Рішення

від 17.02.2022 по справі 216/7876/19

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/7876/19

провадження №2/216/297/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року

Центрально Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі: головуючого судді: Бутенко М.В.

за участю

секретаря судового засідання: Клименко О.В.

розглянув заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Констар" про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

27.12.2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Констар" про стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що в період з 01.02. 2007 року по 29.05.2017 року була прийнята та працювала на посаді діловода в товаристві з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Констар". Згідно наказу ТОВ «ТД «Констар» № 11-к від 29.05.2017 року позивачку звільнили з посади діловода 29.05.2017 року у зв`язку зі скороченням штатів, п. 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги. Позивачка звернулася із заявою від 29.05.2017 року до керівництва ТОВ «ТД «Констар», у якій попросила видати їй довідку про заборгованість по заробітній платі та компенсації на момент звільнення за скороченням, а також копію наказу про звільнення. Позивачці було видано розрахунковий лист за грудень 2015 року, в якому борг за підприємством перед нею становить 29479,15 грн. Дану суму заборгованості відповідачем до сьогоднішнього часу не сплачено позивачці і саме цю суму вона просить суд стягнути з відповідача на її користь..

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з письмовою заявою у якій просить суд розглянути справу за її відсутністю, задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідачапо справі товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Констар" в жодне судове засідання не з`явився, був повідомлений про день та час розгляду справи належним чином, про що в матеріалах справи є документальні підтвердження. За правилами ст.128-130 ЦПК України, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, не надав суду жодної заяви або клопотання. На думку суду, така поведінка відповідача свідчить про недобросовісне користування правами сторони у цивільному процесі, у зв`язку з чим суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, та зі згоди позивача, що відповідає положенням ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги обставини, викладені позивачем по тексту позовної заяви, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Згідно зст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст. ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно дост. 43 Конституції Українидержава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ч. 1ст. 21 КЗпПтрудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного трудового договору (ст. 21 Закону «Про оплату праці»).

Згідно із ч. 5ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 6ст. 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зіст. 241-1 КЗпП України.

Відповідно дост. 115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч. 1ст. 116 КЗпПпри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до положень ст.233 КЗпПУкраїнипрацівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільненняв місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В період з 01.02. 2007 року по 29.05.2017 року позивачка ОСОБА_1 була прийнята та працювала на посаді діловода в товаристві з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Констар". Згідно наказу ТОВ «ТД «Констар» № 11-к від 29.05.2017 року позивачку звільнили з посади діловода 29.05.2017 року у зв`язку зі скороченням штатів, п. 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги. Позивачка звернулася із заявою від 29.05.2017 року до керівництва ТОВ «ТД «Констар», у якій п просила видати їй довідку про заборгованість по заробітній платі та компенсації на момент звільнення за скороченням, а також копію наказу про звільнення. Позивачці було видано розрахунковий лист за грудень 2015 року, в якому борг за підприємством перед нею становить 29479,15 грн. Дану суму заборгованості відповідачем до сьогоднішнього часу не сплачено позивачці.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі.

Крім національного законодавства, право на заробітну плату захищається й Конвенцією про захист заробітної плати № 95, яка ратифікована 31.01.1961 року.

Відповідно до ст. 1 даної Конвенції, метою цієї Конвенції є термін «заробітна плата», який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Відповідно до ст. 12 Конвенції, заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу.

Окрім того, статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

З огляду на вищенаведене, вочевидь порушення прав позивачки з боку відповідача, тому вимога позову про стягнення 29479,15 грн. (заборгованості по заробітній платі) підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч.1ст.430ЦПК України суддопускаєнегайневиконання рішень справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць. Разом з тим, частиною 2 цієї статті визначено, що ухвалюючи рішення, суд може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, відповідно дост. 141 ЦПК України, з урахуванням тих обставин, що позивачка при подачі позову була звільнена від сплати судових витрат, а її позовні вимоги задоволені в повному обсязі, то з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати в розмірі 768,40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.116,233 КЗпП України, ст.ст.4,10,12,13,19,76-81, ч.1 ст.82, ст.ст.89,141,259,263-265, ч. 1 ст.274, ч. 5 ст.279, ч.1, ч. 2 ст.430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Констар" про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.

Стягнутизтовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Констар"на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплаченузаробітнуплату у розмірі 29479,15 грн. (двадцять девять тисяч чотириста сімдесят дев`ять гривень 15 копійок).

Рішення суду в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 29479,15 грн.допустити до негайного виконання в межах всієї суми.

Стягнутизтовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Констар" на користь держависудовівитратипо справі в загальному розмірі 768,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

СТОРОНИ ПО СПРАВІ:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , пенсіонерка, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Констар", код ЄДРПОУ 32633609, адреса 50045, м. Кривий Ріг вул. Окружна, буд 127.

Суддя М. В. БУТЕНКО