Рішення

від 14.02.2022 по справі 640/24260/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2022 року м. Київ № 640/24260/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції пропро визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити діїВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції та просить суд:

- визнати протиправною та скасувати довідку Національного агентства з питань запобігання корупції від 16.07.2021 №170/21 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України;

- зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції видалити із загального доступу оприлюднену на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції у розділі «РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРЕВІРКИ ДЕКЛАРАЦІЙ» довідку від 16.07.2021 №170/21 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України;

- стягнути на користь позивача витрати понесені ним по сплаті судового збору та витрати, понесені на правничу допомогу.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує на формальність проведення НАЗК повної перевірки його декларації, стверджує, що ним було надано письмові пояснення на вимогу відповідача та стверджує про необґрунтованість складеної довідки.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній зазначає про правомірність викладених висновків у довідці та стверджує про відсутність предмету спору та ознак порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де він наполягає на тому, що складена довідка НАЗК прямо порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, а висновки викладені в ній не відповідають фактичним обставинам справи.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, де ним повторно зазначається про відсутність порушених прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 .

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Наказом №355-о від 02.09.2014 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України.

27.04.2020 на виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» позивачем подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік (https://declarations.com.ua/declaration/nacp_32b8cd24-abfd-43d6-b140-3c21fb9ce107) (далі - декларація).

На підставі абзацу 5 частини 1 статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» та підпункту 4 пункту 2 розділу II Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 29.01.2021 № 26/21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2021 за № 158/35780, у період часу з 12.04.2021 по 15.07.2021 Національним агентством з питань запобігання корупції проведено повну перевірку декларації, поданої ОСОБА_1 за 2019 рік.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено довідку №170/21 від 16.07.2021 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України (далі - спірне та/або оскаржуване рішення, довідка) (https://nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2021/07/Andes_2019_na-sajt.pdf).

У пунктах 4.1, 4.2 розділу IV спірної довідки «Висновки» вказано про наступне.

«За результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України, встановлено, що суб`єкт декларування при складенні та поданні декларації зазначив недостовірні відомості, про що зазначено у пп. 1 - 5, п.п. 6.1 - 6.3 п. 6 розділу 3.1 цієї Довідки, чим не дотримав вимоги пп. 1, 2, 3, 7, 9, 10 ч. 1 ст. 46 Закону, та зазначив відомості, які не підлягали декларуванню, про що вказано у п.п. 6.4 п. 6 розділу 3.1 цієї Довідки, чим не дотримав вимог п. 10 ч. 1 ст. 46 Закону.

Недостовірні відомості, зазначені у декларації (п.п. 2.1 - 2.5 п. 2, п.п. 4.1 п. 4, п.п. 6.1 п. 6 розділу 3.1 Довідки), відрізняються від достовірних на загальну суму 64 500 964,79 грн, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.10.2020 № 13-р/2020 визнано неконституційною ст. 366 -1 Кримінального кодексу України.

Разом з тим за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації на суму, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, передбачена адміністративна відповідальність.

Таким чином, у діях суб`єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Встановлено неточність оцінки задекларованих активів, про що зазначено у розділі 3.2 Довідки.».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII).

Відносини, що виникають у сфері запобігання корупції, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цим та іншими законами, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 2 Закону № 1700-VII).

За правилами частини 1 статті 4 Закону № 1700-VII Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

У свою чергу, частиною 4 статті 4 Закону № 1700-VII регламентовано, що правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.

Закон України "Про центральні органи виконавчої влади" та інші нормативно-правові акти, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, а також Закон України "Про державну службу" застосовуються до Національного агентства, службовців та працівників його апарату, а також до його повноважень стосовно уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 7-1 частини 1 статті 11 Закону № 1700-VII до повноважень Національного агентства належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб`єктів декларування.

Згідно із частинами 1, 2 статті 51-1 Закону № 1700-VII Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.

Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.

Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством (ч. 3 ст. 51-1 Закону № 1700-VII).

Частиною 1 статті 51-3 Закону № 1700-VII регламентовано, що повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення обов`язкової повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, а також порядок автоматизованого розподілу обов`язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства.

Національне агентство за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забезпечує ведення черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, та інформує суб`єкта декларування про включення поданої ним декларації до зазначеної черги декларацій.

Відповідно ж до положень частин 2, 3 статті 51-3 Закону № 1700-VII у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.

У разі виявлення за результатами повної перевірки декларації ознак необґрунтованості активів Національним агентством надається можливість суб`єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом із відповідними доказами. У разі ненадання суб`єктом декларування у зазначені строки письмових пояснень і доказів чи надання не в повному обсязі Національне агентство інформує про це Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 12, частини третьої статті 51-1 Закону України «Про запобігання корупції» наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.01.2021 №26/21, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.02.2021 за №158/35780 затверджено Порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок №26/21), який визначає процедуру проведення Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно із пунктом 2 Порядку №26/21 достовірність задекларованих відомостей - відсутність розбіжностей між відомостями, зазначеними у декларації, та відомостями, які відповідають дійсності або є правдивими, що підтверджено Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації, зокрема із правовстановлюючих документів, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, реєстрів, банків даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, інших джерел інформації; недостовірні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації відповідно до статті 46 Закону, які не відповідають дійсності або є неправдивими, що підтверджено Національним агентством підчас проведення повної перевірки декларації, зокрема відомості, що відрізняються від відомостей, які містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, індивідуально-правових актах, реєстрах, банках даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації; точність оцінки задекларованих активів - відповідність зазначеної в декларації вартості об`єктів декларування відомостям про ринкову вартість (ціну) таких або аналогічних об`єктів декларування на дату їх набуття, що отримані Національним агентством у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пунктів 1-3 розділу II Порядку №26/21 складовими предмета повної перевірки декларації є: 1) з`ясування достовірності задекларованих відомостей; 2) з`ясування точності оцінки задекларованих активів; 3) перевірка на наявність конфлікту інтересів; 4) перевірка на наявність ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів.

Повна перевірка проводиться щодо декларацій, відібраних Національним агентством у порядку черговості на підставі оцінки ризиків, у тому числі з таких підстав, визначених Законом:

1) декларація подана службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, або займає посаду, пов`язану з високим рівнем корупційних ризиків;

2) у поданій декларації виявлено невідповідності за результатами логічного та арифметичного контролю;

3) подана суб`єктом декларування декларація містить поле (поля), у якому (яких) суб`єкт декларування обрав позначку «Член сім`ї не надав інформацію» (у випадку, передбаченому частиною сьомою статті 46 Закону);

4) отримано інформацію від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел про можливе відображення недостовірних відомостей у декларації. Розгляд отриманої інформації здійснюється відповідно до вимог законодавства;

5) Національне агентство встановило невідповідність рівня життя суб`єкта декларування задекларованим ним майну і доходам за результатами моніторингу способу життя такого суб`єкта декларування.

У разі наявності однієї з підстав для проведення повної перевірки відібрані Національним агентством у порядку черговості на підставі оцінки ризиків декларації для обов`язкової повної перевірки розподіляються автоматизовано уповноваженим особам для проведення такої перевірки.

Якщо повна перевірка стосується декларації суб`єкта декларування, щодо інших декларацій якого у цей час проводиться повна перевірка, то нова перевірка розподіляється уповноваженій особі, яка проводить перевірку інших декларацій такого суб`єкта декларування.

Аналіз вказаних обставин дає суду підстави дійти до наступних висновків.

По-перше, Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення обов`язкової повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, а також порядок автоматизованого розподілу обов`язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства.

По-друге, Національне агентство за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забезпечує ведення черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, та інформує суб`єкта декларування про включення поданої ним декларації до зазначеної черги декларацій.

По-третє, повна перевірка проводиться щодо декларацій, відібраних Національним агентством у порядку черговості на підставі оцінки ризиків, у тому числі з таких підстав, визначених Законом, а саме отримано інформацію від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел про можливе відображення недостовірних відомостей у декларації. Розгляд отриманої інформації здійснюється відповідно до вимог законодавства.

Звідси слідує, що відповідач в силу положень статті 51-3 Закону № 1700-VII зобов`язаний забезпечувати ведення черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки із інформуванням суб`єкта декларування про включення поданої ним декларації до зазначеної черги декларацій.

При цьому, суд вказує, що фактично черговість відібрання НАЗК декларацій для повної перевірки здійснюється у порядку черговості, з урахуванням оцінки ризиків, у тому числі у разі отримання інформації від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел про можливе відображення недостовірних відомостей у декларації.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено про те, що повна перевірка щорічної декларації позивача була розпочата 12.04.2021 на підставі абзацу 5 частини 1 статті 51-3 Закону № 1700-VII та підпункту 4 пункту 2 розділу II Порядку №26/21.

В той же час, суд акцентує увагу на тому, що належні та достатні докази про отримання НАЗК інформації від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел про можливе відображення недостовірних відомостей у декларації й відповідно розгляд такої інформації останній до суду не надає.

Також, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження інформування НАЗК ОСОБА_1 про включення поданої ним декларації до черги декларацій, які підлягають повній перевірці.

Аналізуючи наведене суд вважає за доцільне вказати, що в даному випадку має місце порушення процедури проведення повної перевірки декларації поданої позивачем та наголошує, що така перевірка може здійснюватися в порядку черговості на підставі оцінки ризиків, за наявності на те підстав, які, у свою чергу, НАЗК в ході розгляду справи не підтвердило належними та достатніми доказами. У тому числі, має місце порушення прав ОСОБА_1 щодо повідомлення його про включення поданої ним декларації до черги декларацій, які підлягають повній перевірці.

Водночас, суд в цій частині наголошує на тому, що повідомлення суб`єкта декларування про включення поданої ним декларації до черги декларацій, які підлягають повній перевірці та надсилання запиту з метою отримання НАЗК додаткових пояснень вже під час здійснення повної перевірки декларації не є тотожними поняттями та діями суб`єкта владних повноважень, а тому наявне в матеріалах справи повідомлення від 19.04.2021, яке долучено до відзиву на позовну заяву, на думку суду не може вважатися повідомленням суб`єкта декларування (позивача) про включення поданої ним декларації до черги декларацій, які підлягають повній перевірці.

Окрім цього, при вирішенні спору по суті суд враховує також наступне.

За правилами пунктів 4-5 розділу II Порядку №26/21 Національне агентство під час проведення повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації відповідно до статті 46 Закону, з урахуванням всіх складових предмета повної перевірки, що визначені в пункті 1 цього розділу.

Повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) аналіз відомостей про об`єкти декларування, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації відповідно до статті 46 Закону, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, банків даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, з судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації;

2) створення, збирання, одержання, використання та інша обробка документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, у тому числі за допомогою автоматизованих засобів, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених у цьому Порядку;

3) звернення у разі необхідності до посадових та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань для отримання письмових пояснень, їх розгляд і врахування з урахуванням іншої отриманої інформації під час проведення повної перевірки декларації відповідно до цього Порядку;

4) звернення у разі необхідності до суб`єкта декларування для отримання пояснень та копій підтвердних документів, їх розгляд і врахування з урахуванням іншої отриманої інформації під час проведення повної перевірки декларації відповідно до цього Порядку.

За правилами пункту 6 розділу II Порядку №26/21 під час повної перевірки декларації Національне агентство використовує такі джерела інформації:

1) відомості, отримані з інформаційно-телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;

2) документи та/або інформація, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей, а також законності джерел отриманих доходів;

3) документи та/або інформація, у тому числі з обмеженим доступом, що надходять (отримані) від державних органів, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об`єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;

4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, інших джерел інформації, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та/або членів його сім`ї та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені;

5) всі наявні в Національному агентстві відомості, у тому числі:

отримані Національним агентством під час здійснення попередніх перевірок декларацій, поданих суб`єктом декларування та/або членами його сім`ї, іншими особами;

зібрані під час здійснення контролю декларацій за допомогою засобів програмного забезпечення інформаційно-телекомунікаційної системи проведення логічного та арифметичного контролю декларацій, моніторингу способу життя суб`єкта декларування;

зібрані в результаті розгляду повідомлень викривачів, інших суб`єктів звернення;

отримані під час реалізації повноважень щодо моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, а також контролю за дотриманням вказаними особами обмежень щодо запобігання корупції;

6) інформація та/або документи, отримані від правоохоронних органів, у тому числі з матеріалів кримінальних проваджень, дозвіл на використання яких та посилання у документах Національного агентства на які наданий слідчим, детективом або прокурором відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Аналізуючи наведені положення суд вважає за доцільне сформувати наступні висновки.

Повна перевірка декларації передбачає такі дії, серед іншого, звернення у разі необхідності до суб`єкта декларування для отримання пояснень та копій підтвердних документів, їх розгляд і врахування з урахуванням іншої отриманої інформації під час проведення повної перевірки декларації відповідно до цього Порядку. При цьому, повна перевірка декларації включає в себе також звернення у разі необхідності до посадових та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань для отримання письмових пояснень, їх розгляд і врахування з урахуванням іншої отриманої інформації під час проведення повної перевірки декларації відповідно до цього Порядку. Звідси слідує, що під час здійснення повної перевірки декларації НАЗК вчиняє дії щодо отримання пояснень від суб`єкта декларування та копій підтвердних документів, їх розгляд і врахування та, у разі необхідності може звертатися до посадових та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань для отримання письмових пояснень, їх розгляд і врахування з урахуванням іншої отриманої інформації під час проведення повної перевірки декларації.

Відповідно до пункту 17 розділу II Порядку №26/21 у разі виявлення Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації можливих недостовірних відомостей у декларації, неточної оцінки задекларованих активів, порушення вимог статей 23, 25, 26, 36 Закону, ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів, уповноважена особа направляє відповідному суб`єкту декларування запит з пропозицією надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів відповідно до Закону. Такий запит направляється суб`єкту декларування за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), чи електронного зв`язку або на поштову адресу у строк не пізніше 15 робочих днів до дня завершення основного або продовженого строку проведення повної перевірки.

Суб`єкт декларування має право надати або надіслати за допомогою програмних засобів Реєстру чи електронного зв`язку пояснення, копії документів не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання відповідного запиту Національного агентства.

Надані суб`єктом декларування письмові пояснення, копії підтвердних документів є обов`язковими до розгляду Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації.

У разі ненадання суб`єктом декларування письмових пояснень, копій підтвердних документів Національне агентство проводить повну перевірку на підставі наявних відомостей.

Надання суб`єктом декларування пояснень, копій підтвердних документів, іншої інформації після завершення строку повної перевірки не є підставою для проведення повторної повної перевірки декларації.

Згідно із абзацом 1 пункту 8 розділу II Порядку №26/21 регламентовано, що у разі неможливості одержання у межах строку проведення повної перевірки відомостей, необхідних для проведення повної перевірки декларації, Національне агентство проводить повну перевірку декларації відповідно до наявних у нього відомостей, про що зазначається у довідці про результати проведення повної перевірки декларації.

При цьому, достовірність задекларованих відомостей перевіряється шляхом порівняння зазначених у декларації відомостей з даними, отриманими Національним агентством під час проведення контролю та повної перевірки декларації (п. 13 роз. II Порядку №26/21).

У той же час, пунктом 18 розділу Порядку №26/21 передбачено, що днем початку строку проведення повної перевірки декларації вважається наступний робочий день за днем автоматизованого розподілу обов`язку щодо її проведення на уповноважену особу.

Повна перевірка повинна бути завершена у строк не більше ніж 120 календарних днів з дня початку строку перевірки.

За наявності підстав, визначених в цьому Порядку, керівник структурного підрозділу за погодженням із заступником Голови Національного агентства може продовжити строк проведення повної перевірки на підставі обґрунтованої доповідної записки уповноваженої особи, яка здійснює повну перевірку декларації, на загальний сукупний строк не більше ніж 60 календарних днів.

У разі продовження строку повної перевірки його перебіг розпочинається наступного календарного дня після спливу строку.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що ним у відповідності до вимог Порядку №26/21 надіслано позивачу лист від 15.04.2021 №403-01/23311/21 «Про надання пояснень та документів», яке надійшло до Державної фіскальної служби України 20.04.2021 за №5386/5 та отримано ОСОБА_1 05.05.2021.

24.05.2021 за вх. №09/41016/21 до НАЗК надійшли пояснення ОСОБА_1 на вимогу №403-01/23311/21 від 15.04.2021, у яких серед іншого він вказує про наявність помилок в Публічній кадастровій карті України в частині земельних ділянок та вказав, у тому числі, що земельні ділянки є відчуженими та станом на 2019 рік він не був та не є їх власником, а тому не вказував останні у декларації за 2019 рік.

У той же час, як слідує зі змісту спірної довідки НАЗК зазначило, що такі пояснення суб`єкта декларування не можуть бути враховані, оскільки відповідні земельні ділянки належать йому на праві приватної власності та будь-які заяви ним та іншими особами до Держгеокадастру не подавалися, їх межі не змінювалися, що підтверджуються відомостями Державного земельного кадастру.

Суд в цій частині зазначає, що НАЗК не вчинено жодних дій на виконання вимог підпункту 3 пункту 5 розділу II Порядку №26/21 з метою перевірки повідомлених суб`єктом декларування відомостей. Окрім цього, суд в цій частині вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач у своїх поясненнях на вимогу №403-01/23311/21 від 15.04.2021 вказав про неможливість надання відповідних документів та повідомив про те, що ним вживаються відповідні заходи для їх отримання. Отже, на переконання суду, не надання ОСОБА_1 відповідних підтверджуючих документів за наявності посилання суб`єкта декларування на вчинення відповідних дій з метою їх отримання вказує на необхідність вчинення НАЗК певних дій, у тому числі щодо їх перевірки шляхом направлення запитів державним органам. Суд вважає, що обставини встановлення недостовірності відомостей у декларації не може передбачати формальний підхід до повної перевірки декларації та покладати обов`язок доведеності зазначення достовірних даних у декларації виключно на суб`єкта декларування без вчинення суб`єктом владних повноважень (НАЗК) відповідних дій щодо перевірки таких даних, у тому числі із врахуванням положень підпункту 3 пункту 5 розділу II Порядку №26/21.

При цьому, при вирішенні спору по суті суд не враховує посилання НАЗК на скерування потворного запиту позивачу від 07.06.2021 №403-01/40914/21 для надання підтверджуючих документів як підстави для висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки наведене не нівелює необхідність застосування відповідачем положень підпункту 3 пункту 5 розділу II Порядку №26/21.

Отже, у зв`язку із наведеним, на переконання суду, НАЗК до проведення повної перевірки декларації позивача за 2019 рік підійшло формально, не врахувало пояснення останнього та не вчинило усіх дій з метою встановлення фактичних обставин, у тому числі перевірки відомостей, про які повідомлено ОСОБА_1 у своїх поясненнях.

При цьому, суд враховує, що пунктом 18 розділу II Порядку №26/21 передбачено право НАЗК продовжити строк проведення повної перевірки на підставі обґрунтованої доповідної записки уповноваженої особи, яка здійснює повну перевірку декларації, на загальний сукупний строк не більше ніж 60 календарних днів.

У межах даної справи відсутні обставини продовження строку перевірки повної декларації позивача. Обставини не застування відповідачем положень пункту 18 розділу II Порядку №26/21, у тому числі з урахуванням повідомлених позивачем обставин, відповідачем у відзиві на позовну заяву не зазначено.

Більше того, суд вважає за доцільне наголосити, що позивачем вчинено дії щодо встановлення всіх обставин справи та спростування тверджень про належність йому на праві приватної власності земельних ділянок.

Так, у матеріалах справи наявний лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 26.08.2021 №29-10-0.222-9919/2-21, у якому зафіксовано наступні обставини.

Облік зареєстрованих земельних ділянок здійснюється за допомогою програмно-апартного комплексу «Національна кадастрова система» (далі - НКС). Згідно НКС:

- земельна ділянка з кадастровим номером 3222480600:03:007:0124 обліковується за ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), відомості про неї перенесено до НКС в автоматизованому порядку у відповідності до вимог розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр». Дана земельна ділянка має перетин із земельною ділянкою з кадастровим номером 3222480600:03:007:0121;

- земельна ділянка з кадастровим номером 3222480600:03:007:0127 обліковується за гр. ОСОБА_2 , відомості про реєстрацію права на об`єкт нерухомого майна надійшли в результаті інформаційного взаємообміну від суб`єктів реєстрації речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 29.07.2021, дата внесення змін (скасування) поновлення запису 05.08.2021, суть змін - Внесення змін (виправлення помилок) (підстава для державної реєстрації права договір купівлі-продажу, серія та номер: 154. виданий 24.09.2011, державний акт па право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯК №158875. виданий 13.09.2011 року). Дана земельна ділянка має перетин із земельною ділянкою з кадастровим номером 3222480600:03:007:0121;

- земельна ділянка з кадастровим номером 3222480600:03:007:0121 була помилково перенесена до Державного земельного кадастру, про що Державним кадастровим реєстратором створено повідомлення № ЗВ-3223503282021 року про виявлення технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру, органом, що здійснює його ведення;

- земельна ділянка з кадастровим номером 3222480600:03:007:0122 помилково перенесена до Державного земельного кадастру, про що Державним кадастровим реєстратором створено повідомлення №313-3223503362021 про виявлення технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру, органом, що здійснює його ведення;

- земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:171:0014 помилково перенесена до Державного земельного кадастру, про що Державним кадастровим реєстратором створено повідомлення ЗВ-3223502902021 про виявлення технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру, органом, що здійснює його ведення;

- земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:171:0010 помилково перенесена до Державного земельного кадастру, про що Державним кадастровим реєстратором створено повідомлення ЗВ-3223502912021 про виявлення технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру, органом, що здійснює його ведення.

У ході розгляду запиту встановлено, що інформація про власника земельних ділянок з кадастровими номерами 3210900000:01:171:0010, 3210900000:01:171:0014, 3222480600:03:007:0122, 3222480600:03:007:0121, що містяться у Державному земельному кадастрі не відповідають дійсності, оскільки відомості про них підлягають перенесенню до архівного шару ПКС.

Також, в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24.09.2011, у відповідності до якого позивач продав, а ОСОБА_3 купила земельну ділянку, площею 0,0600, що знаходиться на території Бобрицької сільської ради, Києво-Святошиснького району Київської області, кадастровий номер 3222480600:03:007:0124.

Отже, аналіз вказаного дає суду підстави констатувати, що висновки НАЗК про недостовірність даних, які відображені у спірній довідці в частині земельних ділянок (пп. 2.1-2.7 п. 2) не відповідають фактичним обставинам справи.

В даному випадку, стверджувати про порушення позивачем пункту 2 частини 1 статті 46 Закону № 1700-VII та зазначення ним недостовірних відомостей на загальну суму 3 035 728,00 грн. не вбачається за можливе.

Що ж стосується обставин отримання/не отримання позивачем доходу, а саме прощеного боргу, варто звернути увагу на наступне.

У пункті 4.1 спірної довідки вказано про те, що суб`єкт декларування не зазначив відомості про свій дохід у вигляді прощеного (анульованого) боргу в розмірі 59 027 936,79 грн.

Окрім цього, спірною довідкою в цій частині зафіксовано наступне:

«Під час перевірки встановлено, що 25.12.2009 між суб`єктом декларування та ПАТ «Комерційний банк «Актив Банк» укладено кредитний договір № 121.3.09/С3-1 та у подальшому 17 додаткових угод до нього.

За умовами кредитного договору банк відкрив суб`єкту декларування невідновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі й надав йому кредит, ліміт заборгованості за яким в сумі не перевищував 5 000 000,00 грн, а останній зобов`язувався погасити кредит не пізніше 24.12.2011 та сплатити за користування кредитом - 20% річних.

Надалі за додатковими угодами сторони збільшували ліміт кредитної лінії, розмір процентної ставки та строк погашення, в результаті чого ліміт кредитної лінії виріс до 130 000 000,00 грн, строк погашення встановлено до 23.07.2014, а процентна ставка становила з 01.03.2014 - 24% річних, з 01.04.2014 - 22% річних, з 01.05.2014-20% річних.

Банком 06.04.2015 направлено суб`єкту декларування вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором № 121.3.09/С3-1 в загальному розмірі 73 666 906,77 грн, в тому числі: 61 465 236,79 грн - сума поточної заборгованості за кредитом; 12 201 669,98 грн - сума заборгованості за простроченими процентами за кредитом.

Банк 17.04.2015 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з суб`єкта декларування кредитної заборгованості в загальному розмірі 73 666 906,77 грн (справа № 757/13382/15-ц).

Між ПАТ «Комерційний банк «Актив Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «КОНКОРД ФАКТОРИНГ» (код ЄДРПОУ 40487592) 28.02.2019 укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 44-debtX_8688 (далі - договір № 44-debtX_8688), згідно з яким банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників (п.п. 2.1 п. 2 договору), перелік яких визначено у додатку 1.

Зокрема, розмір прав вимоги до суб`єкта декларування, які відступаються банком на дату укладення договору № 44-debtX_8688, становить: 121 727 670,00 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 61 465 236,79 грн; прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 60 262 433,21 грн, що підтверджується додатком 1.

За набуті права кредитора ТОВ «Фінансова компанія «КОНКОРД ФАКТОРИНГ» було сплачено 27 969 060,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08.02.2019 № 450.

31.03.2019 ТОВ «Фінансова компанія «КОНКОРД ФАКТОРИНГ» укладено з ОСОБА_4 договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 001 (далі - договір № 001), згідно з яким кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні кредиторові, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги кредитора до позичальника (суб`єкт декларування) (п.п. 2.1 п. 2 договору), розмір яких визначено у додатку 1.

Згідно з додатком 1 розмір прав вимоги, які відступаються кредитором на дату укладення договору № 001, становить 119 290 370,00 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 59 027 936,79 грн; прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 60 262 433,21 гривні.

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 договору № 001 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги новий кредитор сплачує кредитору грошові кошти в сумі 30 000,00 гривень.

30.05.2019 до Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/13382/15-ц надійшло клопотання про заміну позивача - ТОВ «Фінансова компанія «КОНКОРД ФАКТОРИНГ» правонаступником - ОСОБА_4 .

Надалі 03.06.2019 до Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/13382/15-ц надійшло клопотання ОСОБА_4 про відмову від позову та закриття провадження у справі.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що станом на дату подання вказаного клопотання вимоги суб`єкта декларування перед ОСОБА_4 повністю задоволені.

Водночас документів про сплату заборгованості до клопотання не було долучено.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16.09.2019 закрито провадження у справі № 757/13382/15-ц.

Як убачається з її тексту, в заяві від 16.09.2019 представник ОСОБА_4 підтримав та просив задовольнити подану заяву про відмову від позову та закриття провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відмова від позову та/або частини позовних вимог є безумовним правом позивача, а тому заява представника позивача про відмову від позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1 (суб`єкта декларування), про стягнення заборгованості підлягає задоволенню, відповідно провадження у справі в цій частині слід закрити.

Наслідки закриття провадження у справі представнику позивача роз`яснені та зрозумілі, що підтверджується його заявою від 03.06.2019.

Крім того, суд встановив, що така відмова не суперечить чинному законодавству та не порушує законних прав та охоронюваних інтересів інших осіб, а також представник позивача не обмежений в повноваженнях на вчинення відповідних дій.

Суб`єкт декларування підтвердив наявність у нього фінансового зобов`язання за кредитним договором № 121.3.09/С3-1, яке було відображене у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» декларації за 2018 рік. Зазначив, що кредитор неодноразово змінювався, а у 2019 р. право вимоги викупив ОСОБА_4 , який у судовому порядку відмовився від позову. Також зазначив, що у нього не було жодних непогашених фінансових зобов`язань станом на кінець 2019 року, та повідомив, що документи у нього не збереглися.

Згідно з вимогами ст. 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Тобто прощення боргу є одним із видів припинення зобов`язання за волею учасників (кредитора).

Під час перевірки також встановлено, що у суб`єкта декларування не було фінансової можливості сплатити таке зобов`язання, оскільки сукупний розмір його доходів з 1999 р. по 2019 р. не давав можливості здійснити такі заощадження, а залишок грошових активів на 31.12.2018 становив 140 000,00 грн, що підтверджується його декларацією за 2018 рік.

Ураховуючи, що відсутність фінансового зобов`язання за договором № 001 визнана судом, доказів сплати такої заборгованості ні ОСОБА_4 до суду, ні суб`єктом декларування до Національного агентства надано не було, має місце припинення зобов`язання шляхом прощення ОСОБА_4 боргу суб`єкту декларування в розмірі 119 290 370,00 гривень.

При цьому прощена (анульована) сума кредиту є доходом, відомості про який підлягають відображенню у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації.

Водночас відсотки, нараховані за умовами договору за користування кредитом, не є доходом, який призводить до приросту показників фінансового та/або майнового стану особи, та не є додатковим благом.

Отримання основної суми кредиту, яку надалі суб`єкт декларування чи член його сім`ї не повинні повертати, є доходом, оскільки завдяки цим коштам покращується фінансове становище особи, з`являється можливість, наприклад, здійснити видатки, які інакше вона не могла б зробити. Водночас скасовані відсотки за користування кредитом таким доходом не є, оскільки відповідні кошти фактично не отримуються.

Згідно з вимогами п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до доходу належить, зокрема, основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.

Додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас у разі, якщо відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Тобто дохід суб`єкта декларування у зв`язку з прощенням боргу за договором № 001 становить - 59 027 936,79 гри (прострочена заборгованість за кредитом).

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 59 027 936,79 гривні.».

Проаналізувавши оскаржувану довідку в наведеній частині суд вважає за доцільне вказати про наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом (п. 3.1 ст. 3 ПК України).

За правилами підпунктів 19-1.1.1-19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

У свою чергу, підпунктами 41.1.1-41.1.2 пункту 41.1 статті 41 ПК України регламентовано, що контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи; митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.

За правилами підпункту 162.1.1 пункту 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом "а" цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.

Також не вважається додатковим благом платника податку сплачена суб`єктом кінематографії вартість товарів та послуг, а саме проїзду, проживання, харчування, охорони, страхування, медичного обслуговування, тренування, навчання, що пов`язані з участю такого платника податку у виробництві аудіовізуальних творів, що виробляються (створюються) суб`єктами кінематографії України, якщо це передбачено умовами договору з такими платниками податку та/або режисерським сценарієм аудіовізуального твору;

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув`язненими.

Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім`ї або від імені чи за їх дорученням будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об`єктів рухомого чи нерухомого майна, що належить таким особам або використовується ними;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;

ґ) суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу);

д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобов`язання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов`язання. Для розстрочення такої суми податкового зобов`язання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов`язання.

Суми розстрочених податкових зобов`язань розраховуються платником податку самостійно згідно з документами щодо суми прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків) та погашаються рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня) починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов`язання.

Аналізуючи наведене суд дійшов до висновку, що безпосередньо контролюючі органи, визначені підпунктами 41.1.1-41.1.2 пункту 41.1 статті 41 ПК України здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

В даному випадку, в оскаржуваній довідці в цій частині НАЗК сформовано висновок про отримання позивачем додаткового блага на загальну суму 59 027 936,79 грн. Тобто, НАЗК самостійно досліджено документи, на підставі яких виникли кредитні відносини та вказано про отримання позивачем відповідного доходу, адже, за висновками відповідача такий борг є додатковим благом (прощеним (анульованим) кредитором).

У той же час, суд вказує, що положеннями Закону № 1700-VII не встановлено права НАЗК на оцінку наявності/відсутності обставин отримання/не отримання суб`єктом декларування доходу у вигляді додаткового блага. Наведене, на переконання суду, з урахування положень ПК України та правової природи виниклих відносин, може бути встановлено виключно контролюючим органом, за наслідком проведення перевірки суб`єкта декларування. В межах спірних правовідносин судом не встановлено обставин звернення НАЗК до податкового органу з метою встановлення фактичних обставини справи в частині заборгованості про кредитному договору позивача та й відповідно отримання/не отримання ним додаткового блага. Таким чином, за висновком суду твердження НАЗК в цій частині формуються виключно на суб`єктивній оцінці останнього без підтвердження належними та достатніми доказами, якими, у свою чергу, є наявність відповідного акту перевірки суб`єкта декларування контролюючими органами в розумінні положень ПК України.

Водночас, в цій частині суд також не оцінує вказані обставини, з огляду на те, що факт наявності порушення не підтверджений у порядок, спосіб встановлений законом.

Підсумовуючи вищевикладене суд вважає необґрунтованими висновки НАЗК щодо отримання ОСОБА_1 доходу у зв`язку з прощенням боргу у розмірі 59 027 936,79 грн. (прострочена заборгованість за кредитом) і, як наслідок наведення ним недостовірних відомостей на суму 59 027 936,79 грн.

Додаткового суд вважає за доцільне вказати про те, що пункт 4.1 розділу 4 спірної довідки прямо суперечить висновкам НАЗК у пункті 5 спірної довідки, де ним зазначено про наявність у позивача фінансового зобов`язання за договором № 121.3.09/С3-1 на загальну суму 121 727 670,00 грн. та не зазначення декларантом вказаних відомостей у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» декларації. Тобто, фактично НАЗК у пункті 4.1 розділу 4 спірної довідки вказує про отримання позивачем доходу у вигляді прощеного (анульованого) боргу за кредитним договором, у той же час вже у пункті 5 оскаржуваної довідки стверджує, що кошти отримані за договором № 121.3.09/С3-1 є фінансовими зобов`язаннями декларанта. При цьому, НАЗК вказує, що розмір фінансового зобов`язання під час перевірки встановити не вдалося (станом на 01.01.2019).

Отже, на переконання суду, вказане у свій сукупності додатково вказує на формальний підхід НАЗК до повної перевірки декларації позивача та наведення у спірній довідці інформації, яка по-перше не підтверджена належними та достовірними доказами, а по-друге інформації, що фактично суперечить одна одній.

З приводу тверджень відповідача про відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивача суд вкаже про наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом". Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Зі змісту норми частини 1 статті 5 КАС України слідує, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: (а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; (б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України; (в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); (г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); (д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 року у справі № 910/11511/18.

Варто звернути увагу на те, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/7164/19.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що відповідно до супровідного листа від 20.07.2021 №403-01/54242/21 позивачу надано можливість подати виправлену декларацію до 21.10.2021.

Згідно із частиною 4 статті 45 Закону № 1700-VII упродовж семи днів після подання декларації суб`єкт декларування має право подати виправлену декларацію, але не більше трьох разів.

У разі притягнення суб`єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб`єкт декларування зобов`язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

Звідси слідує, що листом НАЗК від 20.07.2021 №403-01/54242/21 на виконання положень частини 4 статті 45 Закону № 1700-VII запропоновано ОСОБА_1 подати відповідну декларацію з достовірними відомостями. Отже, висновки НАЗК, які викладені у довідці про повну перевірку декларації, в розумінні Закону № 1700-VII є достовірними відомостями. У той же час, на переконання суду, достовірність такої інформації не є та не може бути абсолютною. Тобто, в межах спірних правовідносин НАЗК зобов`язує навести позивача у декларації відомості, що не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема щодо перебування у його власності земельних ділянок, які фактично у його власності не перебувають та щодо отримання доходу у вигляді додаткового блага, із отриманням якого останній не погоджується та відомості щодо чого не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Більше того, суд вказує, що у спірній довідці НАЗК сформовано висновки про зазначення ОСОБА_1 недостовірних відомостей у декларації, зокрема щодо відомостей, які зазначені у підпунктах 2.1-2.7, підпункту 4.1 пункту 4 розділу III «Описова частина» спірної довідки та, як наслідок формування НАЗК висновку про те, що такі дані відрізняються від достовірних на суму 62 063 664,79 грн., що, у свою чергу не відповідають дійсності. Разом з цим, такі висновки НАЗК, з огляду на їх публічне опублікування, мають значний вплив на ділову репутацію особи позивача, у тому числі, створюючи хибну думку суспільства про приховування ним отриманих доходів.

Беручи до уваги наведене, на переконання суду, складена НАЗК довідка про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Між тим, в цій частині суд залишає поза увагою посилання НАЗК на постанову Верховного Суду у справі №826/7667/17 від 26.01.2021, оскільки спірні правовідносини, які досліджувались в останній не є аналогічними відносинам, які виникли в межах даної адміністративної справи.

Отже, проаналізувавши вказане у своїй сукупності суд вважає безпідставними висновки НАЗК про зазначення ОСОБА_1 недостовірних відомостей у декларації, зокрема щодо відомостей, які зазначені у підпунктах 2.1-2.7, підпункту 4.1 пункту 4 розділу III «Описова частина» спірної довідки та, як наслідок формування НАЗК висновку про те, що такі дані відрізняються від достовірних на суму 62 063 664,79 грн. (59 027 936,79+ 3 035 728).

У той же час, суд при вирішенні спору не перевіряє правильність висновків, які викладені відповідачем в інших пунктах розділу III «Описова частина» оскаржуваної довідки, адже доводи щодо невідповідності останніх, у тому числі із надання належних та достовірних доказів, які б їх підтверджували позивачем у позовній заяві не наведено та до позовної заяви не долучено.

Підсумовуючи вищевикладене суд вважає наявними підстави для визнання протиправною та скасування довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 16.07.2021 №170/21 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України в частині висновків, які викладені у підпунктах 2.1-2.7, підпункту 4.1 пункту 4 розділу III «Описова частина» довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 16.07.2021 №170/21 та абзацу 2 пункту 4.1 розділу IV «Висновки» в частині відмінності даних від достовірних на загальну суму 62 063 664,79 грн.

Згідно із пунктом 10 розділу III Порядку №26/21 на офіційному вебсайті Національного агентства оприлюднюється довідка про результати проведення повної перевірки, у тому числі повторної, упродовж 10 робочих днів з дня її погодження, а також інформація про те, чи було направлено обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інші вжиті заходи реагування, крім конфіденційної інформації про фізичну особу та з дотриманням вимог статті 52-1 Закону.

У разі внесення виправлень у довідку відповідний акт оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства упродовж 10 робочих днів з дня його затвердження.

Зважаючи на обставини, які встановлені в ході розгляду справи суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії підлягають до задоволення частково, а саме шляхом зобов`язання Національного агентства з питань запобігання корупції видалити із загального доступу оприлюднену на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції у розділі «РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРЕВІРКИ ДЕКЛАРАЦІЙ» довідку від 16.07.2021 №170/21 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України в частині висновків, які викладені у підпунктах 2.1-2.7, підпункту 4.1 пункту 4 розділу III «Описова частина» довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 16.07.2021 №170/21 та абзацу 2 пункту 4.1 розділу IV «Висновки» в частині відмінності даних від достовірних на загальну суму 62 063 664,79 грн.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями частини 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги наведене суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 908,00 грн.

Що ж стосується розподілу витрат, понесених позивачем на правову допомогу слід вказати про наступне.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями частин 1-5 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження обставин понесення позивачем витрат на правничу допомогу його представником надано до суду: договір №27-04-21 про надання правової (правничої) допомоги від 27.04.2021; детальний опис №1 виконаних робіт (наданих) послуг від 28.08.2021; акт приймання-передачі виконаних робі (наданих) послуг від 28.08.2021.

У відповідності до наведених документів позивачем понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Суд вказує, що до витрат включено підготовку заяви про забезпечення позову (вартість 1 000,00 грн.)

Між тим, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2021 повернуто заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову без розгляду.

Звідси слідує, що судові витрати, понесені на правничу допомогу під час їх розподілу мають становити 9 000,00 грн., а оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення частково, то судові витрати понесені на правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачу у розмірі 4500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, б. 28, код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати довідку Національного агентства з питань запобігання корупції від 16.07.2021 №170/21 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України в частині висновків, які викладені у підпунктах 2.1-2.7, підпункту 4.1 пункту 4 розділу III «Описова частина» довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 16.07.2021 №170/21 та абзацу 2 пункту 4.1 розділу IV «Висновки» в частині відмінності даних від достовірних на загальну суму 62 063 664,79 грн.

3. Зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції видалити із загального доступу оприлюднену на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції у розділі «РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРЕВІРКИ ДЕКЛАРАЦІЙ» довідку від 16.07.2021 №170/21 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України в частині висновків, які викладені у підпунктах 2.1-2.7, підпункту 4.1 пункту 4 розділу III «Описова частина» довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 16.07.2021 №170/21 та абзацу 2 пункту 4.1 розділу IV «Висновки» в частині відмінності даних від достовірних на загальну суму 62 063 664,79 грн.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з рахунок бюджетних асигнувань з Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, б. 28, код ЄДРПОУ 40381452) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) витрати понесені ним по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

6. Стягнути з рахунок бюджетних асигнувань з Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, б. 28, код ЄДРПОУ 40381452) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева