Рішення

від 23.01.2022 по справі 640/9048/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2022 року 10:10№ 640/9048/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексімтрейдінг» (04080, м. Київ,

вул. Хвойки Вікентія, буд. 21, офіс 187)

доГоловного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

за участю сторін:

представника позивача Єрковська Ю.М..,

представника відповідача Гайдай В.М.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрексімтрейндінг» (надалі по тексту також позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі по тексту також відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2021 року №00014670704, винесене Головним управлінням ДПС у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2021 року №00014720704, винесене Головним управлінням ДПС у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2021 року №00014740704, винесене Головним управлінням ДПС у місті Києві.

Заявлені позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що надані для перевірки первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами дії контролюючого органу неправомірні. При цьому, оскільки вищезазначені господарські операції підтверджені первинними документами, то позивач зобов`язаний відобразити наслідки вчинення цих правочинів в бухгалтерському та податковому обліку.

В ході судового розгляду даної справи представник заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

У відзиві на адміністративний позов представник податкового органу вказав, що керуючись пунктом 81.3 статті 81 Податкового кодексу України посадові (службові) особи органів державної служби під час проведення перевірки діяли виключно в межах повноважень, визначених цим Кодексом. Також представник відповідача зазначив, що оскільки контролюючим органом виконана вимоги Податкового кодексу України щодо повідомлення платника податків про проведення перевірки, оформлення результатів такої перевірки та, як наслідок, винесення оскаржуваних рішень, то проведена перевірка є законною, яка відповідає всім вимогам, без виключення, діючого законодавства, а тому немає жодних підстав вважати проведену документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків незаконною з відсутністю правових наслідків.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що у період з 24 листопада 2020 року по 07 грудня 2020 року Головним управлінням ДПС у місті Києві на підставі направлень від 24 листопада 2020 року №1478/26-15-07-04-03, №1481/26-15-07-04-03, на підставі наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 12 листопада 2020 року №394-п, виданого на підставі підпункту 19-1.1.6 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексімтрейдінг» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від`ємного значення податку на додану вартість, у т.ч. заявленого до відшкодування бюджету, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 14 грудня 2020 року №11334/26-15-07-04-03/39763123.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року у декларації від`ємного значення з ПДВ, у т.ч. заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення позивачем:

- вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2020 року на суму 94075,00 грн.;

- вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, 198.3, підпункту «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань за вересень 2020 року на суму 249 191,00 грн., завищено суму податкового кредиту з ПДВ за вересень 2020 року на суму 10 043 500,00 грн. відповідно завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за вересень 2020 року на суму ПДВ 10 292 691,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2020 року на 10 118 092,00 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) за вересень 2020 року на 80 524,00 грн.;

- вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 26 січня 2016 року №137/28267 не виписано (не оформлено) та не зареєстровано податкові накладні за вересень 2020 року на суму ПДВ 249 191,00 грн. (з урахуванням вимог пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються, зокрема, на тому, що при детальному аналізі даних Єдиного реєстру податкових накладних контрагентів-постачальників не встановлено придбання насіння соняшнику по ланцюгу постачання, також не встановлено виробників зазначеного товару.

Також вказано, що при виникненні від`ємного значення умовою для заявлення суми ПДВ до бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів послуг. При цьому, суми ПДВ, які фактично не були сплачені покупцем постачальнику товарів/послуг, а кредиторська заборгованість за такими товарами/послугами погашена у результаті проведення акта зарахування зустрічних однорідних вимог та укладення договору про переведення боргу, не підлягають бюджетному відшкодуванню.

На підставі вказаних висновків акта перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2021 року №00014670704, яким за встановлене порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.3, підпункту "г" пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовано на рахунок платника у банку у розмірі 10 118 092 грн. (сума завищення бюджетного відшкодування) та 2 529 523 гри, (штрафні (фінансові) санкції);

- податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2021 року №00014720704, яким на підставі пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період вересень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, сума на яку відмовлено 94 075 грн., у тому числі при наданні бюджетного відшкодування 94 075 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2021 року №00014740704, яким встановлено порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.3, підпункту "г" пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість та згідно з чим визначено, що сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 80 524 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.

Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п.m187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, зокрема, у зв`язку з відсутністю в останніх необхідних матеріальних та трудових ресурсів.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, 04 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ» (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД» (постачальник) укладено договір поставки від 04 вересня 2018 року №П-2/09 та додаток №1 згідно з умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити (передати у власність) покупцеві: олію соняшникову нерафіновану, українського походження (далі - Товар). Товар поставляється окремими партіями, які визначаються в додатках до цього договору. Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити кожну партію товару.

На підставі вказаного договору постачальник передав, а покупець прийняв у власність товар в порядку та в об`ємі, визначеному сторонами. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі товару від 05 вересня 2018 pоку, актом №2 прийому-передачі товару від 06 вересня 2018 pоку, актом №3 прийому-передачі товару від 07 вересня 2018 pоку, актом №4 прийому-передачі товару від 08 вересня 2018 pоку, актом №5 прийому-передачі товару від 09 вересня 2018 pоку, актом №6 прийому-передачі товару від 10 вересня 2018 pоку, актом №7 прийому-передачі товару від 11 вересня 2018 pоку, актом №8 прийому-передачі товару від 12 вересня 2018 pоку, актом №9 прийому-передачі товару від 13 вересня 2018 pоку, а також видатковою накладною від 05 вересня 2018 pоку, видатковою накладною від 06 вересня 2018 pоку, видатковою накладною від 07 вересня 2018 pоку, видатковою накладною від 08 вересня 2018 pоку, видатковою накладною від 10 вересня 2018 pоку, видатковою накладною від 11 вересня 2018 pоку, видатковою накладною від 12 вересня 2018 pоку, видатковою накладною від 13 вересня 2018 року.

Також, матеріалами справи підтверджується, що позивач повністю розрахувався за поставлений товар шляхом оформлення акту зарахування зустрічних однорідних вимог.

При цьому, в подальшому отриманий товар було передано на експорт на підставі договору комісії №к-2/09 від 07 вересня 2018 pоку, укладеного між ТОВ «УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ» (Комітент) і ТОВ «СІНТЕЗА Україна» (Комісіонер), згідно з умовами якого комісіонер за дорученням комітента здійснює від свого імені та за рахунок комітента реалізацію нерезидентам України продукції, що належить комітентові.

Весь товар, отриманий за договором поставки від 04 вересня 2018 року №П-2/09 згідно вказаних документів, ТОВ «УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ» передав ТОВ «СІНТЕЗА Україна» для подальшої реалізації нерезидентам на термінал ТОВ «Рисоіл-Юг», що підтверджується актами приймання-передачі товару до вказаного договору комісії, звітами комісіонера та товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Якість придбаного товару підтверджується посвідченнями якості, виданими виробником, копії яких долучені до матеріалів справи.

Суд також враховує, що в акті перевірки зазначено, що перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення суми податкових зобов`язань та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації (рядок 9 (колонка Б) Декларації) встановлено її заниження на 249 191 грн., що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації, оскільки було занижено показник у рядку 4.1 (колонка Б) Декларації на 249 191 грн. (...)

На порушення вимог п. 187.1 ст. 187, підпункт "г" п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Кодексу ТОВ "УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ" занижено суму податкових зобов`язань за вересень 2020 р. на суму 249 191 грн., відповідно, завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за вересень 2020 р. на суму ПДВ 249 191 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2020 р. на 74 592 грн. та завишення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) за вересень 2020 р. на 174 599 грн.

ТОВ "УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ" в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 p. № 1307 не виписано (не оформлено) та не зареєстровано податкові накладні за вересень 2020 р. на суму ПДВ 249 191 грн.».

Основними видами діяльності ТОВ «УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ» визначені: 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (основний); 43.21 Електромонтажні роботи; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно- технічними виробами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; 33.16 Ремонт і технічне обслуговування повітряних і космічних літальних апаратів.

Пунктом 4.2. Статуту ТОВ "УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ" передбачено, що предметом діяльності Товариства можуть бути будь-які види економічної діяльності, які не суперечать чинному законодавству України.

Відтак, придбані ТОВ "УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ" товари/послуги в подальшому використовуються у господарській діяльності товариства, визначеній на власний розсуд згідно планів діяльності товариства.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюють незалежно від того, чи почали придбані товари/послуги й основні фонди використовувати в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника ПДВ протягом звітного податкового періоду, а також незалежно від того, чи здійснював платник ПДВ оподатковувані операції протягом відповідного звітного податкового періоду.

Водночас, надані первинні документи містять відомості, які в повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись в перевіряємому періоді між позивачем та його контрагентами.

Жоден документ ніким не визнано ні нікчемним, ні таким, що не відповідає чинному законодавству України.

Тим більше, що з огляду на принцип індивідуальної юридичної відповідальності (ст. 61 Конституції України), ознака фіктивного підприємництва з боку контрагента не має правового значення для платника податків.

Тобто, в разі встановлення у визначеному правовими нормами порядку фіктивного підприємництва з боку контрагента - відсутні підстави для визнання документів, що підтверджують оформлення господарських операцій з цим контрагентом недостовірними.

За змістом норм Податкового кодексу України, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів, робіт, послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального фактичного вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування і або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника додатків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксується дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

При цьому вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарський діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту , тому платник податків і покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт отримання позивачем товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Також, чинне законодавство України не містить вимоги зазначення в актах виконаних робіт/наданих послуг інформації про залучення працівників (їх професійну належність) необхідних для виконання послуг, залучення машин та устаткування, деталізації наданих послуг, зазначення витрачених годин на надання вказаних послуг, тощо. Як зазначено вище, акти виконаних робіт відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд критично сприймає доводи контролюючого органу про податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерій оцінки реальності господарських операцій, враховуючи те, що контролюючим органом не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цього посилання.

Аналогічна правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/16272/13-а, від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановою Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/11879/13-а.

В той же час, відповідно до вимог частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій вказані вище контрагенти позивача були зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що контрагенти позивача не надавали/надавали не в повному обсязі податкову звітність, а також щодо відсутності інформації про наявність основних засобів, суд зазначає наступне.

Ознайомившись із такими доводами контролюючого органу, слід зазначити, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредит, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13.

В акті перевірки вказано, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 декларації) встановлено її завищення на 10 292 691 грн. внаслідок заниження показника рядку 9 (колонка Б) Декларації та завищення показника рядку 17 (колонка Б) Декларації.

Згідно даних додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року ТОВ «УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ» в таблиці 2 «Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України» відобразило від`ємне значення за вересень 2018 року в розмірі 10 137 575 грн. по операціях з постачальниками ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД» (код 40515416) та ТОВ «СІНТЕЗА Україна» (код 39794151), які фактично не були сплачені ТОВ «УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ» до додатку 3 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2020 року включено суму в розмірі 10 043 500 грн., сформовану за рахунок ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД» (код 40515416).

Так, 04 березня 2019 року між ТОВ «УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ» (первісний боржник), ТОВ «СІНТЕЗА Україна» (новий боржник) та ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД» (кредитор) укладено договір про переведення боргу №04-03/2019-пб, пунктом 1.1 якого визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник змінює первісного боржника, як зобов`язану сторону за договором №П-2/09 від 04 вересня 2018 року, що укладений між первісним боржником та кредитором.

За цим договором новий боржник стає зобов`язаним здійснити замість первісного боржника оплату заборгованості у сумі 60 261 000,00 грн. на користь кредитора, згідно умов основного договору. В момент підписання договору здійснюється переведення боргу первісного боржника до нового боржника (пункти 1.2-1.3 договору).

У відповідності до пункту 2.1 договору переведення боргу за цим договором, оцінене сторонами у сумі 60 261 000,00 грн.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 04 березня 2019 року між ТОВ «УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ» (первісний боржник), ТОВ «СІНТЕЗА Україна» (новий боржник) та ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД» (кредитор) укладено додаткову угоду №1 до договору про переведення боргу №04-03/2019-пб від 04 березня 2019 року, відповідно до якої пункт 1 договору доповнено підпунктом 1.4 у наступній редакції: « 1.4 Первісний боржник зобов`язується сплатити за цим договором новому боржнику кошти в сумі 60 261 000,00 грн.».

В подальшому, 26 березня 2019 року між вищевказаними сторонами укладено договір про заміну первісного зобов`язання за договором про переведення боргу №04-03/2019-пб від 04 березня 2019 року новим зобов`язанням (новація). Сторони дійшли згоди про заміну первісного зобов`язання за договором про переведення боргу разом із додатковою угодою №1 від 04 вересня 2019 року до договору про переведення боргу, укладеними між стороною-1, стороною-2, стороною-3 новим зобов`язанням.

Первісне зобов`язання припиняється з моменту набрання чинності цим договором новації.

Відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) від 26 березня 2019 року, відповідно до умов цього договору, здійснюється наступна заміна кредитора в зобов`язанні: цедент відступає цесіонарієві право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтеза Україна» за договором комісії №к-2/09 від 07 вересня 2018 року на загальну суму 60 341 574,63 грн., а цесіонарій приймає на себе зазначене право на умовах, передбачених в цьому договорі.

До Цесіонарія переходить право вимоги Цедента Цесіонарієві відповідно до умов цього договору, переходить до Цесіонарія з моменту підписання цього договору (пункт 1.1-1.2 договору).

За цим договором Цесіонарій отримує від Цедента право вимагати від боржника сплати грошових коштів в розмірі 60 341 574,63 грн.

На підставі акта приймання-передачі документів до договору відступлення права вимоги від 26 березня 2019 року.

Також, у відповідності до акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 26 березня 2019 року, станом на 26 березня 2019 року мають місце грошові зобов`язання сторони 1 перед стороною 2 згідно з договором поставки №П-2/09 від 04 вересня 2018 року в розмірі 60 261 000,00 грн.

Станом на 26 березня 2019 року мають місце грошові зобов`язання сторони-2 перед стороною-1 згідно з п.3.3 договору відступлення права вимоги (цесії) від 26 березня 2019 року у розмірі 60 341 574,63 грн.

Строк виконання однорідних (грошових) зобов`язань, зазначених в п. 1 та п. 2 акту зарахування настав.

Пунктом 7 визначено, що з моменту набрання чинності актом зарахування зобов`язання сторони-2 перед стороною-1, визначене в пункту 2 акту зарахування припиняється частково у розмірі 60 261 000,00 грн. заборгованість сторони-2 перед стороною-1 по договору відступлення права вимоги (цесії) від 26 березня 2019 року складає в розмірі 80 574,63 грн.

У зв`язку з укладенням вказаного договору новації та цесії, у ТОВ «УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ» та ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД» виникли зустрічні однорідні вимоги, а саме ТОВ «УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ» - право вимоги до ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД» за договором новації - цесії, на суму 60 341 574,63 грн. ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД» - право вимоги до ТОВ «УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ» за договором поставки від 04 вересня 2018 року № П-2/9 на суму 60 261 000,00 грн.

Керуючись частиною 2 статті 601 Цивільного кодексу України, частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України, враховуючи, що вказані зобов`язання є зустрічними однорідними (грошовими) зобов`язаннями, строк виконання яких настав, Сторони дійшли згоди про їх припинення в розмірі 60 261 000,00 грн.

Відтак, заборгованість ТОВ «УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ» перед ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД» по договору поставки від 04 вересня 2018 року №П-2/9 повністю припинилась, а ТОВ «УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ» правомірно включило до додатку 3 податкової декларації з ПДВ за вересень 2020 року суму в розмірі 10 043 500 грн., сформовану за рахунок ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД» з метою отримання бюджетного відшкодування.

Також, під час перевірки встановлено, що ТОВ «УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ» до додатку 3 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2020 року включено суму в розмірі 94 075 грн. сформовану за рахунок ТОВ «СІНТЕЗА Україна» (код 39794151).

Так, 27 лютого 2019 року між ТОВ «УКРЕКСІМТРЕЙДІНГ» та ТОВ «СІНТЕЗА Україна» укладено Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з яким сторони, керуючись статті 601 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України, зарахували зустрічні однорідні грошові вимоги у розмірі 564 450,00 грн.

Правова позиція податкового органу зводиться до того, що суми ПДВ, які фактично не були сплачені покупцем постачальнику товарів/послуг, а кредиторська заборгованість за такими товарами/послугами погашена в результаті проведення взаємозаліку заборгованостей, не підлягають бюджетному відшкодуванню.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200- I цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року в справі №807/782/17, бюджетному відшкодуванню підлягає сума коштів, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, яка фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

При цьому, під фактичною сплатою слід розуміти не грошову форму розрахунків, а факт сплати податку, який сплачений отримувачем в ціні товарів/послуг постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Таким чином, суд зазначає, що податковий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв необґрунтовано, у зв`язку з чим у суду наявні всі підстави прийти до висновку оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексімтрейдінг» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 16 січня 2021 року №00014670704, №00014720704, №0014740704.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексімтрейдінг» 04080, м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 21, офіс 187, код ЄДРПОУ 39763123) документально підтверджені понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 27 240 (двадцять сім тисяч двісті сорок) 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук