Постанова

від 22.09.2022 по справі 640/24260/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/24260/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасувати довідку Національного агентства з питань запобігання корупції від 16.07.2021 року №170/21 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України в частині висновків, які викладені у підпунктах 2.1-2.7, підпункту 4.1 пункту 4 розділу III «Описова частина» довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 16.07.2021 №170/21 та абзацу 2 пункту 4.1 розділу IV «Висновки» в частині відмінності даних від достовірних на загальну суму 62 063 664,79 грн. Зобов`язано Національне агентство з питань запобігання корупції видалити із загального доступу оприлюднену на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції у розділі «РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРЕВІРКИ ДЕКЛАРАЦІЙ» довідку від 16.07.2021 року №170/21 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України в частині висновків, які викладені у підпунктах 2.1-2.7, підпункту 4.1 пункту 4 розділу III «Описова частина» довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 16.07.2021 року №170/21 та абзацу 2 пункту 4.1 розділу IV «Висновки» в частині відмінності даних від достовірних на загальну суму 62 063 664,79 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Національне агентство з питань запобігання корупції подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

22 серпня 2022 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від Національного агентства з питань запобігання корупції про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 статті 238 КАС України.

Дане клопотання обґрунтовано тим, що вказана справа, враховуючи заявлений в ній предмет спору, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, що у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що Наказом №355-о від 02.09.2014 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України.

27.04.2020 року на виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» позивачем подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік (https://declarations.com.ua/declaration/nacp_32b8cd24-abfd-43d6-b140-3c21fb9ce107) (далі - декларація).

На підставі абзацу 5 частини 1 статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» та підпункту 4 пункту 2 розділу II Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 29.01.2021 № 26/21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2021 за № 158/35780, у період часу з 12.04.2021 року по 15.07.2021 року Національним агентством з питань запобігання корупції проведено повну перевірку декларації, поданої ОСОБА_1 за 2019 рік.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено довідку №170/21 від 16.07.2021 року про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України (далі - спірне та/або оскаржуване рішення, довідка) (https://nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2021/07/Andes_2019_na-sajt.pdf).

У пунктах 4.1, 4.2 розділу IV спірної довідки «Висновки» вказано про наступне.

«За результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України, встановлено, що суб`єкт декларування при складенні та поданні декларації зазначив недостовірні відомості, про що зазначено у пп. 1 - 5, п.п. 6.1 - 6.3 п. 6 розділу 3.1 цієї Довідки, чим не дотримав вимоги пп. 1, 2, 3, 7, 9, 10 ч. 1 ст. 46 Закону, та зазначив відомості, які не підлягали декларуванню, про що вказано у п.п. 6.4 п. 6 розділу 3.1 цієї Довідки, чим не дотримав вимог п. 10 ч. 1 ст. 46 Закону.

Недостовірні відомості, зазначені у декларації (п.п. 2.1 - 2.5 п. 2, п.п. 4.1 п. 4, п.п. 6.1 п. 6 розділу 3.1 Довідки), відрізняються від достовірних на загальну суму 64 500 964,79 грн, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.10.2020 № 13-р/2020 визнано неконституційною ст. 366 -1 Кримінального кодексу України.

Разом з тим за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації на суму, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, передбачена адміністративна відповідальність.

Таким чином, у діях суб`єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Встановлено неточність оцінки задекларованих активів, про що зазначено у розділі 3.2 Довідки.».

Позивач, не погоджуючись з діями та довідкою відповідача, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правильності рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів, з урахуванням доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Під час визначення предметної юрисдикції за основу беруться суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридична природа обставин у справі.

Предметом оскарження в адміністративній справі можуть бути рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Також, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі - Закон № 1700-VII) встановлено, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Повноваження Національного агентства безпосередньо регламентовані ст. 11 Закону №1700-VII, з аналізу яких вбачається, що до компетенції відповідача не належить притягнення суб`єктів декларування до будь-якого виду відповідальності за результатами проведення повної перевірки декларації, що, у свою чергу, виключає можливість прийняття стосовно суб`єкта декларування рішення, яке може стати підставою для настання негативних наслідків та порушення прав, які потребують захисту та відновлення.

Таким чином, у Національного агентства відсутня владна управлінська функція по відношенню до особи на стадії формування оскаржуваної Довідки.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 51-1 Закону № 1700-VII, проведення контролю та перевірки декларацій, а також рішення, прийняті за їхніми результатами, не перешкоджають проведенню досудового розслідування та судового провадження у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Фактично вимоги до змісту Довідки не передбачають визначення будь-яких обов`язків та встановлення строку виконання, що свідчить про те, що складення та підписання Довідки не має на меті спричинити для суб`єкта декларування юридично значимі наслідки.

Крім того, Довідка не містить владного припису будь-якій особі та не встановлює механізму виконання, що відповідно до ст. 19 КАС України також є визначальними ознаками для акта індивідуальної дії.

При цьому Довідка є джерелом доказової інформації для прийняття подальших рішень іншими уповноваженими суб`єктами, які лише фіксують факт проведення повної перевірки декларації, містять виклад систематизованої інформації, зібраної з різних достовірних джерел під час її проведення і є виключно носієм даних про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що документи, які складаються Національним агентством за результатом проведення повної перевірки декларації, зокрема Довідка, не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, тоді як рішення, які породжують певні негативні наслідки для суб`єкта декларування та можуть стати наслідком виникнення прав, які потребують відновлення та захисту, можуть бути прийняті іншими учасниками правовідносин у сфері протидії корупції. При цьому, дії уповноважених осіб зі складення Довідки, також не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав суб`єкта декларування.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має стосуватися суб`єктивних прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тлумачення поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" наведено у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

Так, Велика Палата Верховного Суду в зазначених судових рішеннях дійшла висновку, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду (ухвала ВС від 29.08.2019 року справа № 9901/368/19).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у адміністративній справі в оскаржуваній частині позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року та закрити провадження у справі.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення першої інстанції повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених ст. 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції та клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про закриття провадження у справі задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2022 скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.

< Справа слухалась у (обов`язкове для заповнення) >