Рішення

від 20.02.2022 по справі 640/25350/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2022 року м. Київ№ 640/25350/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Динамо Київ

доГоловного управління Держгеокадастру у місті Києві

провизнання протиправним та скасування припису

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Динамо Київ (далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати припис від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем порядку проведення перевірки, визначеного Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», при проведенні перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:90:132:0027, яка розташована в місті Києві, шосе Столичне, 45. Позивач наголошує, що порушення процедури, яка передувала складанню оскаржуваного припису від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21 є достатньою підставою для його скасування. Крім того, позивач вказує, що в оскаржуваному приписі від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21 не зазначено строк виконання такого припису. Додатково позивач зауважує, що він є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:90:132:0027 на праві оренди, зміна цільового призначення такої земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення такої земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки. Вказане, на думку позивача, фактично унеможливлює виконання оскаржуваного припису.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов відповідач вказує, що перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:90:132:0027, яка розташована в місті Києві, шосе Столичне, 45 проведено відповідно до норм Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», який є спеціальним у спірних правовідносинах та наголошує, що предметом перевірки була саме земельна ділянка, а не діяльність суб`єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Динамо Київ.

Крім того відповідач зазначає, що під час перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:90:132:0027 було встановлено нецільове використання її частини, тобто порушення позивачем пункту «а» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, в зв`язку з чим й прийнято оскаржуваний припис від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21.

У відповіді на відзив позивач наголошує на відсутності факту порушення позивачем пункту «а» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України та нецільового використання частини земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:90:132:0027.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зауважує, що земельна ділянка з кадастровим номером 800000000:90:132:0027 за цільовим призначенням віднесена до земель для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту та за категорією відноситься до земель рекреаційного призначення, що унеможливлює розміщення на такій земельній ділянці інших об`єктів без зміни цільового призначення земельної ділянки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у місті Києві відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:90:132:0027, яка розташована в місті Києві, шосе Столичне, 45, за результатом якої складено акт від 30 липня 2021 року №194-ДК/165/АП/09/01/-21 (далі акт перевірки).

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем пункту «а» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України.

Приписом від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21 приписано позивачу вжити визначені законодавством України у сфері регулювання земельних відносин заходів щодо приведення частини земельної ділянки, що перебуває у користуванні (на праві оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Динамо Київ та використовується останнім не за цільовим призначенням, шляхом розроблення відповідної документації із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з внесенням відповідних змін до Державного земельного кадастру.

Незгода позивача із вказаним вище приписом зумовила звернення до суд з даним позовом.

Так, Закон України від 19 червня 2003 року №963-IV Про державний контроль за використанням та охороною земель (далі Закон №963-IV) визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Статтею 4 названого Закону визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 5 Закону № 963-IV державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За змістом статті 6 вказаного Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Відповідно до частини першої статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі Положення №15).

Відповідно до приписів пункту 4 Положення №15 Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення.

Пунктом 7 Положення №15 визначено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру у місті Києві, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1392/29522 Головне управління Держгеокадастру у місті Києві (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане (пункт 1); завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на відповідній території, а в частині реалізації державної політики у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів - також і на території м. Києва (пункт 3); Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію об`єктів, які негативно впливають або можуть вплинути на стан земель, використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживає заходів щодо її відшкодування в установленому законодавством порядку (пункт 4).

Тобто, серед головних функцій відповідача є реалізація державного нагляду (контролю) за цільовим використанням земельних ділянок на території, зокрема, у місті Києві.

Статтею 9 Закону №963-IV визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведення перевірок.

З аналізу наведених правових норм слідує, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором ГУ Держгеокадастру, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.

При цьому, порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірок у даній сфері, як слідує зі змісту статей 9-10 Закону № 963-IV, визначається іншими нормативно-правовими актами.

Фактично можна зробити висновок, що Закон № 963-IV є правовою основою - визначає основи організації здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, тоді як порядок здійснення державного контролю визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V).

Так, порядок та підстави проведення перевірок врегульовані Законом №877-V, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Зі змісту цього Закону вбачається, що його прийняття спрямоване на вдосконалення правових засад організації державного контролю за господарською діяльністю в Україні. Метою є створення єдиного узгодженого правового поля, яким будуть регулюватися порядок проведення контрольних перевірок різних видів фінансово-господарської діяльності суб`єктів господарювання, механізми прийняття рішень та вчинення дій контролюючими органами за наслідками проведення ними згаданих перевірок.

У статті 2 Закону №877-V визначено сферу його дії. Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Так, згідно з нормами Закону № 877-V, орган державного нагляду (контролю) здійснює контролюючі функції шляхом проведення планових та позапланових заходів. Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником (частина 11 статті 4 Закону № 877-V).

Положеннями статті 7 Закону № 877-V визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення). Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Зокрема, припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06 листопада 2018 року №538, який прийнято відповідно до частини першої статті 5, статті 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а також відповідно до абзацу сьомого частини другої статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Методики розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 342, затверджено уніфіковану форму акта, що складається за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, повідомлення про проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель; посвідчення на проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель; припису про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель; акту про відмову у проведенні планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель.

Отже, нормами зазначених вище нормативно-правових актів, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою для видачі наказу про проведення перевірки. З розпорядчими документами органів державного нагляду (контролю) суб`єкт господарювання має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку проведення перевірки. Невиконання вимог частини одинадцятої статті 4 та частини п`ятої статті 7 Закону № 877-V призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Щодо обов`язковості визначення порядку проведення контролюючих процедур слід зазначити, що відповідно до пункту 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

У рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (заява №11932/02) Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (заява №38812/97).

За таких обставин, вищенаведеними нормами законодавства в тому числі визначено порядок проведення перевірки земельної ділянки, як об`єкта контролю.

З матеріалів справи вбачається, що перевірку земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:90:132:0027 проведено на підставі Плану роботи управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у місті Києві на ІІІ квартал 2021 року, затвердженого наказом Головного управління Держагеокадастру у місті Києві від 01 липня 2021 року №30.

Відповідно до наявних матеріалів справи на електронну пошту позивача було направлено, зокрема, клопотання про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель від 27 липня 2021 року №194-ДК/0107/КН/05/01/-2.

Листом від 29 липня 2021 року №364 позивач у відповідь на вказане вище клопотання надіслав відповідачу такі документи: копію рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року №586/2655; копію договору оренди земельної ділянки від 14 вересня 2010 року з додатками; копію витягу з Державного реєстру правочинів №8998065 від 14 вересня 2010 року; копію угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 31 травня 2017 року; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №88562062 від 31 травня 2017 року. Також позивач повідомив про те, що ним не здійснювались жодні будівельні роботи на земельній ділянці протягом строку її оренди та не укладались жодні договори оренди земельної ділянки з суб`єктами господарювання «Еліт авто» та/або «АРТ Моторс».

Щодо доводів відповідача, що перевірка проводилась саме земельної ділянки, а не суб`єкта господарювання - Товариство з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Динамо Київ, що не передбачає оформлення відповідних повідомлення та посвідчення суд зауважує, що вказаним вище наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06 листопада 2018 року №538 затверджено уніфіковану норму, зокрема, повідомлення про проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель; посвідчення на проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель.

Тобто спеціальним нормативно-правовим актом передбачено оформлення повідомлення про проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель; посвідчення на проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача були законодавчо визначені підстави для проведення перевірки та відповідачем повідомлено позивача щодо проведення планового заходу з перевірки використання земель. Разом з тим, відповідачем порушено вимоги частини одинадцятої статті 4 та частини п`ятої статті 7 Закону № 877-V, оскільки позивачу не було вручено посвідчення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), а також повідомлення про проведення планового заходу.

При цьому суд наголошує, що будь-які процедурні порушення, пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи правопорушника та публічними інтересами. Зазначене особливо стосується фіксації порушень з боку суб`єктів приватного права у публічній сфері, зокрема, питань охорони земель, безпеки довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо. Такі формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб`єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист публічних інтересів. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 січня 2019 року у справі №826/382/18. Таким чином, суд при розгляді даної справи має встановити правомірність прийнятих рішень суб`єкта владних повноважень по суті встановлених порушень земельного законодавства.

Так, відповідно до акту перевірки відповідачем встановлено таке: згідно відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027 перебуває у комунальній власності міста Києва в особі Київської міської ради. Реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 20699728. Категорія земель - землі рекреаційного призначення. Цільове призначення - 07.02 для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту. Вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування футбольних полів (для розширення учбово-спортивної бази «Конча-Заспа». Площа земельної ділянки - 3,7900 га).

Нормативно грошова оцінка 19 003172,22 грн, дата оцінки 13 березня 2017 року. Дата державної реєстрації земельної ділянки 04 травня 2011 року.

Вказана земельна ділянка перебуває у користуванні Товариства з обмеженою віддільністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ» (ЄДРПОУ 00305981) на праві оренди. Дата державної реєстрації речового права 31 травня 2017 року.

Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, не зареєстровані.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027, остання перебуває у комунальній власності Київської міської ради (ЄДРПОУ 22883141). Номер запису про право власності 20699728.

Відповідно до запису про інше речове право № 20699769 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027 передана в оренду Товариству з обмеженою віддільністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ» (ЄДРПОУ 00305981) з правом передачі під найм (суборенду).

Відомості щодо передачі частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027 у суборенду у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відсутні.

Виїздом на місцевість встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027, у південній її частині, яка межує із шосе Столичним, розташовані спортивні споруди (футбольні поля, спортивний майданчик та глядацькі трибуни). Подальшим обстеженням ділянки, а саме її північної частини, яка межує із землями не наданими у власність чи користування, землями Комунального підприємства «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» та шосе Столичним встановлено, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027, орієнтовною площею 0,10 га огороджена сітчастим металевим парканом, який закріплено на металевих стовпчиках. На частині паркану розміщено напис латинськими буквами «ELITEAUTO». При вході на огороджену територію встановлено ворота, калітку та тимчасову споруду (приміщення охорони), на верхній частині якої розміщено напис (посилання на адресу Інтернет сайту www.elite.cars.ua). Площа огородженої території вкрита асфальтобетонним покриттям та на ній розміщені транспортні засоби (легкові автомобілі). На частині огородженої території зведено тимчасову одноповерхову споруду площею приблизно 0,01 га, яка складається з двох приміщень, кімнат та холу. При вході до тимчасової споруди, над вхідними дверима, розміщено вивіску з написом «ELITEAUTO».

Згідно інформації, що міститься у відкритому доступі у мережі Інтернет за посиланням www.elite.cars.ua розміщено Інтернет сторінку автосалону «ELITEAUTO», який здійснює продаже транспортних засобів (легкових автомобілів іноземного виробництва).

В ході перевірки, за результатами виконання клопотання державного інспектора про надання документів Товариством з обмеженою віддільністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ» (ЄДРПОУ 00305981) надано копію рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 586/2655 «Про передачу земельних ділянок ТОВ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» для розширення учбово-спортивної бази «Конча-Заспа» на Столичному шосе, 54 у Голосіївському районі м. Києва»; копію договору від 14.09.2010 про оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027 та копію акта прийому-передачі вказаної земельної ділянки, які укладено між Київським міським головою та Першим віце-президентом Товариства з обмеженою віддільністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ»; копію угоди від 31 травня 2017 року про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027.

Згідно наданих документів зазначена земельна ділянка передана в оренду Товариству з обмеженою віддільністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ» строком до 31 травня 2022 року для будівництва, експлуатації та обслуговування футбольних полів (для розширення учбово-спортивної бази «Конча-Заспа»). Відповідно до положень розділів 5, 13 договору від 14 вересня 2010 року про оренду земельної ділянки на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням земельної ділянки. Орендар має право передавати земельну ділянку або її частину у суборенду виключно за письмовою згодою орендодавця. Умови суборенди земельної ділянки повинні обмежуватись умовами договору.

З огляду на викладене відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

За частинами першою та другою статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 Земельного кодексу України).

Частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно частини першої статті 48 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» спортивна споруда - нерухоме майно, призначене для занять фізичною культурою і спортом. Земельні ділянки, на яких розташовані спортивні споруди, належать до земель рекреаційного призначення.

Відповідно до положень статі 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Згідно статті 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Статтею 52 Земельного кодексу України визначено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення.

Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Як зазначено вище, факт використання позивачем частини земельної ділянки не за цільовим призначенням на думку відповідача полягає у тому, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027, орієнтовною площею 0,10 га огороджена сітчастим металевим парканом, який закріплено на металевих стовпчиках. На частині паркану розміщено напис латинськими буквами «ELITEAUTO». При вході на огороджену територію встановлено ворота, калітку та тимчасову споруду (приміщення охорони), на верхній частині якої розміщено напис (посилання на адресу Інтернет сайту www.elite.cars.ua). Площа огородженої території вкрита асфальтобетонним покриттям та на ній розміщені транспортні засоби (легкові автомобілі). На частині огородженої території зведено тимчасову одноповерхову споруду площею приблизно 0,01 га, яка складається з двох приміщень, кімнат та холу. При вході до тимчасової споруди, над вхідними дверима, розміщено вивіску з написом «ELITEAUTO».

Так, відповідно до частини 1 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд звертає увагу, що відповідно сайту www.elite.cars.ua, зазначеного відповідачем в акті перевірки, автосалон розміщено за адресою місто Київ, Столичне шосе 33А, натомість земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027, яка була об`єктом перевірки, розташована за адресою: місто Київ, Столичне шосе, 45.

Тобто, вказаний відповідачем автосалон та земельна ділянка, що орендована позивачем, мають різні адреси.

З огляду на викладене, належні та достатні докази порушення позивачем пункту «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України відповідачем не надано.

За таких підстав та встановлених судом обставини, з урахуванням оцінки зафіксованого порушення в акті перевірки, суд приходить до висновку, що припис від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21 підлягає скасуванню, як такий, що складений посадовою особою контролюючого органу протиправно.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідач, як суб`єкти владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного припису з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 139, 143, 72-77, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Динамо Київ задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у місті Києві від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ» (01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 3, код ЄДРПОУ 00305981) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 69, код ЄДРПОУ 39802366) судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Кузьменко