Рішення

від 25.01.2022 по справі 334/6895/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 26.01.2022

Справа № 334/6895/19

Провадження № 2/334/140/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26січня 2022року Ленінський районнийсуд м.Запоріжжя вскладі:головуючого судді Козлової Н.Ю., при секретарі Зоріній С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

До Ленінського районного суду звернувся АТ «Приватбанк» в особі його представника з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 484959,14 гривень, яка виникла на 15.07.2019 рік та судові витрати у розмірі 7274,39 гривень.

До початку розгляду справи по суті, представник позивача збільшив розмір позовних вимог до 647582,62 гривні.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банковських посуг, у звязку з чим підписав заяву №б/н від 03.06.2014 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 2000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

20.02.2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали договір № П487149516178, який підписаний Відповідачем за допомогою КЕП. Позичальник підтвердив, що ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання ківських послуг, тарифами банку, умовами майданчика, які були надані йому для ознайомлення. А також, зобов`язався виконувати умови та правила надання банківських послуг, умови майданчика, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку.

Згідно до розділу «Оферта позичальника» відповідач висловив свою згоду взяти позику проценти у будь-якої особи. Строк повернення позики 12 місяців з дати отримання позики. Порядок погашення позики: рівними частинами щомісяця, до числа місяця в який була отримана позика. Щомісячний платіж визначається за формулою: сума позики поділеної на 12 частин, додати суму позики помноженої на 2,4 %.

Таким чином, 24.02.2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 300 000,00 грн. за проектом "КУБ", що вбачається із виписки по рахунку.

Позичальник протягом часу з 24.02.2017 року до 23.03.2017 року знимав кредитні кошти у банкоматі та у відділенні Банку, а також провів декілька транзакцій з переведення грошових коштів на інші рахунки, що підтверджується випискою по рахунку.

Відповідно до оферти позичальника позика погашається щомісячним платежем рівними частинами , що включають суми позики та суми процентів. Тобто щомісячними платежами в розмірі 33488,00 грн. протягом 12 місяців з 24.03.2017 р. по 24.02.2018 р. відбувалися списання платежів із кредитної карти на погашення заборгованості позичальника, що відповідає оферті позичальника де зазначено: - Для погашення заборгованості за позикою, доручаю ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», далі Банк, проводити списання коштів з усіх моїх рахунків на користь Позикодавця в розмірі, зазначеному в моїй пропозиції, при настанні дати платежу, зазначеного в цій пропозиції (здійснювати договірне списання). Вказані списання відображено у виписці як "Оплата частями 5 Покупка.

Враховуючи, що відповідно виписки, списано 12 платежів у розмірі 33488 грн., то заборгованість за договором № KUB1487149516178 погашено за рахунок вказаних вище списань із кредитної картки № НОМЕР_1 , а заборгованість, що виникла в їх наслідок на вказаній картці має бути погашена відповідно до умов договору про надання банківських послуг від 03.06.2014 року, відповідно до якого обслуговується картковий рахунок відповідача.

Також, представник позивача зазначав, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості. Своїми діями з погашення боргу відповідач додатково підтверджував згоду з усіма умовами кредитування та визнавав заборгованість по кредиту.

Отдже, на думку представника позивача, наявна заборгованість має бути стягнута у судовому порядку, тому він звернувся до суду з відповідним позовом.

У судовому засіданні представник позивача доводив суду обставини справи справи, обґрунтував свої позовін вимоги письмовими доказами та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог АТ «Приватбанк» та пояснювала, що 24.02.2017р. згідно виписки по картковому рахунку (картка універсальна Голд № НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 на його картку було зараховано депозит у розмірі 300 000,00 гпн.. а не кредитний ліміт.

За період з 24.04.2017р. по 24.02.2018р. ПАТ «КБ «ПриватБанк» було здійснено 11 банківських операції, одного того числа, на протязі 11 місяців, під різним призначенням платежу на одну, ту ж саму суму, яка загалом складає 368368 грн., які відповідач не проводив.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 періодично поповнював свою картку, він вважав, що використовує свої особисті кошти, тому проведені банком операції йому незрозумілі.

Крім того, представник відповідача зауважував суду, що ОСОБА_1 , як споживачу не було надано інформації щодо існування таких великих штрафних санкції, а доведено тільки про існування відсотків за користування кредитом та комісії за зняття коштів з карткового рахунку, тому, відповідач вважає, що банк ввів його в оману щодо умов кредитування. Також, банк не надавав жодних документів стосовно того, що позичальнику було надано інформацію про існування інших штрафних санкції окрім зазначених.

Представник відповідача надав суду контр розрахунок та пояснив, що ОСОБА_1 за період з з 03.06.2014р. по 15.07.2019р. сплатив 262011,55 грн., тому згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості та тим, що за період з 24.04.2017р. по 24.02.2018р. ПАТ «КБ «ПриватБанк» було здійснено 11 банківських операції, одного того числа, на протязі 11 місяців, під різним призначенням платежу на одну, ту ж саму суму, яка загалом складає 368368,00 грн., які відповідач не проводив, суму боргу відповідач не визнає, а свої зобов`язання вважає виконаними та наполягає на тому, що сума боргу не доведена належними доказами та суперечить діючому законодавству.

Також, представник відповідача вважає, що позивачем взагалі не доведено існування кредитного договору про надання банківських послуг № б/н від 03.06.2014, укладеного між Позивачем та Відповідачем та не доведено наявності грошових (кредитних) зобов`язань у відповідача перед позивачем, які як зазначає АТ КБ «ПриватБанк» виникли саме 03.06.2014 р. В Анкеті-заяві № б/н від 03.06.2014, на яку Позивач посилається як на підставу заявлених позовних вимог, не встановлено мети її підписання, оскільки, крім зазначення інформації про згоду відповідача на те, що дана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг та тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, які знаходяться у рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг та те, що відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладання і згоден з умовами, дана анкета-заява не містить жодної інформації та даних, на які саме банківські послуги відповідач надав свою згоду, у тому числі що це є послуги з кредитування. Анкета-заява № б/н від 03.06.2014 не містить ні виду карткового рахунку, у тому числі кредитного, ні його номеру, ні розміру грошового зобов`язання (кредитного ліміту), ні базової процентної ставки, ні умов про встановлення будь- яких видів відповідальності за порушення грошового зобов`язання та їх розміру, строку дії рахунку та обов`язку щодо повернення кредиту, як і не містить посилань на те, що складовими даної Анкети-заяви є: «Умови та правила надання банківських послуг» (дата їх затвердження, номер наказу, тощо) та «Тарифи», як ті на які посилається Позивач у змісті позову, так і «Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та «Умови та правила надання банківських послуг».

Крім того, представник відповідача наполягає, що Анкета-заява № б/н від 03.06.2014 взагалі не містить волевиявлення відповідача на те, що він, ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами, надав свою згоду на відкриття кредитного рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», для отримання на нього будь-яких грошових коштів позивача у користування та пов`язаних з цим обов`язків щодо виконання грошових зобов`язань перед Банком, у тому числі тих, про які зазначає позивач у змісті позову та відповіді на відзив.

Посилання представника позивача на той факт, що 24.02.2017 ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 300 000, 00 грн. за проектом «КУБ», що вбачається із виписки по рахунку, а позичальник протягом часу з 24.02.2017 до 23.03.2017 зняв кредитні кошти у банкоматі та у відділенні банку та провів декілька транзакцій з переведення грошових коштів на інші рахунки, що підтверджується випискою по рахунку, на переконання відповідача не можуть бути предметом даного розгляду, оскільки позивач заявляє про існування кредитного договору про надання банківських послуг № б/н від 03.06.2014 та ставить питання у вимогах саме про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 03.06.2014.

Тому, наданий позивачем Договір № KUB1487149516178 підписаний 15.02.2017 з ТОВ «СПЕКТРАН», ЄДРПОУ 39462077 в особі керівника Плотнікова М.О., що вбачається з інформації про перевірку наявності КЕП договору № KUB1487149516178 не може бути розглянутим в даному судовому провадженні.

Крім того, представник відповідача на підставі ч. 3 ст. 267 ЦК України просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача та обґрунтовує свою вимогу тим, що на підтвердження існування боргу ОСОБА_1 позивач надає виписки по рахунку за договором № б/н від 03.06.2014 станом на 13.05.2021 та станом на 02.02.2020, проте до суду із позовною заявою позивач звернувся 26.09.2019. Також, із наданих позивачем виписок по рахунку, ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснював нарахування відповідачу боргу поза межами позовної давності, встановленої ст. 258 ЦК України, оскіьки договір № б/н від 03.06.2014 був укладений у 2014 році, в той час як до суду із позовом позивач звернувся 26.09.2019, тобто поза межами позовної давності.

З вищенаведених підстав, представник відповідача просив суд відмовити позивачу у позові у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив обставини та вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з письмових доказів, досліджених судом, ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банковських посуг, у звязку з чим підписав заяву №б/н від 03.06.2014 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 2000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

20.02.2017 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 уклали договір № П487149516178, який підписаний відповідачем за допомогою КЕП.

Згідно інформації викладеної у вказаній Анкеті-заяві ОСОБА_1 висловив свою згоду з тим, що ця Анкета-заява разом Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. При цьому він ознайомився і згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору позивач додав також Витяг з «Тарифів банку» та Витяг до Умов та Правил надання банківських послуг.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 21.07.2021 року становить 647582,62 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредита в сумі 479846,06 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 167736,56 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 гл.71 Цивільного Кодексу України щодо договору позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За правилами ст. 10561 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Анкетою -заявою, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна, та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна, 55 днів пільгового періоду та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою, якою підтверджується, що позичальник ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку.

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Той факт, що відповідачем було підписано заяву про приєднення до Умов та правил надання банківських послуг не заперечувалось сторонами.

У заяві про надання кредиту зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua;https://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення умові та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заявці про приєднення. Підписавши заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах банку.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднення до умов та правил з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, що розташовані на офіційному сайті банку складають Договір про надання банківських послуг.

Згідно з матеріалми справи, зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника ОСОБА_1 , умовах та правилах надання банківських послуг та тарифах. Тобто, між сторонами були здійснені всі необхідні дії, для придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору.

На підставі поданої заяви, що разом з умовами та правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку, складають Договір про надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_3 (п.п.1.1.1.90,2.1.1.11 Умов) ключем до карткового рухунку є пластикова картка, яку отримав Відповідач та мобільний телефон який вказав Відповідач в заяві. А за допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування (п. 1.1.1.25 Умов комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку напідставі дистанційних розпоряджень клієнта).

Відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або ідпгнх стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ч.1 ст.634 ЦК, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, ще підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору (умов кредитування).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін, наданих суду для обґрунтування Своєї правової позиції. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість,достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У звязку з цим, обставини, на які посилається позивач у своєму позові, зокрема письмові докази: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта відповідача, за яким був оформлений кредитний договір; виписка по рахунку; фото клієнта з карткою, а також той факт, що з моменту оформлення кредитного договору пройшло шість років, а позичальник не звертався в банк за фактом неправильного нарахування відсотків, свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, що свідчить користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював, визнаються судом належними та допустими доказами.

Докази, на які посилається відповідач у своїх запереченнях, зокрема щодо неналежного оформлення та підписання кредитного договору, нарахування відсотків та недобросовісною політикою банка не відповідають дійсності, а тому суд не приймає до уваги.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за сервісом "КУБ" (Кредити Українському Бізнесу) суд зазначає наступне:

24.02.2017 року ПАТ КБ Приватбанк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 300000.00 грн. за проектом "КУБ" , що вбачається із виписки по рахунку (додається).

Дана послуга надається за наказом Банку РЯ-2016-6703522 від 26.04.2016р. „Про активізацію продаж по проекту "КУБ" ("Кредити Українському Бізнесу"), яким було затверджено алгоритм кредитування клієнтів за проектом „КУБ, а саме: кредити видаються фізичним особам на розвиток їх бізнесу в сумах від 50 тис.грн. до 300 тис.грн. на 12 місяців за умовами кредиту "Миттєва розстрочка" зі сплатою 2,4% в місяць.

24.02.2017 року ПАТ КБ Приватбанк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 300 000.00 грн. за проектом "КУБ" , як вбачається із виписки по рахунку. Далі щомісячними платежами в розмірі 33488.00 грн. на протязі 12 місяців кредитні кошти знімалися із картки позичальника, що відображено у виписці як оплата частями 5 та "Мгновенная рассрочка".

Як вбачається з наданих суду письмових дказів, зокрема з виписки по рахунку, відповідач здійснював часткове погашення заборгованості, а саме до 24.02.2018 року. Тобто, своїми діями з погашення боргу відповідач додатково підтверджував згоду зі всіма умовами кредитування та визнавав заборгованість по кредиту.

Крім того, з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Отдже, виписка з банківського рахунку містить повну інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). З цих підстав, виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

Відповідачем та представником відповідача розрахунок заборгованості заперечувався, але клопотань про призначення судово-економічні експертизи до суду не надходили та по справі не призначались.

Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин роз`яснено, що Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що права сторін виникають на підставі договорів та інших правочинів. Згідно з ст.ст. З, 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до ч.І ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду спращ і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення..

На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Згідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором.

Враховуючи вищезазначені норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті.

Представник відповідача, обґрунтовуючи свої заперечення доводив суду, що банк в односторонньому порядку змінював кредитний ліміт не повідомляючи про це позичальника, що на думку боржника є неприпустими, а тому є підстави для відмови у задоволенні позову.

Проте, такі доводи відповівдача суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.3.), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Пунктом 2.1.1.2.4. умов та правил встановлено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком та відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через РОБ-термінал торгової точки).

В ході розгляду даної справи, суд досліджував заборгованість відповідача, тобто суму фактично отриманих коштів та нарахування плати за користування ними, а не суму стартового кредитного ліміту по карт, як доводив відповідач.

Відхиляючи клопотання представника відповідача щодо застосування строків позовної давності, суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Виходячи з умов та правил даного кредитного договору, відповідачу відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно сроку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6- 61 цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 05.2020 року.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 25.09.2019 року до спливу строку позовної давності. У звязку з цим обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Таким чином, повно і правильно встановивши обставини справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд приходить до висновку про задоволення вимог банку щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита та заборгованості за відсотками, адже правомірність нарахування цих сум банком доведена у повному обсязі.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з повним задоволенням позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 7274,39 гривень.

Керуючись ст. ст. 4,7, 9, 12, 13, 18, 19, 76, 81, 89, 133,141, 223, 244, 245, 259, 263-265, 268, 280-289, 353, 354 ЦПК України, на підставі ст. 4, 15, ст. 549,598, 634,1050,1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 01001, м.Київ, вул.. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок: НОМЕР_5 , МФО 305299 заборгованість за договором кредиту у сумі 647582, 62 (шістсот сорок сім тисяч п`ятьсот вісімдесят дві гривні, 62 коп.), з яких 479846,06 гривень тіло кредита 167736,56 гривень відсотки за просторочений кредит.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 01001, м.Київ, вул.. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок: 29092829003111, МФО 305299 7274,39 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційномупорядку до Запорізького апеляційного суду в 30-денний строк з дня складання повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду буде складено та проголошено 02 лютого 2022 року.

Суддя Н.Ю.Козлова