Постанова

від 06.07.2010 по справі 4/241-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2010 р. № 4/241-09

Вищий господарський суд У країни у складі: суддя Сел іваненко В.П.- головуючий, судд і Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скарг у релігійної громади Укра їнської православної церкви Київського патріархату Прео браження Господнього, смт Коцюбинське К иївської області (далі - рел ігійна громада)

на рішення господарськ ого суду Київської області в ід 08.12.2009 та

постанову Київського м іжобласного апеляційного го сподарського суду від 25.03.2010

зі справи № 4/241-09

за позовом Коцюбинсько ї селищної ради, смт Коцюбинс ьке Київської області (далі - Селищна рада)

до релігійної громади

про визнання недійсною додаткової угоди до договор у та довідки від 14.04.2005 № 04.12/242.

Судове засідання проведен о за участю представників ст орін:

позивача - Краєвсько ї С.О.,

відповідача - Шкрума І.П., Черняк Ю.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий гос подарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарськ ого суду Київської області в ід 08.12.2009 (суддя Щоткін О.В.), залиш еним без змін постановою Киї вського міжобласного апеляц ійного господарського суду в ід 25.03.2010 (колегія суддів у склад і: Федорчук Р.В. - головую чий, судді Ткаченко Б.О. і Лоб ань О.І.), позов задоволено ча стково; визнано недійсною до даткову угоду від 25.11.2003 до догов ору від 04.08.2003 № 1-РГ-БПК/03; у частині визнання недійсною довідки від 14.04.2005 № 04.12/242 в позові відмовле но; з релігійної громади стяг нуто на користь Селищної рад и 85 грн. державного мита і 236 грн . витрат на інформаційно-техн ічне забезпечення судового п роцесу. У прийнятті зазначен их рішення і постанови попер едні судові інстанції з поси ланням на положення Конститу ції України, Цивільного коде ксу УРСР, Законів України “Пр о місцеве самоврядування в У країні”, “Про оцінку майна, ма йнових прав та професійну оц іночну діяльність в Україні” , “Про планування і забудову т ериторії”, Цивільного кодекс у України, Господарського ко дексу України та Господарськ ого процесуального кодексу У країни (далі - ГПК України) вих одили з того, що оспорювана уг ода була укладена всупереч в имогам законодавства Україн и, а для задоволення позовних вимог щодо визнання судом не дійсною згаданої довідки пер едбачені законом підстави ві дсутні.

У касаційній скарзі до Вищо го господарського суду Украї ни релігійна громада просить скасувати оскаржувані рішен ня і постанову попередніх су дових інстанцій з даної спра ви в частині задоволення поз овних вимог і прийняти нове р ішення, яким повністю відмов ити в задоволенні позову. Ска ргу з посиланням на пункт 30 ст атті 26 Закону України “Про міс цеве самоврядування в Україн і”, статті 203, 204, 215, 256, 257, 654, 776 Цивільно го кодексу України та припис и ГПК України мотивовано пор ушенням і неправильним засто суванням господарськими суд ами норм матеріального і про цесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встан овлення попередніми судовим и інстанціями обставин справ и та правильність застосуван ня ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України д ійшов висновку про необхідні сть часткового задоволення к асаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у спр аві встановлено, що:

- на підставі рішення VIII сесі ї Селищної ради від 10.04.2003 № 8 “Про передачу приміщень по вул. Лі совій, 21 в смт Коцюбинське Рел ігійній громаді парафія “Пре ображення Господнього” було укладено договір безоплатно го постійного користування в ід 04.08.2003 № 1РГ-БПК/03 (далі - Догові р), відповідно до якого терито ріальна громада селища Коцюб инське в особі Селищної ради (власник) передає, в релігійна громада (користувач) приймає у постійне безоплатне корис тування приміщення, позначен і літерами А-1, А-2 технічного па спорту, будівлі дитячого сад ка та споруду Б, розташовані з а адресою: смт Коцюбинське Ки ївської області, вул. Лісова, 2 1;

- даний об' єкт було передан о користувачеві разом із зем ельною ділянкою для задоволе ння релігійних потреб парафі ї, релігійної громади щодо сп овідування та поширення віри , для здійснення релігійних о брядів, духовного піклування та виховання за рахунок ство рення Центру реабілітації, о рганізації й перетворення об ' єкту на культову споруду к ористувача;

- про додаткову угоду від 25.11.20 03 № 1РГ-БПК/03 (далі - Додаткова у года), за твердженням Селищно ї ради, їй стало відомо у 2008 роц і при розгляді Київським між обласним апеляційним господ арським судом справи за позо вом релігійної громади до Се лищної ради про визнання неч инним рішення останньої;

- відповідно до пункту 2 Дода ткової угоди виконком Селищн ої ради, від імені якої діє гол ова Пікулик В.С., надає зго ду на проведення поліпшення приміщень по вул. Лісовій, 21 (шл яхом проведення його ремонту із затвердженням кошторису по видах і обсягах робіт на су му 317 017, 20 грн.);

- у 2005 році відповідні приміщ ення було включено до перелі ку об' єктів комунальної вла сності, що підлягають приват изації;

- рішенням Селищної ради від 23.12.2005 № 2/19 було затверджено варт ість приміщень у сумі 1 348 005, 60 грн . і релігійній громаді було на дано дозвіл на викуп приміще нь, однак релігійна громада н аданим їй правом на викуп не с користалася, договір купівлі -продажу не уклала, коштів до С елищної ради не перерахувала ;

- на час розгляду справи міс цевим господарським судом ре лігійна громада мала намір у класти з Селищною радою дого вір купівлі-продажу приміщен ь, якими вона (релігійна грома да) користується, і подала для підписання відповідний дого вір, де зазначається про зроб лені поліпшення об' єкта при ватизації в сумі 317 017, 20 грн. і про виключення цієї суми із зага льної вартості наданих їй у к ористування приміщень, оцінк у яких здійснено ще 30.06.2005 в сумі 1 123 338 грн.; у зв' язку з цим реліг ійна громада бажала купити у Селищної ради приміщення ра зом з земельною ділянкою за 806 320 грн.;

- відповідно до пункту 3.3 Дого вору власник зобов' язуєтьс я відшкодувати користувачу в артість зроблених останнім н евідокремлюваних поліпшень об' єкта за наявності дозво лу власника на такі поліпшен ня в межах суми збільшеної ва ртості об' єкту в результаті таких поліпшень;

- в обґрунтування зроблених поліпшень об' єкта приватиз ації релігійною громадою под ано Додаткову угоду, на яку во на (громада) посилається як на дозвіл власника на проведен ня поліпшень;

- відповідно до пункту 3.2 Дого вору: на користувача (релігій ну громаду) було покладено ни зку обов' язків, у тому числі своєчасно здійснювати капіт альний, поточний та інші види ремонту об' єкта; користува ч за письмовою згодою власни ка проводить реконструкцію т а ремонт об' єкту, виходячи з його культового призначення ;

- згідно з пунктом 4.4 Договору будь-які доповнення до цього договору повинні бути здійс нені у письмовому вигляді і п ідписані повноважними предс тавниками сторін;

- підписання Додаткової уго ди здійснено (з боку власника ) одноособово головою виконк ому Селищної ради;

- Селищною радою заперечуєт ься прийняття нею рішення що до затвердження проектно-кош торисної документації на про ведення реконструкції об' є кту комунальної власності; у листі начальника архівного відділу виконкому Ірпінсько ї міської ради від 17.07.2009 зазнача ється про відсутність рішень Селищної ради та її виконком у за період з серпня по листоп ад 2003 року щодо надання релігі йній громаді дозволу на пров едення реконструкції, переоб ладнання чи затвердження про ектно-кошторисної документа ції на реконструкцію приміще нь по вул. Лісовій, 21 у смт Коцюбинське;

- релігійній громаді не вида вався Інспекцією державного архітектурно-будівельного к онтролю у Київській області дозвіл на проведення реконст рукції приміщень (будівель);

- у матеріалах справи відсут ні також докази прийняття Се лищною радою рішення щодо де легування права селищному го лові Селищної ради на укладе ння Додаткової угоди;

- довідка від 14.04.2005 № 04.12/242 видана “про суму поліпшень”, здійсн ених релігійною громадою. Во на не є актом державного чи ін шого органу і не має обов' яз кового характеру.

Строк позовної давності що до оспорюваної Додаткової уг оди господарськими судами об числювався виходячи з дати 24.0 4.2008, коли Селищній раді стало в ідомо про цю угоду (при розгля ді Київським міжобласним гос подарським судом справи за п озовом релігійної громади до Селищної ради про визнання н ечинним рішення цієї ради, ко ли копія Додаткової угоди бу ла подана суду), оскільки будь -які рішення щодо затверджен ня цієї угоди Селищною радою чи її виконкомом не приймали ся.

Причиною спору в даній спра ві стало питання про наявніс ть або відсутність підстав д ля визнання недійсною Додатк ової угоди.

Як зазначено в абзаці друго му пункту 1 роз' яснення през идії Вищого арбітражного суд у України від 12.03.1999 № 02-5/111 “Про дея кі питання практики вирішенн я спорів, пов' язаних з визна нням угод недійсними”, виріш уючи спори про визнання угод недійсними, господарський с уд повинен встановити ная вність тих обставин, з якими з акон пов' язує визнання угод недійсними і настання відпо відних наслідків, а саме: відп овідність змісту угод вимога м закону; додержання встанов леної форми угоди; правоздат ність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомі рність дій сторони та інші об ставини, що мають значення дл я правильного вирішення спор у.

Попередніми судовими інст анціями відповідні обставин и належним чином не встановл ені, а сталося це в зв' язку з неправильним застосуванням названими судовими інстанці ями норм матеріального права з огляду на таке.

Визнання господарськими с удами Додаткової угоди неді йсною мотивовано ними посила нням на пункт 30 статті 26 Закону України “Про місцеве самовр ядування в Україні”, за яким в иключно на пленарних засідан нях сільської, селищної, місь кої ради можуть прийматися р ішення щодо відчуження відповідно до закону комуна льного майна. Проте господар ськими судами не взято до ува ги те, що, як вбачається з ними ж установлених обставин спр ави, ні в оспорюваній Додатко вій угоді, ані в Договорі не йш лося про відчуження май на (так, за Договором останнє п ередавалося у “постійне безо платне користування”, я ке не пов' язане з переходом права власності й відтак не є відчуженням).

Попередні судові інстанці ї виходили також з того, що рел ігійною громадою проведено с амовільну реконструкцію від повідних приміщень. Такого в исновку дійшов, зокрема, суд а пеляційної інстанції на підс таві пункту 9 статті 31 Закону У країни “Про місцеве самовряд ування в Україні” (в редакції , чинній на час укладення Дода ткової угоди), статті 29 Закону України “Про планування і за будову територій” (в редакці ї, чинній на час укладення Дод аткової угоди) та Положення п ро порядок надання дозволу н а виконання будівельних робі т (чинного на час укладення До даткової угоди). Проте й такий висновок не заснований на ґр унтовному дослідженні обста вин справи. Поза увагою попер едніх судових інстанцій у зв ' язку з цим залишилися дово ди релігійної громади про те , що ремонтні роботи було вико нано нею на підставі пункту 3.2 Договору, який (і це з' ясован о також і попередніми судови ми інстанціями) покладає на к ористувача обов' язок своєч асно здійснювати ремонт об' єктів, у тому числі капітальн ий. А роз' яснення питань, пов ' язаних з тим, чи мала місце с амовільна реконструкція об' єкту або ж здійснення його ре монту на виконання умов Дого вору, потребує спеціальних з нань і відтак - призначення відповідної судової експерт изи (стаття 41 ГПК України); пере бирати на себе не притаманні суду функції експерта госпо дарський суд не вправі.

Крім того, попередні судови ми інстанціями не перевірено (в тому числі і у вирішенні пи тання про наявність підстав для відновлення позовної дав ності) належними і допустими ми доказами обґрунтованість доводів релігійної громади щодо:

наявності у Селищної ради (в ласника) повноважень за Дого вором щодо здійснення контро лю наявності, стану і викорис тання об' єкта, переданого з а Договором;

відсутності (у зв' язку з ц им) даних стосовно претензій , вимог тощо з боку Селищної ра ди з приводу неправильного (н е у відповідності з Договоро м) використанням релігійною громадою (користувачем) об' єктів, одержаних нею за цим до говором.

Із з' ясованих у справі поп ередніми судовими інстанція ми обставин вбачається, що ос порювана Додаткова угода укл адена 25.11.2003.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Циві льного кодексу України:

- цей Кодекс набирає чинност і з 01.01.2004 (пункт 1);

- до позовів про визнання за перечуваного правочину неді йсним і про застосування нас лідків недійсності нікчемно го правочину, право на пред' явлення якого виникло до 1 січ ня 2004 року, застосовується поз овна давність, встановлена д ля відповідних позовів закон одавством, що діяло раніше (пу нкт 7).

Підставою недійсності уго ди є недодержання стороною (с торонами) вимог закону саме н а момент її укладення. Оскіль ки на момент укладення оспор юваної Додаткової угоди Циві льний кодекс України не був ч инний, попередні судові інст анції неправильно застосува ли до спірних правовідносин статті 257, 261, 203 і 215 названого Коде ксу.

Що ж до оспорюваної позивач ем довідки “про суму поліпше нь”, то відповідними судовим и інстанціями в оскаржуваних судових рішеннях навіть не з азначено, ким, власне, та в зв' язку з чим її було видано.

Таким чином, неправильно за стосувавши норми матеріальн ого права та не встановивши в зв' язку з цим обставин, що вх одили до предмету доказуванн я в даній справі, місцевий і ап еляційний господарські суди припустилися й неправильног о застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щ одо прийняття судового рішен ня за результатами обговорен ня усіх обставин справи та ча стини першої статті 43 названо го Кодексу стосовно всебічно го, повного і об' єктивного р озгляду в судовому процесі в сіх обставин справи в їх суку пності.

Касаційна ж інстанція згід но з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права вста новлювати або вважати доведе ними обставини, що не були вст ановлені у рішенні або поста нові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати пи тання про достовірність того чи іншого доказу, про переваг у одних доказів над іншими, зб ирати нові докази або додатк ово перевіряти докази.

Отже, оскаржувані судові рі шення з даної справи відпові дно до частини першої статті 11110 ГПК України підлягають ска суванню, а справу слід переда ти на новий розгляд до суду пе ршої інстанції. У такому розг ляді суду необхідно врахуват и викладене, встановити обст авини, зазначені в цій постан ові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, з ура хуванням встановленого прав ильно застосувати норми мате ріального і процесуального п рава та прийняти законне і об ґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарськи й суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ре лігійної громади Українсько ї православної церкви Київсь кого патріархату Преображен ня Господнього задовольнити частково.

2. Рішення господарського с уду Київської області від 08.12.20 09 та постанову Київського між обласного апеляційного госп одарського суду від 25.03.2010 зі спр ави № 4/241-09 скасувати.

Справу передати на новий ро згляд до господарського суду Київської області.

Згідно з статтями 125, 129 Консти туції України та рішенням Ко нституційного Суду України в ід 11.03.2010 № 8-рп/2010 постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не п ідлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов