Рішення

від 21.02.2022 по справі 522/20015/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/20015/19

Провадження № 2/522/2592/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2022 року Приморський районний суд м. Одеси в складі

головуючого судді Шенцевої О.П.

при секретарі Кісліної В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третіх осіб ОСОБА_4 , Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради про визнання договорів недійсними та виселення з квартири,-

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду зі позовом, у якому просив суд визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 62,1 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 17.12.2014р. та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю., договір дарування квартири АДРЕСА_1 загальною площею 62,1 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 07.06.2016р. та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М., а також виселити ОСОБА_3 з вказаного об`єкту житлової нерухомості.

Позивач обґрунтував подану позовну заяву тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» отримані свідоцтва про право власності від 13.03.2019р., зареєстровані в реєстрі за №№840, 841, 842 на 1/2, 1/6 та 1/6 частки квартири АДРЕСА_2 загальною площею 59,5 кв.м., житловою площею 38,9 кв.м. Вказані свідоцтва про право власності видані приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Бежан А.В. відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 41 Закону України «Про іпотеку», акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого 26.02.2019р. начальником Другого Приморського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області та підтверджують, що Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» належить на праві власності майно, що складається з 5/6 частки квартири АДРЕСА_3 , оскільки майно не реалізовано/торги не відбулися і стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

В підтвердження таких обставин Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» надано разом з позовною заявою витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2019р. (індексний номер витягу 159329460).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» вказує про те, що 22.07.2019р. при огляді вказаного нерухомого майна - 5/6 частки квартири АДРЕСА_3 встановлено, що в даній квартирі проживає ОСОБА_3 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» вважає, що у даному випадку має місце факт порушення його майнових прав на вказану квартиру в якій незаконно проживає відповідач, а відтак всі правовстановлюючі документи на даний об`єкт нерухомого майна є підроблені, що підтверджується листом Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 01.09.2019р. №5178-1078, згідно якого відсутня реєстрація об`єкту нерухомості - кв. АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності від 05.11.2003р. та листом Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» від 26.09.2019р. №539/01.09, згідно якого вказане свідоцтво не видавалось і не оформлювалось. У зв`язку з чим, позивач робить висновок про відсутність факту приватизації квартири кв. АДРЕСА_1 і як наслідок про незаконність оформлення на неї права власності та про те, що дана квартира є саме тією квартирою, 5/6 частки якої належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест».

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надали відзиви на позовну заяву, з вимогами якої не погодились, та обґрунтували їх тим, що ОСОБА_2 на підставі посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. договору купівлі-продажу від 17.12.2014р. придбала у ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 62,1 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м. Згідно витягу Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.12.2014р. №31146167, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

В подальшому, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 дану квартиру, що підтверджується договором дарування від 07.06.2016р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М. Згідно інформативної довідки від 10.06.2016р. №61088360 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідачі вважають,що вониє добросовісниминабувачами вказаногооб`єкту житловоїнерухомості,у будь-якіправові відносиниз позивачемне вступали,придбана ів подальшомуподарована квартирана підставідоговору купівлі-продажувід 17.12.2014р.та договорударування від07.06.2016р.не єтією квартирою,власником якоїє Товариствоз обмеженоювідповідальністю «ФК«Алькор Інвест»,оскільки маєіншу адресуі площу,так якза неюприсвоєний номер 7-а, а не 7, а площа становить загальна 62,1 кв.м., житлова 45,4 кв.м., а не 59,5 кв.м. і 38,9 кв.м. відповідно.

Також, відповідачем - ОСОБА_3 подано до суду заяви про застосування строку позовної давності, за якими просили відмовити у задоволенні позовної заяви з підстав пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» строку позовної давності по вимогам щодо визнання недійсними договору купівлі-продажу від 17.12.2014р. та договору дарування від 07.06.2016р.

Відповідач ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_4 , Комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла», Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради в судові засідання не з`являлись, відзив чи пояснення суду не надали, попри повідомлення їх належним чином про дати судових засідань.

Представники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надали заяву про проведення судового засідання згідно ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що згідно змісту договору іпотеки від 17.10.2006р., укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_7 (Іпотекодавець), він забезпечує вимогу Іпотекодержателя що випливає з Кредитного договору від 09.10.2006р. Предметом іпотеки є житлова квартира АДРЕСА_3 . Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.2006р.

Згідно змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.12.2017р. №105964768 відбулась зміна Іпотекодержателя, яким визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест».

Відповідно до змісту Свідоцтв від 13.03.2013р., виданих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрованих в реєстрі за №№840, 841, 842, відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 41 Закону України «Про іпотеку», на підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого 26.02.2019р. начальником Другого Приморського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області, посвідчено що Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» належить на праві власності майно, що складається з 5/6 частки квартири АДРЕСА_3 , оскільки майно не реалізовано/торги не відбулися і стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2019р. №159329460, за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» зареєстроване право власності 5/6 частки квартири АДРЕСА_3 .

Згідно змісту договору купівлі-продажу від 17.12.2014р. посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №1133, ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 62,1 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м. Відповідно до Свідоцтва про право власності від 05.11.2003р. №8-14187 виданого УЖКГ Одеської міської ради, вказана квартира належала на праві власності продавцю.

Зі змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.12.2013р. №530721051101 вбачається, що ОСОБА_2 визначено власником зазначеної вище квартири.

Відповідно до змісту договору дарування від 07.06.2016р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №717, ОСОБА_2 подарувала а ОСОБА_3 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 62,1 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м.

Зі змісту інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.06.2016р. №61088360 та від 25.06.2019р. №171577059 вбачається, що ОСОБА_3 визначено власником зазначеної вище квартири.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані і не підлягають задоволенню, оскільки не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

У ч. 1ст.13ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст.12 ЦК Україницивільне судочинство здійснюється на підставах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1 та 5ст. 81ЦПК України).

Частина 1статті 76ЦПК України наголошує, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2ст.78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. №1952-IV, а саме його ст. ст. 2, 3, 12, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно вимог ст. ст. 316, 317, 319, 321, 328, 334 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст.41Конституції Україниправо приватноївласності набуваєтьсяв порядку,визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

За правилами, встановленими статтею 387 ЦК України, лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як вбачається з Свідоцтв від 13.03.2013р., виданих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрованих в реєстрі за №№840, 841, 842, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2019р. №159329460, за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» зареєстроване право власності майно, що складається з 5/6 частки квартири АДРЕСА_3 .

При цьому, згідно договору купівлі-продажу від 17.12.2014р., витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.12.2013р. №530721051101, договору дарування від 07.06.2016р., інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.06.2016р. №61088360 та від 25.06.2019р. №171577059, технічного паспорту на квартиру від 20.05.2016р., на праві приватної власності належала ОСОБА_2 та належить ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_4 .

Належних і допустимих доказів у підтвердження того, що квартира АДРЕСА_5 , частина якої належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» є саме тим об`єктом житлової нерухомості - квартирою АДРЕСА_5 , який належить ОСОБА_3 , позивачем не надано.

Крім того, саме власнику належить право на витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» згідно Свідоцтв від 13.03.2013р., виданих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрованих в реєстрі за №№840, 841, 842, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2019р. №159329460, не є одноособовим власником квартири АДРЕСА_1 , позивачу належить 5/6 частки квартири.

Відповідно до статті 387 ЦК України за віндикаційним позовом може бути витребувана лише індивідуально визначена річ, оскільки призначення такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» не тільки є співвласником частки квартири АДРЕСА_3 , а й ставить вимогу щодо визнання договорів недійсними і виселення ОСОБА_3 з квартири, загальною площею 62,1 кв.м., житловою 45,4 кв.м., а отже такі вимоги не є співрозмірні в розумінні статті 387 ЦК України.

Як вбачається зі змісту договору іпотеки від 17.10.2006р., Свідоцтв від 13.03.2013р., виданих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрованих в реєстрі за №№840, 841, 842, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2019р. №159329460, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.12.2017р. №105964768, відбулась зміна первинного іпотекодержателя - Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» на нового іпотекодержателя - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. №898-IV, в редакції від 12 травня 2006 року, що діяла на час укладання договору іпотеки від 17.10.2006р., іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 7 Закону України «Про іпотеку»від 05.06.2003р. №898-IV в редакції від 12 травня 2006 року, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно достатті 36 цього Закону,в редакції від 12 травня 2006 року, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати, в тому числі, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомустаттею 37 цього Закону.

При цьому, згідно із частинами першою та другоюстатті 37 Закону України "Про іпотеку"від 05.06.2003р. №898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Отже, законодавчо на час укладання договору іпотеки від 17.10.2006р. визначена необхідність укладення для переходу права власності на предмет іпотеки окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Проте, такого договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» до суду не надало, що ставить під сумнів питання набуття позивачем права на частину об`єкта нерухомості, про наявність такого договору відсутні відомості у наданих витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2019р. №159329460 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.12.2017р. №105964768.

Крім того, позивачем не надано і самого кредитного договору від 09.10.2006р. №014/0077/74/66739, доказів набуття права кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» від Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» та договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.10.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенком О.В., зареєстрованим в реєстрі за №2093. При тому, що вказав матеріали витребовувались у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» згідно ухвали від 26.10.2020р.

Суд критично ставиться до посилань позивача на недійсність свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради за №8-14187 від 05.11.2003р. про посвідчення права власності на квартиру за ОСОБА_1 з огляду на наявність листів Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 01.09.2019р. №5178-1078 та Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» від 26.09.2019р. №539/01.09, виходячи з того, що в силу вимог ст. ст. 2, 3, 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. відомості внесені до Державного реєстру прав на нерухоме майно є достовірні і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Доказів того, що внесені до Державного реєстру прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 є скасовані в установленому законодавством порядку матеріали справи не містять, як і не містять доказів про встановлення і доведення вини особи/осіб у вчиненні неправомірних дій щодо оформлення, видачі, використання зазначеного свідоцтва про право власності на житло.

Відносно вимог позивача про визнання договорів недійсними з обґрунтуванням таких вимог ст. ст. 215, 216 ЦК України, оскільки вони вчинені при недодержанні вимог ст. 203 цього Кодексу, суд зауважує на наступному.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями215,216 ЦК України при встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту.

У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбаченістаттею 388цього Кодексу які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно достатті 392 ЦК України Україниправа такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Відповідно до п. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначений правовий висновок Верховного Суду України викладений у постановах від 11 грудня 2019 року у справі №521/22478/14-ц, від 17 грудня 2019 року у справі №522/3738/13-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №442/4527/17, від 18 грудня 2019 року у справі №350/1839/17, від 15 січня 2020 року у справі №300/722/17-ц, від 29 січня 2020 року у справі №359/11696/14-ц.

Також, в позовній заяві вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» дізналось про порушення своїх прав 22.07.2019р. при огляді квартири АДРЕСА_1 і відповідно строк позовної давності для визнання недійсними договорів від 17.12.2014р. та від 07.06.2016р. не сплив.

Відповідно дост.ст.512,514ЦК Українита ст.ст.10,24Закону України«Про іпотеку» від05.06.2003р.№898-IVкредитор узобов`язанніможе бутизамінений іншоюособою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору за умови попереднього письмового повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки. Іпотекодавець зобов`язаний не перешкоджати реалізації цього права іпотекодержателем, надавати йому всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки.

Згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 цього ж Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу вимог ст. 10 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. №898-IV позивач міг би дізнатись, що з 2014 року в нібито належній йому квартирі, яка є предметом іпотеки, проживають особи, які не мають на це право, або заволоділи цим майном.

Також, відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні (і кредитора в тому числі) не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», та від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви про застосування строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третіх осіб ОСОБА_4 , Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради про визнання договорів недійсними та виселення з квартири - відмовити

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.07.2020 року, а саме зняти арешт з житлового приміщення - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , яке належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 24.02.2022 року.

Суддя

22.02.2022