Рішення

від 09.02.2022 по справі 640/19031/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 року м. Київ № 640/19031/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника позивача Галицького І.В., представника відповідача Пущука М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Україна" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.04.2021 №00254260704.

В обґрунтування адміністративного позову з урахуванням відповіді на відзив, зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 16.03.2021 №21236/26/15-07-04-02/37750107 щодо встановлених в ході перевірки порушень ТОВ "Агро-Регіон Україна" вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час формування податкової звітності з податку на додану вартість за результатами здійснення господарських операцій із контрагентом-постачальником ТОВ «ТКК ОЛСТОР» щодо придбання кукурудзи у листопаді та грудні 2020 року.

Позивач зазначив, що господарські відносини із ТОВ «ТКК ОЛСТОР» є реальними, підтверджені належними й достатніми первинними документами та пов`язані із господарською діяльністю позивача.

Позивач вказує на помилковість та необґрунтованість доводів відповідача про неможливість здійснення таких операцій у зв`язку із відсутністю у ТОВ «ТКК ОЛСТОР» ресурсів для здійснення задокументованої діяльності, відповідних товарів у ланцюгу постачання та відсутність законного джерела введення в обіг товару. Зауважив, що податковий орган не компетентний в питанні можливої урожайності кукурудзи.

Крім того, позивач звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2021 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ "Агро-Регіон Україна" посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 16.03.2021 №21236/26/15-07-04-02/37750107, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій між ТОВ "Агро-Регіон Україна" та ТОВ «ТКК ОЛСТОР», з огляду на неможливість поставки ТОВ «ТКК ОЛСТОР» кукурудзи у задокументованих обсягах адже:

- у користуванні ТОВ «ТКК ОЛСТОР» відсутні земельні ділянки, площа яких достатня для вирощування кукурудзи у обсягах задокументованого постачання, також у ТОВ «ТКК ОЛСТОР» відсутні трудові ресурси необхідні для вирощування кукурудзи у обсягах задокументованого постачання;

- відсутність у ланцюгу постачання ТОВ «ТКК ОЛСТОР» товару, поставки якого документувались в адресу ТОВ "Агро-Регіон Україна" у листопаді та грудні 2020 року;

- наявність рішення від 03.03.2021 №47258 про відповідність ТОВ «ТКК ОЛСТОР» критеріям ризиковості платника податку, прийнятого з мотивів здійснення ТОВ «ТКК ОЛСТОР» сільськогосподарської діяльності за відсутності трудових ресурсів.

В ході судових засідань представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечив.

Суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

Працівниками Головного управління ДПС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агро-Регіон Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2020 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 16.03.2021 №21236/26/15-07-04-02/37750107, у якому зафіксовано порушення ТОВ "Агро-Регіон Україна" вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2020 року на суму 1 751 624 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки від 16.03.2021 №21236/26/15-07-04-02/37750107 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2021 №00254260704, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2020 року на суму 1 751 624 грн та застосовано до ТОВ "Агро-Регіон Україна" штрафні санкції у сумі 437 906 грн.

ТОВ "Агро-Регіон Україна" оскаржено податкове повідомлення-рішення від 06.04.2021 №00254260704 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України, рішенням якої від 09.06.2021 №12991/6/99-00-06-01-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне рішення без змін.

Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 06.04.2021 №00254260704, вважає таке рішення протиправним, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Встановлено, що 09.11.2020 між ТОВ «ТКК ОЛСТОР» (Постачальник) та ТОВ "Агро-Регіон Україна" (Покупець) укладено договір №09/11/20-КУ-ТО щодо поставки кукурудзи врожаю 2020 року, насипом, що є власністю Постачальника, у кількості 250 т +-3% за ціною 7180,02 грн з ПДВ, загальною вартістю 1 795 005 грн з ПДВ.

13.11.2020 між ТОВ «ТКК ОЛСТОР» (Постачальник) та ТОВ "Агро-Регіон Україна" (Покупець) укладено договір №13/11/20-КУ-ТО щодо поставки кукурудзи врожаю 2020 року, насипом, що є власністю Постачальника, у кількості 250 т +-3% за ціною 7400,04 грн з ПДВ, загальною вартістю 1 850 010 грн з ПДВ.

17.11.2020 між ТОВ «ТКК ОЛСТОР» (Постачальник) та ТОВ "Агро-Регіон Україна" (Покупець) укладено договір №17/11/20-КУ-ТО щодо поставки кукурудзи врожаю 2020 року, насипом, що є власністю Постачальника, у кількості 300 т +-3% за ціною 7130,04 грн з ПДВ, загальною вартістю 2 139 012 грн з ПДВ.

25.11.2020 між ТОВ «ТКК ОЛСТОР» (Постачальник) та ТОВ "Агро-Регіон Україна" (Покупець) укладено договір №28/11/20-КУ-ТО щодо поставки кукурудзи врожаю 2020 року, насипом, що є власністю Постачальника, у кількості 520 т +-3% за ціною 7400,04 грн з ПДВ, загальною вартістю 3 710 200 грн з ПДВ.

09.12.2020 між ТОВ «ТКК ОЛСТОР» (Постачальник) та ТОВ "Агро-Регіон Україна" (Покупець) укладено договір №09/12/20-КУ-ТО щодо поставки кукурудзи врожаю 2020 року, насипом, що є власністю Постачальника, у кількості 150 т +-3% за ціною 6770,04 грн з ПДВ, загальною вартістю 1 015 506 грн з ПДВ.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «ТКК ОЛСТОР» у день їх підписання поставлено ТОВ "Агро-Регіон Україна" кукурудзу у відповідних обсягах про що свідчать акти приймання-передачі товару та видаткові накладні від 09.11.2020, від 13.11.2020, від 17.11.2020, від 25.11.2020 та від 09.12.2020.

Згідно наявних у матеріалах справи копії платіжних доручень оплата відповідних партій кукурудзи проведена ТОВ "Агро-Регіон Україна" у повному обсязі згідно рахунків, виставлених ТОВ «ТКК ОЛСТОР».

За фактами вказаних поставок ТОВ «ТКК ОЛСТОР» складені податкові накладні, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також матеріали справи містять докази використання ТОВ "Агро-Регіон Україна" кукурудзи врожаю 2020 року у власній господарській діяльності, а саме продажу позивачем такого товару на експорт.

Стверджуючи про нереальність вказаних господарських операцій між ТОВ "Агро-Регіон Україна" та ТОВ «ТКК ОЛСТОР» відповідач зазначає про неможливість поставки ТОВ «ТКК ОЛСТОР» кукурудзи у задокументованих обсягах адже:

- у користуванні ТОВ «ТКК ОЛСТОР» відсутні земельні ділянки, площа яких достатня для вирощування кукурудзи у обсягах задокументованого постачання, також у ТОВ «ТКК ОЛСТОР» відсутні трудові ресурси необхідні для вирощування кукурудзи у обсягах задокументованого постачання;

- відсутність у ланцюгу постачання ТОВ «ТКК ОЛСТОР» товару, поставки якого документувались в адресу ТОВ "Агро-Регіон Україна" у листопаді та грудні 2020 року;

- наявність рішення від 03.03.2021 №47258 про відповідність ТОВ «ТКК ОЛСТОР» критеріям ризиковості платника податку, прийнятого з мотивів здійснення ТОВ «ТКК ОЛСТОР» сільськогосподарської діяльності за відсутності трудових ресурсів.

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом уставленої практики Верховного Суду, зокрема постанови від 03.09.2019 у справі №810/3790/17, при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копії первинних документів, які підтверджують рух товару від ТОВ «ТКК ОЛСТОР» до ТОВ "Агро-Регіон Україна", коштів за такий товар від ТОВ "Агро-Регіон Україна" до ТОВ «ТКК ОЛСТОР», використання такого товару у господарській діяльності ТОВ "Агро-Регіон Україна".

Стосовно висновків щодо відсутності у ТОВ «ТКК ОЛСТОР» ресурсів для здійснення задокументованих господарських операцій та відсутність факту (джерела) законного введення отриманих позивачем товарів в обіг, суд також зазначає наступне.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 висловлено правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

У постанові від 30.06.2020 №440/426/19 Верховний Суд вказав, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару порушення податкового законодавства є підставою для притягнення їх до відповідальності, а не підставою для виключення з податкового обліку позивача сум ПДВ за операціями, в яких ці постачальники не приймали участь.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Отже, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

У постановах від 17.09.2019 у справі №807/2332/15, від 21.07.2020 у справі №804/9089/13-а Верховний Суд вказав, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (постанова Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №804/9072/16).

У постанові від 10.09.2019 справа №814/2412/17 Верховний Суд вказав, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2020 у справі №520/399/19 зауважив, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності. Обов`язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Необхідно зауважити, що залучення матеріальних та трудових ресурсів для постачання товарів для позивача могло відбуватись без оформлення ТОВ «ТКК ОЛСТОР» та його постачальниками трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів щодо залучення матеріальних ресурсів. У такому разі може йти мова про порушення ТОВ «ТКК ОЛСТОР» вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів та товарів.

До того ж, вказані товари могли придбаватись ТОВ «ТКК ОЛСТОР» та його постачальниками у осіб, які не є платниками ПДВ, а тому відповідач не міг відслідкувати факти залучення таких осіб лише шляхом співставлення даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Суд зазначає, що висновки про відсутність у ТОВ «ТКК ОЛСТОР» трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а, отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №640/25059/19.

Доводи відповідача про наявність рішення від 03.03.2021 №47258 про відповідність ТОВ «ТКК ОЛСТОР» критеріям ризиковості платника податку, прийнятого з мотивів здійснення ТОВ «ТКК ОЛСТОР» сільськогосподарської діяльності за відсутності трудових ресурсів, суд розцінює критично.

Так, вказане рішення не існувало на момент здійснення досліджуваних господарських операцій між ТОВ "Агро-Регіон Україна" та ТОВ «ТКК ОЛСТОР».

Рішення про відповідність ТОВ «ТКК ОЛСТОР» критеріям ризиковості платника податку прийняте контролюючим органом під час моніторингу податкових накладних поданих на реєстрацію ТОВ «ТКК ОЛСТОР».

При цьому, згідно постанови Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18 здійснення моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. При здійсненні такого моніторингу не надається оцінка реальності відповідних господарських операцій.

Тому, відсутні підстави вважати, що наявність вказаного рішення від 03.03.2021 №47258 є доказом документування ТОВ «ТКК ОЛСТОР» нереальних господарських операцій.

Крім того, суд зауважує, що за результатом здійснення вказаних поставок кукурудзи в адресу позивача, ТОВ «ТКК ОЛСТОР» складено податкові накладні від 09.11.2020 №1, від 13.11.2020 №2, від 17.11.2020 №3, від 25.11.2020 №4, від 09.12.2020 №1, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Побічно суд враховує й те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2021 у справі №640/17560/21, яке набрало законної сили 23.12.2021 визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у місті Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критерію ризиковості платника податку від 15.02.2021 №32993, зобов`язано Головне управління ДПС у місті Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ТКК ОЛСТОР» (код ЄДРПОУ 39867444) з переліку платників податку, які відповідають п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки щодо нереальності вказаних господарських відносин між ТОВ "Агро-Регіон Україна" та ТОВ «ТКК ОЛСТОР», а матеріали справи та встановлені судом обставини свідчать про протилежне.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд вважає, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та у повній мірі спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку, не наведено доводів щодо здійснення позивачем усіх із досліджених під час перевірки господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки та правомірності прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення від 06.04.2021 №00254260704, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача у повному обсязі.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про задоволення позову, позивача підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 22700 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Україна" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.04.2021 №00254260704.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Україна" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Україна" (місцезнаходження юридичної особи: 01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 19-21, літера «А»; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 37750107).

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 44116011).

Суддя О.М. Чудак