Рішення

від 22.02.2022 по справі 344/14952/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/14952/21

Провадження № 2/344/786/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

секретаря судового засідання - Дементьєвої А.О.

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей дитини та аліментів на утримання дружини,-

В С Т А Н О В И В:

22 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та аліментів на утримання дружини. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначає, що з 12 жовтня 2016 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі. У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони проживають окремо, діти проживають з позивачем і перебувають на її утриманні. Коштів, необхідних для нормального розвитку дітей, позивачу не вистачає. Відповідач є працездатним, працює та отримує заробітну плату, інших дітей не має, коштів на утримання дітей не надає. Також позивач вказує, що не працює, реалізувати своє право працю не має можливості у зв`язку з тим, що діти маленькі, інших джерел доходу, крім соціальних виплат по догляду за дитиною, не має. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі по 5000,00 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття та аліменти на своє утримання у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 24 вересня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у судове засідання з`явилася, позовні вимоги підтримала, пояснила, що відповідач може сплачувати саме такий розмір аліментів, який вона просить, оскільки він офіційно працевлаштований та є засновником підприємств, просила позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач пояснив, що він згідний утримувати дітей у повному обсязі, сплачувати комунальні послуги за позивача, але не повідомив про розмір аліментів, який може сплачувати на утримання дітей та дружини.

Суд, вислухавши сторони, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 12 жовтня 2016 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб (а.с.12-13).

Як вбачається з копій свідоцтв про народження, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_1 (а.с. 14-15).

Позивач 04 травня 2018 року звільнена з роботи за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 16-19).

Відповідач є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «ХБ Трейдінг», ідентифікаційний код 43374888, та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметресурс», ідентифікаційний код 33645353 (а.с.20-26).

ОСОБА_2 з 04 червня 2015 року зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 27-28).

Вирішуючи вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд виходить з наступного.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлює, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 Сімейного кодексу України).

Частиною першою статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За приписами частини другої статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Судом встановлено, що відповідач є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю, фізичною особою-підприємцем та офіційно працевлаштованим.

Відмова відповідача повідомити суд про розмір його доходів, суд розцінює як намагання приховати розмір достатньо великого заробітку.

Посилання відповідача на те, що він утримує дітей, суд оцінює критично, оскільки відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів про це.

Також суд зазначає, що у батьків немає і не може бути більшої цінності за дітей, а тому утримання дітей має домінувати над усіма іншими витратами, по-друге, неможливість батьків домовитися про розмір аліментів не повинно обмежувати права дітей у належному та достатньому утриманні.

Крім того, суд вказує, що принцип врахування лише трудових доходів платника аліментів не відповідає сучасним реаліям соціально-економічного розвитку суспільства. На даний час у платника аліментів основне джерело доходу не обов`язково пов`язане з працею і при стягненні аліментів слід виходити з оцінки майнового стану платника аліментів, а не з врахування його трудових доходів. Можливість другого з батьків утримувати дитину суд тлумачить розширено і не обмежує лише наявністю в нього офіційного доходу.

Відповідно до вимог частини першої статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Стягуючи аліменти та визначаючи їх розмір, суд враховує стан здоров`я відповідача, те, що у нього на утриманні, окрім сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 , інших дітей немає, рівень забезпеченості та розмір доходів відповідача, а також те, що відповідач добровільної допомоги на утримання дитини не надає, проте має можливість та зобов`язаний надавати матеріальну допомогу. У зв`язку з наведеним, суд вважає необхідним та можливим стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі по 5000,00 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 22 вересня 2021 року, задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у повному обсязі, оскільки відповідач має можливість надавати позивачу на утримання дітей аліменти саме у такому розмірі.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини суд зазначає наступне.

Одним із різновидів майнових прав та обов`язків батька та дружини є права та обов`язки, пов`язані із взаємним утриманням, тобто матеріальною підтримкою один одного.

Право дружини за наявності певних обставин на утримання за рахунок батька дітей визначено на законодавчому рівні, а саме: в нормах Сімейного кодексу України.

Згідно з вимогами частини другої статті 84 Сімейного кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Часиною четвертою статті 84 Сімейного кодексу України визначено, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік (батько дитини) може надавати матеріальну допомогу.

Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання на утримання матері дитини виникають за одночасної наявності таких обов`язкових умов: проживання з нею дитини, яка не досягла трирічного віку; походження дитини від чоловіка, з яким жінка перебуває/перебувала в офіційно зареєстрованому шлюбі чи фактичних шлюбних стосунках (стаття 94 Сімейного кодексу України) - кровного споріднення, чи наявність іншого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.

У ході судового розгляду встановлено, що позивач, будучи дружиною та матір`ю двох малолітніх дітей, має право на її утримання чоловіком, відповідачем до досягнення донькою ОСОБА_4 трирічного віку, оскільки обсягом наданих позивачем доказів доведені факти перебування сторін у шлюбних стосунках, народження у них спільних дітей, батьківство яких відповідачем не оспорювалось.

Враховуючи те, що судом вирішено стягнути аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі по 5000,00 грн на кожну дитину, суд вважає, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу позивачу у розмірі 4000,00 грн.

Суд зауважує, що відповідно до статті 85 Сімейного кодексу України, право матері дружини на утримання може бути припинене раніше у випадку передання дитини на виховання іншій особі, виключення відомостей про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З частини шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» , від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги про стягнення аліментів, тому суд дійшов висновку про стягнення судового збору у розмірі 908,00 грн з відповідача в дохід держави.

На підставі вищевикладеного, відповідно до статті 51 Конституції України, статей 84, 85, 141, 180-18, 184, 185, 191 Сімейного кодексу України, керуючись статями 4, 5, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 273, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей дитини та аліментів на утримання дружини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень нуль копійок), починаючи з 22 вересня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень нуль копійок), починаючи з 22 вересня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень нуль копійок) щомісячно, починаючи з 22 вересня 2021 року до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна і резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 лютого 2022 року.

Повний текст рішення складений та підписаний 25 лютого 2022 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Мелещенко Л.В.