Постанова

від 21.02.2022 по справі 727/2092/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2022 року м. Чернівці

справа № 727/2092/21

провадження 822/70/22

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів : Височанської Н.К., Литвинюк І.М.

секретар Тодоряк Г.Д.

розглянувши апеляційнускаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та апеляційнускаргу Публічногоакціонерного товариствакомерційний банк«ПриватБанк» нарішення Шевченківськогорайонного судум.Чернівціввід 03листопада 2021року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна з чужого незаконного володіння

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухоме майна та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтовано наступним. Позивач, будучи власником нерухомого майна житлового будинку літ.А, загальною площею 160,30 кв.м, в тому числі житловою площею, 69,10 кв.м. з належними до нього надвірними будівлями та спорудами (літня кухня літ.Б, гараж-майстерня літ.В, вбиральня літ.Д, огорожі №1-4, вигрібна яма №1, криниця літ.К, криниця К1), розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , 19.09.2007року уклав із ЗАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір №CVFMGA03380012, в забезпечення якого передав в іпотеку, зазначене нерухоме майно.

Згідно умов договору іпотеки від 19.09.2007 року №CVFMGA03380012, укладеного між «ПриватБанком» і ОСОБА_6 , останній надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами загальною площею 160,30 кв.м., житловою площею 69,10 кв.м., літня кухня літ.Б, гараж-майстерня літ.В, вбиральня літ.Д, огорожі №1-4, вигрібна яма №1, криниця літ.К, криниця К1, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало йому на праві власності на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20.07.2007 року.

У 2012 році ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на майно - будинок та земельну ділянку, які розташовані в АДРЕСА_1 , які знаходяться в іпотеці. А саме просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CVFMGA03380012 від 19.09.2007 року, в розмірі 101105,84 дол. США, що за курсом 7,97 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.10.2011 року складає 805813,53 грн. - звернути стягнення на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами загальною площею 160,30 кв.м., житловою площею 69,10 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, та виселити ОСОБА_6 , який зареєстрований та проживає у житловому будинку по АДРЕСА_1 .

27.04.2012 року суд прийняв заочне рішення яким задовольнив позов, частково звернув стягнення на житловий будинок та земельну ділянку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, в частині позовних вимог про виселення в позові було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 01.08.2012року, заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 27.04.2012року в частині відмови в позові про виселення було скасоване, прийнято рішення про виселення ОСОБА_6 з житлового будинку АДРЕСА_1 .

27.08.2014 року за заявою ОСОБА_6 заочне рішення суду від 27.04.2012 року було скасоване. Справа остаточно була вирішенаВерховним Судом 16 жовтня 2019року, (справа №2-734-2012р), постановою якого рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 07.05.2015року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 18 липня 2017року скасовано, та ухвалено у справі нове рішення. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, відмовлено.

08.08.2014року ПАТ КБ «ПриватБанк», використовуючи заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 27.04.2012 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 01.08.2012 року, продав належний ОСОБА_6 житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами відповідачу ОСОБА_3 .

Спірне нерухоме майно було продано ОСОБА_3 ОСОБА_1 згідно договіру купівлі-продажу від 11.12.2017р., та згодом 51/100 частин будинковолодіння було подаровано ОСОБА_2 за договором дарування від 12.09.2018року та поділено в натурі, згідно договору про поділ в натурі будинковолодіння, що є спільною частковою власністю від 13.09.2018р. При цьому, гараж-майстерня літ.В., було здано в експлуатацію, як окремий житловий будинок літ.В., а саме будинковолодіння було розподілено на окремі будинки із присвоєнням їм поштових адрес, відповідно до рішення виконкому Чернівецької міської ради від 30.10.2018року №579/22.В результаті поділу було утворено дві окремі адреси.

Позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 08 серпня 2014року, укладеного ПАТ КБ «Приватбанк» (продавець) із ОСОБА_3 (покупець), щодо відчуження житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці, площею 0,100га (кадастровий номер земельної ділянки: 7310136300:16:001:1094), який складається з житлового будинку літ.А, загальною площею 160,3кв.м. в тому числі житловою площею 69,10кв.м., літня кухня літ.Б, гараж-майстерня літ.В, вбиральня літ.Д, огорожі №1-4, вигрібна яма №1, криниця літ.К, криниця К1, належного на праві власності ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О.О. зареєстрованого в реєстрі за №2349.

Витребувати нерухоме майно -житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці, площею 0,100га (кадастровий номер земельної ділянки: 7310136300:16:001:1094,який складається з житлового будинку літ.А, загальною площею 160,3кв.м. в тому числі житловою площею 69,10кв.м., вбиральня літ.Д, колодязь (криниця) літ.К,, огорожа №1 з володіння ОСОБА_1 тажитловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці, площею 0,100га (кадастровий номер земельної ділянки: 7310136300:16:001:1194), який складається з житлового будинку загальною площею 173,20кв.м.(колишня гараж-майстерня літ.В), в тому числі житловою площею 54,70кв.м., літня кухня літ.Б, огорожі, вигрібна яма, колодязь (криниця), з володіння ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 03 листопада 2021 року позов ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено часткового.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна відмовлено.

Позов ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено.

Витребувано нерухоме майно житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці 0.100га ( кадастровий номер 7310136300:16:001:1094, який складається з житлового будинку літ А, заг. площею 160.3 кв.м. в тому числі житловою площею 69.10 кв.м., вбиральні літ. Д, колодязю ( криниці) літ. К, огорожі № 1, з володіння ОСОБА_1 та житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0.10 га ( кадастровий номер 7310136300:16:001:1194), який складається з житлового будинку загальною площею 173.20 кв.м. (колишня гараж майстерня літ. В) в тому числі житловою площею 54.7 кв. м., літня кухня літ. Б, огорожа, вигрібна яма, колодязь (криниця) з володіння ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 витрати на сплату судового збору в сумі 4312.66 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в сумі 908 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 03 листопада 2021 року в частині задоволені позовних вимог ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 03 листопада 2021 року в частині задоволення позову і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в апеляційнійскарзі в зазначають, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про витребування майна, в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального права.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку задовольняючи позовну вимогу про витребування з володіння ОСОБА_2 житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці, площею 0,100га (кадастровий номер земельної ділянки: 7310136300:16:001:1194), який складається з житлового будинку загальною площею 173,20кв.м.(колишня гараж-майстерня літ.В), в тому числі житловою площею 54,70кв.м., літня кухня літ.Б, огорожі, вигрібна яма, колодязь (криниця).

Таким чином звертаючись з даним позовом, позивач мав надати докази на підтвердження права власності на спірне майно та довести індивідуальні ознаки майна що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

Позивач ОСОБА_6 не є власником житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці, площею 0,100га (кадастровий номер земельної ділянки: 7310136300:16:001:1194), який складається з житлового будинку загальною площею 173,20кв.м.(колишня гараж-майстерня літ.В), в тому числі житловою площею 54,70кв.м., літня кухня літ.Б, огорожі, вигрібна яма, колодязь (криниця), тому він не наділений повноваженнями випробовувати це майно у ОСОБА_2

ОСОБА_6 як на підставу своїх вимог не надав доказів того, що житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці, площею 0,100га (кадастровий номер земельної ділянки: 7310136300:16:001:1194), який складається з житлового будинку загальною площею 173,20кв.м.(колишня гараж-майстерня літ.В), в тому числі житловою площею 54,70кв.м., літня кухня літ.Б, огорожі, вигрібна яма, колодязь (криниця), що є індивідуального визначеною річчю, яка належить на праві власності ОСОБА_6 та є тим самим нерухомим майном, яке було предметом договору іпотеки від 19 вересня 2007 року №№CVFMGA03380012, укладеного між «Приватбанком» і ОСОБА_6 та договору купівлі продажу від 08 серпня 2014 року.

Суд першої інстанції задовольняючи позовну вимогу про витребування майна всупереч вимогам ст.ст. 89, 265 ЦПК України не надав оцінку доказам щодо відчуження поділу спірного майна внаслідок чого нерухоме майно яке просить витребувати позивач в нинішніх власників ОСОБА_1 , ОСОБА_7 на даний час не існує в натурі, воно видозмінилося, поділено на два окремі об`єкти нерухомого майна які знаходяться на двох окремих земельних ділянках з різними кадастровими номерами.

Крім цього, судом не з`ясовано питання добросовісності /недобросовісності набувача що є визначальним для застосування положень статей 387,388 ЦК України, так і для визначення критерію «пропорційності» втручання у право власності набувача.

Вважають, що ОСОБА_1 , ОСОБА_7 є добросовісними позивачами, які вжили всіх заходів для з`ясування правомочностей продавця майна.

Оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_7 не приймали участі в розгляді справи в суді першої інстанції відповідно були позбавлені можливості заявити про застосування строку позовної давності щодо вимог про витребування майна, тому заявлять про застосування строку позовної давності щодо витребування майна в суді апеляційної інстанції при поданні апеляційної скарги.

Публічне акціонернетовариство комерційнийбанк «ПриватБанк»,в апеляційнійскарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про витребування майна є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального права.

На момент укладення договору купівлі продажу новий покупець є добросовісним набувачем, оскільки банк мав усі правові підстави продати будинковолодіння згідно рішення суду, яке на той момент набуло законної сили після винесення рішення апеляційною інстанцією.

Будинковолодіння, яке було предметом іпотеки, банк вимушений був реалізувати для захисту своїх прав кредитора з метою погашення заборгованості ОСОБА_6 перед банком скориставшись п.27 договору іпотеки, який визначає способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_6 подав відзив в якому просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг за безпідставністю. Рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 07 травня 2015 року рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців задоволено позовПАТ «КБ Приватбанк» до ОСОБА_6 в частині звернення стягненняна житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами загальною площею 160,30 кв.м., житловою площею 69,10 кв.м., та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій, необхідних для продажу предмету іпотеки .

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 18 липня 2017 року змінено рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців та вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CVFMGA03380012 від 19.09.2007 р. в розмірі 94772.85 дол США та 7130.83 грн. звернути стягнення на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами загальною площею 160.3 кв.м , житловою площею 69.10 кв.м, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» за початковою ціною не нижче 2388791 грн. з укладенням від імені відповідача договору купівлі продажу будь яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організація незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно правовими актами державних дій, необхідних для продажу іпотеки.

Постановою Верховного суду від 16.10.2019 року, рішення апеляційного суду Чернівецької області від 18 липня 2017 року - скасоване та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено.

З договору іпотеки вбачається, що ОСОБА_6 та Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» 19 вересня 2007 року уклали договір, предметом якого було надання в іпотеку нерухомого майна визначеного в п. 33,3 договору іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення в рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

З договору купівлі продажу від 08.08.2014 року вбачається, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» продав житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 покупцю - ОСОБА_3 .

З копії договору купівлі продажу житлового будинку від 12.12.2017 року встановлено, що ОСОБА_3 , який проживає в АДРЕСА_1 відчужив шляхом продажу житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

З п.2.11 та п.2.1.2 витягу з рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №579/22 від 30.10.2018 року вбачається, що будинковолодіння, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 розділено на окремі будинки з присвоєнням їм поштових адрес та в результаті поділу утворилися житловий будинок , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 літ. А заг. пл.. 160.3 кв.м. в тому числі чотири житлові кімнати площею 69.10 кв.м, вбиральні літ.Д, колодязю літ. К, огорожі №1, власником яких є ОСОБА_1 та житловий будинок , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 літ. В заг. пл. 173.2 кв.м. в тому числі дві житлові кімнати площею 54.70 кв.м, літньої кухні літ.Б, колодязю літ. К, вигрібної ями І, огорожі №1, власником яких є ОСОБА_2 .

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7310136300:16:001:1094 площею 0.1 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером 7310136300:16:001:1194 площею 0.1 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ; житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, в частці 51/100, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (підстава для державної реєстрації договір про поділ в натурі будинковолодіння). Житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, загальною площею в частці 49/100, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

Відповідно до технічного висновку про відповідність житлового будинку та господарських будівель домоволодіння по АДРЕСА_1 вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, міцності, стійкості і необхідної довговічності від 11.11.2014 року, житловий будинок, літня кухня, гараж майстерня, господарська будівля не має ушкоджень несумісних з їх подальшою експлуатацією; основні конструктивні елементи будівель знаходяться в задовільному стані та відповідають діючим будівельним нормам та правилам; інженерні мережі знаходяться в задовільному стані; житловий будинок придатний до експлуатації в якості житла; господарські будівлі літня кухня, гараж майстерня придатні для експлуатації.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовну вимогу про витребування майна від відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 суд першої інстанції посилався на те, що вибуття майна з володіння власника відбулося поза його волею, оскільки вибуття майна з володіння власника було здійснено на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване, відповідно витребування належного позивачу майна від особи, яка є останнім його набувачем, є правомірним незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Згідно з ч. 1 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором було придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у таких випадках: якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, враховуючи, що виключно власник наділений правом, передбаченим ст. 388 ЦК України, саме на позивача покладається обов`язок доведення володіння цим титулом до вибуття майна.

Однією з ключових умов звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому випадку здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Об`єктом позову про витребування майна з чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилася, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень гл. 83 ЦК.

Аналогічні способи захисту застосовуються до речей, визначених родовими ознаками, оскільки з чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 ЦК, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена лише їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей та індивідуалізують. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилася, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України.

Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ.

Фізичні характеристики об`єкта нерухомості включають зокрема: місце розташування, форму, розміри, тобто визначають конкретні показники залежно від об`єкта нерухомості. Сукупність цих характеристик визначає індивідуальні ознаки об`єкту нерухомості, тобто ці ознаки характеризують та відрізняють різні об`єкти нерухомості, що дає змогу їх ідентифікувати.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення закріплено у статті 321 ЦК України.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Згідно умов договору іпотеки від 19 вересня 2007 року №CVFMGA03380012, укладеного між АТ «Приватбанк» і ОСОБА_6 , останній надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами загальною площею 160,30 кв.м., житловою площею 69,10 кв.м., літня кухня літ.Б, гараж - майстерня літ.В, вбиральня літ.Д, огорожі №1-4, вигрібна яма №1, криниця літ.К, криниця К1, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З договору купівлі продажу від 08 серпня 2014 року вбачається, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» продав житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який був предметом договору іпотеки від 19 вересня 2007 року №CVFMGA03380012 покупцю - ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, задовольняючи позовну вимогу про витребування з володіння ОСОБА_2 житлового будиноку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 173.20 кв.м. в тому числі житловою площею 54.7 кв. м., літня кухня літ. Б, огорожа, вигрібна яма, колодязь (криниця).

Позивач ОСОБА_6 не є власником житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 173.20 кв.м. в тому числі житловою площею 54.7 кв. м., літня кухня літ. Б, огорожа, вигрібна яма, колодязь (криниця), тому він не наділений повноваженнями витребувати це майно у ОСОБА_2 .

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16).

У цій справі суд першої інстанції не встановлював обставин, які могли би свідчити про недобросовісність відповідачів, а натомість їх добросовісність не поставив під сумнів.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що на момент набуття ними права власності на спірне майно було скасовано судове рішення, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність ОСОБА_2 , ОСОБА_1 під час набуття спірного нерухомого майна у власність.

На час укладення договору купівлі-продажу від 08 серпня 2014 року було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Задовольняючи позов про витребування спірного нерухомого майна з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, суд першої інстанцій наведеного не врахував, поклавши на відповідачів додатковий обов`язок, крім відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, перевіряти та аналізувати також обставини правомірності попередніх переходів майна, зокрема, обставини вибуття майна з володіння позивача.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Крім того судом першої інстанції не враховано, що іпотечне майно, яке просить витребувати позивач вже видозмінилося та перетворилося на два об`єкти, нерухомого майна, які зареєстровані та яким присвоєно різні адреси, зокрема : житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ.А, загальною площею 160,3кв.м. в тому числі житловою площею 69,10кв.м., вбиральня літ.Д, колодязь (криниця) літ.К, огорожа №1 тажитловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку загальною площею 173,20кв.м.(колишня гараж-майстерня літ.В), в тому числі житловою площею 54,70кв.м., літня кухня літ.Б, огорожі, вигрібна яма, колодязь (криниця).

Оскільки у позові в цій справі слід відмовити з огляду на його безпідставність, питання про застосування позовної давності суд в цій справі не вирішує.

Враховуючи викладене, судове рішення в оскаржуваній частині слід скасувати, а в позові відмовити.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Судом першої інстанції порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та відмови в позові.

Керуючись ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 03 листопада 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати.

В позові ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови 28 лютого 2022 року.

Головуючий І.Б. Перепелюк

Судді: Н.К. Височанська

І.М. Литвинюк