Рішення

від 21.02.2022 по справі 640/10880/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2022 року м. Київ№ 640/10880/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ» про надання дозволу на реалізацію майна, яке перебуває у податковій заставі, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (далі позивач та/або ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ» (далі відповідач та/або ТОВ «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ») та просить суд надати дозвіл на реалізацію майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ», яке перебуває у податковій заставі, з метою погашення усієї суми податкового боргу.

Мотивуючи позовні вимоги контролюючий орган вказує, що у ТОВ «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ» наявний податковий борг на загальну суму 193 665,44 грн. ГУ ДПС у м. Києві вказує, що ним неодноразово вживались заходи щодо стягнення заборгованості шляхом направлення інкасових доручень, однак такі дії до погашення податкового боргу відповідача не призвели, з огляду на відсутність у останнього коштів на рахунку.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог зазначаючи про те, що ГУ ДПС у м. Києві звернулось до суду із пропуском строків для стягнення податкової заборгованості. Також представник ТОВ «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ» вказує, що сума податкового боргу, яка зазначена позивачем у позовній заяві є більшою, аніж так, що визначена у податковій вимозі. Окрім цього, представник відповідача посилається на відсутність звіту про оцінку балансової вартості майна, що перебуває у податковій заставі відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», що вказує на не дотримання ГУ ДПС у м. Києві положень пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України.

Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де він вказує, що сума податкового боргу є узгодженою, ГУ ДПС у м. Києві було здійснено усіх необхідних та вичерпних заходів з метою погашення суми податкового боргу ТОВ «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ», тому обраний контролюючим органом спосіб погашення податкового боргу шляхом звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу є належним, відповідає способу реалізації податковим органом владних повноважень, визначеного абзацом 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України та вимогам процесуального закону.

У свою чергу, представником ТОВ «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ» подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, де він наводить аналогічні доводи, що й у відзиві на позовну заяву, додаючи, що готовий здійснити погашення податкового боргу за рахунок іншого майна та вказуючи, що балансова вартість майна є в 22 рази більшою, аніж сума податкового боргу, що виключає правові підстави для поширення податкової застави на таке майно.

Представником ГУ ДПС у м. Києві подано додаткові пояснення по справі, де він наполягає на обґрунтованості позовних вимог та просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Додаткові пояснення подані і представником ТОВ «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ», у яких останні наполягає на відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд звертає увагу на наступне.

Згідно із довідкою ГУ ДПС у м. Києві від 15.04.2020 №9437/9/26-15-10-04-19 у ТОВ «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ» обліковується податковий борг на загальну суму 193 665,44 грн.

Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ» (код ЄДРПОУ 21533806) податковий борг складається з податку на додану вартість у розмірі 107 082,82 грн.; з податку на прибуток приватних підприємств 65 858,51 грн.; податку на нерухоме майно 2 210,75 грн.; з земельного податку з юридичних осіб 18 513,36 грн.

05.06.2015 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу форми «Ю» №7117-23, яка отримана відповідачем 16.07.2015.

17.11.2015 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення №559/26-50-23-01-03 про опис майна у податкову заставу . Вказане рішення отримано ТОВ «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ» 18.11.2015.

26.11.2015 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві складено акт опису майна №36/26-50-03-01-10, згідно якого проведено опис майна ТОВ «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ», а саме приміщення за адресою м. Київ, вул. Лятошинська, б. 24А площею 280,6 м2, усього на суму 15 706,62 грн. (далі акт опису від 26.11.2015).

11.12.2015 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №12482944 про накладення обтяження (податкової застави) на майно ТОВ «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ» на підставі акту опису майна від 26.11.2015.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №826/15024/17 адміністративний позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиція-Елегант» (03191, м. Київ, вул. Лятошинська, буд. 24, кв. 5, код ЄДРПОУ 21533806) суму податкового боргу у розмірі 146 938 (сто сорок шість тисяч дев`ятсот тридцять вісім) гривень 63 копійки шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиція-Елегант».

На підставі вказаного рішення, Головним управлінням ДПС у місті Києві неодноразово вживались заходи, зокрема оформлювались інкасові доручення від 27.01.2020 №182/26-15-10-07-38, №181/26-15-10-07-38, від 10.02.2020 №235/26-15-07-38, №234/26-15-10-07-38, №233/26-15-10-07-38, №232/26-15-10-07-38, №231/26-15-10-07-38, №183/26-15-10-07-38, з метою примусового списання коштів з розрахункових рахунків платника податків, що підтверджується наявними в матеріалах справи інкасованими дорученнями.

Тут і надалі інкасові доручення.

Однак, банком повернуто без виконання інкасові доручення згідно із пунктами 11.7, 11.11 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті, прийнятої Постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004, в зв`язку з відсутністю коштів на рахунку платника.

На підставі викладених вище обставин, у зв`язку, за твердженнями позивача вжиттям всіх передбачених заходів щодо стягнення податкового боргу, податковим органом було подано адміністративний позов до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна боржника.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 87.2 статті 87 ПК України регламентовано, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно із підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Відповідно до пунктів 88.1, 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За правилами підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України (у редакції чинній станом на час складання контролюючим органом акту опису майна) майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі (п. 89.6 ст. 89 ПК України).

Згідно із пунктами 91.1, 91.3 статті 91 ПК України керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов`язки, визначені цим Кодексом.

Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов`язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1841/24372 затверджено Порядок застосування податкової застави органами доходів і зборів (далі Порядок, у редакції чинній станом на час складання акту опису майна у податкову заставу), який розроблений відповідно до статей 88-90, 92 та 93 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - Кодекс) і визначає механізм застосування податкової застави органами доходів і зборів.

Згідно із пунктом 1.2 розділу I Порядку його дія поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування відповідно до Кодексу або податкових законів, і на яких покладено обов`язок із сплати податків, зборів, платежів згідно з Кодексом.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу II Порядку опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1). Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна (додаток 3).

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим.

Згідно із пунктами 2.5, 2.6 розділу II Порядку до акта опису насамперед включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

У разі якщо балансову вартість такого майна не визначено, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Відповідно до пункту 2.10 розділу II Порядку якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу в повному обсязі.

Опис майна може бути проведено за даними органів, які згідно з чинним законодавством здійснюють реєстрацію майна.

Аналізуючи вказані положення суд приходить до наступних висновків.

По-перше, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

По-друге, до акта опису насамперед включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

По-третє, у разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

В четверте, у разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

По-п`яте, якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу в повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказував, що позивачем не надано звіту про оцінку майна у відповідності до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", що на переконання ТОВ «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ» вказує про не дотримання контролюючим органом положень пункту 89.2 статті 89 ПК України та не доведення ним, що балансова вартість майна відповідає сумі податкового боргу.

Суд критично ставиться до наведених тверджень, оскільки із аналізу наведених вище нормативно-правових актів слідує, що опис майна здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" виключно у разі коли балансова вартість відповідного майна є не визначеною.

Суд звертає увагу на те, що акт опису від 26.11.2015 складений контролюючим органом у присутності представника ТОВ «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ» та містить в собі відомості щодо балансової вартості майна у розмірі 15 706,62 грн. Отже, станом на час складання акта опису майна від 26.11.2015 балансова вартість майна, яка описана у податкову заставу була визначена, що, у свою чергу виключає наявність підстав для оцінки такого майна у відповідності до положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Таким чином, відсутність звіту про оцінку майна, яке передано у податкову заставу не може бути підставою для висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Також в цій частині суд звертає увагу на положення пункту 93.1 статті 93 ПК України, у відповідності до якого майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті (п. 93.3 ст. 93 ПК України).

Суд відмічає, що станом на час вирішення спору по суті відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження звільнення майна з-під податкової застави у відповідності до положень статті 93 ПК України, що дає суду підстави стверджувати про те, що приміщення за адресою м. Київ, вул. Лятошинська, б. 24А площею 280,6 кв.м перебувають у податковій заставі.

З урахуванням наведеного, на переконання суду твердження ТОВ «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ», що право податкової застави не може поширюватися на його майно, а саме приміщення виробничого характеру, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лятошинського, б. 24А, літера А не відповідають фактичним обставинам справи.

Також, не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на звіт про оцінку нежитлового приміщення (група приміщень №5), загальною площею 280,60 кв.м., згідно якого вартість майна становить 4 372 463,00 грн., що є більшою, аніж сума податкового боргу як підстави для відмови у задоволенні адміністративного позову з огляду на наступне.

Як вже було вказано судом вище, пункт 89.6 статті 89 ПК України, як станом на час складання акту опису майна у податкову заставу від 26.11.2015 так і станом на час вирішення спору по суті регламентує, що якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

Тобто, збільшення балансової вартості майна, що описане у податкову заставу в процесі його перебування у податковій заставі, за висновком суду не свідчить, що податкова застава не поширюється на вказане майно.

Окрім цього, при вирішення спору по суті суд також відхиляє посилання ТОВ «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ» на те, що податковий борг про який вказує ГУ ДПС у м. Києві у позовній заяві є більшим, аніж той, що визначений у податковій вимозі форми «Ю» №7117-23 від 05.06.2015, оскільки за правилами пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, відсутність нової податкової вимоги, з урахуванням збільшеної суми податкового боргу у відповідача, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Що ж стосується тверджень відповідача про звернення контролюючого органу до суду із даним адміністративним позовом поза межами строків встановлених ПК України варто відмітити наступне.

У відповідності до пункту 102.1 статті 102 контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно із пунктом 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Суд звертає увагу на те, що податкова вимога форми «Ю» №7117-23 від 05.06.2015 на загальну суму 65 014,86 грн. отримана ТОВ «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ» 16.07.2015.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №826/15024/17 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиція-Елегант» суму податкового боргу у розмірі 146 938, 63 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиція-Елегант».

Отже, з урахуванням положень пункту 102.4 статті 102 ПК України строки стягнення, зокрема на підставі наведеного рішення суду встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

При цьому, суд наголошує, що стягнення податкового боргу на підставі податкової вимоги форми «Ю» №7117-23 від 05.06.2015 було здійснено в межах строків встановлених ПК України, що підтверджується безпосередньо прийнятим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №826/15024/17.

Переходячи до оцінки порядку продажу майна, що перебуває у податковій заставі суд вказує, що такий порядок регламентовано положеннями статті 95 ПК України.

Так, згідно із пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права контролюючого органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Суд звертає увагу, що обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Із системного аналізу викладених вище норм вбачається, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Суд вказує, що ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган повинен обґрунтувати, в першу чергу, недостатність у такого платника грошових коштів, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив такий контролюючий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №826/15024/17 адміністративний позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиція-Елегант» суму податкового боргу у розмірі 146 938,63 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиція-Елегант».

Інкасові доручення також були направленні контролюючим органом на суму податкового боргу у розмірі 146 938,63 грн.

У той же час, у позовній заяві позивач вказує про наявний борг у розмірі 193 665,44 грн. Між тим, матеріали справи не містять в собі рішення суду, які набрали законної сили про стягнення з відповідача податкового боргу на суму 47 726,81 грн., що є безумовною підставою для можливості реалізації передбаченого законом права на продаж майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Також позивачем не надано суду доказів вжиття заходів щодо погашення податкового боргу платника податків в розмірі 47 726,81 грн., шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а тому в задоволенні позовних вимог на таку суму слід відмовити за їх безпідставністю.

Отже, беручи до уваги надані представником позивача докази, а саме інкасовані доручення (розпорядження), суд приходить до висновку, що податковим органом відповідно до приписів податкового законодавства підтверджено відсутність грошових коштів на всіх рахунках, відкритих відповідачем у фінансових установах та про які відомо контролюючому органу з метою погашення податкового боргу у сумі 146 938,63 грн., з огляду на що, позовні вимоги контролюючого органу є обґрунтовані частково, а позов підлягає до задоволення шляхом надання Головному управлінню ДПС у м. Києві дозволу на погашення суми податкового боргу у розмірі 146 938,63 грн., за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ», яке перебуває у податковій заставі згідно акта опису майна від 26.11.2015 №39/26-50-03-01-10.

Схожий правовий підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №802/2397/17-а.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас, частиною 2 статті 139 КАС України регламентовано, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Приймаючи до уваги те, що матеріали справи не містять в собі належних та достатніх доказів щодо понесення позивачем судових витрат пов`язаних із залученням свідків та проведення експертиз підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 143, 241 - 246, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позов Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ» (03191, м. Київ, вул. Лятошинського, б. 24, літера А, група приміщень №5, код ЄДРПОУ 21533806) про надання дозволу на реалізацію майна, яке перебуває у податковій заставі задовольнити частково.

2. Надати Головному управлінню Державної податкової служби у місті Києві дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 146 938 (сто сорок шість тисяч дев`ятсот тридцять вісім) грн. 63 коп. за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАДИЦІЯ-ЕЛЕГАНТ» (03191, м. Київ, вул. Лятошинського, б. 24, літера А, група приміщень №5, код ЄДРПОУ 21533806), яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна від 26.11.2015 №39/26-50-03-01-10.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда