Рішення

від 24.11.2020 по справі 202/8492/15-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/8492/15-ц

Провадження № 2/202/15/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Дмитрієва Р.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Домінанта Інвест , Товариство з обмеженою відповідальністю БМ групп , про стягнення частини вартості спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що під час шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 25.01.2008 року був придбаний гараж № НОМЕР_1 , який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке шосе,170 , у автогаражному кооперативі Гранит та у вересні 2009 року квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . З 30 серпня 2015 року позивач та відповідач припинили постійне спільне життя, ведення спільного господарства, мають окремий бюджет. Шлюб існує формально і подальше спільне життя як подружжя і збереження шлюбу неможливе. Просив суд визнати майно, а саме: гараж, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Обслуговуючий кооператив Автогаражний кооператив Гранит по Донецькому Шосе,170 , Донецьке Шосе, 170 , гараж № НОМЕР_1 , та житлову квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 - спільною сумісною власністю подружжя. Розділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя наступним чином: розподілити за ОСОБА_3 , гараж, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Обслуговуючий кооператив Автогаражний кооператив Гранит по Донецькому Шосе,170 , Донецьке Шосе, 170, гараж. НОМЕР_1 ; розподілити за ОСОБА_3 Ѕ частину житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на гараж, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Обслуговуючий кооператив Автогаражний кооператив Гранит по Донецькому шосе,170 , Донецьке Шосе, 170 , гараж НОМЕР_1 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2015 року, справа розподілена судді Марченко Н.Ю., провадження у справі було відкрито ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Марченко Н.Ю. від 30.11.2015 року.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2016 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

12 лютого 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю Домінанта Інвест , про визнання недійсним правочину та визнання майна таким, що є спільним майном подружжя.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилаючись на те, що в період шлюбу подружжям було придбано автомобіль Lexus RX 300, 2001 року, державний номер НОМЕР_2 . 27.08.2015 року автомобіль було без згоди позивача перереєстровано на ОСОБА_5 . Просила суд: визнати недійсними правочини з відчуження та визнання незаконною перереєстрацію автомобіля Lexus RX 300, 2001 року, державний номер НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 за довідками-рахунками ААЕ №167854 від 14.05.2016 року та серія ААЕ №365177 від 27.08.2015 р.; визнати автомобіль Lexus RX 300, 2001 року, державний номер НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 спільним майном громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2016 року, цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_4 була розподілена судді Бєльченко Л.А. Провадження у справі було відкрито ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Бєльченко Л.А. від 23.02.2016 року.

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Домінанта Інвест , про визнання недійсним правочину та визнання майна спільним майном подружжя об`єднано в одне провадження під головуванням судді Марченко Н.Ю..

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги ОСОБА_6 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2016 року задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову та накладено арешт на автомобіль Lexus RX300, 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , заборонивши вчиняти будь-які дії щодо відчуження, зняття та постановки на облік.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2016 року задоволено заяву ОСОБА_4 про витребування доказів.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2016 року призначено по справі будівельно-технічну експертизу та призупинено провадження у справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року відновлено провадження у справі.

Справа перебувала у провадженні судді Марченко Н.Ю. призначеної на посаду судді строком на п`ять років, відповідно до Указу Президента України від 12 березня 2012 року №193/2012 Про призначення судді та у якої, станом на 13 березня 2017 року закінчилися повноваження судді.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2017 року, справа розподілена судді Слюсар Л.П., ухвалою якої від 14 березня 2017 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

05.04.2017 року ОСОБА_3 подано заперечення на позов ОСОБА_4 , вважає його безпідставним та необґрунтованим.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю Домінанта Інвест , про визнання недійсним правочину та визнання майна спільним майном подружжя залишено без розгляду.

06.09.2017 року ОСОБА_3 подано уточнену позовну заяву до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. Вказав, що 19 серпня 2006 року між сторонами був зареєстрований шлюб, який розірвано Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2015 року. За час перебування у шлюбі сторонами згідно з договором купівлі-продажу гаража від 25 січня 2008 року, ВКК № 492306 було придбано нерухоме майно - гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке Шосе,170 , у автогаражному кооперативі Гранит , який було оформлено на відповідача. Насправді, зазначений гараж ще до реєстрації шлюбу, в квітні 2006 року позивач знайшов і вирішив придбати. В травні 2006 року позивач взяв в борг кошти на його придбання. Ці кошти позивач передав колишньому господарю гаражу і з того часу почав користуватися ним, як господар. Колишній господар почав приватизувати даний гараж, щоб в майбутньому укласти з ним угоду купівлі-продажу гаражу. Зазначив, що фактично гараж було придбано ним до шлюбу у 2006 році, за його особисті кошти, але по документам він був оформлений лише в 2008 році, в той час, коли колишній господар не зміг його приватизувати та оформити договір купівлі-продажу. Просив суд: розподілити за ОСОБА_3 , гараж під номером НОМЕР_1 , розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке Шосе,170, у автогаражному кооперативі Гранит , ЄДПРОУ 24248398, придбаний за договором купівлі-продажу гаража від 25 січня 2008 року ВКВ №492306, право власності на який зареєстроване КП ДМБТІ згідно з витягом про право власності на нерухоме майно № 18128447 від 18.03.2008 р.; визнати за ОСОБА_3 право власності на гараж під номером НОМЕР_1, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке Шосе,170 , в автогаражному кооперативі Гранит , ЄДПРОУ 24248398, придбаний за договором купівлі-продажу гаража від 25 січня 2008 року ВКВ № 492306, право власності на який зареєстроване КП ДМБТІ згідно з витягом про право власності на нерухоме майно № 18128447 від 18.03.2008 р.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2017 року скасовано, справу в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину та визнання майна спільним майном подружжя та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.01.2018 року задоволено заяву ОСОБА_4 про витребування доказів.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.04.2018 року задоволено заяву ОСОБА_4 про витребування доказів.

23.07.2018 року ОСОБА_4 подано уточнену позовну заяву до ОСОБА_3 , третя особа: ТОВ Домінанта Інвест , про стягнення частини вартості спільного майна подружжя. В обґрунтування вказала, що під час шлюбу 19.02.2015 року подружжям за спільні кошти було придбано автомобіль Lexus RX300, 2001 року, державний номер НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , який був зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі довідки-рахунку серії ААЕ №057298 від 19 лютого 2015 року з видачею державних номерних знаків НОМЕР_2 та тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_4 . Про переоформлення автомобіля Lexus RX300, 2001 року, державний номер НОМЕР_2 з неї, ОСОБА_4 на її чоловіка ОСОБА_3 їй відомо не було до того часу, поки відповідач не звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя. Вартість автомобіля в довідці-рахунку зазначена 210 000 грн. 27.08.2015 року ОСОБА_3 продав автомобіль своєму батьку ОСОБА_5 , автомобіль був проданий за 62 000 грн. Ніякої згоди ОСОБА_3 , ані усної, ані письмової, на продаж автомобіля ОСОБА_5 , вона не надавала. 04.04.2016 року між ОСОБА_5 , від імені якого діяв її колишній чоловік ОСОБА_3 та ОСОБА_8 був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля Lexus RX300, 2001 року, державний номер НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 за ціну, що складає 70 000 грн. Оскільки законодавством не передбачено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсності правочинів з підстави його відчуження без письмової згоди одного з подружжя, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Просила суд: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартість Ѕ частки автомобіля Lexus RX300, 2001 року, державний номер НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 у сумі 31000,80 грн., а також 704,80 грн. судових витрат, а всього 31 704,80 грн.

22.08.2018 року представником ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву ОСОБА_4 , в якій вказав, що позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними та такими, що не мають жодного належного, обґрунтованого та достовірного доказу. Перереєстрація спірного автомобіля була здійснена в період шлюбу, з відома та згоди обох сторін. Посилання ОСОБА_4 на те, що вказаний автомобіль було відчужено без її згоди, є безпідставними,та нічим не підтверджується крім тверджень самого позивача.

Позивач жодного дня із тих, що вони знаходились в шлюбі, майже не працювала, а сиділа вдома з дитиною - інвалідом. Відповідач був єдиним хто утримував та забезпечував сім`ю, а це їжа, ліки, одяг, комунальні платежі, відпочинок. У зв`язку з чим в подальшому, подружжя вирішило продати автомобіль. 27.08.2015 року, на підставі довідки-рахунку серії ААЕ 365177, було перереєстровано вказаний автомобіль на нового власника. Вартість автомобіля за яку він був проданий складає 62000 грн. Просив в позові відмовити.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2019 року у зв`язку з невиконанням ухвали суду від 26 квітня 2018 року про витребування доказів до ТОВ Домінанта Інвест застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2019 року застосовано до ТОВ Домінанта Інвест захід процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року задоволено заяву представника позивача про витребування доказів.

25.05.2020 року ОСОБА_4 подано уточнену позовну заяву до ОСОБА_3 , третя особа: ТОВ Домінанта Інвест , про стягнення частини вартості спільного майна подружжя. Просила суд: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартість Ѕ частини реалізованого автомобіля Lexus RX300, 2001 року, державний номер НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 у розмірі від його дійсної (ринкової) вартості, визначеної від ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи, яка буде вказана після проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року відмовлено представнику позивача в задоволенні клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

02.10.2020 року ОСОБА_4 подано уточнення прохальної частини позовної заяви до ОСОБА_3 , треті особи: ТОВ Домінанта Інвест , ТОВ БМ групп , про стягнення частини вартості спільного майна подружжя. Просила суд: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартість Ѕ частини реалізованого автомобіля Lexus RX300, 2001 року, державний номер НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 у розмірі від його дійсної (ринкової) вартості, визначеної від ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи в розмірі 128 900 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача за основним позовом підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі. При цьому, посилався на обставини, які викладені в уточненій позовній заяві. В задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 просив суд відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги за основним позовом не визнала та просила суд відмовити, задовольнивши позов ОСОБА_4 .

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги за основним позовом ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, а підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_4 з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 19 серпня 2006 року. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2015 року шлюб між сторонами розірвано.

В період шлюбу сторонами згідно з договором Купівлі-продажу гаража від 25 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бандурою М.К., зареєстрованого в реєстрі за №243, ОСОБА_10 передав у власність, а ОСОБА_4 прийняла у власність гараж під номером НОМЕР_1, розташований за адресою: місто Дніпропетровськ, Донецьке шосе,170 , в автогаражному кооперативі Гранит . Відповідно до заяви ОСОБА_3 , поданої приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бандурі М.К., він надав згоду дружині ОСОБА_4 на придбання гаража під номером НОМЕР_1 , що розташований в автогаражному кооперативі Гранит в м. Дніпропетровську та на укладання договору купівлі-продажу, за ціну та на умовах на її розсуд.

Відповідно до п.2 Договору гараж належить продавцю, ОСОБА_10 та був отриманий ним на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 19 квітня 1994 року по р.5-1661, зареєстрованого в КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації 20 квітня 1994 року в реєстрову книгу №Г-11-94 та за реєстраційним № 21839309.

19 лютого 2005 року подружжям було набуто автомобіль Lexus RX300, 2001 року, кузов № НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 . Первинна реєстрація автомобіля за ОСОБА_4 відбулася 19.02.2015 року на підставі довідки-рахунку №ААЕ057298 від 19.02.2015 року. 14.05.2015 року видано постійне свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 .

14 травня 2015 року на підставі довідки-рахунку серії ААЕ №167855 виданої ТОВ Домінанта Інвест , ОСОБА_3 переоформив автомобіль Lexus RX300, 2001 року, кузов № НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 , про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 . Вартість автомобіля у довідці-рахунку зазначена 210 000 грн.

27 серпня 2015 року ОСОБА_3 продав автомобіль ОСОБА_5 на підставі довідки-рахунку ААЕ365177, виданої ТОВ БМ Групп та автомобіль Lexus RX300, 2001 року, кузов № НОМЕР_3 , вказаний автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_5 та було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 . Вартість автомобіля становить 62 000 грн.

04 квітня 2016 року між ОСОБА_5 , від імені якого діяв ОСОБА_3 та ОСОБА_8 був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу № 2555/01/1241/2016, відповідно до якого продавець - ОСОБА_5 передав у власність покупця - ОСОБА_8 автомобіль Lexus RX300, 2001 року, кузов № НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 за ціну, що складає 70000 грн.

Відповідно до висновку експерта, за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №3721-20, складеного 02 вересня 2020 року судовим експертом автотоварознавцем лабораторії технічних досліджень Дніпропетровського НДІСЕ Телятніковим С.М. середня вартість реалізованого автомобіля Lexus RX300, 2001 року, кузов № НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 у розмірі від його дійсної (середньої ринкової) вартості, визначеної від ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна станом на час проведення експертизи, складає: 257 800 грн.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою крім випадків,передбачених Цивільним кодексом України (частина 4 статті 71 СК України).

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 70 СК України, при поділі майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положення даної статті поділ майна може бути здійснений за домовленістю між співвласниками, у зв`язку з чим діє презумпція рівності часток. Разом з тим, чинне законодавство передбачає можливість відступу від рівності часток у випадку поділу майна, що знаходиться в спільній сумісній власності.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт в судовому порядку. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності майна, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК).

Як зазначає п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч.3, ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Як передбачено ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Згідно ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти які належали їй, йому особисто.

Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_3 щодо поділу майна та визнання за ним права власності на гараж, то суд виходить з наступного.

Суд критично відноситься до твердження ОСОБА_3 в уточненому позові та представника позивача в судовому засіданні про те, що спірний гараж ним був придбаний особисто за його кошти до шлюбу з ОСОБА_4 в 2006 році, та відповідно укладання договору купівлі-продажу відбулося після оформлення документів на гараж продавцем, оскільки це спростовується матеріалами справи, а саме договором купівлі-продажу гаража від 25 січня 2008 року, відповідно до якого спірний гараж належав продавцю, ОСОБА_10 та був придбаний ним на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 19 квітня 1994 року. Крім того, приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бандурі М.К. перед укладанням договору купівлі-продажу гаражу позивач ОСОБА_3 надав заяву про те, що він дає згоду своїй дружині ОСОБА_4 на придбання гаража під номером НОМЕР_1 , що розташований в автогаражному кооперативі Гранит в м. Дніпропетровська та на укладання договору купівлі-продажу, за ціну та а умовах на його розсуд, з діями своєї дружини, які відповідають інтересам сім`ї він повністю згоден і не має заперечень про оформлення договору, умови договору купівлі-продажу (в тому числі сума договору) йому відомі та статті 60-74 СК України йому нотаріусом роз`яснені.

Крім того, у своєму позові ОСОБА_3 , вказує на те, що придбав зазначений гараж до реєстрації шлюбу в 2006 році за свої особисті кошти та поряд з тим просить суд розділити даний гараж, як спільну сумісну власність подружжя, виділивши позивачу гараж в цілому, тобто мотивувальна та прохальна частини позову суперечать одна одній та позивачем заявлені взаємовиключні позовні вимоги.

Виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що спільний гараж є спільною сумісною власністю подружжя, доказів протилежного позивачем ОСОБА_3 суду не надано, а тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .

Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_3 вартості Ѕ частини реалізованого автомобіля у розмірі від його дійсної (ринкової) вартості, визначеної від ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи в розмірі 128 900 грн.,то суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що автомобіль Lexus RX300, 2001 року, кузов № НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 був придбаний в період шлюбу та зареєстрований за ОСОБА_4 , що також не оскаржувалося і сторонами та в подальшому переоформлений на ОСОБА_3 та проданий ним своєму батьку ОСОБА_5 в період шлюбу та в подальшому проданий ОСОБА_8 без згоди іншого з подружжя, доказів, які б спростовували дані твердження ОСОБА_4 суду не надано ОСОБА_3 .

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції ).

В судовому засіданні встановлено, що у довідці-рахунку при переоформленні з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 вартість автомобіля була зазначена 210 000 грн. ОСОБА_4 надано суду доказ щодо продажу 27.08.2015 року ОСОБА_3 автомобіля Lexus RX300, 2001 року, кузов № НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 на суму 62 000 грн. та 04.04.2016 року ОСОБА_11 автомобіля Lexus RX300, 2001 року, кузов № НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 за суму 70 000 грн. 00 коп. Суд критично відноситься до зазначеної в довідці-рахунку ААЕ365177, виданої ТОВ БМ Групп вартості продажу автомобіля в розмірі 62 000 грн. Суд приймає до уваги факт неможливості проведення експертної оцінки спірного автомобіля, у зв`язку з його продажем, та оскільки позивачем надано висновок експерта щодо дійсної вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна станом на час розгляду справи, суд доходить висновку щодо стягнення із відповідача Ѕ частини вартості автомобіля в сумі 128 900,00 грн. ( 257 800 грн. 00 коп. : 2)

Тому, оцінюючим докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_4 в частині стягнення з ОСОБА_3 Ѕ частки вартості автомобіля знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню частково, в частині стягнення із відповідача Ѕ частини вартості автомобіля під час продажу в сумі 128900,00 грн.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст. 12, ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та їх обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.

Відповідно до правил статті 78 ЦПК про допустимість доказів обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 81, 82 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов`язків по доказуванню між сторонами.

За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.

Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі в розмірі 4427,05 грн. (судовий збір в розмірі 1 289,00 грн. та витрати на проведення експертизи в розмірі 3 138,05 грн.).

Керуючись: ст.ст. 57, 60,61,63,69, 70 СК України, ст. ст. 4, 13, 19, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_9 ) про поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_9 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_8 ), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Домінанта Інвест (52005 м. Дніпро, смт. Слобожанське, вул. Нижньодніпровська,15, ЄДРПОУ:35269871), Товариство з обмеженою відповідальністю БМ групп ( 02121, м. Київ, вул. Колекторна, 3-А, ЄДПРОУ: 39178741), про стягнення частини вартості спільного майна подружжя - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_9 ) вартість Ѕ частини реалізованого автомобіля Lexus RX300, 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 в розмірі від його дійсної ринкової вартості, визначеної від ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи в розмірі 128 900,00 грн.(сто двадцять вісім тисяч дев`ятсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_9 ) судові витрати по справі в розмірі 4 427,05 грн., з яких: на оплату експертизи - 3 138,05 грн. та судовий збір в розмірі 1 289,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 04.12.2020 року.

Суддя Л.П. Слюсар