Постанова

від 21.11.2019 по справі 826/8933/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8933/18 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення та дата складання повного тексту не зазначені) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Грант - Ліфт Плюс до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002701401 від 07 березня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Грант - Ліфт Плюс звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002701401 від 07 березня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що директор контрагента позивача ОСОБА_1 повідомив, що жодного відношення до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності контрагента позивача не має. Також апелянтом зазначено, що позвачем не доведено наявність трудових та матеріальних ресурсів для виконання робіт.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 04.11.2019 р. за вх. № 39810, у якому позивач з посиланням на постанову Верховного Суду від 02.04.2019 р. у справі № 2а-3925/12/2170 зазначає, що податкове законодавство не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами якщо цей платник податків мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Також позивач вважає, що відсутність у Єдиному реєстрі податкових накладних інформації про отримання послуг з оренди приміщення, опалення, водо -, теплопостачання, зв`язку, придбання канцелярських засобів може пояснюватися тим, що відповідні послуги та товари ТОВ БК Профітван отримували від контрагентів, які не є платниками податку на додану вартість, у зв`язку з чим відповідні податкові накладні не складалися та не реєструвалися.

В частині існування кримінального провадження позивач зазначив, що докази наявності вироку суду відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даним товариством, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Позивач просить суд апеляційної інстанції звернути увагу на постанову Верховного Суду від 06.11.2018 р. у справі № 822/551/18, у якій суд висловив позицію, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 21.11.2019 р. постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 13.02.2018 р. по 16.02.2018 р. на підставі направлення від 12.02.2018 р. № 156/26-15-14-01-05, головним державним ревізором-інспектором, інспектором податкової та митної справи ІІІ рангу, відділу перевірок у сфері послуг, управління аудиту у сфері торгівлі та послуг ГУ ДФС у м. Києві Боримським М. В. відповідно до пп. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Гарант - Ліфт Плюс (код 40382985) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах ТОВ "БК Профітван (код 40916300) за період березень, квітень, серпень 2017 р.

За результатом перевірки складено акт від 23.02.2018 р. №102/26-15-14-01-05/40382985.

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: п. 44.1 ст. 44. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 145728, 00 грн, в тому числі за: березень 2017 року - 53268, 00 грн; квітень 2017 року - 28467, 00 грн; травень 2017 року - 32794, 00 грн; серпень 2017 року - 31200, 00 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.03.2018 р. № 0002701401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 182160, 00 грн, в тому числі, 145728, 00 грн - основне зобов`язання, 36432, 00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до вимог п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з вимогами п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

При дослідженні матеріалів справи, колегією суддів встановлена наявність первинної документації, дослідженої та оціненої судом першої інстанції, зокрема, договорів підрядів, договірних цін, актів приймання виконаних робіт, рахунків-фактур, актів приймання ліфтів в експлуатацію, характеристик ліфтів тощо.

У відповідності до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Існування вказаних документів сторонами по справі не заперечуються. Невідповідність висновків суду обставинам, що у них відображені, апелянтом не зазначається.

Натомість, апелянт у апеляційній скарзі зазначає про дефектність цих документів з причини їх підписання особою, що заперечує свою причетність до господарської діяльності контрагента позивача.

У розумінні п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В межах даної справи відповідач, фактично, ставить під сумнів добросовісність позивача в частині обізнаності з можливим вчиненням податкового правопорушення його контрагента, зазначаєючи зокрема про неподання податкової звітності, придбання і транспортування товару поза податковим обліком тощо.

Податкове ж порушення з боку самого позивача може мати два аспекти, перший з яких може полягати у порушенні правил оформлення первинної документації без ведення господарської діяльності, другий - у такому ж порушенні, але з її реальним існуванням.

В свою чергу у справі № 804/15563/15 Верховний Суд зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи стосовно контрагента позивача посвідчує виключно цю процесуальну дію, яка сама по собі не впливає на господарські взаємовідносини між суб`єктами господарювання, які реалізували свою господарську компетенцію та не доводить склад податкового правопорушення відповідно до статті 109 Податкового кодексу України.

Застосовуючи такий правовий висновок, колегія суддів зауважує, що в розумінні ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач повинен був надати докази саме формальності реалізації господарських взаємовідносин, використавши в якості підґрунтя для такого висновку інформацію про результати допиту певного свідка, оцінені судом у кримінальному провадженні, однак, довівши в подальшому відсутність саме руху придбаної позивачем продукції.

Проте, зазначаючи в акті перевірки відомості про допит певної особи в якості свідка, відповідач обмежився вказаним доводом, не довівши переконливо чи мала місця господарська діяльність поза межами правового поля, тобто без директора (підпис директора контрагента підроблений, оцінка надана судом кримінального судочинства під час безпосереднього допиту свідка в судовому засіданні та цей доказ визнано належним, допустимим, достатнім та достовірним, але господарська операція реальна), чи така діяльність місця не мала (підпис директора контрагента підроблений, оцінка надана судом кримінального судочинства під час безпосереднього допиту свідка в судовому засіданні та цей доказ визнано належним, допустимим, достатнім та достовірним, а правочин фіктивний), чи така діяльність все ж таки мала місце (підпис директора контрагента справжній, оцінка надана судом кримінального судочинства під час безпосереднього допиту свідка в судовому засіданні, але заперечення ним підпису документів як доказ визнано неналежним, недопустимим, недостатнім чи недостовірним, як наслідок - господарська операція реальна).

Вказане позбавляє колегію суддів встановити дійсні обставини справи щодо саме реальності господарської операції, що позиціонує докази заперечення директором контрагента участі у господарській діяльності контрагентів як неповні.

У відповідності до ч. 5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Відтак вказаною нормою встановлюється, в тому числі, і презумпція добросовісності платника податків.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного, в розумінні ч. 2 ст. 77 КАС України.

Оскаржуючи рішення відповідача, позивач надав належні, достатні, достовірні та допустимі докази реальності господарських операцій з зазначеним контрагентом.

Заперечуючи ці докази, відповідач, в свою чергу, жодним чином не спростував їх достовірність.

Колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що судом першої інстанції було задоволено клопотання відповідача про виклик свідка та покладено на податковий орган обов`язок з повідомлення свідку про виклик.

Натомість, відповідач явку свідка не забезпечив.

З огляду на що, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, що між тим, до неправильного вирішення справи не призвело, а тому наявні підстави для його зміни в резолютивній частині.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Грант - Ліфт Плюс до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002701401 від 07 березня 2018 року залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 21.11.2019 р.)