Постанова

від 22.02.2022 по справі 360/7654/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року справа №360/7654/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Сіваченка І.В., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Михайлюка Андрія Григоровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 р. у справі № 360/7654/21 (головуючий І інстанції І.В. Тихонов) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Розквітненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, Широківської сільської військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області, Громадської організації "Центр підтримки інвалідів "Разом", Сватівської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання надати в оренду земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Розквітненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, Широківської сільської військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області, Громадської організації "Центр підтримки інвалідів "Разом", Сватівської районної державної адміністрації Луганської області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язати надати в оренду земельну ділянку.

Позивачем одночасно з поданням позовної заяви подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом:заборони Громадській організації «Центр підтримки інвалідів «Разом» користуватися земельною ділянкою (обробляти землю, засівати) за кадастровим номером 4424885100:01:002:0024, площею 33,2853 га та заборонити Громадській організації «Центр підтримки інвалідів «Разом» вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням цієї земельної ділянки.

Заява вмотивована тим, що очевидними є ознаки протиправності наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 1008-сг від 31.05.2019, на підставі якого була передана земельна ділянка та прийнятого незаконно на його підставі рішення Сватівської районної державної адміністрації про державну реєстрацію права постійного користування земельної ділянки кадастровий номер 4424885100:01:002:0024 за Громадською організацією «Центр підтримки інвалідів «Разом», як таким що прийнятий з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема, вимог ст. 122, 123, 124 ЗК України та ст. 50 Закону України «Про землеустрій». Всі дії можуть ускладнити подальше виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог та повернення земельної ділянки до її власника Розквітненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції якою відмовлено в задоволені клопотання про застосування заходів забезпечення позову, подав апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що даний спір за своєю сутністю є спором щодо права відповідача-1 громадської організації Центр підтримки інвалідів «Разом» Центр підтримки інвалідів «Разом» на спірне нерухоме майно та відновлення права позивача на спірну земельну ділянку, кадастровий номер 4424885100:01:002:0024, площею 33,2853 га.

Зокрема, в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову є ознаки протиправності наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 1008-сг від 31.05.2019 року, яким передано у постійне користування Громадській організації «Центр підтримки інвалідів «Разом»» земельну ділянку, та рішення Сватівської районної державної адміністрації, яким здійснено державну реєстрацію права постійного користування вказаної земельної ділянки за громадською організацією «Центр підтримки інвалідів «Разом». Позивач мав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, однак вказаними вище діями суб`єктами владних повноважень всупереч вимогам чинного законодавства, незаконно використовуючи приватну власність позивача надано у власність Громадській організації «Центр підтримки інвалідів «Разом» земельну ділянку, кадастровий номер 4424885100:01:002:0024.,які на думку позивача є протиправними та порушують його право на вказану земельну ділянку. Позивач має обґрунтоване припущення, що невжиття вказаних в заяві про забезпечення позову заходів забезпечення позову може призвести до проведення з боку відповідача громадської організації будь-яких сільськогосподарських робіт на спірний земельній ділянці,засівання земельної ділянки та збору врожаю з неї, що у разі задоволення позову призведе до необхідності відшкодування завданих збитків. Існує реальна загроза подальшого відчуження відповідачем земельної ділянки

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Відмовляючи в забезпечені позову, суд виходив з того, що позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причини неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив, у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішення відповідача. Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до ч.1, 2 та 4 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За ч.1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За ч. 2 та 4 статті 151 КАС України, cуд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів.

Відповідно до ч.3 ст.152 КАС України, у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Також, згідно з абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" визначає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 дійшов висновку щодо застосування зазначених підстав забезпечення позову у адміністративній справі про таке:

«Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.».

Отже, суд при вирішенні питання про забезпечення позову у кожному випадку, повинен виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18.

Тобто, заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Позивач, як підставу для задоволення заяви зазначає, що має місце очевидна протиправність оскаржуваного рішення, а наслідком дії вказаного рішення може істотно ускладнити і унеможливити виконання судового рішення та ефективний захисту його прав та інтересів.

Щодо посилання позивача на очевидну протиправність оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Верховний Суд, в своїй постанові від 10.04.2019 №826/16509/18 звернув увагу на те, що вирішуючи заяву, суд повинен був проаналізувати та оцінити ці доводи заявника. Щодо "очевидності" ознак протиправності наказу та порушення прав позивача, то пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на позивача. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Позивач обґрунтовує очевидну протиправність рішення відповідача порушенням відповідачем вимог законодавства. При цьому, в обґрунтування очевидної протиправності позивач посилається на власну оцінку положенням законодавства їх застосування до спірних правовідносин та доказам наданим до суду.

Крім того, доводи позивача щодо очевидної протиправності наказу відповідають обґрунтуванням позову.

Суд зазначає, що наявність або відсутність таких доказів на яких ґрунтується оскаржуване рішення відповідача підлягає дослідженню судом під час розгляду справи по суті.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, доводи позивача щодо очевидної протиправності відповідають обґрунтуванням позову.

Отже, позиція заявника, покладена в основу мотивації заяви про забезпечення позову, ґрунтувалась на припущеннях й не була підтверджена жодними доказами.

Суд зазначає, що посилання на подані заявником докази наявності ознак протиправності оскаржуваного наказу та порушення вимог законодавства, є передчасними, та не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.

Щодо посилання апелянта на ст. 77 КАС України, як на обґрунтування апеляційної скарги, а саме, що в адміністративному процесі тягар доказування покладається на відповідача, суд зазначає наступне.

За ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.(ч.1 ст.72 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2, 3 ст.154 КАС України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що положення ст. 77 КАС України встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності під час розгляду справи.

Отже факт наявності чи відсутності порушеного права позивача щодо оскаржуваного у спірних правовідносинах рішення повинен бути доведений відповідними засобами доказування за наслідками розгляду справи та встановлений судом під час прийняття рішення.

У той же час КАС України не покладає обов`язку на суд встановлювати доведеність такого факту на час відкриття провадження у справі, розгляду заяви зацікавленої особи про вжиття заходів забезпечення позову, як і не пов`язує доведення таких обставини для визначення підстав, передбачених ч.2 ст.150 КАС України, за яких такі заходи вживаються.

Отже, позивач не навів жодних обставин, які свідчать про очевидність протиправності оскарженого рішення.

Щодо посилання позивача на те, що рішення може істотно ускладнити і унеможливити виконання судового рішення та ефективний захисту його прав та інтересів, суд зазначає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Не наведено заявником й відомостей про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такий мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.

Позиція заявника, покладена в основу мотивації заяв про забезпечення позову, ґрунтувалась на припущеннях й не була підтверджена жодними доказами,

Таким чином, позивачем не зазначено, які саме його права будуть порушені і їх неможливо буде поновити (необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для захисту цих прав) в разі невжиття заходів забезпечення позову, адже положеннями частини 2статті 150 КАС Українипередбачено забезпечення позову не у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивачадо ухвалення рішення в адміністративній справі, а у випадку необхідності докладання значних зусиль та витрат для виконання рішення суду або в поновленні порушених прав, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, суд, як вже зазначалось, звертає увагу на те, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, можуть завдавати їм шкоди і мати інші негативні наслідки. Проте, наявність таких обставин, саме по собі, не є підставами, у розумінніст. 150 КАС України, застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Таким чином, з наведених позивачем обставин не вбачається очевидної протиправності дій відповідача, що є одним із критеріїв забезпечення позову в силу положень ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а правомірність його дій підлягає дослідженню під час судового розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Викладене свідчить про непропорційність та не співмірність застосованих заходів забезпечення позову, що свідчить про відсутність існування підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Михайлюка Андрія Григоровича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 р. у справі № 360/7654/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Повне судове рішення складено та підписано 23 лютого 2022 року

Колегія суддів Е.Г. Казначеєв

Г.М. Міронова

І.В. Сіваченко