Рішення

від 21.02.2022 по справі 918/1102/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2022 р. м. РівнеСправа № 918/1102/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: фізичної особи - підприємця Ротара В`ячеслава Анатолійовича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРС ЕКСПРЕС"

про: стягнення 191 744,41 грн.

секретар судового засідання: С.Коваль;

представники:

від позивача: М.Кусмарцев;

від відповідача: Ю.Колесник;

СУТЬ СПОРУ

Фізична особа - підприємець Ротар В`ячеслав Анатолійович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРС ЕКСПРЕС" про стягнення 191 744,41 грн., з яких: 35 625,00 грн. заборгованості, 129 119,41 грн. неустойки та 27 000,00 грн. збитків.

Стислий виклад позицій сторін

Позовні вимоги аргументовані тим, що 05 квітня 2021 року між ТОВ "Марс Експерс" та ФОП Ротар В.А. було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом №05/04/21.

Згідно отриманої заявки від ТОВ "Марс Експрес" перевізником було подано для завантаження автомобіль.

Представником ТОВ "Марс Експрес" було надано під час завантаження водію вказаного автопоїзду Ілинчуку Роману товаросупровідні документи в яких ідентифіковано 143 картонні коробки, що містили 2850 шт. пістолетів марки Major Berg, калібру 4мм, з дулами різної довжини та 24 мішки, що містили різні запасні частини, на які був відсутній дозвіл на транзит по митній території Румунії.

В зв`язку з не виконанням обов`язку ТОВ "Марс Експрес" щодо належного оформлення митних й інших документів, необхідних для безперешкодного проходження митного, карантинного, ветеринарного, екологічного й іншого контролю, на підставі постанови від 25 травня 2021 року уповноваженого органу карного розшуку Румунії у Ілинчука Романа було вилучено автомобіль, яким здійснювалось перевезення вантажу.

Вказані транспортні засоби було повернуто згідно постанови прокурора при Суді Тулча, Румунія, від 27 серпня 2021 року та протоколу від Берегової охорони прикордонного сектору поліції Ісакча від 31 серпня 2021 року вказаної дати перевізнику ФОП Ротар В.А., як законному користувачу даних транспортних засобів.

Таким чином, в наслідок ненормативного простою згідно умов договору ТОВ "Марс Експрес" підлягає нарахуванню штраф в розмірі 50 Доларів США в гривнях по курсу НБУ на момент виставлення штрафу за кожен день простою, що складає 129 119,41 грн..

Згідно довідки про вартість доставки вантажу від місця завантаження до КПП с. Ісакча, Держава Румунія, така вартість складає 63 280 гривень від загальної суми фрахту ТОВ "Марс Експрес" було частково сплачено за договором згідно поданої заявки суму фрахту в розмірі 34 375 грн., залишок несплаченої суми фрахту за фактично виконаним перевезенням складає 35 625 грн..

Крім того позивач нарахував відповідачу 27 000,00 грн. збитків.

У своєму відзиві на позов відповідач позов не визнав зазначивши, що позивачем не надано суду доказів вини експедитора у виникненні ненормативного простою, а згідно умов договору експедитор не несе відповідальності за дії замовника, позивач не повідомив експедитора про початок простою.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 06 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу призначено до слухання на 23 грудня 2021 року.

Ухвалою суду від 23 грудня 2021 року розгляд справи відкладено на 27 січня 2022 року.

В судовому засіданні 27 січня 2022 року оголошено перерву до 02 лютого 2022 року.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді А.Качура, судове засідання призначене на 02 лютого 2022 року не відбулося. Сторони, що з`явились у судове засідання, повідомлені про неможливість проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 09 лютого 2022 року сторін повідомлено про місце дату та час наступного судового засідання.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

05 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРС ЕКСПРЕС" (експедитор/відповідач) та фізичною особою - підприємцем Ротаром В`ячеславом Анатолійовичем (перевізник/позивач) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом №05/04/21 (надалі договір), відповідно до предмету якого експедитор, діє від свого імені за дорученням та за рахунок коштів третьої сторони замовника, залучає перевізника для доставки вантажу автомобілями на території України та за її межами, перевізник доставляє заявлені експедитором вантажі, а експедитор оплачує послуги перевізника з коштів отриманих від замовника на погоджених умовах.

Відповідно до пункту 3.1.2. договору, в заявці експедитор вказує дату завантаження та вивантаження, адресу завантаження та вивантаження, контактні телефони та адресу відповідальних осіб на місцях завантаження та вивантаження автомобіля, найменування та масу вантажу, властивості вантажу та інші умови, які не передбачені даним договором.

Згідно пункту 3.1.3. договору, експедитор зобов`язується забезпечити готовність вантажу для перевезення до прибуття транспортного засобу перевізника для завантаження.

Відповідно до пункту 3.1.4. договору, експедитор зобов`язується оформити товаросупровідні документи установленої форми й у необхідній кількості.

Крім того, згідно пункту 3.1.7. договору, експедитор зобов`язується забезпечити належне оформлення митних й інших документів, необхідних для безперешкодного проходження митного, карантинного, ветеринарного, екологічного й іншого контролю, а також понесення усіх витрат, які пов`язані із здійсненням відповідних процедур.

Пунктом 3.1.9. договору встановлено, що експедитор зобов`язується сплатити перевізнику за перевезення вантажу встановлену суму з коштів отриманих від замовника.

Згідно пункту 3.2.2. договору перевізник зобов`язується забезпечити подачу під завантаження транспортний засіб, придатного і цілком готового до перевезення обумовленого вантажу у погоджений сторонами термін. Мати повний комплект потрібних та вірно оформлених документів, для здійснення перевезень відповідно з транспортними заявками.

Заявкою №17/05 від 17 травня 2021 року що є додатком до договору №05/04/21, яка містить підпис та відтиск печатки експедитора погоджено дату подачі ТЗ на місце завантаження (17-20.05.2021 року), термін доставки на місце розмитнення (24-26.05.2021 року), маршрут транспортування: м. Стамбул -3 (Туреччина) - м. Одеса, м. Київ (Чайки, Гавела) Україна, тип автомобіля, назву вантажу, вагу, об`єм, суму фрахту (70 000,00 грн., після отримання оригіналів документів 10 б.д., номер ТЗ, ПІБ водія.

Позивач вказує, що згідно отриманої у відповідності до пунктів 3.1.1 та 3.1.2 заявки від ТОВ "Марс Експрес" №17/05 від 17 травня 2021 року до вказаного договору перевізником було подано для завантаження автомобіль марки "Volvo FH440", шасі № НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 , та напівпричіп марки "Schmitz SPR24L", шасі № НОМЕР_3 , р/н НОМЕР_4 .

Позивач вказує, що у зв`язку з не виконанням обов`язку ТОВ "Марс Експрес" щодо належного оформлення митних й інших документів, необхідних для безперешкодного проходження митного, карантинного, ветеринарного, екологічного й іншого контролю, передбаченого п. 3.1.7 договору, на підставі постанови від 25 травня 2021 року уповноваженого органу карного розшуку Румунії у ОСОБА_1 було вилучено автомобіль марки "Volvo FH440", шасі № НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 , та напівпричіп марки "Schmitz SPR24L", шасі № НОМЕР_3 , р/н НОМЕР_4 .

З наявної в матеріалах справи постанови Прокуратури при Суді Тулча (Румунія) слідує, що: "28 червня 2021 року у Прокуратурі при Суді Тулча був зареєстрований запит зроблений УО Ротар В`ячеславом, в якому він просив повернути такі товари: тягач марки Volvo, модель FH440, номер шасі НОМЕР_1 та напівпричіп марки Schmitz, модель SPR24L, номер шасі НОМЕР_3 , товари, які були недоступні співробітниками поліції Сектору Прикордонної Поліції Ісакча, 25 травня 2021 року, під час дослідження, проведеного по справі №458/ Р/2021.

З перевірок, проведених по справі, виявилося, що у записах Прокуратури при Суді Тулча зареєстрована справа №458/Р/2021 (шляхом одержання матеріалів №417/Р/2021 Прокуратури при Суді Мечин) розслідується щодо вчинення кваліфікованих злочинів контрабанди, передбачених ст. 271 Закону № 86/2006 та недотримання режиму зброї та боєприпасів, передбаченого ст. 342 абз.1 Кримінального кодексу.

З акта повідомлення випливає той факт, що 24.05.2021р. на пункті пропуску через Ісакча, на виїзді з країни, так званий ОСОБА_2 , громадянин України, був за кермом тягача Volvo реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричіп марки SCMITZ реєстраційний номер НОМЕР_4 , який стверджував, що рухається з Туреччини в Україну та перевозить товари, а саме меблі, продукти харчування та інші ящики, вміст яких невідомий, але зазначений у супровідних документах. ОСОБА_3 представив документи, що представляють CMR та фіскальну накладну, в якій було внесено як товар, відповідно до коду Tarriq з комп`ютерної програми митного органу, зброї, а під час здійсненого контролю було ідентифіковано 143 картонні коробки, що містили 2.850 шт., пістолет марки MAJOR BERG калібру 4 мм. з трубами різної довжини та 24 мішки, що містили різні запасні частини, товари, на які так званий роман Ілинчук відповідно до закону не має дозволу на транзит.

Відповідно до положень ст. 125 абз.1 Закону № 295/2004 про режим зброї та боєприпасів "транзит зброї, деталей та боєприпасів на території Румунії здійснюється на підставі дозволу на транзит, виданого територіальними структурами прикордонної поліції Румунії".

Розпорядженням від 25.05.2021р. орган карного розшуку в секторі Прикордонної Поліції Ісакча наказав розпочати кримінальне провадження у цій справі щодо вчинення злочинів контрабанди, передбачених ст. 271 Закону №86/2006 та недотримання режиму зброї та боєприпасів, передбаченого ст. 342 п. 1 КК.

Відповідно до постанови від 25.05.2021р., підтвердженої прокурором, орган карного розшуку в секторі Прикордонної Поліції Ісакча наказав провести подальше розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_1 щодо скоєння кваліфікованих злочинів контрабанди, передбачених ст. 271 Закону №86/2006 та недотримання режиму зброї та боєприпасів, передбаченого ст. 342 п. 1 КК.

Постановою № 458/Р/2021 від 28.05.2021р. Прокуратури при Суді Тулча, було наказано розпочати кримінальну справу проти підсудного ОСОБА_1 за вчинення злочину кваліфікованої контрабанди, передбаченого ст. 271 Закону №86/2006.

Указом від 15.06.2021 р., підтвердженим прокурором, орган карного розшуку в секторі Прикордонної Поліції Ісакча наказав продовжити розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_1 щодо вчинення злочину кваліфікованої контрабанди, передбаченого ст. 271 Закону №86/2006.

Постановою від 25.05.2021р. орган карного розшуку розпорядився вилучити у власника ОСОБА_4 такі товари: тягач Volvo FH 440, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричіп SCHMITZ, модель SPR24L, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2.850 шт. пістолет марки MAJOR BERG калібру 4 мм. з трубами різної довжини та 24 мішки, що містили різні запасні частини.

Відповідно до положень ст. 112 абз.1 літр, b Кримінального кодексу, підлягають спеціальній конфіскації "товари, які були використані будь - яким чином або призначені для використання для вчинення діяння, передбаченого кримінальним законодавством, якщо вони належать злочинцю або якщо належать іншій особі, і він знав мету їх використання."

Відповідно до положень ст. 112 абз.З КК "у випадках, передбачених абз.(1) літ. б) і літ. в), якщо товар неможливо вилучити, оскільки він не належить правопорушнику, а особі кому вони належать, не знала мети їх використання, їх грошовий еквівалент буде конфіскований із застосуванням положень параграфів (2) - (у випадку, передбаченому пунктом (1) літ. б) та літ. в) якщо вартість товару, що підлягає конфіскації, явно непропорційна природі та тяжкості правочину, конфіскація розпоряджається частково у грошовому еквіваленті з урахуванням якщо товари були виготовлені, змінені або адаптовані з метою вчинення діяння, передбаченого кримінальним законом, їх конфіскація наказується в повному обсязі)."

З документів у файлі - реєстраційних свідоцтв - випливає, що товари, що представляють:

- тягач Volvo FH 440, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ,

- напівпричіп SCHMITZ, модель SPR24L, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , належать ОСОБА_5 з України.

Під час слухання в якості свідка 11.06.2021р. названий РОТАР В`ЯЧЕСЛАВ подав документ, що представляє договір оренди транспортних засобів, укладений 5.01.2021р. (чинний до 31.12.2021р.), за яким власник ОСОБА_5 (УО) орендував орендареві РОТАР В`ЯЧЕСЛАВУ (PFA) кілька транспортних засобів, включаючи тягач Volvo реєстраційний номер НОМЕР_2 - причіп SCHMITZ реєстраційний номер НОМЕР_4 .

З кримінального розслідування, вчиненого у справі, не випливає, що МОСКАЛЮК ВІТАЛІЙ (УО)/ РОТАР В`ЯЧЕСЛАВ (УО) є учасником фактів, які є об`єктом справи.

Відповідно до положень cm. 255 абз.1,2 Кримінально - Процесуального кодексу "якщо прокурор або суддя прав і свобод під час розслідування кримінальної справи, суддя попередньої палати або суду, під час процедури попередньої палати або під час судового розгляду, на прохання або за посадою встановить, що стягнення від підозрюваного чи підсудного або від будь - якої особи, яка їх отримала на зберігання, є власністю потерпілої особи чи іншої особи......, наказує повернути ці речі. Положення cm. 250 застосовується відповідно.

(2) Повернення вилучених речей має місце лише в тому випадку, якщо цим не складно встановити фактичну ситуацію та справедливе врегулювання справи, а також зобов`язання того, кому вони повернені, зберігати їх до остаточного вирішення проголошену у кримінальному процесі.

Оцінюючи, що захід щодо реституції запитуваних товарів не перешкоджатиме встановленню фактичної ситуації та справедливому врегулюванню справи, на підставі положень ст. 286 Кримінально - Процесуального кодексу та ст. 255 абз.2 Кримінально - Процесуального кодексу".

Вказаним постановлено прийняти запит, та повернути товар, що представляє тягач Volvo FH 440, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , напівпричіп SCHMITZ, модель SPR24L, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що міжнародна товарно-транспортна накладна була вилучена при проходженні пункту пропуску на кордоні, при цьому наявна у справі міжнародна торовано транспортна накладна була долучена помилково, та не стосується суті спору.

Враховуючи вищевикладене, на переконання позивача, внаслідок ненормативного простою згідно пункту 4.8 договору ТОВ "Марс Експрес" підлягає нарахуванню штраф в розмірі 50 Доларів США в гривнях по курсу НБУ на момент виставлення штрафу за кожен день простою, а саме з 25.05.2021 року по 30.08.2021 року за 98 днів в розмірі 4 900 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 26 жовтня 2021 року складає 129 119.41 гривень.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки про вартість доставки вантажу від місця завантаження до КПП с. Ісакча, Держава Румунія, така вартість складає 63 280 гривень від загальної суми фрахту, водночас відповідачем частково сплачено вартість перевезення в сумі 34 375,00 грн., залишок неоплаченої вартості перевезення складає 35 625,00 грн..

В своєму позові позивачем також заявлено вимоги про стягнення 27 000,00 грн. збитків.

26 жовтня 2021 року позивачем направлено відповідачу претензію неустойки та вартості наданих послуг.

Докази виконання вимог позивача зі сторони відповідача матеріали справи не містять.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються надання послуг з організації перевезення вантажів. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через неналежне виконання відповідачем зобов`язань за умовами договору, у зв`язку з чим, на переконання позивача у нього виникло право на стягнення вартості наданих послуг, нарахування неустойки та збитків.

У свою чергу відповідач позов не визнає, оскільки позивачем не надано суду доказів вини експедитора у виникненні ненормативного простою, а згідно умов договору експедитор не несе відповідальності за дії замовника, позивач не повідомив експедитора про початок простою.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи характер спору та правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати норми, що регулюють діяльність з перевезення вантажів та транспортно-експедиторську діяльність.

Згідно з нормами статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з положеннями статті 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до приписів статті 308 ГК України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов`язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Як визначено нормами статті 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з положеннями статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави (Глава 65 ЦК України) поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначаються також нормами Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Так, згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Відповідно до норм статті 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України. Експедитори за дорученням клієнтів, серед іншого, забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження.

Згідно з нормами статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути зокрема міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Крім того судом враховано положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р., далі - Конвенція), згідно з положеннями статті 1 якої, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Так, згідно з нормами статті 3 для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до норм статті 6 Конвенції, вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику.

Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Також, статтею 7 Конвенції встановлено, що відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності:

a) даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6;

b) даних, зазначених у пункті 2 статті 6;

c) будь-яких інших даних чи інструкцій, що надаються ним для складання вантажної накладної або для включення в неї таких даних.

Відповідно до приписів статті 11 Конвенції для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати. Перевізник не зобов`язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника. Перевізник несе відповідальність як представник за наслідки втрати чи невірного використання документів, зазначених у вантажній накладній і доданих до неї або наданих в його розпорядження; сума відшкодування, яка сплачується перевізником, не повинна, однак, перевищувати ту, яка підлягала б сплаті у випадку втрати вантажу.

З наданих позивачем свідчень, міжнародна товарно - транспортна накладна була вилучена при проходженні пункту пропуску на кордоні, при цьому суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Згідно пункту 5.1. договору, оплата послуг перевізника здійснюється експедитором за рахунок коштів, отриманих від замовника, за вирахуванням комісійної плати експедитора, на розрахунковий рахунок перевізника на підставі належним чином оформлених документів: оригіналів рахунка, акта виконаних робіт, 2-х екземплярів транспортної накладної CMR (та довозної, якщо така передбачена) або оригіналу інших документів закриваючих дане перевезення та завірених підписом та мокрою печаткою копій свідоцтва про Державну реєстрацію і Витяг (Довідка) з Єдиного державного реєстру про види підприємницької діяльності.1

Згідно пункту 5.1.1. договору, остаточним документом для здійснення розрахунків з перевізником є акт виконаних робіт (наданих послуг) підписаний сторонами.

Відповідно до пункту 5.2. договору, порядок і термін оплати обумовлюються в разовій заявці, що направляється перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень).

Як встановлено судом, в заявці на перевезення від 17 травня 2021 року експедитор погодив, що сума фрахту становить 70 000,00 грн. після отримання оригіналів 10 б.д..

Водночас суд констатує, що випадки невиконання умов договору перевізником (доставлення до пункту розвантаження), чи випадок непроходження перевізником митного контролю в пункті пропуску, та відповідно порядку понесення витрат за фактично надані послуг умови заявки та договору не містять, відтак до застосування підлягають умови заявки та договору які визначають загальний порядок оплати наданих послуг.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні оформлені у відповідності до умов пункту 5.1. договору, а також відсутній в матеріалах справи акт виконаних робіт (надання послуг) що передбачений пунктом 5.1.1. договору.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відтак, оскільки станом на час розгляду справи обов`язок сплати наданих послуг у відповідача не настав, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 35 625,00 грн. заборгованості за надані послуги.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять акту виконаних робіт, та результатів розгляду його відповідачем (визнання/невизнання/прийняття робіт в односторонньому порядку у зв`язку з відмовою від підписання іншою стороною).

В матеріалах справи наявна претензія, яка направлена відповідачу 26.10.2021 року, в додатках якої вказано акт здачі прийняття робіт (наданих послуг), при цьому матеріали справи не містять такого акту.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

Надана позивачем довідка про вартість доставки вантажу є одностороннім актом та не погоджена відповідачем.

Зважаючи на викладене суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 35 625,00 грн. заборгованості.

Згідно пункту 4.1. договору, сторони установили, що нормативний простій автомобіля при виконанні міжнародних перевезень вантажів складає 48 годин під завантаженням і митним оформленням, а також 72 години - під митною очисткою і вивантаженням, та 24 години при виконанні внутрішніх перевезень вантажів під завантаженням та вивантаженням, включаючи вихідні і святкові дні, якщо автомобіль прибув більше ніж за 24 години до вихідного дня. При виникненні простою складається карта простою або робиться відмітка в товарно-транспортній накладній про простій.

Згідно пункту 4.8. договору, експедитор за кожну повну добу ненормованого простою по вині експедитора виплачує перевізнику штраф в розмірі: 50 дол (у гривнях за курсом НБУ на день виставляння штрафу) за межами території України та 50 дол (у гривнях за курсом НБУ на день виставляння штрафу) на території України (митні переходи відносяться до території України), якщо інше не обумовлено в заявці.

Згідно пункту 4.9. договору, експедитор не несе відповідальності за дії замовника, які безпосередньо впливають на здійснення вантажоперевезення та виникаючі в зв`язку з цим втратами перевізника, якщо дії замовника здійснювались незалежно від експедитора, здійснені та не обумовлені договором з замовником та письмово не узгоджені з експедитором.

Як встановлено судом, 24 травня 2021 року на пункті пропуску через Ісакча (Румунія) Ілинчука Романа, який був за кермом тягача Volvo реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричіп марки SCMITZ реєстраційний номер НОМЕР_4 , та який рухався з Туреччини в Україну. При перетині румунського кордону вказав що перевозить товари, а саме меблі, продукти харчування та інші ящики, вміст яких невідомий, але зазначений у супровідних документах, та представив документи (CMR та фіскальну накладну), в якій було внесено як товар, відповідно до коду Tarriq з комп`ютерної програми митного органу, зброї, а під час здійсненого контролю було ідентифіковано 143 картонні коробки, що містили 2.850 шт., пістолет марки MAJOR BERG калібру 4 мм. з трубами різної довжини та 24 мішки, що містили різні запасні частини, товари, на які перевізник відповідно не має дозволу на транзит.

За наслідками вказаних обставин, постановою від 25 травня 2021 року орган карного розшуку Румунії розпорядився вилучити у власника такі товари: тягач Volvo FH 440, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричіп SCHMITZ, модель SPR24L, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2.850 шт. пістолет марки MAJOR BERG калібру 4 мм. з трубами різної довжини та 24 мішки, що містили різні запасні частини.

Як зазначено у заявці, товаром визначено тнп, що за загальним правилом означає товари народного споживання (потребления) масою 8 901,50 кг. в складі збірного вантажу.

Відповідно до пункту 3.1.2. договору, в заявці експедитор вказує дату завантаження та вивантаження, адресу завантаження та вивантаження, контактні телефони та адресу відповідальних осіб на місцях завантаження та вивантаження автомобіля, найменування та масу вантажу, властивості вантажу та інші умови, які не передбачені даним договором.

Згідно пункту 3.1.3. договору, експедитор зобов`язується забезпечити готовність вантажу для перевезення до прибуття транспортного засобу перевізника для завантаження.

Відповідно до пункту 3.1.4. договору, експедитор зобов`язується оформити товаросупровідні документи установленої форми й у необхідній кількості.

Крім того, згідно пункту 3.1.7. договору, експедитор зобов`язується забезпечити належне оформлення митних й інших документів, необхідних для безперешкодного проходження митного, карантинного, ветеринарного, екологічного й іншого контролю, а також понесення усіх витрат, які пов`язані із здійсненням відповідних процедур.

Таким чином саме на експедитора покладено обов`язок вказання вірного найменування вантажу, та належне оформлення митних й інших документів, необхідних для безперешкодного проходження митного, карантинного, ветеринарного, екологічного й іншого контролю.

Водночас судом встановлено, що при проходженні митного контролю працівниками румунської митниці під час здійсненого контролю було ідентифіковано 143 картонні коробки, що містили 2.850 шт., пістолет марки MAJOR BERG калібру 4 мм. з трубами різної довжини та 24 мішки, що містили різні запасні частини, товари, на які так званий роман Ілинчук відповідно до закону не має дозволу на транзит, у зв`язку з чим постановою орган карного розшуку розпорядився вилучити: тягач Volvo FH 440, реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричіп SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2.850 шт. пістолет марки MAJOR BERG калібру 4 мм. з трубами різної довжини та 24 мішки, що містили різні запасні частини.

За наявними доказами слідує, що транспортний засіб затримано 25 травня 2021 року та повернуто 31 серпня 2021 року.

Згідно картки ненормативного простою, за розрахунком позивача ненормативний простой складає 98 днів (з 25 травня 2021 року по 31 серпня 2021 року).

Враховуючи вищевикладене, на переконання позивача, внаслідок ненормативного простою згідно пункту 4.8 договору ТОВ "Марс Експрес" підлягає нарахуванню штраф в розмірі 50 Доларів США в гривнях по курсу НБУ на момент виставлення штрафу за кожен день простою, а саме з 25.05.2021 року по 30.08.2021 року за 98 днів в розмірі 4 900 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 26 жовтня 2021 року (направлення претензії) складає 129 119.41 гривень.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Статтею 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено в статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 ГК України.

Згідно зі статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 1 статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №904/5770/18.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлений частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, а право визначити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Зважаючи на встановлені судом обставини, су приходить до висновку що позовні вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 129 119,41 грн. відповідають умовам договору та підлягають до задоволення.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч. 1 ст. 231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №922/4294/19.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Разом з цим, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За таких умов, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі №902/538/18.

Враховуючи викладені обставини та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків, приймаючи до уваги ті обставини що позивач не позбавлений права на стягнення вартості наданих послуг (оформивши належним чином у відповідності до умов договору необхідні документи), суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру неустойки (штрафу) з 129 119,41 грн. до 70 000,00 грн., тобто до суму вартості обумовленої договором послуги, що на переконання суду є справедливим та відповідає критеріям розумності. При цьому як підставу для зменшення розміру неустойки суд враховує те, що строк простою транспортного засобу від волі відповідача не залежав.

У зв`язку з вищенаведеним, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 70 000,00 грн. неустойки (штрафу) підлягають до задоволення, решта вимог про стягнення 59 119,41 неустойки (штрафу) є такими що не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення 27 000,00 грн. збитків суд відзначає наступне.

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з положеннями статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

- потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

- передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

- сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі;

- у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Згідно з нормами статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У відповідності до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (частина перша). Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина друга).

Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Щодо встановлених судом обставин необхідно зауважити, що важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Необхідно довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) наявності збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (аналогічна правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі №916/3563/19).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №904/3189/19, від 10.12.2018 у справі №902/320/17).

Суд звертає увагу сторін, що звертаючись з позовом до суду позивачем взагалі не обґрунтовано підстав для нарахування збитків, судом встановлено протиправність дій відповідача щодо неналежного виконання умов договору (п. 3.1.7. договору), а проте позивачем не обґрунтовано та не надано доказів понесення позивачем (наявності) збитків у розмірі заявлених позовних вимог.

Відтак, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог про стягнення 27 000,00 грн. слід відмовити.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

За наслідками розгляду спору судом встановлено, що оскільки станом на час розгляду справи обов`язок сплати наданих послуг у відповідача не настав, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 35 625,00 грн. заборгованості за надані послуги.

Враховуючи викладені обставини та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру неустойки (штрафу) з 129 119,41 грн. до 70 000,00 грн., тобто до суму вартості обумовленої договором послуги, що на переконання суду є справедливим та відповідає критеріям розумності.

У зв`язку з вищенаведеним, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 70 000,00 грн. неустойки (штрафу) підлягають до задоволення, решта вимог про стягнення 59 119,41 неустойки (штрафу) є такими що не підлягають до задоволення.

Щодо вимог про стягнення збитків, суд звертає увагу сторін, що звертаючись з позовом до суду позивачем взагалі не обґрунтовано підстав для нарахування збитків, позивачем не обґрунтовано та не надано доказів понесення позивачем (наявності) збитків у розмірі заявлених позовних вимог.

Відтак, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог про стягнення 27 000,00 грн. слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, судом здійснено розподіл судових витрат наступним чином, судовий збір в розмірі 1 936 грн. 79 коп. судового збору покладаються на відповідача з огляду на обґрунтованість позовних вимог про стягнення неустойки, решта судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 939,38 грн. суд вважає за необхідне покласти на позивача, з огляду на безпідставність позовних вимог про стягнення заборгованості та збитків.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРС ЕКСПРЕС" (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького 19, оф. 909, код ЄДРПОУ 40420721) на користь фізичної особи - підприємця Ротара В`ячеслава Анатолійовича (60345, Чернівецька область, Чернівецький район, с.Черленівка, рнокпп НОМЕР_5 ) 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. неустойки та 1 936 (одна тисяча дев`ятсот тридцять шість) грн. 79 коп. судового збору.

3. В задоволенні вимог про стягнення 35 625,00 грн. заборгованості, 27 00,00 грн. збитків та 59 119,41 неустойки відмовити.

4. Судові витрати в розмірі 939,38 грн. покласти на позивача.

Позивач (Стягувач): фізична особа - підприємець Ротар В`ячеслав Анатолійович (60345, Чернівецька область, Чернівецький район, с.Черленівка, рнокпп НОМЕР_5 ).

Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРС ЕКСПРЕС" (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького 19, оф. 909, код ЄДРПОУ 40420721).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 24 лютого 2022 року.

Суддя А.Качур