в Єдиному реєстрі податкових накладних 9155367633); - податкова накладна № 40 від 27.05.2021 на суму ПДВ 72031,23 грн. (реєстраційний номер в Єдиному реєстрі податкових накладних 9158032919) (а.с.22-30).

ПП «АВ-Транс-Компані» сплачено 432187,39 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: - 50000,00 грн. 06.05.2021 платіжним дорученням № 91; - 382187,39 грн. 18.05.2021 платіжним дорученням № 100 (а.с.30, 31).

При цьому, матеріали справи містять копію листа ПП «АВ-ТРАНС-КОМПАНІ», в якому висловлено прохання поставити товар за договором №30/04-21 від 30.04.2021 (а.с.18).

11.08.2021 позивачем надіслано відповідачу претензію за вих. №74 (а.с.33-34) на суму 432 187,39 грн., яка залишена без відповіді та реагування.

Відповідно до цього, позивачем подано позов про стягнення з відповідача в примусовому порядку 432 187,39 грн. основного боргу за отримані товарно-матеріальні цінності, а також 23456,30 грн. пені нарахованої на підставі п. 7.2. договору №30/04-21 від 30.04.2021, 4475,52 грн. 3% річних та 43218,73 грн. втрат від інфляції нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України. Поряд з цим позивач просив стягнути з відповідача судовий збір в сумі 7550,07 грн. та витрати на правову допомогу сумі 30 000,00 грн.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується положенням ст. 193 Господарського кодексу України, врегульовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до вимог п.4.1 договору №30/04-21 від 30.04.2021 покупець перераховує кошти на поточний рахунок постачальника згідно рахунків - фактур, виставлених постачальником у розмірі: - першу частину вартості товару покупець сплачує протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання цього договору до 06.05.2021 у вигляді передоплати в розмірі 50% - 432 187,39 грн. з ПДВ; - другу частину вартості товару покупець сплачує в день поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних в розмірі 50% - 432187,39 грн. з ПДВ.

Отже, як встановлено матеріалами справи на виконання вище вказаного договору ПП«ТЕПЛО-ІНВЕСТ» поставило відповідачу товар генератор дизельний DJ 262 BD (в капоті) в кількості 1 шт. вартістю 787 669,78 грн. з ПДВ, щит АВР-200-400-М-31 (1484) в кількості 1 шт. вартістю 76705,00 з ПДВ, що підтверджується товарно-транспортною накладною №181 від 27.05.2021.

Надану поставку ПП«ТЕПЛО-ІНВЕСТ» виписано видаткову накладну №176 від 27.05.2021.

Вказані товарно-транспортна накладна №181 від 27.05.2021 та видаткова накладна №176 від 27.05.2021 підписані директором відповідача та скріплені печаткою відповідача.

ПП «АВ-Транс-Компані» сплачено 432 187,39 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №91 від 06.05.2021 на суму 50 000,00 грн. та №100 від 18.05.2021 на суму 382187,39 грн.

Вказана сума складає відповідно до п. 4.1 першу частину вартості товару.

Відтак відповідно до цього, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, з матеріалів справи , а саме документів за підписами та печатками сторін (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна), які у сукупності підтверджують вчинення відповідачем конклюдентних дій, щодо замовлення та оплати замовленого товару, та як факт і прийняття товару за видатковою накладною. У протилежному випадку, до матеріалів справи відповідачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій, не долучено жодних доказів, які б спростовували вказане. Судом першої інстанції вказано, що обставини зазначені відповідачем у відзиві спростовуються доказами долученими до матеріалів справи, і дане не спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Отже, відповідно до цього, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 432 187,39 грн. основного боргу, оскільки такий не спростований належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України.

Щодо вимог скаржника в апеляційній скарзі про те, що долучені копії документів позивача викликають сумніви у їх достовірності, а тому просить суд витребувати оригінали таких у позивача, то судова колегія апеляційного суду зазначає, що суд першої інстанції досліджував оригінали таких. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявні в матеріалах справи копії первинних документів підписані директором відповідача, в документах зазначено посада та прізвище особи, яка підписала документ, підпис директора ПП «АВ-Транс-Компані» скріплений печаткою останнього. Слід зазначити, що відповідач, як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі, не обґрунтував факт часткової оплати ним за отриманий товар, по вищевказаних документах.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 7.2 договору №30/04-21 від 30.04.2021 передбачено, що при простроченні покупцем термінів оплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми недоплати.

Отже, на підставі даного позивачем нараховано та заявлено до стягнення 23 456,30 грн. пені.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наявного матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем нараховано відповідачу 4 475,52 грн. 3% річних та 43 218,73 інфляційних втрат.

Проаналізувавши розрахунок позивача з матеріалами справи, судова колегія апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про стягнення 23 456,30 грн. пені., інфляційних втрат в розмірі 5 621,87 грн., згідно розрахунку.

Щодо стягнення 43 218,73 грн. втрат від інфляційних процесів, то такі підлягають стягненню сумі 5621,87 грн., оскільки позивачем невірно розраховано було такі, згідно розрахунку, а відтак, в задоволенні 37596,86 грн. інфляційних втрат правомірно відмовлено судом першої інстанції за необґрунтованістю.

Поряд, з цим в суді першої інстанції позивач в позовній заяв просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, що на момент подання позову складаються з судового збору в сумі 7550,07 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн. (а.с.1-5). В обґрунтування даного долучено: копію договору про надання правової допомоги від 20.09.2021, копію додаткової угоди №1 від 20.09.2021 до договору про надання правової допомоги від 20.09.2021; копії квитанцій до прибуткового касового ордеру від 20.09.2021, 21.09.2021 та від 22.09.2021, оригінал ордеру серія ВН №183434 від 27.09.2021, копія свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю Хейніс О.Г. від 25.05.2018, серія РН №1406 (а.с.36-40, 42, 43).

Судом першої інстанції в оспорюваному рішенні стягнуто з відповідача на користь позивача 27759,15 грн. витрат на правову допомогу пропорційно розміру задоволених вимог, з чим суд апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне:

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності, з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У постанові Верховний Суд від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 висловлено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Оспорюваним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 6986,12 грн. судового збору та 27759,15 грн. витрат на правову допомогу.

Обставинами справи встановлено, що 20.09.2021 між адвокатом Хейніс О.Г. та ПП «Тепло-Інвест» укладено договір про надання правової допомоги (а.с.36-38), згідно п.1.1. якого предметом є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів , а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) у фіксованому розмірі, за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах , визначених договором.

20.09.2021 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 20.09.2021 , згідно п.1 якої сторони за цією додатковою угодою домовились, що адвокатом на виконання умов основного договору про надання правової допомоги від 20.09.2021 зобов`язується надати клієнту наступні послуги: 1.1. підготувати та подати до Господарського суду Львівської області позовну заяву клієнта до ПП «АВ-Транс-Компані» про стягнення заборгованості (основного боргу, пені, 3% річних, втрат від інфляції) за договором №30/04-21 від 30.04.201 в строк до 15.10.2021; 1.2. представляти інтереси клієнта у господарському суді Львівської області за позовною заявою клієнта до ПП «А-Транс-Компані» про стягнення заборгованості (основного боргу, пені, 3% річних, втрат від інфляції) за договором №30/04-21 від 30.04.2021.

Пунктом 2 вищевказаної додаткової угоди встановлено, що сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката за надання послуг, передбачених п.1 даної додаткової угоди становить 30 000,00 грн. при цьому зазначено, що відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , гонорар може бути встановлений у фіксованій формі.

Позивачем сплачено адвокату 30 000,00 грн., що підтверджується квитанціями від 20.09.2022, 21.09.2021 та від 22.09.2021 (а.с.40).

Позовна заява в даній справі складена та підписана представником позивача адвокатом О.Г.Хейніс (а.с.1-5), в якій вказано, опис виконаних робіт (наданих послуг) : 1. Вивчення документів, наданих для написання позовної заяви 3 000,00 грн.; 2. Надання усних консультацій 3000,00 грн; 3. Підготовка та написання позовної заяви , підготовка додатків 7000,00 грн. ; 4. Представництво інтересів позивача в суді першої інстанції 17 000,00 грн. Разом :30 000,00 грн. При цьому також вказує, що у суді апеляційної інстанції розмір таких становить 15 000, 00 грн., а в суді касаційної інстанції також 15 000,00 грн (а.с.4, позовної заяви).

Відповідач у відзиві на позов заперечує розмір витрат на надання правової допомоги в даній справі, вказуючи на те, що поданий опис виконаних робіт у сукупності з доказами, які містяться у матеріалах справ не доводять надання правової допомоги, оскільки відсутні докази вивчення адвокатом документів (доказів) надання усних консультацій клієнту та інше. Розрахунок суми гонорару вважає явно завищеним та необґрунтованим , вказує, що докази на підтвердження надання таких послуг є відсутніми в матеріалах справи.

Проаналізувавши вище викладене, матеріали справи в сукупності з поданим представником позивача доказами на понесення судових витрат на послуги адвоката та запереченнями відповідача викладеними у відзиві на позов, судова колегія апеляційного суду вважає, що сума адвокатських витрат в розмірі 30 000,00 грн. є завищеною.

Враховуючи те, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, на підставі укладеного ними договору, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність, на що вказала Велика Палата Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, а відтак встановивши, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн. не відповідають критерію "розумності їх розміру" і їх відшкодування матиме надмірний характер, а стягнення цих витрат у сумі 10 000,00 грн. (3000,00 грн. «вивчення документів, наданих для написання позовної заяви» + 7000,00 грн. «підготовка та написання позовної заяви, підготовка додатків»=10000,00 грн.) є співрозмірним з наданими адвокатом послугами у суді першої інстанції, обґрунтованими, відповідають критерії "необхідності і обґрунтованості". Щодо надання усних консультацій на суму 3000,00 грн. та представництва інтересів позивача в суді першої інстанції -17 000,00 грн. то дані суми є необґрунтованими, з огляду на те, що невідомо чи такі консультації надавались, щодо судових засідань, та як вбачається з матеріалів справи участь представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Отже, суд апеляційної інстанції, враховуючи наведене вище вважає, що обґрунтованими до стягнення з відповідача на користь позивача є правові витрати в сумі 10 000,00 грн., в задоволенні решти - слід відмовити.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 21 лютого 2022 року у справі №914/3097/21 в частині часткового задоволення позовних вимог з додержанням норм матеріального і процесуального права. В частині стягнення судових витрат таке прийнято з порушення норм процесуального права, а тому в цій частині таке підлягає частковому скасуванню, з прийняттям нового про часткове задоволення вимог позивача, щодо витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн., в решті - слід відмовити.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку, суд апеляційної інстанції, не змінює рішення, щодо позовних вимог та не ухвалює нового рішення в цій частині, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства АВ-ТРАНС-КОМПАНІ за вих. №4 від 17.03.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/718/22, 01-05/721/22 від 22.03.2022) задоволити частково.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року у справі №914/3097/21 скасувати, в частині стягнення витрат на правову допомогу. В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з ПП «АВ-Транс-Компані» (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Львівська, 36, ЄДРПОУ 37591946) на користь ПП «Тепло-Інвест» (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 4, ЄДРПОУ 36604372) - 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу . В решті стягнення суми правових витрат - відмовити.

3.Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №914/3097/21 повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 19 вересня 2022 року.

Головуючий суддяІ.Б.Малех

СуддяВ.М.Гриців

СуддяО.В.Зварич