Ухвала

від 20.02.2022 по справі 202/8492/15-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/8492/15-ц

Провадження № 6/202/37/2022

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Пеки Д.В.,

представника відповідача (боржника) - ОСОБА_1 ,

представника позивача (стягувача) - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про розстрочку виконання судового рішення, стягувач: ОСОБА_4 , боржник: ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінанта Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «БМ групп», Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінанта Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «БМ групп», про стягнення частини вартості спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2022 року заявник ОСОБА_3 звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська із заявою про розстрочку виконання судового рішення, відповідно до якої просив допустити розстрочку виконання рішення від 24.11.2020 року по справі № 202/8492/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 Ѕ частини реалізованого автомобіля в розмірі від його дійсної ринкової вартості в розмірі 128 900,00 грн., а також суму судових витрат у розмірі 4427,05 грн., строком на один рік рівними частинами, а саме 11 110,59 грн. щомісячно з терміном оплати до 30 числа кожного місяця.

В обґрунтування заяви посилаючись на те, що 06.12.2021 року Новокодацьким відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження №67731976 та після відкриття виконавчого провадження було арештовано його картковий рахунок в АТ КБ «ПриватБанк». Також, стягненню підлягає сума виконавчого збору в розмірі 13332,71 грн.

Разом з цим, сума, яка підлягає стягненню з нього є доволі завеликою та не може бути виплачена ним відразу, оскільки він має лише заробітну плату, іншого майна, за рахунок якого він може сплатити всю суму заборгованості не має. Він не відмовляється від виконання судового рішення, однак існують обставини, що унеможливлюють виконання рішення відразу. Так заявник має зобов`язання по утриманню своєї матері -пенсіонерки, виплачує аліменти на утриманні своєї дитини в розмірі 1356,00 грн., а також має родину. Крім того, враховуючи загальний економічний стан в країні, викликаний карантинними обмеженнями, він не має достатнього матеріального статку та/або майна, за рахунок якого може виконати рішення. Стосовно фінансового стану повідомив, що він є директором в ТОВ «ПП «ЄВРОЗАПЧАСТИНА» з заробітною платою у розмірі 6200,00 грн. Просив суд надати розстрочку виконання рішення по справі №202/8492/15-ц.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14 січня 2022 року, головуючим суддею у розгляді вказаної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 17 січня 2022 року призначено заяву до розгляду та залучено в якості заінтересованої особи Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

07.02.2022 року в наданих суду письмових запереченнях стягувач (позивач) ОСОБА_4 просила відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на те, що відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. З часу набрання рішення суду першої інстанції законної сили, боржник ОСОБА_3 його у добровільному порядку не виконує та його дії свідчать про те, що він не має намірів щодо виконання рішення суду. Так, вимагаючи по суду надати йому розстрочку виконання рішення суду строком на один рік рівними частинами, а саме 11 110,59 грн., щомісячно з терміном оплати до 30 числа кожного місяця, жодного платежу у зазначеному ним місячному розмірі, не здійснив та й взагалі жодної копійки на виконання цього рішення не перерахував. Наголосила, що тяжкий матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для виконання судового рішення, яке набрало законної сили, та не є обставиною, що утруднює його виконання.

Подані боржником ОСОБА_3 докази не свідчать про існування обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення і є підставою для задоволення заяви про розстрочення.

Боржник ОСОБА_3 не хворіє на тяжкі хвороби, не є інвалідом, не має стягнень за іншими виконавчими провадженнями, окрім аліментів на спільного сина ОСОБА_5 , з нього не проводиться. Згідно з скріншотом з реєстру юридичних осіб, відповідач ОСОБА_3 є директором 5 підприємств.

Їх малолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю інвалідом дитинства, про що свідчить медичний висновок та посвідчення дитини-інваліда.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року (справа №202/5202/16-ц), яке 05 грудня 2016 року залишено без змін апеляційним судом Дніпропетровської області, з ОСОБА_3 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1000,00 грн., які підлягають індексації відповідно до закону, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12 серпня 2016 року.

Але не зважаючи, на рішення суду відповідач ОСОБА_3 , аліменти на утримання сина ОСОБА_5 з серпня 2016 року по березень 2017 року, включно, не сплачував взагалі, а з квітня 2017 року сплачує нерегулярно, та не в повному обсязі, та, навпаки, ухилявся від сплати аліментів на утримання дитини, приховує свої доходи, та тільки з 2021 року почав регулярно сплачувати аліменти. Вона, ОСОБА_4 , сама несе усі витрати на оздоровлення, лікування дитини, її розвиток, відповідач жодним чином не допомагає у вихованні дитини.

19 лютого 2005 року подружжям було набуто автомобіль Lexus RX300, 2001 року, державний номер НОМЕР_1 , який ОСОБА_3 , з метою позбавлення її від прав на автомобіль, реалізував без її згоди, отримавши кошти. А квартиру, що належала йому на праві особистої власності, продав, щоб уникнути накладення стягнення на майно.

Вказала, що виняткових випадків, у розумінні ст.435 ЦПК України, заявником боржником ОСОБА_3 для отримання розстрочки виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2020 року суду не надано, а тому його заява повинна бути залишена без задоволення.

В судовому засіданні представник заявника ( боржника) підтримав заяву з наведених в ній підстав. Просив суд задовольнити заяву та допустити розстрочку виконання рішення суду.

Представник стягувача (позивача) у судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_3 про розстрочку виконання рішення суду з наведених в запереченнях підстав.

Суд,заслухавши представниказаявника,представника стягувача, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,що рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2020 року у справі № 202/8492/15-ц, провадження №2/202/15/2020 у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 проподіл спільногомайна подружжя,позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 ,треті особи:Товариство зобмеженою відповідальністю«Домінанта Інвест»,Товариство зобмеженою відповідальністю«БМ групп»,про стягненнячастини вартостіспільного майнаподружжя,взадоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , вартість Ѕ частини реалізованого автомобіля Lexus RX300, 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 в розмірі від його дійсної ринкової вартості, визначеної від ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи в розмірі 128 900,00 грн.(сто двадцять вісім тисяч дев`ятсот гривень) та судові витрати по справі в розмірі 4 427,05 грн., з яких: на оплату експертизи - 3 138,05 грн. та судовий збір в розмірі 1 289,00 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2020 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

На виконання рішення Індустріального районного суду від 24 листопада 2020 року було видано виконавчий лист 28.08.2021 року.

06.12.2021 року Постановою старшого державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Дубовицькою Наталією Миколаївною відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2/202/15/2020 від 28.08.2021 року.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Статтею 33 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст.435 ЦПК України і ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд вважає, що заявником не надано доказів випадку винятковості, який відповідно до вимог ст. 435 ЦПК України є обов`язковою умовою для розстрочення виконання рішення суду, а матеріальне становище не має характеру особливої або виняткової обставини.

Таким чином, заявником не обґрунтовано винятковості випадку, у зв`язку з яким слід би було розстрочити виконання вказаного рішення суду, не зазначено достатніх обставин та не надано доказів, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення, а відтак, і про необхідність розстрочення такого. Складне матеріальне становище не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 247, 353, 435 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про розстрочку виконання судового рішення, стягувач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), боржник: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінанта Інвест» (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Нижньодніпровська, 15, ЄДРПОУ 35269871), Товариство з обмеженою відповідальністю «БМ групп» (02121, м. Київ, вул.Колекторна, буд. 3-А, ЄДРПОУ 39178741), Новокодацький відділдержавної виконавчоїслужби умісті ДніпріПівденно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро)(49128,м.Дніпро,вул.Юрія Кондратюка,108,ЄДРПОУ 34984467), у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінанта Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «БМ групп», про стягнення частини вартості спільного майна подружжя відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, шляхом подачі у 15-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358ЦПК України. Повний текст складено 28.02.2022 року.

Суддя: Л.П. Слюсар