Рішення

від 20.02.2022 по справі п/320/1028/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2022 року м. Київ № П/320/1028/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі також - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області № 2033/103-11 від 01.11.2019 р. в призначені пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області зарахувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до спеціального стажу за Списком №2 періоди роботи на ПАТ "Пантелеймонівський вогнетривкий завод" (код ЄДРПОУ 00191787) з 01.04.1987р. по 02.10.1987р., з 03.10.1987р. по 24.04.1991р. та з 10.11.1991 р. по 31.12.1997 р;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області повторно розглянути заяву №3050 від 07.10.2019 р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком з урахуванням спеціального стажу за Списком №2, а саме, періодів роботи на ПАТ "Пантелеймонівський вогнетривкий завод" (код ЄДРПОУ 00191787) з 01.04.1987р. по 02.10.1987р., з 03.10.1987р. по 24.04.1991р. та з 10.11.1991р. по 31.12.1997р.

Адміністративний позов обґрунтовано протиправною відмовою відповідача у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах.

Так, до відповідної заяви позивачем долучено трудову книжку, якою підтверджується спеціальний стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Водночас, у зв`язку із тим, що ПАТ «Пантелеймоновський вогнетривкий завод», на якому працював позивач, не перереєстровано на підконтрольну територію України, відповідачем повідомлено про неможливість перевірки записів у трудовій книжці позивача додатковими довідками на наявність відповідного стажу та відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Позивач вважає відмову протиправною, оскільки право позивача на отримання пенсії не може бути поставлено у залежність від можливостей пенсійних органів здійснювати повноваження. Зокрема, трудова книжка містить усі необхідні записи про посади позивача, які відповідають Спискам №1 та №2.

Враховуючи викладене, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року адміністративну справу №П/320/1028/20 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через канцелярію суду 17.04.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки згідно пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (із змінами) у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно доданих до заяви документів, страховий стаж ОСОБА_1 складає 24 роки 5 місяців 8 днів, в т.ч. стаж по Списку №2 - 4 роки 7 місяців 26 днів, а необхідно 27 років 6 місяців.

Згідно з трудової книжки ОСОБА_1 працював на Пантелеймонівському вогнетривкому заводі з 01.04.1987 року по 24.04.1991 року та з 10.11.1991 року по 26.02.2002 року - 15 років 4 міс. 07 днів. Юридична адреса м. Горлівка (довідка про характер виконуваних робіт не надається).

Витребувати довідку та первинні документи у пенсійного органу немає можливості так як первинні документи знаходяться на території, тимчасово непідконтрольній Україні.

Організація не перереєструвалася на підконтрольну територію України (згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб).

Виходячи з вище викладеного, на переконання відповідача, право на призначення пенсії за віком, згідно поданих документів гр. ОСОБА_1 матиме після досягнення 63 років на загальних підставах.

Враховуючи викладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Через канцелярію суду 04.05.2020 року позивачем подано відповідь на відзив.

Позивачем зауважено, що відповідачем не взято до уваги те, що позивачем разом із заявою подано довідку від 21.06.2019 року №46 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ПАТ «Пантелеймоновський вогнетривкий завод», накази ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» від 30.12.1994 року №172 та від 23.12.1999 року №206 «Про атестацію робочих місць». Зокрема, позивач наполягає на тому, що трудову книжку оформлено належним чином, всі записи підтверджуються підписами посадових осіб ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» та печаткою.

Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу позивача за Списком №2 періоди його роботи на ПАТ «Пантелеймоновський вогнетривкий завод» з 01.04.1987 року по 02.10.1987 року, з 03.10.1987 року по 24.04.1991 року та з 10.11.1991 року по 31.12.1997 року.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку, як переміщена особа з тимчасово окупованої території України та згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №3237-286 від 22.11.2014 року, фактичним місцем проживання є АДРЕСА_1 .

07.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування».

За наслідками розгляду заяви відповідачем прийнято рішення від 01.11.2019 року №2033/103-11 про відмову в призначенні пенсії.

Із змісту рішення висновується, що відмовляючи у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідачем взято до уваги записи у трудовій книжці позивача, відповідність яких, на переконання пенсійного органу, для розрахунку спеціального стажу має бути підтверджена відповідною довідкою від підприємства, на якому працював позивач.

Разом з тим, оскільки ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не перереєстровано на підконтрольну Україні територію, затребування у підприємства відповідних довідок не є можливим.

Крім того, відповідачем зауважено, що видані довідки підприємствами, установами, організаціями та їх правонаступниками, якщо такі розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, є недійсними та не створюють жодних правових наслідків.

Так, відповідачем у спірному рішенні вказано, що згідно доданих до заяви документів, страховий стаж ОСОБА_1 складає 24 роки 5 місяців 8 днів, в т.ч. стаж по Списку №2 - 4 роки 7 місяців 26 днів, а необхідно 27 років 6 місяців.

Згідно з даними трудової книжки ОСОБА_1 працював на Пантелеймоновському вогнетривкому заводі з 01.04.1987 року по 24.04.1991 року та з 10.11.1991 року по 26.02.2002 року - 15 років 4 міс. 07 днів. Юридична адреса м. Горлівка (довідка про характер виконуваних робіт не надається, витребувати неможливо).

Також зазначено, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 від 0.10.2019 року наявні відомості по спеціальному стажу за Списком №2 на ВАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» (м. Горлівка) з 01.01.1998 року по 26.08.2002 року, що враховано як роботу на пільгових умовах.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Згідно зі статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон № 1058-IV), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до приписів статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до пункту 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі також - Порядок № 22-1) заява про призначення пенсії непрацюючим особам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).

Пунктами 1.6.-1.7 Порядку № 22-1 передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Згідно з пунктом 2.1. вказаного Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637;

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року;

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (пункт 20 Порядку).

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 року № 18-1 (далі - Порядок № 18-1).

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років) (пункт 2 Порядку № 18-1).

Відповідно до пункту 11 Порядку № 18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

Пункт 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Пенсії, зокрема, з вислугу років, призначаються також з урахуванням вимог Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1788).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058 та пункту б частини другої статті 13 Закону №1788 працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно із змістом копії Трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 26.01.1983 року останню оформлено належним чином, всі записи підтверджуються підписами посадових осіб ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» та печаткою із зазначенням коду ЄДРПОУ товариства, та підтверджує періоди роботи позивача на різних посадах/роботах ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» з 01.04.1987 року по 02.10.1987 року, з 03.10.1987 року по 24.04.1991 року та з 10.11.1991 року по 26.08.2002 року.

Згідно з наказами ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» від 30.12.1994 року №172 та від 23.12.1999 року №206 «Про атестацію робочих місць», робочі місця, на яких працював позивач у зазначений період часу, атестовані за списком №2, розділ V.

Так, відповідно до вказаних наказів, у період:

- з 01.04.1987 року по 02.10.1987 року - «Садчик в печи и на туннельные вагоны огнеупорного цеха №2» (00 років 6 місяців 01 день), професія передбачена списком №2 розділ VI «Производство шамота, магнезитового порошка, шамотных, динасовых, хромомагнезитових, магнезито-хромитовых, магнезитових и карборундових изделий», затвердженим постановою РМ СРСР №1173 від 22.08.1956 року;

- з 01.10.1987 року по 24.04.1991 року - «прессовщик огнеупорных зделий огнеупорного цеха №2» (4 роки 6 місяців 21 день), професія передбачена списком №2 розділ V «Производство огнеупоров», затвердженим постановою РМ СРСР №1173 від 22.08.1956 року;

- з 10.11.1991 року по 26.08.2002 року - «прессовщик огнеупорных зделий огнеупорного цеха №2» (10 років 09 місяців 16 днів), професія передбачена списком №2 розділ V «Производство огнеупоров», затвердженим постановою Kабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162.

Таким чином, спеціальний стаж за Списком №2 позивача складає 15 років 10 місяців 7 днів за період з 01.04.1987 року по 02.10.1987 року, з 03.10.1987 року по 24.04.1991 року та з 10.11.1991 року по 26.08.2002 року, що відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058, станом на день звернення позивача із заявою до пенсійного органу.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року по справі № 234/13910/17 виклав правовий висновок про те, що: «Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутністю трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року по справі № 588/647/17.

Суд зауважує, що підставою відмови у призначенні пенсії позивачу слугувало фактично знаходження ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» на непідконтрольній Україні території.

Водночас, з аналізу вищезазначеного законодавства України, висновується, що управління Пенсійного фонду України здійснюють призначення та перерахунок пенсії саме на підставі тих документів, які надані заявником до органу, що призначає пенсію та вимагають всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Позивачем подано до заяви про призначення пенсії, зокрема, Довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданою ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» від 21.06.2019 року №46, звіреною печаткою товариства, із кодом ЄДРПОУ та адресою: «м. Горлівка, Донецька обл., Україна».

У вказаній довідці зазначено характер виконуваних позивачем робіт, період роботи, посади, підстави здійснення атестації робочих місць та віднесення кожної з посад до Списку №2.

Проте, відповідачем не враховано зазначену довідку при розгляді заяви про призначенні пенсії, у зв`язку із тим, що вони видані органом, який знаходиться на не підконтрольній українській владі території України, тому є недійсними та не створюють правових наслідків.

Відповідно до статті 1 Закону України від 15.04.2014 року №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону України від 15.04.2014 року №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Водночас, суд зазначає, що позивач не може бути позбавлений свого права на врахування заробітної плати, яку він отримував в ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод», при призначенні пенсії за віком через захоплення незаконними озброєними формуваннями території міста Горлівка Донецької області.

Крім того, суд зауважує, що ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» не є органом влади, якою тимчасово окуповано територію України.

Отже, посилання відповідача на те, що довідка є недійсною на підставі Закону України від 15.04.2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є необґрунтованими.

Зокрема, суд вважає за необхідним звернути увагу на наступне.

Разом із заявою про призначення пенсії позивачем долучено довідку від 15.03.2017 року №25, довідку від 15.03.2017 року №26 та довідку від 15.03.2017 року №27, видані ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» від 21.06.2019 року №46, звіреною печаткою товариства, із кодом ЄДРПОУ та адресою: «м. Горлівка, Донецька обл., Україна», які містять відомості щодо заробітної плати позивача, та у яких зазначено про нарахування страхових внесків.

У 1971 року Міжнародний Суд Організації Об`єднаних Націй (далі по тексту - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) у справах «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» зазначає: «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Європейський Суд з прав людини також неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Вищевказане означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі №423/1324/17, від 28.08.2018 року у справі №175/4336/16-а та від 25.09.2018 року у справі №242/65/17.

З матеріалів справи висновується, що позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Відповідно до статті 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі також - Порядок №22-1) передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 22-1до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж та довідка про заробітну плату особи за період страхового стажу до 1 липня 2000 року, а, починаючи з 1 липня 2000 року, індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку.

За змістом підпункту «в» пункту 7 Порядку №22-1 заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).

Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (п. 17 Порядку).

Постановою Верховного Суду від 29.07.2020 року по справі № 341/1132/17, зазначено: «Колегія суддів зазначає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року (справа №291/99/17).

Крім того, суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11.07.2019 року, від 31.03.2020 року, 28.04.2020 року (справи №№242/1484/17, 127/16245/17, 607/4973/16-а, відповідно)».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі також - Конвенція) зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи («Sporrong and Lonnroth v. Sweden», № 7151/75, №7152/75, пункту 73). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності («Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium»), № 17849/91, пункт 33).

Згідно із пунктом 21 та пунктом 24 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («STRETCH v. THE UNITED KINGDOM» № 44277/98). У межах, вироблених Європейським судом з прав людини, підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY» № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Підстав вважати надані довідки про заробітну плату та наведені в них відомості недостовірними, відповідачем не наведено.

Суд також зазначає, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

За умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Так, судом безумовно встановлено, що спеціальний стаж позивача складає 15 років 10 місяців 7 днів за період з 01.04.1987 року по 02.10.1987 року, з 03.10.1987 року по 24.04.1991 року, та з 10.11.1991 року по 26.08.2002 року, що відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частинах визнання протиправним та скасування рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області № 2033/103-11 від 01.11.2019 року в призначені пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області зарахувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до спеціального стажу за Списком №2 періоди роботи на ПАТ "Пантелеймонівський вогнетривкий завод" (код ЄДРПОУ 00191787) з 01.04.1987 року по 02.10.1987 року, з 03.10.1987 року по 24.04.1991 року та з 10.11.1991 року по 31.12.1997 року.

Втім, щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області повторно розглянути заяву №3050 від 07.10.2019 року ОСОБА_1 про призначені пенсії за віком з урахуванням спеціального стажу за Списком №2, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої, частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на те, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, проте, позивачем надано належні докази наявності підстав для такого призначення, суд, не порушуючи дискрецію пенсійного органу, дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі заяви ОСОБА_1 від 07.10.2019 року №3050 з урахуванням періодів роботи на ПАТ "Пантелеймонівський вогнетривкий завод" (код ЄДРПОУ 00191787) з 01.04.1987 року по 02.10.1987 року, з 03.10.1987 року по 24.04.1991 року та з 10.11.1991 року по 31.12.1997 року, з 01.01.1998 року по 26.08.2002 року, з 07.10.2019 року (день звернення позивача із заявою).

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, твердження позивача щодо порушення його прав також мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях та суб`єктивній думці останнього.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи позивача та відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в межах встановленого судом порушеного права позивача шляхом зміни обраного позивачем способу захисту та виходу за межі позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 9, 79, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області № 2033/103-11 від 01.11.2019 року в призначені пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області зарахувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до спеціального стажу за Списком №2 періоди роботи на ПАТ "Пантелеймонівський вогнетривкий завод" (код ЄДРПОУ 00191787) з 01.04.1987 року по 02.10.1987 року, з 03.10.1987 року по 24.04.1991 року та з 10.11.1991 року по 31.12.1997 року.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі заяви ОСОБА_1 від 07.10.2019 року №3050 з урахуванням періодів роботи на ПАТ "Пантелеймонівський вогнетривкий завод" (код ЄДРПОУ 00191787) з 01.04.1987 року по 02.10.1987 року, з 03.10.1987 року по 24.04.1991 року та з 10.11.1991 року по 31.12.1997 року, з 01.01.1998 року по 26.08.2002 року, з 07.10.2019 року (день звернення позивача із заявою).

5. В решті відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статті 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження:08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10).

Повне рішення складено 21.02.2022 року.

Суддя Л.О. Маруліна