Рішення

від 21.02.2022 по справі 721/1126/21

ПУТИЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.02.2022

Справа №721/1126/21

Провадження №2/721/26/2022

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Путильський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Стефанко У.Д.

за участю

секретаря судових засідань Свідунович Ю.Ю.

позивачки ОСОБА_1

представника відповідача Штефури О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Путила в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селятинського опорного ЗЗСО І-ІІІ ст. ім. О.Зайця Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, -

ВСТАНОВИВ :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Селятинського опорного ЗЗСО І-ІІІ ст. ім. О.Зайця Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи.

Зазначає, що вона працює на посаді вчителя фізичного виховання у Селятинському опорному ЗЗСО І-ІІІ ст. ім. О.Зайця. 15.11.2021 року директором Селятинського опорного ЗЗСО І-ІІІ ст. ім. О.Зайця Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області було видано наказ № 45-К про відсторонення її від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Вважає даний наказ незаконний та таким, який підлягає скасуванню судом з посиланням на Конституцію України, яка має найвищий пріоритет над законодавчими актами.

Позивачка зазначає, що її незаконно відсторонили від роботи, оскількиКЗпП Українине передбачено відсторонення від роботи на підставі відсутності COVID-сертифікату, вст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб»чітко визначено перелік інфекційних хвороб, які підпадають під обов`язкове щеплення, жодних посилань на обов`язкову вакцинацію від гострої респіраторної вірусної інфекції COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не передбачено, вакцинуватися чи ні вирішує сам пацієнт, бо це його право, а не обов`язок. Постанова КМУ та МОЗ, на яку посилається роботодавець під час її відсторонення, є підзаконними актами, які мають відповідатиКонституції Українита законам України, а у разі якщо вони суперечатьє незаконними. Також вказала, що відмова працівника від вакцинації не може вважатися порушенням трудової дисципліни.

Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ №45-К від 15.11.2021 про її відсторонення.

Від представника відповідача директора Селятинського ОЗЗСО І-ІІІ ст. ім. О.Зайця Штефури О.П. до суду надійшов відзив, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію таким.

Статтею 46 КЗПП Українипередбачено, що відсторонення працівників від роботи допускається також в інших випадках, передбачених законодавством. Частиною другоюстатті 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб»передбачено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я є Міністерство охорони здоров`я України.

КМУ своєю Постановою від 20 жовтня 2021 року № 1096 вніс зміни та доповнення доПостанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до п. 41-6 якої керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій необхідно забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 р. № 2153(даліПерелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46 Кодексу законів про працю України, частини другоїстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 Кодексу законів про працю України, частини першоїстатті 1 Закону України «Про оплату праці»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.».

Відповідно до Наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Тобто, відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 і є тим самим іншим випадком, передбаченим законодавством, як зазначено встатті 46 КЗпП України, це визначено як Законом, так і Постановою КМУ.

Також зазначив, що на момент прийняття оскаржуваного наказу про відсторонення, вищевказані нормативно-правові акти не були скасовані чи призупинені, а тому посилання позивача на їх незаконність є необґрунтованим та не підтверджено належними та допустимими доказами. Відповідач при винесенні цьогонаказувиконав всі дії, передбачені чинним законодавством. Також представник відповідача звертає увагу, що відсторонення від роботи на цих підставах не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Окрім того вказав, що інформація про проходження щеплень не належить до переліку відомостей, що становлять лікарську таємницю і тому така інформація може вимагатися роботодавцем.

Також посилався на посадову інструкцію вчителя, відповідно до п. 1.5 якої, «Учитель фізичної культури зобов`язаний: дбати про особисту безпеку й здоров`я, а також про безпеку й здоров`я оточуючих людей і учнів під час навчально-виховного процесу, виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території закладу» та згідно п. 4.1 «У встановленому законодавством України порядку вчитель фізичної культури несе відповідальність за збереження життя і здоров`я учнів під час навчально- виховного процесу».

Просить суд відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Селятинського ОЗЗСО І-ІІІ ст. ім. О. Зайця в повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити. Зазначила, що її було відомо про обов`язкову вакцинацію працівників, по суті, вона не проти вакцинації, як такої, однак більше довіряє природньому захисту організму, і вважала, що після перенесеної на початку 2021 року хвороби, має природню імунізацію і вакцинація в її випадку не є необхідною. Однак медичного висновку про наявність абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19 директору навчального закладу не надавала.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи подані до суду заяви, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, права та обов`язки сторін та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працює вчителем фізичного виховання у Селятинському опорному ЗЗСО І-ІІІ ст. ім. О.Зайця відповідно до Наказу по відділу освіти Путильським РДА№198-в від 27.08.2004 року.

Наказом директора Селятинського опорного ЗЗСО І-ІІІ ст. ім. О.Зайця Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області № 45-К від 15.11.2021 року, відсторонено від роботи ОСОБА_1 , вчителя фізичного виховання закладу, з 15.11.2021 року до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати.

З Акту № 9 від 15.11.2021 року про відсутність профілактичного щеплення проти COV1D-19, медичного висновку про наявність абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я вбачається, що у ОСОБА_1 , вчителя фізичного виховання закладу, станом на 15 листопада 2021 року відсутні профілактичне щеплення проти COVID-19 та медичний висновок про наявність абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19 виданого закладом охорони здоров`я. Даний акт підтверджено підписами директора Штефури О.П. Селятинського опорного ЗЗСО І-ІІІ ст. ім. О.Зайця Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, головою проф комітету Колісник Л.І. та Заступником НР ОСОБА_2 .

Згідно Акту № 10 від 15.11.2021 року ОСОБА_1 відмовилася поставити підпис під актом про відсутність профілактичного щеплення проти COVID-19 та наказі про відсторонення. Даний акт підтверджено підписами директора Штефури О.П. Селятинського опорного ЗЗСО І-ІІІ ст. ім. О.Зайця Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, головою профкомітету Колісник Л.І. та заступником НР ОСОБА_2 .

З Протоколів засідання наради при директорі Селятинського ОЗЗСО І-ІІІ ст. ім. О.Зайця № 1 від 31.08.2021 року, № 3 від 13.09.2021 року, № 4 від 20.09.2021 року, № 7 від 11.10.2021 року вбачається, що дирекцією навчального закладу було повідомлено працівників щодо дотримання правил карантинних вимог, про обов`язковість вакцинації та пред`явлення сертифікатів про вакцинацію або медичних висновків. Зокрема у Протоколі № 7 звернення щодо проведення вакцинації стосується безпосередньо позивачки ОСОБА_1 .

Частина 1ст.55Конституції України,яка передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.

За змістом статті 5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно з приписами пункту «г» частини 1 статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку.

Відповідно до вимог пунктів «а» та «б» частини 1 статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», громадяни України зобов`язані: піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Водночас, частинами 2, 3статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»передбачено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Таким чином, зі змісту нормистатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»вбачається, що перелік хвороб, передбачених частиною 1 цієї статті, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, не є вичерпним.

Відповідно до частини 1статті 46 КЗпП Українивідсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Перелік підстав для відсторонення не є вичерпним, оскільки законодавець у цій нормі вжив сполучення «в інших випадках, передбачених законодавством», що означає можливість визначення таких підстав і у інших нормативно-правових актах.

Щодо тлумачення поняття «законодавство», яке вжите уКЗпП України, суд враховує рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року у справі №17/81-97 (№12-рп/98), у якому КСУ зазначив, що термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує іКонституція України(статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. УКодексі законів про працю Українитермін «законодавство» в цілому вживається у широкому значенні, хоча його обсяг чітко не визначено.

Тобто, до інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року №2153затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року № 83.

Отже професія позивачки - вчителя фізичного виховання закладу загальної середньої освіти, входить до переліку професій організації, працівники якої підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину,

Винятком є працівники, що мають протипоказання до щеплень, визначені в Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженому МОЗ України від 16.09.2011 р. №595.

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідаєКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цьогонаказу Міністерством юстиції України.

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказу МОЗ № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтерміновання через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Доказів представлення сертифікату про проведення обов`язкового щеплення чи наявності протипоказань до вакцинації підтвердженої відповідним висновком позивачкою ні відповідачу, ні суду не було представлено.

Посилання позивачки на те, що вст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб»чітко визначено перелік інфекційних хвороб, які підпадають під обов`язкове щеплення, а жодних посилань на обов`язкову вакцинацію від гострої респіраторної вірусної інфекції COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не передбачено, суд вважає необґрунтованими, оскільки частина друга цієї ж статті встановлює, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб, якою є в тому числі гостра респіраторна вірусна інфекція COVID-19.

Посилання позивачки на те, щоКЗпП Українине передбачає відсторонення від роботи на підставі відсутності COVID-сертифікату суд також визнає необґрунтованими, оскількист. 46 КЗпП Українипередбачає можливість відсторонення працівників від роботи в інших випадках, передбачених законодавством. Саме такий випадок і передбачений частиною 2ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», відповідно до якої у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Тому посилання представника відповідача на те, що відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 і є тим самим іншим випадком, передбаченим законодавством, як зазначено встатті 46 КЗпП, це визначено як Законом, так і Постановою КМУ, суд вважає обґрунтованим та доцільним.

Відповідач видавши оспорюваний наказ застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено на рівні законодавства.

Так, зокрема пунктом 41-6постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08 листопада 2021 року керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно достатті 46 Кодексу законів про працю України, частини другоїстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 Кодексу законів про працю України, частини першоїстатті 1 Закону України «Про оплату праці»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 26 серпня 2021 року № 9 затверджено протиепідемічні заходи у закладах освіти на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), в преамбулі яких вказано, що з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) у навчальному 2020 - 2021 році суб`єкти, що відповідальні за влаштування, утримання закладів позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (далі - заклади освіти), мають здійснювати свою діяльність з урахуванням вимог санітарного законодавства, вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України на період карантину та необхідності забезпечення належних протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання ускладнення епідемічної ситуації внаслідок поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

З огляду на приписи частини 4статті 10 ЦПК України, суд враховує нормистатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, відповідно до статті 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні «Соломахін проти України» від 15.03.2012 року (заява № 24429/03), яке є частково релевантним у спірних правовідносинах, ЄСПЛ зазначив, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправо на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

У рішенні «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13), ЄСПЛ вкотре зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції. Разом із цим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити: 1) чи є втручання виправданим «відповідно до закону»; 2) чи має воно на меті законні цілі; 3) чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання, національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав ЄСПЛ визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини. Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то ЄСПЛ зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.

Зважаючи на приписи частини 4статті 263 ЦПК України, суд враховує рішення Верховного Суду, які є дотичними до спірних правовідносин.

Так, у постанові від 20.03.2018 року у справі № 337/3087/17, Верховний Суд зазначив, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорі, що розглядався, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення батьками дитини при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти, в тому числі в дошкільних закладах освіти протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення, перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах освіти, з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантовано статтями3,27та49 Конституції України.

У постанові від 17.03.2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто, в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

У постанові від 10.03.2021 року в справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що відповідно достатті 53 Конституції Україникожен має право на освіту. Згідно зістаттею 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей3та53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя і здоров`я людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян. Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим. Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Отже, право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилася від обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Дослідженими доказами судом встановлено, що будучи ознайомленою директором Селятинського опорного ЗЗСО І-ІІІ ст. ім. О.Зайця Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області про обов`язковість вакцинації від COVID-19 для працівників закладів освіти, позивач станом на 15 листопада 2021 року не надала відповідачу документ, який підтверджував наявність у неї профілактичного щеплення від COVID-19 або висновок про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженогонаказом МОЗ України від 16.09.2011 року № 595.

У зв`язку з чим, на виконання вимогнаказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року №2153тапостанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, директор Селятинського опорного ЗЗСО І-ІІІ ст. ім. О.Зайця Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області наказом № 45-К від 15.11.2021 року відсторонив позивачку від роботи без збереження заробітної плати з 15.11.2021 року до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітньої плати.

Аналізуючи оскаржуваний наказ, суд вважає його законним, оскільки такий винесений уповноваженою особою у відповідності до вимог законодавства, з дотримання встановленого порядку. Доказів протилежного стороною позивача не надано.

Таким чином, суд вважає, щокерівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимогстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положеньст. 141 ЦПК Україниу разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.3,43 Конституції України,ст. 46 КЗпПУкраїну, ст.ст. 1, 5, 6, 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст.ст.1,11,12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»,ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»,Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року №2153,постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236, суд керуючись ст.ст.4,12,13,81,141,259,263-265,274,279 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до Селятинського опорного ЗЗСО І-ІІІ ст. ім. О.Зайця Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку поданняапеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Чернівецького апеляційного суду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Селятинський опорний ЗЗСО І-ІІІ ст. ім. О.Зайця Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, юридична адреса: с. Селятин, вул. Шкільна, 3, Вижницький район, Чернівецька область, ЄДРПОУ 25076300.

Повний текст рішення складено 24.02.2022 року.

Суддя: Уляна СТЕФАНКО