Рішення

від 15.02.2022 по справі 922/4196/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4196/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Груп", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантрейд 2021", м.Харків про стягнення коштів 233 650,35 грн. за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота Груп" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантрейд 2021" про стягнення заборгованості у загальній сумі 233 650,35 грн., з якої: 227 700,38 грн. - основний борг, 3649,44 грн. - 3% річних, 2300,53 грн. - інфляційні нарахування.

Відповідно до наданого позивачем попереднього розрахунку судових витрат судовий збір за подання позовної заяви складає 3504,75 грн, витрати на професійну правничу допомогу 30 000,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що за видатковими накладними №24 від 07.04.2021, №25 від 07.04.2021 відповідачу було поставлено товар на загальну вартість 267 700,38 грн. Вказаний товар відповідач вчасно та в повному обсязі не оплатив, у зв`язку із чим, останньому, у відповідності до ст.625 ЦК України були нараховані на суму боргу 227 700,38 грн. 3% річні та інфляційні нарахування.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.10.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТА ГРУП" залишено без руху, встновлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення даної ухвали шляхом надання до позовної заяви в оригіналі доказів сплати судового збору у розмірі 3504,75 грн та подання до суду засвідчених у відповідності до вимог чинного законодавства копій усіх додатків.

30.04.2021 позивачем усунено недоліки, які були підставою для винесення ухвали від 19.04.2021, разом заявою (вх.№9993).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2021 призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.12.2021 о 10:00.

08.11.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№26262),а саме: копії листа від 29.10.2021; електронної роздруківки на підтвердження отримання листа від відповідача. Також у цьому клопотанні позивач просить поновити йому процесуальний строк на подання вищевказаних доказів.

29.11.2020 відповідач до суду надав відзив на позовну заяву (вх.№28146) відповідно до якого просить суд у задоволенні позову відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що між сторонами не укладався договір поставки , видаткові накладні не підписувались, акт звірки взаєморозрахунків та письмова вимога про сплату заборгованості на адресу відповідача не надходили. Окремо зазначає, що між сторонами було досягнуто згоди про надання товару (металопрокату) на реалізацію, оплату якого відповідач мав здійснювати тільки після його продажу. З огляду те, що сторонами не було визначено строки перерахування грошей за отриманий товар на рахунок позивача вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат ,на думку відповідача, є необґрунтованими.

Протокольною ухвалою від 01.12.2021 на підставі ч.1 ст.119 ГПК України поновлено позивачу строк для доручення доказів, які були додані останнім до клопотання (вх.№26262 від 08.11.2021). Вказані докази долучені судом до матеріалів справи; відкладено підготовче засідання на 15.12.2021.

З метою надання сторонам можливості для мирного врегулювання спору, на підставі ч.3 ст.177 ГПК України було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 19.01.2022.

Протокольною ухвалою від 19.01.2022 підготовче провадження закінчено та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.02.2022 о 12:00.

09.02.2022 представник відповідача, в порядку ч.8 ст.129 ГПК України до суду подав заяву (вх.№3105) про намір надати докази понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення по справі.

У судовому засіданні 09.02.2022 представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

09.02.2022 у судовому засіданні було проголошено перерву до 16.02.2022 о 10:20.

Після закінчення перерви у судове засідання 16.02.202 представники сторін не з`явились.

Відповідно до ч. 1ст. 202ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач на підставі видаткової накладної №24 від 07.04.2021 здійснив відповідачу поставку товару на суму 22085,00 грн. без ПДВ, а за видатковою накладною №25 від 07.04.2021 поставив відповідачу товар на суму 25080,00 грн. без ПДВ.

Всього за вказаними видатковими накладними поставлено товар на суму 267700,38 грн.

Проте, відповідач оплатив на користь позивача лише частково вартість отриманого у власність товару на суму 40000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №33 від 04.06.2021 на суму 10000,00 грн., №925 від 02.07.2021 на суму 5000,00 грн., №971 від 15.07.2021 на суму 5000,00 грн., №1002 від 23.07.2021 на суму 5000,00 грн., №1161 від 27.08.2021 на суму 5000,00 грн., №1187 від 01.09.2021 на суму 5000,00 грн., №1249 від 09.09.2021 на суму 5000,00 грн. (а.с. 51-57), у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 227700,38 грн.

На підставі вказаних обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 227700,38 грн.

Спірні правовідносини сторін є господарським та регулюються нормами, що визначають порядок укладання та виконання договору поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 265 Господарського кодексу Україниза договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1ст. 181 Господарського кодексу Українигосподарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами ч. ч. 1 - 4, 7ст. 180 Господарського кодексу Українизміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 640 Цивільного кодексу Українидоговір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч. 1 ст.641, ч. 2 ст.642 Цивільного кодексу Українипропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

В даному випадку господарські взаємовідносини сторін щодо укладення та виконання договору поставки підтверджуються видатковими накладними №25 від 07.04.2021 року, №24 від 07.04.2021 року та виписаним рахунком №29 від 02.04.2021, за якими відповідач прийняв товар у повному обсязі та здійснив часткову оплату.

Судом встановлено, що вищевказані видаткові накладні не підписані з боку відповідача, проте відповідач, здійснивши часткову оплату цього товару, підтвердив свою згоду з цими умовами та погодився на поставку товару на умовах, які запропоновані позивачем. Отримання відповідачем товару на суму 267700,38 грн. також підтверджує наявний в матеріалах справи лист ТОВ «Сантрейд» від 29.10.2021 (а.с.102), в якому наголошено на отриманні відповідачем за видатковими накладними №25,24 від 07.04.2021 товару на суму 267700,38 грн. та часткову його сплату на суму 40000,00 грн.

Вказані обставини свідчать про укладення сторонами договорів поставки у спрощеній формі, які оформлені відповідними видатковими накладними.

Статтею 629 Цивільного кодексу Українивстановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1ст. 193 Господарського кодексу Українисуб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 1ст. 692 Цивільного кодексу Українипокупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У матеріалах справи наявні докази поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 267700,38 грн, проте відповідачем зобов`язання по оплаті вказаного поставленого товару виконано частково, зокрема у розмірі 40000,00 грн, отже наявність у відповідача заборгованості у розмірі 227700,38 грн є обгрунтованою.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на існування домовленості між сторонами щодо встановлення строків оплати товару - після його реалізації відповідачем, оскільки будь-яких письмових доказів на зазначені обставини відповідачем надано не було, наявність відповідних домовленостей між сторонами позивачем заперечується.

Враховуючи вищенаведене у сукупності та зважаючи на те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «СОТА ГРУП» поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю «САНТРЕЙД 2021», відсутність відомостей про повну сплату вартості отриманого товару, тобто наявності заборгованості відповідача перед позивачем, суд, керуючись основними принципами господарського судочинства, верховенства права, а також необхідність дотримання принципу добросовісності виконання господарського зобов`язання, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 227700,38 грн.

Щодо позовних вимог вчастині стягнення 3% річних у сумі 3649,44 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 2300,53 грн.,суд зазначає наступне.

Відповідно дост. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК Українирозміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення.

Наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановівід 14.01.2020 у справі № 924/532/19.

З огляду на вимоги ст.79,86 ГПК Українигосподарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно здійснює перерахунок, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другоїстатті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першоїстатті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Як встановлено судом, в силу ч. 1ст. 692 ЦК Українивідповідач повинен був оплатити товар негайно після його прийняття, тобто у даному випадку: за видатковими накладними №24, 25 від 07.04.2021 у строк до 08.04.2021.

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних та інфляційні нарахування за період з 08.04.2021 по 19.10.2021.

Зважаючи на межі позовних вимог, у тому числі період нарахування інфляційних втрат та відсотків річних, судом перевірено розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних позивача та встановлено його арифметичну правильність, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СОТА ГРУП» про стягнення 2300,53 грн інфляційних нарахувань та3649,44 грн 3% річних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керуєтьсястаттею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача, а отже судові витрати по сплаті судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 3504,75 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.6,8,19,124,129 Конституції України; ст.11,526,611,612,623-629,655,712 Цивільного кодексу України; ст.4,20,73,74,77,129,233,236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТРЕЙД 2021» (61011, м.Харків, вул. Коцарська, 3 ; код ЄДРПОУ 43709093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОТА ГРУП» (49000, м.Дніпро, провулок Широкий, 7; код ЄДРПОУ 39360937) основний борг 227700 грн. 38 коп., 3% річних 3649 грн. 44 коп., інфляційні нарахування 2300 грн. 53 коп. та витрати по сплаті судового збору 3504 грн.75 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "23" лютого 2022 р.

СуддяС.Ч. Жельне