Рішення

від 22.02.2022 по справі 916/97/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/97/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

за участю секретаря судового засідання Потребенко О.М.

розглянувши справу № 916/97/22 у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26597691, адреса 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, e-mail: legal_department@omr.gov.ua/

до відповідача: приватного акціонерного товариства Сільпо Рітейл /ЄДРПОУ 33870708, адреса 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р., м. Вишневе, вул. Промислова, 5/

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради /ЄДРПОУ 44162529, адреса 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1/

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 125 958,89 грн

за участі представників сторін:

від позивача: Асташенкова О.І., в порядку самопредставництва;

від відповідача: адвокат Гуцол Н.М., ордер № ВН1125571 від 15.02.22р.;

від третьої особи: Ярошенко Г.Ю., в порядку самопредставництва.

ВСТАНОВИВ:

17.01.2022 року Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 111/22/ до приватного акціонерного товариства «Сільпо Рітейл» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 125 958,89 грн та судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на нездійснення відповідачем заходів щодо оформлення договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, 14, кадастровий номер 5110136900:15:003:0001, загальною площею 1 500 кв.м., на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачу на праві приватної власності.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 79, 83, 124, 125, 126, 206 ЗК України, ст.ст. 14, 289 ПК України, ст. 1212 ЦК України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель», Закону України «Про місцеве самоврядування».

Ухвалою суду від 24.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/97/22; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін призначено на 23.02.2022 р. о 10:00 год; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

11.02.2022 року на адресу суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради /вх. № 4013/22/, в яких Департамент просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Департамент вказує, що відповідач з 16.06.2020 року використовує спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності без належних правових підстав. Департамент зазначає, що Одеська міська рада як власник спірної земельної ділянки мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок неоформлення між сторонами відносин щодо їх використання в порядку, встановленому законом.

17.02.2022 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 4562/22/, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 13 200,00 грн. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що земельна ділянка, кадастровий номер 5110136900:15:003:0001, не є об`єктом цивільних прав у розумінні земельного законодавства. Право власності на зазначену земельну ділянку не зареєстроване за позивачем, що на думку відповідача, свідчить про відсутність у позивача підстав для стягнення коштів як безпідставно збережених. Здійснений позивачем розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою є недоведеним, зокрема в частині відсутності права власності у позивача на земельну ділянку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представників учасників справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, ПАТ Сільпо Рітейл з 04.04.2013 року є власником нежитлових будівель супермаркету «Сільпо» площею 2105,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, 14, що вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0710035602020 від 16.06.2020 року земельній ділянці площею 0,1500 га, за адресою: м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, 14, присвоєно кадастровий номер 5110136900:15:003:0001.

Рішенням Одеської міської ради від 10.09.2015 року № 7241-VІ надано відповідачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1500 га, за адресою: м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, 14, в оренду для експлуатації та обслуговування супермаркету.

Після прийняття Одеською міською радою рішення від 10.09.2015 року № 7241-VІ Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради направлялись до відповідача вимоги від 18.11.2020 р. № 01-13/4679 та від 13.09.2021 р. № 01-13/825 щодо необхідності ПрАТ «Сільпо Рітейл» здійснити заходи щодо оформлення договору оренди землі відповідно до вимог чинного законодавства, та про наявність боргу у вигляді безпідставно збережених коштів територіальної громади м. Одеси за користування вищевказаною земельною ділянкою.

Матеріали справи містять акт обстеження спірної земельної ділянки від 09.06.2021 року.

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 125 958,89 грн на підставі ст. 1212 ЦК України за фактичне користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою комунальної власності у період з 16.06.2020 року по 30.11.2021 року.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ст. 206 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року за № 2768-III (далі - ЗК України) (в редакції, станом на час виникнення спірних відносин) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

За змістом ст.ст.78, ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року за № 161-XIV визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п.п.14.1.136, 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 271.1. ст. 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з п. 284.1. ст. 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Як вище встановлено господарським судом, земельна ділянка комунальної власності з кадастровим номером 5110136900:15:003:0001, площею 0,1500 га, за адресою: м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, 14, та на якій нерухоме майно відповідача, як об`єкт цивільних прав сформована 16.06.2020 року. У зв`язку із чим господарський суд відхиляє заперечення відповідача в цій частині.

Разом із тим, станом на теперішній час відповідачем не проведено державну реєстрацію прав на спірну земельну ділянку, договір оренди землі між позивачем та відповідачем не укладено. При цьому, доказів здійснення відповідачем плати за використання земельної ділянки у спірний період з 16.06.2020 року (дата присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру) по 30.11.2021 року (кінець розрахункового періоду) матеріалах справи не містять.

Господарським судом враховується, що нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а тому використання відповідачем нежитлових будівель супермаркету «Сільпо» площею 2105,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, 14, є неможливим без використання відповідної земельної ділянки.

Отже, оскільки відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:15:003:0001, площею 0,1500 га, за адресою: м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, 14, та на якій розміщений зареєстрований за ним об`єкт нерухомості, у спірний період з 16.06.2020 року по 31.11.2021 року без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки позивача зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, а тому суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний повернути ці кошти позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У правових висновках Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц зазначено, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України. Аналогічну позицію було викладено також Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.09.2021 у справі №922/3524/19.

Перевіривши розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, який здійснений позивачем за період з 16.06.2020 року по 30.11.2021 року, господарським судом встановлено обґрунтованість вказаного розрахунку обставинам справи. При цьому, жодних заперечень щодо наявності цієї заборгованості, а тим більш доказів, які спростовують її наявність відповідач до суду не надав.

У ході розгляду справи судом не виявлено норм права, на які посилався позивач, що не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи викладене, оскільки заперечення відповідача спростовуються дослідженими матеріалами справи та встановленими судом обставинами, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Одеської міської ради у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 481,00 грн, що вбачається із платіжного доручення № 8 від 13.01.2022 року.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог Одеської міської ради у повному обсязі, судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Одеської міської ради задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства Сільпо Рітейл /ЄДРПОУ 33870708, адреса 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р., м. Вишневе, вул. Промислова, 5/ на користь Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26597691, адреса 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, e-mail: legal_department@omr.gov.ua/ безпідставно збережені кошти у розмірі 125 958,89 грн /сто двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 89 копійок/.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства Сільпо Рітейл /ЄДРПОУ 33870708, адреса 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р., м. Вишневе, вул. Промислова, 5/ на користь Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26597691, адреса 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, e-mail: legal_departmenr@omr.gov.ua/ судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. /дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено 28 лютого 2022 р.

Суддя Н.Д. Петренко