Постанова

від 30.11.2022 по справі 334/6895/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.11.2022 Справа № 334/6895/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/6895/19 Головуючий у 1 інстанції: Козлова Н.Ю.

Провадження № 22-ц/807/1490/22 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Кочеткової І.В.

за участі секретаря: Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 особі представника - адвоката Саланської Ілони Любомирівни на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» зазначило, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у звязку з чим підписав заяву № б/н від 03.06.2014р., згідно з якою отримав кредит у розмірі 2000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В заяві зазначено, що відповідач ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, що є публічною офертою, внаслідок чого він отримав доступ до всіх без виключення послуг банку. Також відповідач у заяві підтвердив, що ознайомився з Тарифами банку, які визнав складовою частиною цього договору. На підставі вказаної заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та надано ключ до цього картрахунку, яким є пластикова картка.

Також на виконання умов вказаного договору відповідачу на вказаний вище картрахунок було встановлено кредитний ліміт, яким скористався відповідач та за користування яким мав сплачувати обумовлені відсотки. Однак свої зобов`язання не виконував належним чином, внаслідок чого станом на 15.07.2019р. у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 753173,96 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту 258514,37 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту 226444,77 грн., нарахована пеня за прострочене зобов`язання 268114,82 грн., заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн. 100 грн.

Банк вказував, що на свій розсуд може вимагати від боржника не всю суму заборгованості, а будь-яку її частку, та в цьому позові просив стягнути суму у розмірі 484959,14 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту 258514,37 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту 226444,77 грн.

В подальшому, позивач збільшив розмір стягнення, визначивши суму заборгованості у загальному розмірі 647582,62 грн., яка складається з простроченого тіла кредиту в сумі 479846,06 грн. та заборгованості за відсотками, нарахованими згідно ст. 625 ЦК України, в сумі 167736,56 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2022 рокупозов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Саланської І.Л. подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та не правильно застосовано норми матеріального права.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не доведено існування кредитного договору згідно з заявою від 03.06.2014, укладеного між позивачем та відповідачем, та взагалі не доведено наявності грошових (кредитних) зобов`язань у відповідача перед позивачем, які виникли саме із цієї заяви, заборгованість за якими позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. Так, у заяві ОСОБА_1 № б/н від 03.06.2014 не визначено вид банківської послуги, істотні умови кредитного договору, зокрема, процентна ставка за користування кредитними коштами, відповідаль-

ність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання та її розмір. Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту - суми, яку фактично отримав в борг позичальник, стягнути також кошти, які банк відповідачу у користування не надавав, а лише відображав їх списання в рахунок погашення заборгованості, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.

В скарзі зазначається, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги заборгованості, в тому числі розмір і порядок нарахування всіх її складових, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.06.2014 посилався на Виписку по картковому рахунку, копію заяви позичальника, довідку щодо виданих кредитних карток, Витяг з «Тарифів», Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви, копію наказу банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» та «Тарифів» у редакції, що діяла на момент підписання заяви, Договір № KUB1487149516178 від 15.02.2017, згідно якого позивач надав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 300000 грн. за проектом «КУБ», що вбачається із виписки по рахунку. Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, які одані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В скарзі вказується, що Договір КУБ від 15.02.2017р., підписаний відповідачем

20.12.2017р. за допомогою КЕП, не має жодного відношення до заяви від 03.06.2014р., а підставою для стягнення заборгованості банк зазначає саме цю заяву як основний кредитний договір. Доказів, що позивач на підставі цієї заяви отримав кредит у сумі 300000 грн., не мається. Отримання такого кредиту відбулось не особисто ОСОБА_1 , а на підставі договору, підписаного ТОВ «СПЕКТРАН» в особі Плотнікова М.О. з Приватбанком на умовах затвердженого проекту «КУБ».

Проте, якщо враховувати, що відповідач все ж таки скористався вказаним кредитом, то у зв`язку з відсутністю домовленості про істотні умови кредитного договору його боргом може бути лише частина не погашеного кредиту. Таким чином, борг відповідача перед позивачем, як вважає ОСОБА_1 , розраховується наступним чином: 299188,21 грн. (сума використаних коштів) 250641,93 грн. (сума повернутих коштів) = 48 546,28 грн. (залишок боргу).

Також відповідач наголошує, що позивачем збільшено позовні вимоги поза межами, встановленими п. 2 ч. 2 статті 49 ЦПК, оскільки заяву про збільшення розміру заборгованості подано 26.01.2022р. після закінчення підготовчого засідання 12.04.2021р.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним, прийнятим без жодних порушень норм матеріального і процесуального права, а тому законні підстави для його скасування відсутні.

Позивач у відзиві зазначає, що стягнення заборгованості з ОСОБА_1 здійснюється за договором № б/н від 03.06.2014р., як вказано у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог ПриватБанка. В дійсності, 20.02.2017р. ОСОБА_1 не уклав з ПриватБанком новий договір № KUB1487149516178, а здійснив до вже існуючого договору № б/н від 03.06.2014р. підключення послуги за сервісом «КУБ», згідно якої позичальник отримав 24.02.2017р. на вже існуючу кредитну картку № НОМЕР_2 , яку було видано йому на виконання договору № б/н від 03.06.2014р., суму кредиту у розмірі 300000 грн. за умовами кредиту «Миттєва розстрочка» на 12 місяців зі сплатою 2,4% в місяць. Тому у подальшому позичальник на виконання цієї послуги здійснював погашення частини кредиту і нарахованих відсотків щомісячно в розмірі 33488,00 грн. протягом 12 місяців кожного 24 числа місяця (останнє нарахування 24.02.2018р.), що відображено у виписці як «ОПЛАТА ЧАСТЯМИ 5 Покупка» та «Ежемесячный платеж по услуге «Мгновенная рассрочка». Отже, загальна сума зобов`язання ОСОБА_1 за послугою по сервісу «КУБ» дорівнює 401856,00 грн.

Також у відзиві АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що контррозрахунок представника відповідача не зовсім відповідає дійсним обставинам справи, а саме, не враховано, що в період з 01.03.2017р. по 22.03.2017р. здійснено один щомісячний платіж від 18.03.2017 за страховку «Захист на кожен день» в сумі 20 грн., а також не враховано, що при знятті коштів позичальником та при здійсненні безготівкових перерахунків, за згодою самого позичальника, здійснюється автоматичне (разом з сумою платежу) стягнення комісії по відповідній операції, що зазначено у виписці. Отже, у вказаний період за відповідними датами, визначеними представником відповідача,були здійснені наступні зняття коштів: 10,10 грн. + 70700 грн. + 50502,52 грн. + 3000 грн. + 87776,70 грн. +1286,40 грн. +16852,50 грн. + 20201 грн. + 31155 грн. + 19437,69 грн. + 20 грн. + 530 грн. + 212 грн. = 301 413,91 грн., а тому сума, якою скористався відповідач, фактично дорівнює сумі наданого кредиту. Крім цього, слід врахувати, що відповідач згідно виписки за договором до оформлення і надходження кредитних коштів за послугою по сервісу «КУБ» (24.02.2017р.) вже мав заборгованість за кредитом, встановленим на його кредитну картку № НОМЕР_2 , на загальну суму 9424,46 грн.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Саланську І.Л., яка підтримала апеляційну скаргу, представника банку адвоката Якушева С.О., який заперечував проти скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у звязку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 03.06.2014р., згідно якої отримав кредит у розмірі 2000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

20.02.2017р. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 уклали договір № П487149516178, який підписаний відповідачем за допомогою КЕП.

Згідно інформації, викладеної у вказаній Анкеті-заяві, ОСОБА_1 висловив свою згоду з тим, що ця Анкета-заява разом Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. При цьому він ознайомився і згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору позивач додав також Витяг з "Тарифів банку" та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 21.07.2021р. становить 647 582,62 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 479 846,06 грн. та заборгованості за відсотками, нарахованими відповідно до вимог статті 625 ЦК України з урахуванням умов кредитного договору, в сумі 167 736,56 грн.

Той факт, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не заперечувався відповідачем.

У заяві про надання банківських послуг зазначено, що, підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заявці про приєднання. Підписавши заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах банку.

Згідно з матеріалами справи, зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника ОСОБА_1 , Умовах та правилах надання банківських послуг та тарифах. Тобто, між сторонами були здійснені всі необхідні дії для придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202Цивільного кодексуУкраїни вказує на вчинення двостороннього кредитного договору.

Отже, з`ясувавши і встановивши вище викладені обставини, суд першої інстанції визнав, що заява від 03.06.2014р. разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами у Приватбанку складають Договір про надання банківських послуг.

На підставі в такий спосіб оформленого договору відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (п.п.1.1.1.90,2.1.1.11 Умов), ключем до якого є пластикова картка, яку отримав відповідач, та мобільний телефон, який вказав відповідач в заяві. А за допомогою встановлених ключів до карткового рахунку відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування (п. 1.1.1.25 Умов комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта).

Виходячи з Умов та правил даного кредитного договору, відповідачу відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Також судом встановлено, що 24.02.2017р. ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 300 000.00 грн. за проектом "КУБ", що вбачається із виписки по рахунку, яка міститься в матеріалах справи.

Дана послуга надається за наказом банку РЯ-2016-6703522 від 26.04.2016р. "Про активізацію продаж по проекту "КУБ" ("Кредити Українському Бізнесу"), яким було затверджено алгоритм кредитування клієнтів за проектом "КУБ", а саме: кредити видаються фізичним особам на розвиток їх бізнесу в сумах від 50 тис. грн. до 300 тис. грн. на 12 місяців за умовами кредиту "Миттєва розстрочка" зі сплатою 2,4% в місяць.

24.02.2017р. ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 300 000.00 грн. за проектом "КУБ", як вбачається із виписки по рахунку. Далі щомісячними платежами в розмірі 33488.00 грн. на протязі 12 місяців кредитні кошти знімалися із картки позичальника, що відображено у виписці як оплата частями 5" та "Мгновенная рассрочка".

Суд, дослідивши письмі докази, зокрема, виписку по рахунку, встановив, що відповідач скористався кредитними коштами та здійснював часткове погашення заборгованості, а саме, до 24.02.2018р. Тобто своїми діями з погашення боргу відповідач додатково підтверджував згоду зі всіма умовами кредитування та визнавав заборгованість по кредиту.

За розрахунком заборгованості та наданою випискою про рух коштів суд з`ясував, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі "Сума погашення за наданим кредитом"). Отже, виписка з банківського рахунку містить повну інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача: баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). З цих підстав виписку по картковому рахунку та розрахунок заборгованості суд визнав належними та допустимими доказами по справі.

Зважаючи на всі вище встановлені обставини, суд визнав доведеними кредитні відносини між банком та відповідачем ОСОБА_1 , які виникли на підставі заяви від 03.06.2014р., продовжились 15.02.2017р. замовленням останнім послуги за сервісом «КУБ» та на подальше згідно зі строком дії перевипущеної картки. Також суд погодився із правильністю визначення заборгованості банком, тому стягнув її у заявленому позивачем розмірі з відповідача.

Колегія при апеляційному розгляді справи, насамперед, перевіряє доводи скарги про прийняття судом до розгляду заяви про збільшення позовних вимог позивачем поза межами передбачених процесуальним законом строків.

Відповідно до приписів пункту 2 ч. 2 статті 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Колегією встановлено, що судом відкрито провадження у цій справі ухвалою від

01.10.2019р. та призначено її розгляд в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін на 05.02.2020р. ( а.с. 58), але це засідання не відбулось ( а.с. 89) та справу відкладено на 28.04.2020р., яке теж не відбулось ( а.с. 139). Справу відкладено на 01.10.2020р., але і це засідання не відбулось та відкладено із визнанням обов`язкової явки представника банку на 27.01.2021р. ( а.с. 153-154). Однак судове засідання 27.01.2021р. також не відбулось із відкладенням розгляду справи на 12.04.2021р. ( а.с. 187).

12.04.2021р. відбулось перше судове засідання, справа розглядалась по суті ( а.с. 195-196) та судом було оголошено перерву у розгляді справи до 09.06.2021р., але продовження розгляду справи не відбулось у зв`язку з зайнятістю судді в іншому процесі, а нове судове засідання призначено на 29.09.2021р. ( т. 1 а.с. 241).

Оскільки судом визначено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, то відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України у позивача малось право на збільшення позовних вимог до першого судового засідання, тобто в даному випадку до 12.04.2021р.

21.07.2021р. банком було подано суду письмові пояснення по суті спору, а також заяву про збільшення позовних вимог. До письмових пояснень банком було долучено клопотання про продовження процесуальних строків на їх подання із посилання на встановлені в Україні карантинні заходи, прийняті для забезпечення запобігання поширенню коронавірусної хвороби ( т. 2 а.с. 1-35).

Колегія зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 № 211 від 11.03.2020р. вперше на усій території України встановлено карантин строком з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року, який в подальшому продовжувався постановами Кабінету Міністрів України: від 2.04.2020р. № 255, від 22.04.2020р. № 291, від 20.05.2020р.№ 392, від 22.07.2020р. № 641, від 09.12.2020р. № 1236, від 17.02.2021р. № 104, від 21.04.2021р. № 405, від 16.06.2021р. № 611.

Законом України від 30.03.2020р. № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ XII «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту:«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, атакож строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи,апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги,подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинамипродовжуються на строк дії такого карантину».

Верховним Судомнадані такіроз`яснення щодопродовження процесуальнихстроків підчас діїкарантину: зазначені законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікування Закону № 540-ІХ, тобто з 2 квітня 2020 року. Проте,ураховуючи що запропоновані зміни не встановлюють нових обов`язків, не скасовують і не звужують прав учасників судового процесу, не обмежують їх використання, вони мають зворотну силу. Законом № 540-ІХ визначено, що процесуальні строки у визначених ним випадкахне зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються.

У перелік статей ЦПК України, по яких процесуальні строки вважають продовженими на строк дії карантину, внесено й статтю 49 ЦПКУ.

Отже, зважаючи на те, що в періоді, коли позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, діяв карантин, то строки на подання таких змін автоматично продовжені на строк дії карантину, а тому не пропущені позивачем.

Між тим, при дослідженні цього процесуального питання, на яке посилався відповідач в апеляційній скарзі, колегією встановлені інші порушення норм процесуального права, допущені судом, про які в апеляційній скарзі не зазначалось.

У відповідності до частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( пункт 5 частини 2).

Згідно з частиною 5 вказаної норми, суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог або зміни предмета позову відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Вбачається, що судом при призначенні справи до розгляду визначено порядок її розгляду як спрощений з повідомлення сторін, оскільки суд визнав справу малозначною, зокрема, за критерієм ціни позову, яка не перевищувала двохсот п`ятдесяти прожиткових мінімумів.

Проте, після збільшення позовних вимог та визначення їх загального розміру у сумі 647582,62 грн., ціна позову значно перебільшила вказаний розмір. Так, станом на дату звернення позивача до суду з позовом 26.09.2019р. прожитковий мінімуму для працездатних осіб складав 2007 грн., 250 прожиткових мінімумів 501750 грн.; станом на дату подання заяви про їх збільшення 21.07.2021р. прожитковий мінімуму складав 2379 грн., 250 прожиткових мінімумів 594750 грн. Тобто суд, прийнявши збільшені позовні вимоги, вже не міг розглядати справу у спрощеному провадженні, а мав відповідно до ч. 5 статті 274 ЦПК України перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Однак суд такої ухвали не постановив та продовжив розгляд справи у спрощеному провадженні.

У відповідності з ч. 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення у випадку, коли суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Частиною 4 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Зважаючи на вказані обставини, що у суду апеляційної інстанції наявні обов`язкові підстави для скасування оскаржуваного рішення поза межами доводів апеляційної скарги, тому відповідно до приписів п. 7 ч. 3 статті 376 ЦПК України колегія скасовує рішення в цілому.

Перевіряючи правильність вирішення спору по суті, колегія встановила такі обставини.

ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у звязку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку № б/н від 03.06.2014р. ( т. 1 а.с. 52).

У змісті анкети-заяви визначені індивідуальні дані клієнта, а також зазначено, що він ознайомився з Пам`яткою, Умовами та правила надання банківських послуг та Тарифами у Приватбанку, та погодився з тим, що вони разом з його заявою складають договір надання банківських послуг.

Проте клієнтом не зроблено позначку, яку карту він виявив бажання оформити у Приватбанку та яку банківську послугу ним замовлено.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, погодився з банком в тій частині, що Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку є складовими договору, оскільки з цим погодився й сам відповідач, підписавши анкету-заяву з відповідним застереженням.

Натомість, відповідач, не заперечуючи особисте підписання вказаної анкети-заяви від 03.06.2014р., в ході розгляду справи та на тепер в апеляційній скарзі не визнавав того факту, що між сторонами належним чином узгоджені умови кредитного договору, хоча підтверджував отримання карток на підставі вказаної анкети-заяви та встановлення йому кредитного ліміту у розмірі 2000 грн., яким він користувався, але повністю, на його думку, погасив. Вважає, що в подальшому підписаний ним кредитний договір від 15.02.2017р., згідно з яким ПАТ КБ «Приватбанк» надав кредитні кошти в розмірі 300000.00 грн. за проектом "КУБ", не має відношення до анкети-заяви від 03.06.2014р. Відтак, просив відмовити в позові на цих підставах.

Колегія, дослідивши позиції сторін та перевіривши їх за матеріалами справи, встановила такі обставини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається

таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до вимог ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на вказані норми, якими чітко унормовано письмову форму кредитного договору, колегія вважає, що Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи, копії яких долучені до справи, не можуть бути складовими кредитного договору між сторонами у справі, оскільки вони не підписані позичальником.

За таких же обставин колегія вважає негрунтовними доводи банку про те, що, підписавши анкету-заяву від 03.06.2014р., відповідач приєднався до цих документів.

Банк вказував, що Умови та правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання банківських послуг банком своїм клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку в будь-який час.

Дійсно, вказані документи можуть бути складовими договору банківського обслуговування, але річ йде саме про конкретний договір кредитний.

Отже, банк не враховує, що до кредитного договору законом встановлено окремі вимоги, а саме, за приписами статті 1055 ЦК України він може укладатись лише в письмовій формі, яка передбачає його підписання сторонами, а у разі недодержання цієї форми, такий договір є нікчемним.

Тому складовими кредитного договору, як і сам кредитний договір, можуть бути лише підписані відповідачем документи. А відтак, не підтвердив істотних умов кредитного договору, укладеного між сторонами у справі, оскільки підписана заява не містить визначення відсотків, штрафів, пені, ставок і порядку їх нарахувань, вимог щодо строків та порядку погашення, зокрема, і тіла кредиту.

Оцінюючи Витяги з Тарифів та Умов і правил надання банківських послуг, колегія не може визнати їх невід`ємними частинами договору, оформленого у вигляді заяви, як такі, що не підписані відповідачем як клієнтом банку.

При цьому, колегія зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів на прострочений кредит, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

На підтвердження вказаному колегія виявила, що в матеріали справи банком надані два різні витяги з Умов та правил, які відмінні за змістом один від одного.

До позовної заяви долучено Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в

ПриватБанку, з якими, як зазначено позивачем, при підписанні анкети-заяви ознайомлено відповідача ( т. 1 а.с. 18-51).

08.12.2020р. банком в порядку клопотання про долучення письмових доказів додано

в матеріали справи ще одну редакцію Умов та правил надання банківських послуг ( т. 1

а.с. 167-171), яка, за письмовими поясненнями позивача, теж відноситься до Анкети-заяви від 03.06.2014р.

Їх порівнянням встановлено, що вони не є ідентичними. Так, у долученій до позовної заяви редакції Витягу з Умов та правил не міститься п.п. 1.1.10- 1.1.10.7 на відміну від долученої в ході розгляду справи; в пункті 1.1.1.129 первісно доданого Витягу унормовано сервіс «Миттєва розстрочка», у доданому пізніше п. 1.1.1.129 врегульовує сервіс «ФотоКасса». Пункт 2.1.1.12.2 первісно поданої редакції складається із двох абзаців розширеного змісту, в той же час, такий же пункт пізніше долученої редакції має стислий зміст з одного нескладного речення. І такі розбіжності маються по всьому тексту двох доданих банком редакцій.

Отже, за відсутності підпису клієнта на Умовах та правилах надання банківських послуг та за наявності двох різних редакцій, наданих в якості доказів узгодження істотних умов договору між сторонами у справі, колегія не може вважати умови договору, оформленого анкето-заявою від 03.06.2014р., узгодженими між банком та клієнтом ОСОБА_2 на їх підставі.

Аналогічні обставини мали місце у справі № 342/180/17, у якій постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. визнано, що такі Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи не можна визнати складовими кредитного договору, оформленого у вигляді анкети-заяви.

Відтак, відсутніпідстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів, пені та штрафів за користування кре-

дитними коштами.

Але відповідач визнавав, що йому на підставі цієї анкети-заяви від 03.06.2014р. було надано кредитний ліміт у розмірі 2000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Тому фактично визнав, що отримав кредитні кошти та користувався ними.

Наказом банку РЯ-2016-6703522 від 26.04.2016р. "Про активізацію продаж по проекту "КУБ" ("Кредити Українському Бізнесу") було затверджено алгоритм кредитування клієнтів за проектом "КУБ", а саме: кредити видаються фізичним особам на розвиток їх бізнесу в сумах від 50 тис. грн. до 300 тис. грн. на 12 місяців за умовами кредиту "Миттєва розстрочка" зі сплатою 2,4% в місяць.

15.02.2017р. ПАТ КБ «Приватбанк», з однієї сторони, фізична особа ОСОБА_1 , з другою сторони уклади договір № KUB1487149516178 від 15.02.2017, згідно з яким ОСОБА_1 висловив готовність взяти позику під проценти на умовах: під 2,4 % від початкового розміру фактично виданої позики на місяць зі строком користування 12 місяців ( т. 1 а.с. 204). Вказаний договір з боку позичальника 20.02.2017р. підписаний за допомогою КЕП, що є належним укладенням кредитного договору у письмовій формі.

Відповідно до цього договору сторонами узгоджено, що позика погашається рівними частинами щомісяця разом з нарахованими відсотками. Для погашення заборгованості за позикою ОСОБА_1 доручив банку проводити списання коштів з усіх його рахунків на користь позикодавця.

Сторони узгодили, що акцепт оферти про отримання позики на вказаних умовах відбувається у формі платежу на користь позичальника шляхом перерахування грошових коштів на кредитну карту № НОМЕР_2 , яка вже існує у клієнта, та з цього моменту договір позики вважається укладеним.

Відповідач в особі адвоката Саланської І.Л. зазначав як в ході розгляду справи в суді

першої інстанції, так і наразі в апеляційній скарзі, що анкета-заява від 03.06.2014р. та вка-

заний договір не є взаємопов`язаними, тому із заявлених банком підстав заборгованість, що утворилась за договором KUB1487149516178 від 15.02.2017, не може стягуватись як така, що виникла за анкетою-заявою.

Колегія вважає такі ствердження помилковими, оскільки за вказаним договором KUB1487149516178 від 15.02.2017 кредитні кошти у розмірі 300000 грн. надійшли на картку № НОМЕР_2 , яка була перевипущена та видана відповідачу саме на підставі анкети-заяви від 03.06.2014р. Ці обставини підтверджуються випискою по картрахунку відповідача, довідкою про видані відповідачу картки.

Отже, вважається, що на підставі анкети-заяви від 03.06.2014р. відповідач замовив послугу за сервісом «Миттєва розстрочка», оскільки за такою анкетою-заявою про надання банківських послуг клієнт може замовити під час існування договору будь-яку банківську послугу.

Також на користь пов`язаності договорів між собою свідчить той факт, що по рахунку № НОМЕР_2 , відкритому за анкетою-заявою від 03.06.2014р., за рахунок суми нової позики за сервісом «КУБ» була погашена заборгованість за кредитом, виданим до укладення договору №KUB1487149516178 від 15.02.2017.

Те, що ОСОБА_1 брав кредитні кошти за вказаним договором на розвиток бізнесу, не свідчить, що договір укладено з ТОВ «СПЕКТРАН», керівником якого він є. В самому договорі № KUB1487149516178 від 15.02.2017 ОСОБА_1 фігурує як фізична особа, кредитні кошти отримано на особистий рахунок позичальника, яким розпоряджався відповідач як фізична особа.

Таким чином, колегія погоджується з доводами банку, що ОСОБА_1 отримав новий кредитний ліміт за сервісом «КУБ» в межах анкети-заяви від 03.06.2014р., але з більш ретельно виписаними істотними умовами щодо строку кредитування, плати за кредитом, порядку його погашення.

Згідно з умовами цього договору, позичальник мав щомісячними платежами в розмірі 33488.00 грн. протягом 12 місяців погашати частину кредиту та нараховані щомісячні відсотки. Остаточний строк повернення кредитних коштів визначено 24.02.2018р.

З виписки про рух коштів по картрахунку відповідача вбачається, що 24.02.2017р. на його картрахунок банком перераховані кредитні кошти в розмірі 300000 грн., а позичальник протягом часу з 24.02.2017р. по 23.03.2017р. скористався цими коштами.

Оскільки відповідач погодився на списання коштів з його рахунків у Приватбанку, то кредитні кошти знімалися із картки позичальника, що відображено у виписці як оплата частями 5" та "Мгновенная рассрочка".

Беручи до уваги вказане, є підтвердженим користування відповідачем як кредитним лімітом, наданим за анкетою-заявою від 03.06.2014р., тобто до укладення договору за сервісом «КУБ», так і коштами, наданими за сервісом «КУБ» з іншими умовами, але в межах тієї заяви від 03.06.2014р.

Що стосується розміру заборгованості, яку відповідач не визнає, вказуючи, що через неузгодженість умов кредитного договору, йому безпідставно банком нараховувались відсотки та неустойка, то колегія частково погоджується з цими доводами.

Як встановлено вище, Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи банку не можна визнати складовими договору. Тому у період з 03.06.2014р. по 24.02.2017р. (дата

погашення раніше взятого кредиту за рахунок нового кредитного ліміту) не можна вважати правомірним нарахування будь-яких складових на взяті кредитні кошти. Тому ко-

легія порахувала фактично використані відповідачем у цьому періоді кредитні кошти та фактично повернуті ним, а різниця є заборгованістю.

Згідно з випискою у періоді з 03.06,2014р. по 24.02.2017р. позичальник витратив кредитних коштів на суму 8662,46 грн., а погашено було на суму 5192,38 грн., тому сума заборгованості за цей період становить: 3470,08 грн.

Колегія зазначає, що на тих же підставах як і у попередньому періоді, не можна визнати Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку складовими й за послугою, оформленою договором № KUB1487149516178 від 15.02.2017, та слід керуватись тим, що узгодженими є лише виписані у цьому договорі істотні умови: строк користування кредитом 12 місяців, дата повернення 24.02.2018р., щомісячні платежі в сумі 33488 грн. Тобто загальна сум зобов`язання ОСОБА_1 за послугою по сервісу «КУБ» дорівнює 401856 грн.

З виписки по рахунку за період з 24.02.2017р. по 30.09.2019р. (станом на цю дату здійснено розрахунок основної заборгованості) вбачається, що з наданої суми кредиту у розмірі 300000 грн. відповідач скористався шляхом зняття та перерахування коштів на загальну суму: 10,10 грн. + 70700 грн. + 50502,52 грн. + 3000 грн. + 87 7776,70 грн. + 1286,40 грн. + 16852,50 грн. + 20201 грн. + 31155 грн. + 19437,69 грн. + 20 грн. + 530 грн. + 212 грн. = 301413,91 грн. Отже відповідач повністю використав суму кредиту, тому мав сплатити також й відсотки за договором № KUB1487149516178 від 15.02.2017, разом з якими сума заборгованості становить 401856,00 грн.

Також до вказаної суми слід додати суму заборгованості, що виникла до 24.02.2017р. в розмірі 3470,08 грн., тому заборгованість буде становити: 401856, 00 грн. + 3470,08 грн. = 405326,08 грн.

У цьому ж періоді внесено на рахунок відповідачем сума у розмірі 250641,93 грн., яку слід відрахувати із вказаної суми заборгованості: 405856,00 250 641,93 = 154684, 15 грн., що і складатиме заборгованість відповідача за договором між сторонами у справі, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Решту заборгованості в розмірі 167736,56 грн., яку просить стягнути банк, становлять відсотки, нараховані на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України.

Дослідивши позовні вимоги в цій частині, колегія знаходить їх необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, проценти, передбачені вказаною нормою поділяються на встановлені договором або законом. Якщо договором такі проценти не встановлені, то згідно з приписами вказаної норми кредитор може нараховувати їх за ставкою 3 % річних.

Як вже було встановлено, Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не визнані апеляційним судом складовими договору, а в анкеті-заяві від 03.06.2014р. та в договорі KUB1487149516178 від 15.02.2017 відсутня ставка процентів як відповідальності, передбаченої приписами ч. 2 статті 625 ЦК України.

В такому разі банк безпідставно здійснив нарахування таких відсотки за ставкою 84 %, яку не узгодив з відповідачем, тому нарахована в такий спосіб сума відсотків у розмірі 167736,56 грн. не може бути стягнута з відповідача. Інше ж нарахування відповідальності на підставі закону позивач здійснити не просив та таке нарахування колегією самостійно буде виходити за межі позовних вимог, так як підстави нарахування позивач пов`язував саме з умовами договору.

Виходячи із вище викладеного мотивування, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду за приписами ст.ст. 367 ч. 4, п.7 ч. 3 статті 376 ЦПК України з прийняттям нової постанови по суті спору, якою слід частково задовольнити вимоги банку на суму у розмірі 154684,15 грн.

Приймаючи нову постанову, апеляційний суд відповідно до положень статті 141 ЦПК України вирішує питання про розподіл судових витрат.

Банком сплачено за вимоги майнового характеру в сумі 484959,14 грн. судовий збір в розмірі 7274,39 грн., позов задоволено на суму 154684,15 грн., тому сума судового збору до компенсації позивачеві становить: 154684,15 х 7274,39 : 484959,14 = 2320,26 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь банку.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 особі представника адвоката Саланської Ілони Любомирівни задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2022 року у цій справі скасувати.

Позов АТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором за простроченим тілом кредиту у розмірі 154684 (сто п`ятдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 15 копійок.

В іншій частині позов АТ КБ «Приватбанк» залишити без задоволення.

Стягнути ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір в сумі 2320 (дві тисячі триста двадцять) гривень 26 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05 грудня 2022 року.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Гончар М.С.

Кочеткова І.В.