Постанова

від 11.10.2022 по справі 344/14952/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/14952/21

Провадження № 22-ц/4808/769/22

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.

суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д.,

секретаря Мельник О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2022 року, ухвалене у складі судді Мелещенко Л.В. у м. Івано-Франківськ, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та аліментів на утримання дружини,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та аліментів на утримання дружини.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 12 жовтня 2016 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У шлюбі у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із відповідачем вона не проживає однією сім`єю, однак розірвати шлюб не може, у зв`язку з тим, що донька ще не досягла однорічного віку. Діти проживають із нею та перебувають на її утриманні. Коштів, необхідних для нормального розвитку дітей їй не вистачає, оскільки не працює та не має змоги працювати, так як діти ще зовсім маленькі. Інших джерел доходу, крім соціальних виплат по догляду за дитиною, не отримує. У той же час, відповідач офіційно працевлаштований в ТОВ «Укрметресурс» на посаді керівника підприємства, є власником (бенефіціаром) ТОВ «ХБ Трейдінг», отримує великі доходи, стягнень по виконавчих листах у нього немає, а тому має змогу матеріально утримати як дітей, так і її.

На підставі викладеного, позивачка просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі по 5000,00 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття та аліменти на своє утримання у розмірі 5000,00 грн до досягнення дочкою ОСОБА_4 трьох років.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн, починаючи з 22 вересня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн, починаючи з 22 вересня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн щомісячно, починаючи з 22 вересня 2021 року до досягнення дитиною ОСОБА_5 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує на те, що судом безпідставно не взято до уваги його пояснення, що основним його місцем роботи є ТОВ «Укрметресурс», де він отримує мінімальну заробітну плату. Підприємницька діяльність, а також те, що він є засновником ТОВ «ХБ Трейдінг» жодного доходу йому не приносить. Відтак, вважає, що наведені обставини, наявність війни на території України, відсутність роботи свідчать про те, що визначений судом розмір аліментів у сумі 14000 грн є неспівмірним з розміром отримуваної ним заробітної плати та ставить його у вкрай скрутне матеріальне становище.

За таких обставин, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягувати із нього на користь позивачки аліменти на утримання дітей по 2000 грн на кожну дитину та на утримання позивачки в розмірі 2000 грн.

Позивачка ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, однак в порушення частини четвертої статті 360 ЦПК України до даного відзиву не додала докази надсилання (надання) його копій відповідачу. У відзиві позивачка зазначила, що копію відзиву з додатками направила апелянту, що підтверджується квитанцією Укрпошти, проте, як встановлено судом із даної квитанції, в графі «кому» зазначено апеляційний суд, а не дані апелянта, а відтак відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути без розгляду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила проти задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду просила залишити без змін. Суду пояснила, що насправді у відповідача достатньо великі доходи, однак він їх приховує. Неодноразово він приносив додому значну кількість готівки, тому дані довідки про зарплату і про відсутність доходів в підприємства, де він є засновником недостовірні. Вважає, що визначену судом суму відповідач спроможний сплачувати , оскільки при спільному проживанні такі кошти в нього були в розпорядженні і доходи не змінювалися.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, його представник адвокат Калинюк Р.С. повторно просив відкласти розгляд справи у зв`язку із його участю у іншій справі, в даному випадку у зв`язку з перебуванням у відрядженні за межами Івано-Франківської області у Восьмому апеляційному адміністративному суді.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначено, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що ОСОБА_2 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, справа тривалий час перебуває на розгляді у суді, адвокат клопоче повторно, тоді як в змозі був скоригувати свій графік роботи, а наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення рішення, колегія суддів відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності апелянта та його представника.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення позивачки,дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2016 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрували шлюб в Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Івано-Франківській області (а.с.12-13).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14-15).

Згідно із відомостями про роботу, зазначеними у трудовій книжці ОСОБА_1 , остання 04 травня 2018 року звільнена з роботи за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (ФОБ ОСОБА_6 ) (а.с. 16-19).

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства з обмеженою відповідальністю «ХБ Трейдінг», ідентифікаційний код юридичної особи - 43374888 та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметресурс», ідентифікаційний код юридичної особи 33645353.

Крім того, з 04 червня 2015 року ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 20-28).

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частини перша-третя статті 181 СК України).

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Визначаючи розмір аліментів на дітей, суд першої інстанції належно перевірив обставини, обумовлені статтею 182 СК України, взяв до уваги стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, відсутність у платника аліментів інших утриманців, та обґрунтовано визначив розмір аліментів у сумі по 5000 грн на кожну дитину до досягнення ними повноліття. Вказаний розмір аліментів, на думку апеляційного суду, є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Відповідач в суді першої інстанції не надав належних доказів, що у нього немає можливості сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі та відповідно у визначеному судом розмірі.

Докази на підтвердження доходів відповідача, надані ним до апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі докази під час розгляду справи по суті у встановленому законом порядку суду не подавалися та не були предметом дослідження, будь-які об`єктивні причини їх неподання суду першої інстанції, відсутні. При цьому, суд звертає увагу на те, що запропонований відповідачем розмір аліментів є недостатнім для утримання дітей та не відповідає принципу «найкращих інтересів дитини».

Більше того, Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року по справі №759/10277/18 зазначив, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Тобто Верховний Суд уважає, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, належним чином встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку в частині задоволення позовущодо стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.

Щодо рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 75 СК Українидружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

У частинах другій та четвертій статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення аліментів на її утримання, суд першої інстанції врахувавши, що ним ухвалено стягувати аліменти з відповідача на утримання дітей по 5000 грн на кожну дитину, дійшов висновку, що відповідач має можливість також надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки у розмірі 4000 грн.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд правомірно врахував у даному випадку те,що відповідачє працездатноюособою таотримує грошовідоходи,а позивачкана данийчас непрацює,здійснює доглядза дитиною,яка недосягла трирічноговіку,у зв`язкуз чимпозбавлена можливостіпрацевлаштуватися тавідповідно знаходитьсяу скрутномуматеріальному становищі.

Доводи апелянта щодо неможливості сплачувати аліменти у встановленому судом розмірі, у тому числі, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду, оскільки ці події виникли після розгляду справи судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції дає оцінку обставинам, які відбувались на момент ухвалення рішення.

Водночас, зазначене не перешкоджає відповідачу звернутись з відповідним позовом про зменшення розміру аліментів, за наявності відповідних обставин.

З огляду на викладене, апеляційний суд уважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для зміни чи скасування судового рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 14 жовтня 2022 року.

Суддя-доповідач Л.В. Василишин

Судді: В.Д. Фединяк

І.О. Максюта