Рішення

від 22.02.2022 по справі 377/781/21

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/781/21

Провадження №2/377/54/22

23 лютого 2022 року Славутицький міськийсуд Київськоїобласті ускладі:головуючої судді МалишенкоТ.О.,за участісекретаря судовогозасідання Ричок Х.В., за відсутностіучасників справи,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Славутичі впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 «Джерельце» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області в особі директора Кириленко Тетяни Валентинівни, Управління освіти і науки Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору-Славутицька міськаорганізація Профспілкипрацівників освітиі наукиУкраїни вособі ГоловиСавенка АнатоліяВолодимировича - про визнання наказу про відсторонення від роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

13грудня 2021року досуду надійшлапозовна заява,у якійпозивач,просить визнатинезаконним таскасувати наказдиректора Закладудошкільної освіти(ясла-садок)№5«Джерельце» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області «Про відсторонення від роботи вихователя Ганни Стичинської» від 22.11.2021 року № 127-К/тр, допустити її до роботи та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та понесені судові витрати.

Із змісту позовної заяви вбачається, що вона вважає, що її відсторонення від роботи, як невакцинованої особи проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 без збереження заробітної плати є порушенням права на працю та оплату праці. Просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 17.12.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін (а.с.77).

Ухвалою Славутицького міського суду від 24.01.2022 року призначено по справі судове засідання на 23.02.2022 року (а.с.136).

Відповідач Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №5 «Джерельце» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області в особі директора Кириленко Тетяни Валентинівни, подали до суду письмовий відзив на позов, просили відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважали свої дії правомірними, відповідно до вимог чинного законодавства. Відсторонення позивача від роботи є лише тимчасовим заходом і має чітко визначені умови подальшого допуску до роботи, а не звільнення, тому вона як перебувала так і перебуває на посаді, яку займала до відсторонення. В цьому випадку немає жодних порушень законодавства в частині права особи на працю, обов`язковість щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, є лише умовою допуску до роботи (а.с.92-103).

Відповідач Управління освіти і науки Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області надали до суду письмового відзиву не надав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Славутицька міська організація Профспілки працівників освіти і науки України, подали письмову заяву, що відзив подавати не будуть, підтвердили що дійсно ОСОБА_2 , є членом Славутицької міської організації Профспілки працівників освіти і науки України. Позов підтримали в повному обсязі (а.с.81-83).

В судове засіданняпозивач не з`явилась, до суду надала письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. (а.с.148-149)

Представник відповідча Закладудошкільної освіти(ясла-садок)№5«Джерельце» Славутицькоїміської радиВишгородського районуКиївської області в особі директора Кириленко Тетяни Валентинівни, в судове засідання не з`явилась, до суду подала письмову заяву про розгляд справи без її участі, в задоволенні позовних вимог просила відмовити.(а.с. 150)

Представник відповідача Управління освіти і науки Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області в судове засіданн не з`явився, надали письмову заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги не визнали в повному об`ємі.(а.с.145-146)

Представник третьої особи Славутицької міської організації Профспілки працівників освіти і науки України в особі Голови Савенка Анатолія Володимировича в судове засідання не з`явився, до суду подав клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали. (а.с.143)

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом, встановлено, що позивач ОСОБА_2 працює на посаді вихователя з 07.11.2017 року, у закладі дошкільної освіти №5 «Джерельце» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, що підтверджено копією наказу №81-К/тр від 06.11.2017 року та копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.22-30).

19 листопада 2021 року позивачу ОСОБА_2 вручено повідомлення №01-34/172 щодо обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, відповідно до якого запропоновано до 22.11.2021року надати директору закладу документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від СОVID-19, наприклад: -документ, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або одну дозу дводозної вакцини від СОVID-19, які включені ВОЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; або - міжнародний, внутрішній або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від СОVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені ВОО3 до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень про проведення профілактичних щеплень, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоровя від 16 вересня 2011 року № 595.

19.11.2021 року ОСОБА_2 , на ім`я директора подала заяву, в якій зазначила, що вона не погоджується з повідомленням про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати. Обов`язковий медичний огляд вона пройшла і до праці допущена, також зазначила що має право на таємницю про стан свого здоров`я, медичні процедури (а.с.33).

22.11.2021 року наказом директора Т. Кириленко, №127-К/тр, вихователя ОСОБА_2 , відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обов`язковість якого встановлена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 (а.с.34).

ОСОБА_2 дійсно є членом Славутицької міської організації Профспілки працівників освіти і науки України, що підтверджено листом від 16.11.2021 року вих.№ 01-39 (а.с.36).

Суд, вирішуючи спір згідно встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, дослідивши матеріали справи, оцінивши та давши належну оцінку зібраним по справі доказам, встановив наступне.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством.

За змістом вищеназваної статті допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 23 січня 2019 року в справі № 755/6458/15-ц.

Конституційним Судом України (у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини 3 статті 21 КЗпП України від 9 липня 1998 року №12-рп/98) було дано офіційне тлумачення терміну «законодавство». Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін «законодавство», який вживається в частині 3 статті 21 Кодексу законів про працю України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України. Тобто Конституційний Суд України фактично став на позицію тлумачення поняття «законодавство» у широкому значенні.

Згідно зчастиною першою статті 12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

За змістом частини другої цієї статті працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Виходячи з викладеного, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким є Міністерство охорони здоров`я України, може встановлюватися перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Таким чином, до інших випадків відсторонення працівника від роботи, передбачених законодавством, про що зазначено у статті 46 КЗпП України, належить, зокрема, випадок, передбачений в частині другій статті 12 Закону України «Про захист населення від інших інфекційних хвороб», відповідно до якої у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень працівниками професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим, у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від роботи.

З урахуванням наведеного, доводи позивача про те, що статтею 46 КЗпП України не передбачено право роботодавця відсторонити працівника від роботи через відмову вакцинуватися від COVID-19 суд вважає необґрунтованими, тому їх відхиляє.

Доводи позивача про те, що обов`язковість щеплення від коронавірусної хвороби COVID-19 не передбачена Законами України «Про захист населення від інфекційних хвороб» і «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя», ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм права.

Так, як в частині першій статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», так і в частині першій статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя» передбачено, що профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Проте, частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Частиною другою статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя» також передбачено, що обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

Відповідно до п.1 Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 595 від 16 вересня 2011 року (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897, Календар профілактичних щеплень в Україні включає обов`язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз. Інші обов`язкові щеплення встановлюються відповідно до цього Календаря для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров`я; щеплення дітей після алло/ауто-ТСГК (трансплантація стовбурових гемопоетичних клітин); щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями.

Пунктом 2 вказаного Календаря профілактичних щеплень в Україні передбачено, що обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

Таким чином, наведеними нормами Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» і Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя» та Календарем профілактичних щеплень в Україні передбачено встановлення обов`язкових щеплень проти інших інфекційних хвороб.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 за №1306/36928, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Так, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, зокрема, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності (п.3).

Поняття інфекційноїхвороби визначеноу статті1Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб»,відповідно доякої інфекційні хвороби - розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Суд звертає увагу, що відповідно до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.1995 №133 зі змінами, внесеними наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.02.2020 №521 «Про внесення зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб», гостра респіраторна хвороба COVID-19 внесена до цього переліку як особливо небезпечна інфекційна хвороба.

Як вбачається із змісту частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Міністерство охорони здоров`я має право визначити перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, тобто МОЗ має право встановити перелік як окремих професій, так і виробництв і організацій, працівники яких підлягають обов`язковим щепленням. Наказом МОЗ № 2153 від 04 жовтня 2021 року, який набрав чинності 08 листопада 2021 року, визначено, зокрема, всіх працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, що не суперечить змісту частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Тому твердження позивача про те, що наказ МОЗ № 2153 від 04 жовтня 2021 року не відповідає за своїм змістом частині другій статті 12 Закону України «Про захист населення від інших інфекційних хвороб», оскільки встановлює обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної, а не інфекційної хвороби COVID-19, для працівників закладів освіти, а не професій, спростовуються наведеними нормативними актами.

Пунктом 41-6постанови Кабінету МіністрівУкраїни від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, визначено керівникам державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерстваохорони здоров`яУкраїни від04жовтня 2021року №2153 (далі Перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1Закону України«Про оплатупраці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до органів юстиції та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 квітня 2005 року №34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за №381/10661, державна реєстрація нормативно-правового акта здійснюється, якщо нормативно-правовий акт відповідає, зокрема, Конституції та законодавству України, Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколам до неї.

З урахуванням наведеного, наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 за №1306/36928, постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19»,як начас винесенняспірного наказу, так і на час розгляду справи в суді, є чинними, оскільки судове рішення про їх протиправність та не чинність не ухвалювалось. Зазначений наказ Міністерства охорони здоров`я України пройшов державну реєстрацію та відповідно є нормативно - правовим актом, обов`язковим до виконання.

Таким чином, відмова або ухилення працівника від обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 є підставою для відсторонення від роботи працівників, які визначені Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Згідно з частиною першою статті 11Закону України«Про дошкільнуосвіту» заклад дошкільної освіти - навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Статутом, затвердженим рішенням Славутицької міської ради від 05.02.2021 №91-3-VIII, передбачено, що Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №5 «Джерельце» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області є закладом дошкільної освіти, що забезпечує дошкільну освіту та виховання дітей від 1 року 6 місяців до 6 (7) років (п.1.1.). Заклад дошкільної освіти є юридичною особою ( п.1.6.), що підтверджено також випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.110-120).

Локальними нормативними актами, які регулюють організацію праці, правовідносини роботодавця із працівниками Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №5 «Джерельце» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, є Правила внутрішнього розпорядку Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №5 «Джерельце» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, затверджені протоколом загальних зборів трудового колективу №19(2) від 03.03.2021 року та погоджені з головою профспілки закладу дошкільної освіти 03.03.2021 року, введені в дію наказом № 15 від 03.03.2021 року, і колективний договір, укладений між адміністрацією та первинною організацією Профспілки працівників освіти і науки України дошкільного навчального закладу (ясел-садка) №5 «Джерельце» Славутицької міської ради Київської області на 2020-2025 роки, який схвалено протоколом №20 (3) зборів трудового колективу дошкільного навчального закладу (ясел-садка) №5 «Джерельце» Славутицької міської ради Київської області організаційної ланки Славутицької міської організації Профспілки працівників освіти і науки України (а.с.46-67).

Відповідно до розділу ІV п.18 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівники закладу дошкільної освіти зобов`язані, зокрема, виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкціями. Як зазначено у розділі V п.21 Правил внутрішнього трудового розпорядку, директор закладу дошкільної освіти №5 «Джерельце» зобов`язаний, зокрема, забезпечити умови техніки безпеки, виробничої санітарії, належне технічне обладнання всіх робочих місць, створювати здорові та безпечні умови праці, необхідні для виконання працівниками трудових обов`язків.

Згідно ізстаттею 10Закону України«Основи законодавстваУкраїни проохорону здоров`я»,якою визначенообов`язкигромадян усфері охорониздоров`я,громадяни України,зобов`язані,зокрема,піклуватись просвоє здоров`ята здоров`ядітей,не шкодитиздоров`юінших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач працює на посаді вихователя у Закладі дошкільної освіти (ясел-садка) №5 «Джерельце» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, який є закладом дошкільної освіти.

Права, обов`язки та завдання позивача передбачені посадовою інструкцією вихователя закладу дошкільної освіти №5 «Джерельце» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області № 02-ПІ затвердженої наказом директора закладу від 22.09.2021 року № 59 (а.с.37-40).

Таким чином, позивач єпрацівником закладудошкільної освіти,тому нанеї поширюєтьсядія наказу Міністерства охорониздоров`яУкраїни від04.10.2021№2153 «Прозатвердження Перелікупрофесій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням».

Надаючи оцінку наказу директора Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №5 «Джерельце» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області Т.В. Кириленко., №127-к/тр про відсторонення Г.Стичинської., від роботи, суд виходить з такого.

ОСОБА_3 ,. відповідно до наказу заступника міського голови, завідуючого відділом освіти О.Б. Линкевичем №34-О від 28.05.2001 року з 01.06.2001 призначено на посаду завідуючої ДЗО №№5 «Джерельце» (а.с.104).

Наказом т.в.о. начальника управління освіти і науки Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області №21 від 24.02.2021 року змінено назву посади «завідувач» закладу дошкільної освіти на «директор» закладу дошкільної освіти (а.с.105).

Згідно з посадовою інструкцією завідувача закладу дошкільної освіти, затвердженою наказом начальника Управління освіти і науки Славутицької міської ради Київської області від 26.12.2018 №133, до завдань та обов`язків ОСОБА_3 входить, зокрема, керівництво закладом дошкільної освіти, створення безпечних та нешкідливих умов розвитку, виховання та навчання дітей, режиму роботи, умов для фізичного розвитку та зміцнення здоров`я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечення їх дотримання, видача у межах компетенції закладу наказів, розпоряджень, організація і контроль їх виконання, забезпечує відповідність прийнятих ним рішень вимогам чинного законодавства. Посадовою інструкцією також передбачена відповідальність керівника закладу за неналежне виконання чи невиконання своїх посадових обов`язків, норм, передбачених статутом, правилами внутрішнього розпорядку, у межах, визначених законодавством України про працю, недотримання правил і норм охорони праці, безпеки життєдіяльності, передбачених відповідними правилами та інструкціями (а.с.106-109).

Таким чином, оспорюваний наказ, виданий директором Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №5 «Джерельце» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_3 , на підставі та у межах наданих їй повноважень, в спосіб, що передбачений законом. У наказі зазначено підстави та строки такого відсторонення. Керівник закладу ознайомила позивача із змістом наказу про відсторонення 22 листопада 2021 року, про що позивач зазначила у наказі і засвідчила своїм підписом.

Аналізуючи доводи позивача, наведені у позовній заяві, відповіді на відзив, про невідповідність постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 (зі змінами) і наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року №2153 Конституції України та законам України, а також, що вказані нормативно-правові акти є протиправними, порушують права працівників закладів освіти, тому підлягають скасуванню, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 147Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Згідно із статтею 22Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом (ч.1). Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом ( ч.2).

За змістом частини першої статті 27КАС України оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади вирішується окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Таким чином, у даному спорі загальний місцевий суд не може вирішувати питання протиправності рішень Кабінету Міністрів України і наказу Міністерства охорони здоров`я України, що стали підставою для відсторонення позивача від роботи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до органів юстиції та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 квітня 2005 року № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за № 381/10661, державна реєстрація нормативно-правового акта здійснюється, якщо нормативно-правовий акт відповідає, зокрема, Конституції та законодавству України, Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколам до неї.

З урахуванням наведеного, наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 за №1306/36928, постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19», як на час винесення оспорюваного наказу, так і на час розгляду справи в суді, є чинними, оскільки судове рішення про їх протиправність та нечинність не ухвалювалось. Зазначений наказ Міністерства охорони здоров`я України пройшов державну реєстрацію та відповідно є нормативно - правовим актом, обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств та відомств, які є нормативно-правовими актами і обов`язковими до виконання, то директор Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 «Джерельце» був зобов`язаний відсторонити від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень і надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації, виданий закладом охорони здоров`я.

Виходячи з того, що позивачем не було надано директору закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 «Джерельце» станом на 22 листопада 2021 року жодного документу на підтвердження наявності профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про наявність у неї абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення, то директор вказаного закладу мав законні підстави для винесення наказу, яким відсторонено позивача від роботи з 22.11.2021 року на строк до здійснення щеплення проти COVID-19, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, без збереження заробітної плати.

Надаючи оцінку законності вимогам директора Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №5 «Джерельце» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, викладених у повідомленні про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 19.11.2021, яке було вручене позивачу та у подальшому стало підставою для винесення вищевказаного наказу про відсторонення від роботи, суд виходить з такого.

Як зазначено у частині першій статті 286 ЦК України,фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Відповідно до частини другої цієї статті забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Зазначені положення передбачені і у статті 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я».

COVID-сертифікат не містить даних, які підпадають під ознаку таємниці про стан здоров`я в розумінні частини першої статті 286 ЦПК України та статті 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», оскільки в ньому не зазначається інформація про діагноз та методи лікування фізичної особи, а підтверджується лише факт отримання щеплення.

Крім того, згідно з пунктом 9 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №028-1/о «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 02.11.2021 №2394, анамнестичні дані та/або встановлений діагноз, що визначають протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначаються у додатку до форми №028-1/о. Додаток до форми №028-1/о не є обов`язковим до пред`явлення за вимогою.

З урахуванням викладеного, лише додаток до медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 містить інформацію, яка підпадає під поняття таємниці про стан здоров`я, проте його надання до пред`явлення за вимогою не є обов`язковим.

Таким чином, вимога керівника Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №5 «Джерельце» до позивача надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, зокрема, сертифікат або довідку про абсолютні протипоказання до такого щеплення, яка викладена у повідомленні №01-34/172 від 19.11.2021, не порушує права позивача на таємницю про стан її здоров`я.

Суд відхиляє також доводи позивача про виключну компетенцію головного державного санітарного лікаря України, головного державного санітарного лікаря Автономної республіки Крим, головних санітарних лікарів областей, міст Києва та Севастополя ухвалювати рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень на відповідних територіях з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» уразі загрозивиникнення особливонебезпечної інфекційноїхвороби абомасового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що вони передбачають випадки необхідності прийняття рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показниками на відповідних територіях та об`єктах, а не на всій території України, тому вказані норми Закону України «Прозахист населеннявід інфекційниххвороб» непідлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Не можуть бути прийняті до уваги твердження позивача про те, що усі лікарські засоби від коронавірусної хвороби COVID-19 знаходяться в стадії клінічного дослідження.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1446, якою затверджено Порядок державної реєстрації лікарських засобів, вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для лікування та/або специфічної профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під зобов`язання для екстреного медичного застосування», передбачено реєстрацію вакцин для профілактики COVID-19 під зобов`язання для екстреного медичного застосування.

В позовнійзаяві позивачпослалась такожна тіобставини,що вакцинаціявід COVID-19є добровільною,відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати порушує її право на працю.

Аналізуючи вказані доводи позивача суд виходить з такого.

Відповідно до ст.43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України і міжнародних правових актів (абзаци перший і п`ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019, справа № 3-425/2018 (6960/18).

Статтями 3, 27, 49Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань. Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Обов`язкова вакцинація працівників закладів освіти не є абсолютною, оскільки обов`язковому щепленню від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2, підлягають працівники у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, а тому примусова вакцинація державою не допускається. В законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. А саме, навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

Згідно зі статтею 9Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено,що судизастосовують прирозгляді справпрактику Європейськогосуду зправ людини як джерело права.

Обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано статтею 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Проте, такі втручання цілком припустимі.

Європейський судз правлюдини врішенні від15березня 2012року,заява №24429/03у справі«Соломахін проти України» сформував правовий висновок, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Для визначення законності таких втручань Європейський суд вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення статті 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті, тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Європейський суд з прав людини в ухваленому 08.04.2021 рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13) зазначає: «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№28859/11і 28473/12, §167, 15 листопада 2016 р., з додатковим посиланням).»

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Окрім того, в зазначеному рішенні ЄСПЛ вказано «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

«Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Як вбачається зі змісту статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав, зокрема і право на працю, із зазначенням строку дії цих обмежень.

У постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №682/1692/17 вказано, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто було виправданим.

Отже, держава, встановивши відсторонення працівників закладів дошкільної освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

У постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України,не можнане визнатипріоритетність забезпеченнябезпеки життя,здоров`яі безпекилюдини надправом наосвіту.Інтереси однієїособи неможуть домінуватинад інтересамидержави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

Таким чином обов`язкова вакцинація для позивача з подальшим її відстороненням від роботи через відсутність щеплення від COVID-19 або абсолютних протипоказань до такої вакцинації ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Позивач є працівником закладу дошкільної освіти та контактує з дітьми. Допущення до роботи з дітьми осіб, які не мають обов`язкових щеплень, є неприпустимим з огляду на необхідність забезпечення захисту і здоров`я дітей. Відсутність обов`язкового щеплення у позивача порушує також права інших осіб учасників освітнього процесу на безпечні умови праці. Індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення працівником закладу дошкільної освіти протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, батьків та їх дітей, який відвідують цей заклад. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета загальне благо у формі права на безпеку та здоров`я, що гарантоване статтями 3, 27, 49 Конституції України.

Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак, це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від обов`язкового щеплення проти COVID-19. Проте, позивач не позбавлена можливості обирати професію чи заняття, які не вимагають обов`язкової вакцинації.

Суд вважає також необґрунтованими доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури відсторонення від роботи, пов`язуючи відсторонення від роботи із зміною діючих умов оплати праці в бік погіршення та необхідність повідомлення про такі зміни відповідно до ст.103КЗпП України за два місяці, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 103КЗпП України пронові абозміну діючихумов оплатипраці вбік погіршеннявласник абоуповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Відповідно до частини 3 статті 32КЗпП України системи та розміри оплати праці є істотними умовами праці.

Як зазначено у частині 4 статті 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Таке погіршення можливо виключно за погодженням із первинною профспілковою організацією або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Оскільки на час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухилення від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, тому на час відсторонення позивачу заробітна плата не виплачувалася.

Таким чином, відсторонення працівника від роботи за своєю суттю не є зміною умов праці, а полягає у тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасове увільнення роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце, посада, система та розмір оплати праці.

З урахуванням наведеного, положення статті 103КЗпП України до спірних правовідносин не застосовуються.

Виходячи зтого,що відстороненняпрацівника відроботи на умовах та підставах, встановлених законодавством, не є зміною умов трудового договору та умов оплати праці, та не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків, то попередньої згоди виборного профспілкового органу, членом якого є позивач, для відсторонення її від роботи діючим законодавством не вимагається.

Інші доводи позивача, наведені у позовній заяві та відповіді на відзив, висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (Van de Hurk v. the Netherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судом не встановлено підстав для визнання незаконним та скасування наказу директора Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 «Джерельце» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області Т. Кириленко № 127 К/тр від 22.11.2021 року «Про відсторонення від роботи вихователя Стичинської Ганни», позивача у справі.

З урахуванням відсутності підстав для визнання незаконним та скасування наказу директора Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 «Джерельце» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області Т. Кириленко № 127 К/тр від 22.11.2021 року «Про відсторонення від роботи вихователя Стичинської Ганни», то позовні вимоги про допуск позивача до роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.

За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача - Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 «Джерельце» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, наведеними у відзиві на позовну заяву про безпідставність позову, і вважає необхідним відмовити у його задоволенні.

Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що підстави для задоволення позову відсутні, то судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору покладаються на позивача і не підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України. Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положеньЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 24.02.2022 року.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 5 «Джерельце» - Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, Київський квартал, буд.15, код ЄДРПОУ 26001764.

Відповідач - Управління освіти і науки Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, Бакинський квартал, будинок 15, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23568683.

Третя особа - Славутицька міська організація Профспілки працівників освіти і науки України, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м.Славутич, Бакинський квартал, будинок 15, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05309972.

Суддя Т. О. Малишенко