Рішення

від 14.02.2022 по справі 826/8933/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2022 року м. Київ № 826/8933/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Ліфт Плюс"

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-Ліфт Плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 березня 2018 року № 0002701401.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки акту від 23 лютого 2018 року №102/26-15-14-01-05/40382985 «Про результати документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Ліфт Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Профітван» за період березень, квітень та серпень 2017 року» щодо відсутності об`єкта оподаткування податком на додану вартість по господарським операціям з вказаним товариством є необґрунтованими. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Ліфт Плюс" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задавлено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 березня 2018 року № 0002701401.

Постановою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Кузьменко А.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача вказує, що перевіркою не підтверджується проведення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Профітван», які відбулися в період березень, квітень, серпень 2017 року, та встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності, оскільки керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Профітван» під час допиту в рамках кримінального провадження заперечив участь у фінансово-господарській діяльності і підписанні бухгалтерських документів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гарант-Ліфт Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Профітван» (код 40916300) за період березень, квітень, серпень 2017 року, за результатом якої складено акт від 23 лютого 2018 року №102/26-15-14-01-05/40382985 (далі - акт перевірки). Так, перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44. пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість на загальну суму 145728,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 березня 2018 року № 0002701401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 182160,00 грн (за основним зобов`язанням 145728,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 36432,00 грн.).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 18 травня 2018 року №17244/6/99-99-1/01-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 07 березня 2018 року № 0002701401 без змін.

Незгода позивача із вказаним вище податковим повідомленням-рішенням зумовила звернення до суду з даним позовом.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Так, між позивачем (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Профітван» (субпідрядник) 01 березня 2017 року укладено договір підряду №14/14П (далі - договір №14/14П), предметом якого є виконання комплексу робіт на об`єкті будівництва: м. Київ, пр-т Відрадний, 103; роботи включають в себе: демонтажні роботи ліфтового обладнання (1 ліфт).

На підтвердження виконання умов Договору №14/14П позивачем надано суду наступні документи: договірна ціна; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2017 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2017 року; Рахунок-фактура №14/17 П від 31 березня 2017 року, копії яких залучено до матеріалів справи.

Крім того, між позивачем (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Профітван» (субпідрядник) 31 березня 2017 року укладено договір підряду №20/17П (далі - договір №20/17П).

В підтвердження виконання умов договору №20/17П позивачем надано суду наступні документи: договірна ціна; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2017 року; Акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017 року; рахунок-фактури №20/17П від 28 квітня 2017 року, копії яких залучено до матеріалів справи.

Також, між позивачем (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Профітван» (субпідрядник) 01 березня 2017 року укладено договір підряду №17/17П на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання (далі - договір №17/17 П).

В підтвердження виконання умов Договору №17/17П позивачем надано суду наступні документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 31 березня 2017 року, від 26 квітня 2017 року, від 31 серпня 2017 року; рахунки-фактури: №17/17П від 26 квітня 2017 року, №17/17П від 31 березня 2017 року; акти приймання ліфта в експлуатацію від 10 січня 2018 року, характеристики ліфта пасажирського, копії яких долучено до матеріалів справи.

Між позивачем (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Профітван» (субпідрядник) 01 березня 2017 року укладено договір підряду №15/17П (далі - договір №15/17П).

В підтвердження виконання умов Договору №15/17П позивачем надано суду наступні документи: договірна ціна; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за 01 березня 2017 року - 24 березня 2017 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за 01 березня 2017 року - 24.03.2017 р. на загальну суму з ПДВ 202774,99 грн; Рахунок-фактури №15/17П від 24.03.2017 р. на загальну суму з ПДВ 202774,99 грн (в т.ч. ПДВ 33795,83 грн), які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Крім того, між позивачем (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Профітван» (субпідрядник) 01 березня 2017 року укладено договір підряду №16/17П (далі - договір №16/17П).

В підтвердження виконання умов договору №16/17П позивачем надано суду наступні документи: договірна ціна; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за 01 березня 2017 року - 24 березня 2017 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за 01 березня 2017 року - 24 березня 2017 року; рахунок-фактури №16/17П від 24 березня 2017 року, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, між позивачем (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Профітван» (субпідрядник) 31 березня 2017 року укладено договір підряду №18/17П (далі - договір №18/17П).

В підтвердження виконання умов договору №18/17П позивачем надано суду наступні документи: договірна ціна; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2017 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017 року; рахунок-фактури №18/17П від 24 березня 2017 року, копії яких долучено до матеріалів справи.

Між позивачем (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Профітван» (субпідрядник) 31 березня 2017 року укладено договір підряду №19/17П (далі - договір №19/17П).

В підтвердження виконання умов договору №19/17П позивачем надано суду наступні документи: договірна ціна; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2017 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017 року; рахунок-фактури №19/17П від 24 березня 2017 року, копії яких залучено до матеріалів справи.

Також, між позивачем (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Профітван» (субпідрядник) 31 березня 2017 року укладено договір підряду №21/17П (далі - договір №21/17П).

В підтвердження виконання умов договору №21/17П позивачем надано суду наступні документи: договірні ціни; довідки про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2017 року; акти приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017 року; рахунки-фактури: №21/17П від 24 березня 2017 року, копії яких залучено до матеріалів справи.

Крім того, між позивачем (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «ПРОФІТВАН» (субпідрядник) 01 липня 2017 року укладено договір підряду №45/17П (далі - договір №45/17П).

В підтвердження виконання умов договору №45/17П позивачем надано суду наступні документи: договірна ціна; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року; оборотно-сальдова відомість; акти приймання ліфтів в експлуатацію: від 03 січня 2018 року, від 04 квітня 2017 року, 10 січня 2018 року; Характеристики ліфтів, копії яких долучено до матеріалів справи. Суд зауважує, що вказані вище договори, які укладались між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Профітван» є договорами підряду, де позивач є підрядником, а його контрагент є субпідрядником. Місце виконання визначених в цих договорах послуг є місто Київ, а об`єкти, де такі надавались - багатоквартирні будинки, що перебувають на балансі в різних обслуговуючих організаціях, що доводиться матеріалами справи, в тому числі актами приймання ліфтів в експлуатацію.

Проте, з долучених до матеріалів актів приймання ліфтів в експлуатацію вбачається, що в графі представник монтажної організації, що змонтувала ліфт (що виконувала реконструкцію), вказано представника позивача. Крім того, згідно письмових пояснень керівника контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Профітван», ОСОБА_1 , які відібрані в рамках кримінальної справи №42017100000000370, внесеної до Єдиного реєстру судових розслідувань за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, участі в господарській діяльності він не приймав.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 05 березня 2012 року (справа №21-421а11), що податкові накладні, які стали підставою для формування платником податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, або виписані від їх імені податкові накладні, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. У постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 280/546/19 також акцентовано увагу на тому, що первинні документи, виписані на операції з придбання послуг та товару у фіктивних підприємств, є неприйнятними за об`єктивним критерієм, оскільки ці товариства реальною господарською діяльністю не займалися, а були створені для проведення безтоварних операцій в цілях незаконної податкової мінімізації. Статус фіктивного підприємства цих товариств несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції з їх задіянням не можуть бути визнані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

У відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з таким контрагентом не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування показників податкової звітності.

Суд звертає увагу, що платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Суд наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

Натомість, позивачем також не було надано і будь - яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі вказаного контрагента.

В площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків дійсно відповідає обов`язок доведення відповідачем правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 77 Кодекс адміністративного судочинства України). Проте, у разі надання відповідачем доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

З огляду на викладене, наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що вищевказані господарські операції фактично не мали реального характеру, що, в сою чергу, доводить правомірність висновків контролюючого органу, які покладені в основу прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07 березня 2018 року № 0002701401, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 березня 2018 року № 0002701401 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, натомість як відповідачем обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Ліфт Плюс" відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко