Ухвала

від 21.02.2022 по справі 140/2298/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

22 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/2298/22 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькавтодор Сервіс» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькавтодор Сервіс» до державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг» про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцькавтодор-Сервіс» звернулось з позовом до Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг» про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг», оформленого протоколом №5/12-05 від 18.01.2022 про відхилення тендерної пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькавтодор-Сервіс» за процедурою закупівлі: «Поточний середній ремонт автомобільної дороги місцевого значення О 030852/Н-17/-Городище-Мартинівка-Суховоля на ділянці від км 1+450 до км 4+680 Луцького району Волинської області, оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за №UA-2021-10-13-005711-b.

Одночасно з поданням адміністративного позову товариством з обмеженою відповідальністю «Луцькавтодор Сервіс» подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, а саме:

1. Заборонити Державному підприємству «Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області», його посадовим та службовим особам, вимагати від Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Південний» виконання банківської гарантії №16-001-46464-2021 від 12.11.2021 та сплати суми гарантії за нею, а також заборонити вчиняти будь-які інші дії, які пов`язані з виконанням банківської гарантії, в тому числі, але не обмежуючись, подавати чи направляти на адресу банку-гаранту письмові вимоги, листи, заяви тощо про сплату суми гарантії, передавати вимогу про сплату суми гарантії через банк відповідача, який підтвердить автентичним SWIFT-повідомленням на SWIFT-адресу банку-гаранта достовірність підписів та печатки відповідача на вимозі та повноваження особи (осіб), що підписала(и) вимогу.

2. Заборонити Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку «Південний», його посадовим та службовим особам, виконувати банківську гарантію №16-001-46464-2021 від 12.11.2021 та сплачувати суму гарантії за нею на користь Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області».

Вимоги зазначеної заяви мотивовано наступним:

- оскаржуване рішення відповідача про відхилення тендерної пропозиції ТзОВ «Луцькавтодор - Сервіс» (переможець) з підстави, що передбачена п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: «відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю», фактично містить підставу не повернення забезпечення тендерної пропозиції і дає можливість замовнику (відповідачу) звернутись до банківської установи із вимогою про сплату суми гарантії в розмірі 1178730 грн 03коп.;

- вирішення пред`явленого позову по суті щодо законності/незаконності оскаржуваного рішення та його скасування, не повертає процедуру публічної закупівлі у попередній стан і позивач розуміє, що вже не буде переможцем спірного тендеру, і, водночас, оскаржуване рішення і визначена у ньому явно незаконна підстава відхилення тендерної пропозиції позивача лежить в одній площині із підставами не повернення забезпечення тендерної пропозиції і дає підстави замовнику вимагати від банку сплати суми гарантії, що породжує подальше порушення прав позивача через виконання відповідачем та банком-гарантом протиправного рішення замовника;

- зазначені відповідачем у протокольному рішенні (протоколі) уповноваженої особи № 5/12-05 від 18.01.2022 підстави відхилення тендерної пропозиції позивача і його висновок щодо нібито відмови позивача, як переможця торгів, від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або не укладення договору про закупівлю не відповідають вимогам тендерної документації, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України і спростовуються поданими у складі тендерної пропозиції позивача підтверджуючими документами та відомостями, що свідчить про очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення; при цьому, незважаючи на надане позивачем документальне підтвердження свого наміру укласти договір про закупівлю (в матеріалах позовної заяви) і вчиненні ним дії для цього, саме з вини відповідача договір про закупівлю не був укладений.

Згідно з приписами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Умови та порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено статтею ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта та заборони відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що згідно до абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягара, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Як вже було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд приходить до висновку, що встановлення заборони відповідачу вимагати від банку сплати суми гарантії за банківською гарантією № 16-001-46464-2021 від 12.11.2021, а так само встановлення заборони банку виконувати банківську гарантію №16-001-46464-2021 від 12.11.2021 та вчиняти дії по сплаті суми гарантії на користь відповідача до прийняття остаточного рішення по даній справі, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність таких осіб, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.

При цьому, аргументи щодо безпідставності прийняття оскаржуваного рішення відповідачем, за своєю суттю, являються підставами позову, надання оцінки яким може здійснюватися виключно у ході судового розгляду справи по суті.

При цьому, зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача, оскільки єдиною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є незгода позивача з оскаржуваним рішенням.

У той же час, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, а тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Відтак, суд вважає, що перевірка протиправності оскаржуваного рішення можлива лише на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності під час судового розгляду справи на підставі позову, про забезпечення якого просить позивач.

Разом з тим, сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Однак, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18 від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19 та від 29.01.2020 у справі № 280/4367/19.Волинським окружним адміністративним судом встановлено відсутність об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, прав та інтересів без вжиття таких заходів.

Більше того, виходячи з наведеного вище висновку суду про те, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, суд констатує, що заявлення такого виду вжиття заходів забезпечення позову можливе при розгляді судом позовних вимог про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, однак такий спір за своєю природою є підсудним господарським судам України, а не адміністративним, відповідно вжиття заходів забезпечення вже заявленого адміністративного позову шляхом, визначеним позивачем в поданій заяві, стосується прав та інтересів позивача, які не можуть бути захищеними при даному судовому розгляді.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 150 - 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькавтодор Сервіс» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькавтодор Сервіс» до державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг» про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.В. Дмитрук