Рішення

від 21.02.2022 по справі 280/5862/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 лютого 2022 року Справа № 280/5862/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «БУРЧАК»

доГоловного управління ДПС у Запорізькій області

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «БУРЧАК» (далі ТОВ «АГРОФІРМА «БУРЧАК», позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 18.06.2021 №00086720722 на збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ та штрафними санкціями - 226501,25 грн.; форми «В4» від 18.06.2021 №00086740722 на суму завищення від`ємного значення ПДВ у розмірі 692539,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві наголошує, що позивач за перевіряємий період по взаємовідносинам за жовтень 2019 року з ТОВ «ГРУПА БАРС», за листопад 2019 року з ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» податковий кредит формувало на підставі належних первинних документів і податкових накладних, виданих (зареєстрованих) вказаними контрагентами, жодних претензій до форми та змісту первинних документів перевіряючі в Акті перевірки не зазначили. Зауважує, що між позивачем та вказаними контрагентами укладені відповідні договори купівлі-продажу (поставки) у повній відповідності до вимог господарського та цивільного законодавства України, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договорів даного виду та виконали їх. Крім того, стверджує, що взаємовідносини підтверджуються всіма первинними документами, претензії до яких у контролюючого органу відсутні, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. Відзначає, що чинним законодавством України податковим органам не надано право визнання угод недійсними або нікчемними в актах податкової перевірки. При цьому, єдиним «беззаперечним» доказом для відповідача щодо нереальності правочинів є не докази, здобуті контролюючим органом у межах та у спосіб, передбачений Податковим кодексом України, а виключно припущення перевіряючих про неможливість постачання товарів за попередніми ланцюгами, а не за конкретними договорами, укладеними між позивачем та його вищевказаними контрагентами. При цьому, на думку позивача, попередні ланцюги не можуть впливати на реальність господарських операцій, здійснених нашим Товариством. Вказує, що такий підхід контролюючого органу взагалі є незрозумілим при тому, що в Акті перевірки перевіряючі зазначають про наявність у позивача і відповідних виробничих потужностей, і складських приміщень, і відповідного персоналу для реального виконання господарських операцій за договорами, і про наявність всіх первинних документів за операціями, які складені у відповідності до вимог діючого законодавства України, а також про відсутність заборгованості за поставлені товари. Вважає, що підприємство не може нести відповідальності за дії контрагентів, в тому числі щодо придбання відповідних товарів у своїх покупців у попередніх ланцюгах, формування податкової звітності та відображення фінансово-господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку, оскільки оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Ухвалою судді від 14.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 05 серпня 2021 року через канцелярію суду до матеріалів справи долучив відзив на позовну заяву (вх. №44652), за змістом якого пояснює, що перевіркою встановлено відсутність документів в підтвердження фізичної, технічної та технологічної можливості постачальників позивача ТОВ «ГРУПА БАРС» та ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» виконати умови договорів, зокрема щодо перебування на праві власності чи на праві оренди у вказаних товариств складських приміщень за адресою відвантаження товару або в будь-яких інших регіонах країни. Зазначає, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відсутні відомості про зареєстровані права контрагентів на нерухоме майно. 3 огляду на викладене, стверджує, що встановлено суттєві недоліки у первинних документах, відсутність інформації про виробника товару або придбання такого товару у виробника контрагентом позивача, відсутність документів в підтвердження фізичної, технічної та технологічної можливості виконання договорів, що унеможливлює підтвердження здійснення таких господарських операцій з придбання товарів, надання послуг за наведеними договорами. Враховуючи специфіку товару, наголошує, що встановлено відсутність у позивача прибутково-видаткових книг (журналів) обліку агрохімікатів, медичних довідок, що унеможливлює встановлення подальшого руху придбаного товару, відсутність допусків (посвідчень) на право роботи із пестицидами та агрохімікатами, нарядів на виконання працівниками підприємства робіт з міндобривами. Таким чином, звертає увагу, що позивачем укладено дві ідентичні господарські операції у жовтні та листопаді 2019 року, відповідно до наданих до матеріалів судової справи документів добрива були використані протягом листопада - грудня 2019 року, використання вказаних добрив не підтверджено документально, зокрема не надано лімітно-забірних карток на отримання матеріальних цінностей (сільгоспоблік, форма № ВЗСГ-1) і передбачених п. 2.1 Методичними рекомендаціями щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах, затверджені наказом Мінагрополітики України від 21.12.2007 № 929, які виписуються у бухгалтерії відповідно до плану сівби насіння та внесення добрив у двох примірниках терміном на один місяць. Таким чином, вважає, що позивач не довів, що зазначені операції (за умови досягнення поставлених завдань) спрямовані на одержання прибутку; що ним досягнуто заплановану мету господарських операцій; що у нього були об`єктивні економічні підстави, не пов`язані з отриманням податкових переваг, для виконання цих операцій; що ним було визначено ринкові ризики, супутні цим операціям та що залучені ТОВ «Агрофірма «Бурчак» кошти були співрозмірні та ресурси для виконання цих операцій з отриманим доходом з точки зору господарської розумності, відповідності дій суб`єкта господарювання звичаям ділового обороту, а тому просить в позові відмовити повністю.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

На підставі приписів частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «АГРОФІРМА «БУРЧАК» (код ЄДРПОУ 34378170) є юридичною особою, яка зареєстрована 06.03.2007, запис № 10891020000000235. Видами діяльності позивача є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

11 травня 2021 року ГУ ДПС у Запорізькій області було видано наказ №1184-п, яким на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з виявленням недостовірності даних, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2019 року, поданих позивачем, та враховуючи, що на письмовий запит контролюючого органу від 03.03.2021 №12910/6/08-01-07-22 платником податків не надано пояснень та їх документального підтвердження по господарським взаємовідносинам з підприємствами, які включені до переліку ризикових платників податків, вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АГРОФІРМА «БУРЧАК».

У період з 12.05.2021 по 18.05.2021 фахівцями ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі наказу №1184-п від 11.05.2021, направлення на перевірку №1921 від 12.05.2021 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ «ГРУПА БАРС», за листопад 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» з метою встановлення достовірності нарахування податкового кредиту.

В ході проведення перевірки контролюючим органом надано запит від 13.05.2021 про надання документів та інформації, на який позивачем направлено відповідь №5 від 13.05.2021.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області складений відповідний акт №3808/08-01-07-22/34378170 від 25.05.2021.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ «АГРОФІРМА «БУРЧАК»:

1.пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 , п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 181201,00 грн., в тому числі за листопад 2019 року;

2.пп.14.1.181, п.14.1 ст.14 , п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість на суму 692539,00 грн. за листопад 2019 року (з урахуванням зменшення від`ємного значення за жовтень 2019 року в сумі 522940,00 грн., що переноситься до складу податкового кредиту наступного податково періоду).

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що позивачем безпідставно, у зв`язку з непідтвердження реальності придбання добрив у підприємств транзитно-конвертаційної спрямованості ТОВ «ГРУПА БАРС» та ТОВ «ХІЛЛ КІНГС», які не є виробниками мінерального добрива, а реалізоване на адресу позивача добриво придбане у постачальників, які в свою чергу задекларували їх придбання від підприємств, які також не являються виробниками добрив та не декларували його придбання у третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність документів в підтвердження фізичної, технічної та технологічної можливості постачальників позивача ТОВ «ГРУПА БАРС» та ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» виконати умови договорів, зокрема щодо перебування на праві власності чи на праві оренди у вказаних товариств складських приміщень за адресою відвантаження товару або в будь-яких інших регіонах країни. Зазначає, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відсутні відомості про зареєстровані права контрагентів на нерухоме майно. 3 огляду на викладене, стверджує, що встановлено суттєві недоліки у первинних документах, відсутність інформації про виробника товару або придбання такого товару у виробника контрагентом позивача, відсутність документів в підтвердження фізичної, технічної та технологічної можливості виконання договорів, що унеможливлює підтвердження здійснення таких господарських операцій з придбання товарів, надання послуг за наведеними договорами. Враховуючи специфіку товару, наголошує, що встановлено відсутність у позивача прибутково-видаткових книг (журналів) обліку агрохімікатів, медичних довідок, що унеможливлює встановлення подальшого руху придбаного товару, відсутність допусків (посвідчень) на право роботи із пестицидами та агрохімікатами, нарядів на виконання працівниками підприємства робіт з міндобривами.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, 31 травня 2021 року позивачем до відповідача подано заперечення №10, проте листом-відповіддю на заперечення від 16.06.2021 № 37124/6/08-01-07-22 повідомлено, що висновки акта перевірки є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, у зв`язку із чим заперечення залишено без задоволення.

На підставі Акту та вказаних порушень 18 червня 2021 року відповідачем прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення:

форми «Р» №00086720722, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 226501,25 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 181201,00 грн. та за штрафними санкціями 45300,25 грн.;

форми «В4» №00086740722, за яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість згідно з декларацією №9307426080 від 20.12.2019, за листопад 2019 року на 692539,00 грн. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскарженого рішення, між сторонами відсутній.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду..

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

У силу норм пунктів 44.1 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством..

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

За приписами частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пункті 1.2, пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення №88) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункті 2.4 Положення №88, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зауважує, що відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем повинно бути надано належним чином оформлені первинні документами та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Спірні відносини стосуються правомірності визначення та відображення позивачем у податковій звітності з ПДВ сум податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій щодо постачання товарів (міндобрив), вчинених між ТОВ «АГРОФІРМА «БУРЧАК» з ТОВ «ГРУПА БАРС» та ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» у жовтні-листопада 2019 року.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15 жовтня 2019 року між ТОВ «ГРУПА БАРС» (постачальник) та ТОВ «АГРОФІРМА «БУРЧАК» (покупець) укладено договір поставки товару №30, за умовами якого Постачальник зобов`язаний передати у власність покупцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Найменування, ціна за одиницю Товару, загальна ціна товару, умови та строки оплати, базис та термін поставки , кількість товару визнаються відповідно в Специфікаціях до цього Договору, що є невід`ємними частинами цього Договору (п.1.1, 1.2 Договору). У відповідності до 2.3 Договору розрахунки за придбаний товар здійснюються у безготівковій формі, згідно отриманого рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

На підставі вказаного договору та специфікацій №1, №2 від 15.10.2019 ТОВ «АГРОФІРМА «БУРЧАК» протягом жовтня 2019 року придбало у ТОВ «ГРУПА БАРС» товар (мінеральні добрива в асортименті), що підтверджується копіями видаткових накладних від постачальника на загальну суму 3137640,00 грн., зокрема від 16.10.2019 №161019/Б1, від 21.10.2019 №211019/Б1, від 22.10.2019 №221019/Б3, від 24.10.2019 №241019/Б2, від 25.10.2019 №251019/Б3, від 25.10.2019 №251019/Б2, від 25.10.2019 №251019/Б4, від 28.10.2019 №281019/Б3, від 28.10.2019 №281019/Б2, від 28.10.2019 №281019/Б4, від 30.10.2019 №301019/Б1, від 30.10.2019 №301019/Б2, від 31.10.2019 №311019/Б1, які також долучено позивачем до матеріалів справи.

Перевезення товару здійснювалось транспортом за замовленням постачальника, що підтверджено позивачем наданими під час перевірки контролюючому органу товарно-транспортними накладними, також долученими до матеріалів справи: №161019/Б1 від 16.10.2019, №211019/Б1 від 21.10.2019, №221019/Б3 від 22.10.2019, №241019/Б2 від 24.10.2019, №251019/Б3 від 25.10.2019, №251019/Б2 від 25.10.2019, №251019/Б4 від 25.10.2019, №281019/Б3 від 28.10.2019, №281019/Б2 від 28.10.2019, №281019/Б4 від 28.10.2019, №301019/Б1 від 30.10.2019, №301019/Б2 від 30.10.2019, №311019/Б1 від 31.10.2019.

Належним чином оформлено та зареєстровано податкові накладні, що відображено в акті перевірки та не заперечується відповідачем.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі згідно з рахунками на оплату №151019-30-1 від 15.10.2019 та №151019-30-2 від 15.10.2019, шляхом переказу коштів на банківські рахунки та засвідчують факт виконання сторонами зобов`язань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченим вище правочином, що підтверджується платіжними дорученнями № 3223 від 06.11.2019, № 3254 від 13.11.2019 на загальну суму 265445,56 грн.

Крім того, на підставі повідомлення постачальника ТОВ «ГРУПА БАРС» №21 від 19.12.2019 про відступлення права вимоги оплати за поставлений товар та договору від 19.12.2019 №19/12-2 про відступлення права вимоги, ТОВ «АГРОФІРМА «БУРЧАК» перерахувало грошові кошти за отриманий товар на користь ТОВ «НВП «ВІБРОЗАХИСТ» на загальну суму 2872194,44 грн. згідно з платіжними дорученнями №38 від 11.01.2020, № 39 від 13.01.2020, №42 від 15.01.2020, № 53 від 30.01.2020, № 55 від 04.02.2020.

Крім того, 01 листопада 2019 року між ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» (постачальник) та ТОВ «АГРОФІРМА «БУРЧАК» (покупець) укладено договір поставки товару №35, за умовами якого Постачальник зобов`язаний передати у власність покупцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Найменування, ціна за одиницю Товару, загальна ціна товару, умови та строки оплати, базис та термін поставки , кількість товару визнаються відповідно в Специфікаціях до цього Договору, що є невід`ємними частинами цього Договору (п.1.1, 1.2 Договору). У відповідності до 2.3 Договору розрахунки за придбаний товар здійснюються у безготівковій формі, згідно отриманого рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

На підставі вказаного договору та специфікації №1 від 01.11.2019 ТОВ «АГРОФІРМА «БУРЧАК» протягом листопада 2019 року придбало у ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» товар (подвійний суперфосфат, амофос), що підтверджується копіями видаткових накладних від постачальника на загальну суму 2104800,00 грн., зокрема від 01.11.2019 №ХК-011119-01, від 06.11.2019 №ХК-061119-02, від 07.11.2019 №ХК-071119-01, від 08.11.2019 №ХК-081119-02, від 08.11.2019 №ХК-081119-01, від 15.11.2019 №ХК-151119-02, від 15.11.2019 №ХК-151119-01, які також долучено позивачем до матеріалів справи.

Перевезення товару здійснювалось транспортом за замовленням постачальника, що підтверджено позивачем наданими під час перевірки контролюючому органу товарно-транспортними накладними, також долученими до матеріалів справи: №ХК-011119-01 від 01.11.2019, №ХК-061119-02 від 06.11.2019, №ХК-071119-01 від 07.11.2019, №ХК-081119-02 від 08.11.2019, №ХК-081119-01 від 08.11.2019, №ХК-151119-02 від 15.11.2019, №ХК-151119-01 від 15.11.2019.

Належним чином оформлено та зареєстровано податкові накладні, що відображено в акті перевірки та не заперечується відповідачем.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі згідно з рахунком №РАХ-011119-1 від 01.11.2019, шляхом переказу коштів на банківські рахунки та засвідчують факт виконання сторонами зобов`язань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченим вище правочином, що підтверджується платіжними дорученнями № 3261 від 18.11.2019, № 3262 від 18.11.2019, №3260 від 18.11.2019, №3280 від 25.11.2019, №3279 від 25.11.2019, №3281 від 25.11.2019 на загальну суму 1330000,00 грн.

Крім того, на підставі повідомлення постачальника ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» №15 від 04.12.2019 про відступлення права вимоги оплати за поставлений товар та договору від 04.12.2019 №04/12-6 про відступлення права вимоги, ТОВ «АГРОФІРМА «БУРЧАК» перерахувало грошові кошти за отриманий товар на користь ТОВ «НВП «ВІБРОЗАХИСТ» на загальну суму 774800,00 грн. згідно з платіжними дорученнями №34 від 23.12.2019, № 36 від 23.12.2019.

Суд наголошує, що всі первинні документи (Договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення тощо) були надані до перевірки та відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» стосовно їх змісту. Всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, відтак, належно підтверджують здійснення господарських операцій.

Мета придбання ТОВ «АГРОФІРМА «БУРЧАК» зазначених вище товарів повністю узгоджується і пов`язана з його господарською діяльністю. Зокрема, використання продукції, придбаної у ТОВ «ГРУПА БАРС» та ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» у власній господарській діяльності, підтверджується актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за період жовтень-грудень 2019 року, які також надавались під час перевірки контролюючому органу тощо. У вказаних актах зазначено вид засобу, який використовувався, його кількість та вартість, культуру, до якої його застосовано, площу обробки, та період, коли така обробка проводилась.

Суд критично ставиться до посилання представника відповідача на ту обставину, що використання вказаних добрив не підтверджено документально, зокрема не надано лімітно-забірних карток на отримання матеріальних цінностей (сільгоспоблік, форма № ВЗСГ-1) і передбачених п. 2.1 Методичними рекомендаціями щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах, затверджені наказом Мінагрополітики України від 21.12.2007 № 929.

Стосовно вказаних висновків, суд зазначає, що згідно з статтею 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 №493/92 нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснюється Міністерством юстиції України.

Проте, наказ Міністерства аграрної політики України №929 від 21.12.2007 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, що свідчить про те, що даний документ має рекомендаційний характер і не є обов`язковим для використання підприємствами. За такого підприємства можуть проводити списання матеріальних цінностей використаних в господарській діяльності на підставі первинних документів не дотримуючись вимог вищезазначених методичних рекомендацій.

До того ж, жодних претензій до документального оформлення списання ТМЦ контролюючим органом під час проведення перевірки не висловлено, в акті не зазначено.

На підставі вказаних вище первинних документів можна обґрунтовано стверджувати про фактичне здійснення господарської операції (надання послуг) та про правомірність формування позивачем витрат, віднесення суми ПДВ, сплачених в ціні послуг, до податкового кредиту.

При цьому наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Оцінюючи доводи відповідача у частині відсутності у системі відеофіксації номерних знаків «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж» номерних знаків автотранспортних засобів, якими здійснювалася доставка товару від контрагента позивача, суд звертає увагу на те, що дана система наразі не функціонує і не функціонувала станом на момент здійснення операцій позивача, оскільки у відповідності до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13.06.2018 № 497 «Про затвердження Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Гарпун» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» було визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2012 № 1080/ДСК «Про затвердження Інструкції з використання автоматизованої інформаційно-пошукової системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2107/22419.

Окрім того, відповідач не може точно знати, яким маршрутом рухалися відповідні автомобілі, оскільки йому відомі лише точки відправки та доставки, а не конкретний маршрут, тому твердження про відсутність ТЗ на маршруті є необґрунтованим. При цьому, законодавством не встановлено заборон чи обмежень щодо вибору суб`єктом господарювання найбільш зручного для нього маршруту перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Більш того, контролюючий орган не зазначає місць знаходження (встановлення) технічних засобів та технічних приладів, які мають функції фото- і відеофіксації (запису) ІПС «Відеоконтроль-Рубіж», їх працездатність в період 15.10.2019 по 15.11.2019, можливість повної фіксації цими технічними засобами і приладами усіх (без виключення) шляхів України або виїзду/в`їзду з/до Запорізької області, а також технічну можливість збереження ІПС «Відеоконтроль-Рубіж» інформації з таких технічних засобів та приладів по день отримання інформації.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Такий висновок узгоджується із позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15, від 31.08.2021 у справі № 826/15649/13-а.

Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018, № 400/2195/19 від 17.11.2021 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Здійснюючи аналіз та надаючи оцінку доказам, на які посилався контролюючий орган, зокрема інформацію ГУ СБ України у м. Києві згідно з листа від 11.05.2021 №51/2/2-45623 (вх. №9458/5 14.05.2021), в якому повідомлено, що в ході здійснення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42021110000000089 від 05.04.2021 за ч. 5 ст. 191 КК України, 27.04.2021 допитано громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 „ зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), який у період з 09.10.2019 по 17.02.2021 обіймав посаду директора ТОВ «Українська будівельна компанія «Альфа» (код ЄДРПОУ 42680550), у період з 18.09.2019 по 29.05.2020 обіймав посаду директора ТОВ «ГРУПА БАРС» (код ЄДРПОУ 40609979) та у період з 29.05.2020 по теперішній час обіймає посаду директора ТОВ «Кванч Вест» (код ЄДРПОУ 43488604), суд виходить з такого.

Так, у ході допиту ОСОБА_2 повідомив, що став керівником вищевказаних юридичних осіб за грошову винагороду, жодного відношення до діяльності компаній не мав, особисто, за дорученням або від імені ТОВ «Українська будівельна компанія «Альфа» (код ЄДРПОУ 42680550), ТОВ «ГРУПА БАРС» (код ЄДРПОУ 40609979) та ТОВ «Кванч Вест» (код ЄДРПОУ 43488604) договорів, угод, контрактів із будь-якими підприємствами не укладав та не підписував, податкові, видаткові накладні, акти прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, рахунки фактури не підписував, печаткою не користувався, замовлення на її виготовлення не робив. Задекларовані операції зазначеними СГ мають ймовірно «безтоварний характер», адже у зазначеного підприємства відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутні основні фонди та кваліфікований персонал.

Разом з тим, питання можливості врахування матеріалів досудового розслідування кримінального провадження, зокрема протоколу допиту, під час вирішення адміністративних справ означеної категорії вже неодноразово розглядалося Верховним Судом (постанови від 17.06.2021 у справі №826/1158/18, від 01.07.2021 у справі №822/1722/18, від 06.10.2021 у справі №2340/2731/18, від 06.10.2021 у справі № 806/3245/18 тощо).

Правова позиція у наведених вище рішеннях зводиться до наступного: в силу положень Кримінально процесуального кодексу України протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження, може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в межах даної справи здійснено не було. Факт податкового правопорушення не може обґрунтовуватись фактом існування кримінальної справи, в тому числі, щодо контрагента платника податків. До винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення, протоколи допиту чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

У постановах від 04.09.2020 у справі №1640/2783/18, 20.05.2021 у справі №826/17615/15, від 07.09.2021 у справі №821/216/16, від 22.09.2021 у справі №640/10979/20 Верховний Суд констатував, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в межах кримінального провадження, не може бути єдиним, безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами та не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, натомість, такий факт підлягає оцінці разом з іншими доказами у їх взаємній сукупності.

Враховуючи викладене, суд відхиляє посилання відповідача на протокол допиту директора контрагента позивача ТОВ «ГРУПА БАРС» як допустиме джерело доказової інформації, мотивуючи це тим, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження копія протоколу допиту чи інші матеріали досудового розслідування не можуть вважатись належним і допустимим доказом в адміністративному судочинстві.

Суд також ураховує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають певні наміри щодо порушення податкового законодавства. Своєю чергою, порушення постачальником вимог законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог закону, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер і позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших контрагентів. Окрім того, це не може бути єдиною підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Загалом, як встановлено судом в ході розгляду справи, позиція податкового органу ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам його контрагентів з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій ТОВ «АГРОФІРМА «БУРЧАК».

Податковий орган під час розгляду справи наполягав на фіктивності підприємства ТОВ «ХІЛЛ КІНГС», зазначаючи, що в Єдиному реєстрі судових рішень міститься ухвала по справі № 201/48/21 Провадження № І-кс/201/15/2021 встановлено, що в провадженні старшого слідчого з ОВС 4-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження № 32020041660000044 від 25.09.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про проведення допиту свідка під час досудового розслідування в судовому засіданні. В обґрунтування заявленого клопотання слідчий посилався на те, що службові особи ТОВ «Ашер 8» (код 39934908), при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ряду підприємств в т.ч. ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» (код 42534916), у період з 2018 року по 2020 рік, діючи умисно з метою мінімізації власних податкових зобов`язань, шляхом проведення безтоварних операцій, безпідставно сформували податковий кредит з ПДВ. По справі № 761/25719/20 встановлено, що з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів справи, шостим слідчим відділом розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до СРДР за №42020000000000934 від 23.05.2019 відповідно якого ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» фігурує як підприємство транзитно-конвертаційної спрямованості.

З цього приводу, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статей 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статтею 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Вироків у кримінальних провадженнях щодо фактів вчинення позивачем чи його контрагентами протиправних діянь контролюючим органом до суду не надано.

Також, не надано доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування, наявність відомостей щодо кримінальних проваджень, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічні правові висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №2а-9375/11/1370, від 13.03.2018 у справі №826/13582/13-а, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 17.11.2021 у справі №420/2530/20.

Разом з тим, судом установлено, що позивач та його контрагенти на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті оскаржуваної перевірки.

Також суд критично оцінює доводи відповідача стосовно податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Зі змісту акту перевірки та доводів відзиву вбачається, що порушення вимог податкового законодавства позивачем податковий орган пов`язує з обставинами, які отримані ним з даних, що містяться в інформаційно-аналітичних базах органів ДПС України, зокрема, відомості щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних умови для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Крім того, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

В своєму відзиві та Акті перевірки відповідач зазначає про дослідження руху товарів/послуг за ланцюгом постачання, як одного з аргументів податкового органу щодо фіктивного характеру операцій. Втім, на переконання суду, такі дані жодним чином не можуть свідчити про нереальність/фіктивність правочинів позивача з контрагентами-постачальниками, оскільки посилання на неможливість встановлення походження товарів за ланцюгом постачання не можуть бути доказом безтоварного характеру господарських операцій.

В даному випадку, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що контролюючий орган в обґрунтування прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень не навів обставин, які б вказували на відсутність реального здійснення господарської діяльності щодо постачання товарів ТОВ «ГРУПА БАРС» у жовтні 2019 року та ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» у листопаді 2019 року на ТОВ «АГРОФІРМА «БУРЧАК», у зв`язку із чим висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, а спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

В силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в загальній сумі 13785,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням №728 від 02.07.2021. За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача по справі ГУ ДПС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «БУРЧАК» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 18.06.2021 №00086720722, від 18.06.2021 №00086740722.

3. Судові витрати в сумі 13785 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят п`ять) гривень 62 копійки присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «БУРЧАК» (72010, Запорізька область, Михайлівський район, с. Бурчак, вул. Євдокії Носаль, 32, код ЄДРПОУ 34378170) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 22.02.2022.

Суддя Ю.П. Бойченко