Рішення

від 08.02.2022 по справі 640/19255/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року м. Київ№ 640/19255/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Васильєвої Ю.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Бугаєнко С.С.

представника відповідача: Осадчого О.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД»

доГоловного управління ДПС у м. Києві

провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 лютого 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» (далі по тексту позивач, ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД») з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 08.04.2021 № 00260260702 про зменшення ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» від`ємного значення з ПДВ за листопад 2020 року в сумі 6 406 180, 00 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 08.04.2021 № 00260230702 про збільшення ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» грошового зобов`язання з ПДВ на суму 2 266 260, 00 грн. (у т. ч. за податковими зобов`язаннями 1 813 008, 00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 453 252, 00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення- рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки висновок контролюючого органу щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій із контрагентами не відповідає дійсності. Позивач вказує на відсутність будь-якої негативної інформації щодо контрагентів позивача (інформація про наявність кримінальних проваджень за ст. 212, 205-1 КК України, неподання податкової звітності, відсутність ресурсів для здійснення діяльності та ін.). Податкові накладні контрагентів по взаємовідносинам з позивачем безперешкодно зареєстровані в ЄРПН. На думку позивача, фактом реєстрації податкових накладних контролюючий орган підтверджує відсутність будь-яких претензій (ознак ризиковості) до контрагентів позивача чи у розрізі до конкретної господарської операції, що відбулася за їх участі, яка відображена в такій податковій накладній, а також про відсутність сумнівів у виконанні вказаними суб`єктами господарювання свого податкового обов`язку.

Позивач також зазначає, що в акті податкової перевірки посадовими особами контролюючого органу всупереч приписам податкового законодавства внесені відомості, про ненадання позивачем до перевірки не в повному обсязі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, неможливо визначити правомірність податкового кредиту платника податків за період червень - грудень 2017 року, березень - грудень 2018 року, січень - листопад 2020 року, що не відповідають дійсності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/19255/21 в порядку загального позовного провадження.

18.08.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що оскаржувані рішення винесено на підставі вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не надано до контролюючого органу документів на підтвердження реальності господарських операцій. Водночас, у зв`язку з ненаданням ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» до перевірки в повному обсязі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, неможливо визначити правомірність податкового кредиту за період лютий - грудень 2017 року, січень - грудень 2018 року, січень - грудень 2019року, січень - листопад 2020 року. Відтак, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

30.08.2021 до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, відповідно до якої зазначено, що всі оригінали первинних документів надавалися посадовим особам відповідача за місцем проведення перевірки. Крім того, позивач вказує, що первинні документи ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» містять всі обов`язкові реквізити передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, виконання робіт, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача. На думку позивача, відомості внесені посадовими особами відповідача в акт перевірки про відсутність ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» не відповідають дійсності, а висновок відповідача про те, що з боку позивача має факт порушення приписів п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у зв`язку з чим був завищений податковий кредит за листопад 2020 року на загальну суму 8 029 471 грн., є безпідставним та таким, що суперечить діючому податковому законодавству.

У судовому засіданні 09.02.2022 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна, перевірка ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2020 року, про що складений акт документальної позапланової виїзної перевірки від 15.02.2021 № 12551/26-15-07-02-02-17/40554658«Про результаті документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» (далі акт перевірки), яким зафіксовано такі порушення:

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 18 13 008 гривень, у т.ч. за листопад 2020 в сумі 1 813 008 гривень, та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6 406 180, грн., у т.ч. за листопад 2020 року в сумі 6 406 1890 гривень.

На підставі акту ГУ ДПС у м. Києві від 15.02.2021 № 12551/26-15-07-02-02-17/40554658 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» податкового законодавства при декларуванні за листопад від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2020 року», контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 08.04.2021 № 00260260702 про зменшення ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» від`ємного значення з ПДВ за листопад 2020 року в сумі 6 406 180,00 гривень;

- податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у м. Києві від 08,04.2021 № 00260230702 про збільшення ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» грошового зобов`язання з ПДВ на суму 2 266 260,00 гривень (у т.ч. за податковим зобов`язанням - 1 813 008,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 453 252,00 гривень).

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» зареєстровано як суб`єкт господарювання з 09.06.2016 року, про що в СДР зроблений запис за № 10651020000022763 року. Товариство є платника податку на додану вартість. Основним видами діяльності Товариства є наступні коди КВЕД: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 71.11 Діяльність у сфері архітектури.

За результатами податкової перевірки, позивачем зменшений «знятий» весь податковий кредит з ПДВ у т.ч. за періоди червень - грудень 2017 p.; березень - квітень 2019 p.; січень -листопад 2020 року на суму 6406 180 грн. (показники рядків 16.1, 19 податкової декларації з ПДВ за листопад 2020 року) на суму 6 406 180,00 гривень.

Згідно акту податкової перевірки (ст. 5) основним чинником виникнення у підприємства від`ємного значення з ПДВ є: придбання товарів (у т.ч. придбання послуг будівництва багатоквартирного житлового комплексу з об`єктами громадського призначення в м. с. Підгірці, Обухівського району Київської області).

Контрагент позивача - ТОВ «АНТАЛІЯ ЛТД» (код за ЄДРПОУ 39742014) зареєстровано як суб`єкт господарювання: 09.04.2015 року, має статус платника ПДВ, видами діяльності Товариства є коди КВЕД: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику: 43.21 Електромонтажні роботи; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 41.10 Організація будівництва будівель. В перевіряємих періодах, Товариством, на підставі укладених договорів із позивачем, в якості генпідрядника (підрядника) виконувалися будівельні роботи.

Контрагент позивача - ТОВ «Д-І-М» (код за ЄДРПОУ 39219384) зареєстровано як суб`єкт господарювання: 20.05.2014 року, має статус платника ПДВ, видами діяльності Товариства є коди КВЕД: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 35.13 Розподілення електроенергії. В перевіряємих періодах, Товариством, надавалися послуги позивачу послуги по залученню фізичних та юридичних осіб на придбання об`єктів нерухомості замовника, організацію продажу квартир, компанії в мережі Інтернет та ін.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки відсутня будь-яка негативна інформація щодо контрагентів позивача (інформація про наявність кримінальних проваджень за ст. 212, 205-1 КК України, неподання податкової звітності, відсутність ресурсів для здійснення діяльності та ін.). Податкові накладні ТОВ «АНТІЛІЯ ЛТД», ТОВ «Д- І-М» по взаємовідносинам з позивачем безперешкодно зареєстровані в ЄРПН.

Разом з тим, згідно акту перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем приписів п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, виходячи з наступного: договори генерального підряду на виконання робіт від 12.04.2018 № 12/04-2018-П, від 06.04.2017 № 02/04-2017, від 01.07.2020 № 010720-ПЛС-1-ШР укладені між позивачем та ТОВ «АНТІЛІЯ ЛТД» с довгостроковими. У разі, якщо згідно з умовами цивільно-правового договору на виконання робіт з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом, укладеного між замовником і виконавцем , передбачено поетапно здавання робіт (здавання черг будівництва) замовнику, що оформлюється згідно з чинним законодавством, то для цілей оподаткування ПДВ такий договір вважається довгостроковим договором. У такому випадку за операціями замовника з придбання робіт у виконавця податковий кредит формується за правилом «першої події» відповідно до п. 198.2 ст. 198 ГІК України. Довгостроковим договором не передбачено поетапного здавання робіт. Податковий кредит з ПДВ замовник - ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» за довгостроковим договором визнається на дату фактичного (отримання результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за таким договором.

Суд зазначає, що відповідно до п. 187.9, ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами). Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

Відповідно до абз. 6 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно договору генерального підряду на виконання робіт з будівництва об`єкту «будівництво багатоквартирного житлового комплексу з об`єктами громадського призначення в межах с. Підгірці, Обухівського району Київської області» від 12.04.2018 № 12/04-2018-11: Календарний графік будівництва - Додаток № 1 до Договору, визначений замовником графік взаємопов`язаних в часі заходів, що встановлюють дериктивні терміни/строки виконання Робіт (їх етапів), в якому зазначено етапи виконання Робіт, а також термін/строк завершення Робіт по об`єкту (пп. 1.1.12 Договору);Передбачені Договором строки виконання Робіт, визначені у календарному графіку будівництва, підлягають коригуванню/зміні у випадку: роботи (їх окремий етап) не були розпочаті у строк, визначений у Договорі, за рішенням замовника, або роботи були призупинені за рішенням замовника (п.5.5.2 Договору); Замовник приймає виконані належним чином підрядником роботи щомісячно, шляхом підписання Платіжного пакету за відповідний етап (місяць), який є підставою для розрахунків за фактично виконані роботи (з урахуванням ресурсів підрядника) (п. 5.10 Договору) ; Замовник у продовж 5 (п`яти) робочих днів після отримання від Підрядника Платіжного пакету зобов`язаний: (2) прийняти виконані належним чином роботи, підписати платіжний пакет (у т.ч. у його складі акт та довідки форми КБ-3) та повернути підряднику один примірник підписаного Платіжного пакету (у т.ч. у його складі актів та довідки форми КБ-3) (п. 5.12 Договору). До складу платіжного пакету згідно Додатку № 3 до цього Договору, входять акт виконання робіт (форма - ІСБ-2в); довідка № КБ-3.

Згідно договору підряду від 06.04.2017 № 02/04-2017: В порядку та на умовах цього, визначених цим договором, підрядник зобов`язується власниками силами виконати комплекс робіт по благоустрою території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, відповідно до проекту, а замовник зобов`язується прийняти Роботи та своєчасно здійснити їх оплату (п. 1.1. Договору); Строк виконання робіт по цьому договору становить: початок виконання робіт: 06 квітня 2017 року; закінчення виконання робіт: 31 липня 2017 року Етапи виконання робіт по даному договору вказані в локальному кошторисі, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.1 Договору). Підрядник готує акти виконання робіт та не пізніше 26 числа звітного місяця передає замовнику, який їх перевіряє і протягом п`яти робочих днів погоджує та підписує або висуває свої зауваження (п. 4.2 Договору). Подальший розрахунок за виконанні роботи здійснюється замовником на підставі підписаних сторонами актів приймання виконання будівельних робіт за формою № КБ-2в Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (пп. 4.3.2 Договору).

Згідно договору підряду від 01.07.2020 № 010720-ПЛС-1-ШР: В порядку, в строки та на умовах цього договору, Підрядник на замовлення у відповідності до належним чином затвердженого Проекту виконання робіт зобов`язується власними та/або залученими силами виконати комплекс робіт по влаштуванню шоурумів (далі - Роботи) та об`єкті будівництва «будівництво багатоквартирного житлового комплексу з об`єктами громадського призначення в межах с. Підгірці Обухівського району Київської області. Перша черга будівництва. Житловий будинок № 1», у строки визначені даним Договором, склад та обсяги яких визначені у підписаних Сторонами Договірних цінах, що є додатками до Додаткових угод до даного Договору та є невід`ємними частинами цього Договору, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити належним чином виконані роботи (п. 1.1 Договору). Ціна договору визначається окремо для кожного етапу виконання робіт на підстав підписаних сторонами Додаткових угод та договірних цін, які є невід`ємною частинами таких Додаткових угод до даного Договору (п. 2.1 Договору); Підрядник щомісячно до 5 числа наступного місяця за звітним готує два примірника Акту та Довідок форми КБ-3 із зазначенням обсягу та ціни фактично виконаних робіт, підписує їх і надсилає замовнику (п. 4.9 Договору). Замовник упродовж 5 (п`яти) робочих днів після отримання Акту та Довідки форми КБ-3 зобов`язаний: (і) прийняти виконані належним чином роботи, підписати Акт та Довідку форми КБ-3 і повернути Підряднику (п. 4.10 Договору).

Враховуючи вищезазначене, суд визнає обґрунтованими доводи позивача щодо того, що оскільки договорами підряду укладеними між позивачем та його контрагентом передбачено щомісячне фінансування будівельних робіт та щомісячне складання акту виконаних будівельних робіт, то платник ПДВ, який постачає послуги з будівництва в рамках такого договору формує податкові зобов`язання за такими операціями за правилом «першої події», а замовник будівництва формує податковий кредит за такими операціями на підставі податкової накладної зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, виконання підрядником робіт позивачу умовами вказаних договорів передбачають поступове (поетапне) виконання умов вказаних договорів, етапи виконання робіт є відокремленими (відображені в календарному графіку будівництва, локальному кошторисі, додаткових угодах та договірних цінах), визначені строки їх виконання та порядок їх здачі.

Враховуючи вищевикладене, якщо договір підряду не відповідає критеріям довгострокового договору (контракту), визначеним відповідно до п. 187.9 ПКУ, платник ПДВ, який здійснює будівельні роботи за таким договором, формує податкові зобов`язання за операціями, здійсненими в рамках такого договору, за правилом «першої події» (п. 187.1 ст. 187 ПК України), а замовник будівництва формує податковий кредит за такими операціями на підставі податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН.

Відтак, зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку, що правомірність включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ в періодах, що перевірялися за результатами господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується: первинними документами та розрахунковими документами фінансово-господарської діяльності позивача.

Враховуючи зазначене та наявні документи в матеріалах справи, суд встановив, що документальними підтвердженнями здійснення господарської діяльності позивача з контрагентами є первинні документи, зокрема, договори, податкові накладні та ін..

Разом з тим, за результатами дослідження взаємовідносин платника податків з його контрагентом податковий орган робить висновок про неможливість виконання робіт (надання послуг) за вищевказаними документами, оскільки господарська діяльність товариства має ознаки фіктивності.

Суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи матеріали, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає про відсутність правових підстав вважати, що складені між позивачем та контрагентами первинні документи не відповідають положенням законодавства та не містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому суд дійшов висновку, що вказані вище документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача. Зворотного відповідачем не доведено та не спростовано.

Крім того, матеріалами справи та відповідачем не підтверджено факт відсутності у позивача бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів оформлених згідно вимог чинного законодавства, що свідчать про реальність здійснення господарських операцій з контрагентом.

Крім того, презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Як вбачається з вище викладеного, позивач добросовісно виконав свої зобов`язання, що покладені на нього нормами чинного законодавства при здійсненні господарських операцій з контрагентами, своєчасно оформив договір та первинні бухгалтерські документи.

Суд також зауважує, що для здійснення господарської операції не має необхідності володіти майном, зокрема, приміщеннями на праві приватної власності. Таке майно може перебувати у підприємства на підставі укладених договорів оренди, лізингу, безоплатного користування і т.п.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у Постанові КАС ВП від 27.02.2018 року у справі № 813/1974/17.

Суд також зважає на висновок ВАСУ від 23.04.2014 року у справі № К/800/7245/14 про те, що не можуть слугувати свідченням безтоварності господарських операцій і твердження податкового органу про відсутність у спірних постачальників необхідних умов для досягнення результатів виконання спірних операцій з поставки послуг позивачеві в силу відсутності персоналу, основних засобів, виробничих активів. Адже ці доводи є оцінкою контрагентів, за дії та поведінку яких підприємство не може нести відповідальність. Крім того, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от, на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Відтак, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

У даному випадку, контролюючий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

У той же час, відповідач не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача, що первинні документи складені лише формально та не відображають реальної передачі послуг, оскільки такі твердження є лише припущенням контролюючого органу та не підтверджені доказами, наданими в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, останній не був зареєстрований у встановленому законом порядку.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім того, суд зазначає, що вказана відповідачем інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Суд звертає увагу, що ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) від 22.01.2009 р. надає змогу не допустити обмеження законного права платника податків на податковий кредит, віднесення певних сум до витрат, за умови реальності господарської операції, у випадку порушення його контрагентом та контрагентами такого контрагента податкової дисципліни. Вказаним Рішенням роз`яснено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Підтвердженням того, що платника ПДВ не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, а також того, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати, слугує Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» від 18.03.2010 року (заява №6689/03). Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив. У рішенні у справі «Бізнес Суппорт Центр» проти Болгарії» зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 року у справі №824/942/13, від 14.03.2018 року у справі №803/1198/16.

Не подано відповідачем і доказів на підтвердження недобросовісності позивача або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників, зокрема: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо; не наведено будь-яких об`єктивних доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відповідачем не доведено також того, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника податків на додану вартість.

Вказані в акті перевірки висновки є лише припущеннями посадових осіб відповідача за відсутності належних та допустимих доказів, які надаються в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, у взаємозв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, зазначає, що відповідачем не надано будь-яких доказів недобросовісності дій позивача при здійсненні вказаних господарських операцій.

За результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про фіктивність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідач при вирішенні справи не обґрунтовував свою позицію безпідставного формування податкового кредиту позивачем за результатами здійснення вказаних господарських операцій та не довів суду шляхом надання належних та достовірних доказів.

З урахуванням викладеного, зважаючи на недоведеність фіктивності господарських операцій позивача з його контрагентами та належність первинних документів, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Суд окремо звертає увагу, що дослідити процедурні порушення перевірки контролюючого органу суд не є можливим з наданих матеріалів справи. Доводи не спростовуються та не підтверджуються сторонами.

Згідно із частиною першою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 15, оф. 10, ЄДРПОУ 40554658) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 08.04.2021 № 00260260702 про зменшення ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» від`ємного значення з ПДВ за листопад 2020 року в сумі 6 406 180, 00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 08.04.2021 № 00260230702 про збільшення ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» грошового зобов`язання з ПДВ на суму 2 266 260, 00 грн. (у т. ч. за податковими зобов`язаннями 1 813 008, 00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 453 252, 00 грн.).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 15, оф. 10, ЄДРПОУ 40554658) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011) судовий збір у розмірі 22 700, 00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 18 лютого 2022 року.

Суддя Є.В. Аблов