Рішення

від 20.02.2022 по справі 921/785/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 лютого 2022 року м. ТернопільСправа № 921/785/21

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Ранецької Л.А.

розглянув справу

за позовом Фізичної особи підприємця Паламаря Володимира Володимировича, АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська", 48236, Тернопільська область, Гусятинський район, с. Постолівка

про стягнення 3 540 266,10 грн

за участі представників від:

позивача: адвокат Ленько Р.І., ордер серія ВО № 1031259 від 13.01.2022;

відповідача : не прибув.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Суть справи:

Фізична особа підприємець Паламар Володимир Володимирович звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірми "Постолівська" про стягнення 1 000 000, 00 грн боргу, 89 917, 81 грн 3% річних, 194 731, 85 грн інфляційних втрат, 312 500, 00 грн штрафу, 223 116,44 грн пені та 1 720 000,00 грн компенсації.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 14/09/15-1 від 14.09.2015 в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим просить стягнути із відповідача суму отриманої попередньої оплати, разом із нарахованою пенею, 3% річних, інфляційними нарахуваннями, штрафом та компенсацією.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06 грудня 2021 року позовну заяву від 30.11.2021 (вх. № 875 від 02.12.2021) Фізичної особи підприємця Паламаря Володимира Володимировича залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали.

10 грудня 2021 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 08 грудня 2021 року (вх. № 10096) разом із додатками, із якого вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 06 грудня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13 грудня 2021 року позовну заяву Фізичної особи підприємця Паламаря В.В. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/785/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13 січня 2022 року о 11:00 год.

Ухвалою суду від 22 грудня 2021 року, у зв`язку із перебуванням 13 січня 2022 року судді Охотницької Н.В. у відпустці, повідомлено учасників справи, що підготовче засідання у справі № 921/785/21 буде проведено 20 січня 2022 року о 10:30 год.

20 січня 2022 року суд, враховуючи неявку в підготовче засідання представника відповідача, відклав підготовче засідання без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про відкладення підготовчого засідання у протоколі судового засідання до 07 лютого 2022 року о 12:00 год., про що представник позивача був повідомлений під розписку, а відповідача повідомлено у відповідності до ст. 120 ГПК України.

07 лютого 2022 року суд, у відповідності до ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21 лютого 2022 року о 12:00 год. без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представник позивача повідомлений під розписку, а відповідача повідомлено у відповідності до ст. 120 ГПК України.

В призначене на 21 лютого 2022 року судове засідання для розгляду справи по суті прибув представник позивача.

Відповідач в судове засідання 21 лютого 2022 року, як і в попередні засідання явку повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся у відповідності до ст. 120 ГПК України.

Суд відзначає, що з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.12.2021, а також про відкладення підготовчого засідання та про призначення справи до судового розгляду по суті були направлені рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу (місцезнаходження) відповідача, зазначену як в позовній заяві, так і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: село Постолівка, Гусятинський район, Тернопільська область, 48236 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформовано на запит судді Охотницької Н.В. від 20.01.2022 за кодом 177701112030, долучений до матеріалів справи), однак вказані листи повернулися на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

За приписами п.5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Крім того, частиною 7 статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд відзначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасників судового процесу на судовий захист.

За таких обставин, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У судовому засіданні 21 лютого 2021 року справу розглянуто по суті та, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані ним докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

14 вересня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" в особі директора товариства Тхір Степана Степановича (в подальшому - постачальник) та фізичною особою-підприємцем Паламарем Володимиром Володимировичем (в подальшому покупець) був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції № 14/09/15-1 (надалі договір), за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (надалі товар) в кількості, асортименті та якості на умовах, передбачених в цьому договорі і додатку, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору).

Ціна товару, кількість, номенклатура, асортимент і загальна вартість кожної конкретної партії товару, що придбавається на умовах даного договору, передбачена в додатку (специфікації), який є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Загальна орієнтована вартість цього договору визначається сторонами в сумі 10 250 000,00 грн (п.2.2.договору).

Згідно пункту 1.3. договору, сторони узгодили, що приймання товару по кількості та якості здійснюється на підставі трьохстороннього акту прийому-передачі, укладеного між постачальником, покупцем та зерновим складом, а також: по кількості - на підставі складської квитанції, виданої на ім`я покупця; по якості на підставі картки аналізу товару, що видана зерновим складом.

Відповідно до п. 4.1. договору, покупець здійснює оплату за товар, що поставляється за даним договором, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів після поставки на зерновий склад на підставі складської квитанції, виданої на ім`я покупця та на підставі картки аналізу товару, що видана зерновим складом та отриманого рахунку-фактури на товар, що постачається та який вказується у специфікаціях до цього договору.

Датою оплати вважається дата зарахування банком грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.2. договору).

Право власності на товар від постачальника до покупця переходить після підписання трьохстороннього акту прийому-передачі (п.4.5. договору).

Згідно п.11.2. договору, він вважається укладеним строком до 31 грудня 2016 року і вступає в силу з дня його підписання обома сторонами, а в частині виконання зобов`язань до повного їх виконання сторонами.

Сторонами також укладено додаткову угоду №1 до договору поставки сільськогосподарської продукції №14/09/15-1 від 14.09.2015, відповідно до пункту 1 якої, постачальник зобов`язується у визначений сторонами строк поставити кукурудзу 3 класу врожаю 2015 року в кількості 500 тон за ціною без ПДВ 2083,33 грн за тонну, ціна з ПДВ 2500,00 грн за тонну, загальна вартість товару з ПДВ 1 250 000,00 грн, а покупець прийняти та оплатити товар.

При цьому п. 3 додаткової угоди визначено, що сума попередньої оплати за товар становить 1 000 000,00 грн та здійснюється покупцем до 19 вересня 2015 року, решта суми зазначеної в п. 2 угоди покупець зобов`язується оплатити після підтвердження постачальником поставки на зерновий склад на підставі складської квитанції, виданої на ім`я покупця та на підставі картки аналізу товару, що видана зерновим складом та отриманого рахунку-фактури та товар, що постачається та який вказується специфікаціях до цього договору.

Відповідно до п. 6 додаткової угоди №1 остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати за товар, що визначена п. 3 даної угоди за поставлений товар здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури постачальника протягом 5 банківських днів з моменту отримання покупцем наступних документів: складської квитанції на товар, що оформлений зерновим складом на ім`я покупця; картки аналізу зерна, що видана зерновим складом; видаткової накладної на товар; копії квитанції про внесення податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно п.7 додаткової угоди №1 термін поставки товару до 25 жовтня 2015 року включно.

Також укладеними 21.09.2015 додатковою угодою № 2 та 25.12.2015 додатковою угодою №3 до договору поставки сільськогосподарської продукції №14/09/15-1 від 14.09.2015 сторони узгодили, що постачальник зобов`язується у визначений сторонами строк поставити кукурудзу 3 класу в кількості 500 тон за ціною без ПДВ 2083,33 грн за тонну, ціна з ПДВ 2500,00 грн за тонну, загальна вартість товару з ПДВ 1 250 000,00 грн, а покупець прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 3 додаткових угод визначено, що покупець здійснює попередню оплату за товар в розмірі 1 000 000,00 грн в строк до 19 вересня 2015 року, решта суми зазначеної в п. 2 угоди покупець зобов`язується оплатити після підтвердження постачальником поставки на зерновий склад на підставі складської квитанції, виданої на ім`я покупця та на підставі картки аналізу товару, що видана зерновим складом.

Відповідно до п. 6 додаткових угод остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати за товар, що визначена п. 3 даного договору за поставлений товар здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури постачальника протягом 5 банківських днів з моменту отримання покупцем наступних документів: складської квитанції на товар, що оформлений зерновим складом на ім`я покупця; картки аналізу зерна, що видана зерновим складом; видаткової накладної на товар; копії квитанції про внесення податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно п.7 додаткових угод термін поставки товару до 01 грудня 2018 року включно.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Так, п. 3 додаткових угод встановлено, що сума попередньої оплати за товар становить 1 000 000,00 грн та здійснюється покупцем до 19 вересня 2015 року, решта суми зазначеної в п. 2 угоди покупець зобов`язується оплатити після підтвердження постачальником поставки на зерновий склад на підставі складської квитанції, виданої на ім`я покупця та на підставі картки аналізу товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх договірних зобов`язань позивач 15.09.2015 перерахував ТОВ "Агрофірма "Постолівська" 1 000 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 102 від 15.09.2015, що знаходиться в матеріалах справи.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 1 000 000,00 грн також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2016-06.09.2017 між ТОВ "Агрофірма "Постолівська" та ФОП Паламар В.В., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Разом з тим, як стверджує позивач, відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, товар позивачу не поставив. При цьому, кошти, отримані від позивача, йому не повернув.

Надіслана на адресу відповідача претензія № 31/03-21/1 від 31.03.2021 з вимогою виконати умови договору і поставити кукурудзу в кількості 500 тонн позивачу та сплатити штраф в сумі 312 500,00 грн за не поставку партії кукурудзи зазначеної в додатковій угоді, залишена останнім без відповіді та задоволення.

Повторно надіслана на адресу відповідача претензія № 04/11-21/1 від 04.11.2021 з вимогою виконати умови договору і поставити кукурудзу в кількості 500 тонн позивачу та сплатити штраф в сумі 312 500,00 грн за не поставку партії кукурудзи зазначеної в додатковій угоді, також залишена останнім без відповіді та задоволення.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до приписів ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця вимагати повернення передоплати від продавця за умови не передання товару у встановлений строк.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав умови договору поставки сільськогосподарської продукції № 14/09/15-1 від 14.09.2015 та не поставив товар, відповідач внаслідок порушення договірного зобов`язання і вимог статей 525, 526, 530, 629 ЦК України та статті 193 ГК України, повинен повернути позивачеві попередню оплату у сумі 1 000 000,00 грн.

Щодо можливості нарахування інфляційних втрат та 3 % річних у даній справі, то суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Як установлено судом, за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема, положеннями статей 655, 662, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, визначена позивачем сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

При цьому, суд звертає увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/631/19 від 22.09.2020.

У відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, платіжним дорученням та актом звіряння взаєморозрахунків.

Слід зазначити, що стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої Цивільного кодексу України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, позивач правомірно нарахував останньому 194 731,85 грн інфляційних втрат на суму 1 000 000, 00 грн неповернутого авансового платежу з грудня 2018 року по жовтень 2021 року та 89 917,81 грн - 3 % річних за період з 02.12.2018 по 30.11.2021.

Судом перевірено представлені розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних в межах боргового періоду зазначеного позивачем та визначено, що останні є обґрунтованими, а позов в даній частині таким, що підлягає до задоволення.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, п. 9 додаткової угоди № 3, сторони передбачили, що у разі не поставки або часткової поставки товару в строки передбачені даною додатковою угодою, постачальник зобов`язується сплатити на користь покупця штраф у розмірі 25% від вартості товару зазначеного у даній додатковій угоді, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочки поставки товару, індекс інфляції, 3% річних та завдані збитки в тому числі втрачену вигоду. Крім цього постачальник зобов`язується повернути покупцю всі сплачені грошові кошти за не поставлений товар та компенсувати різницю між ринковою ціною на даний товар, яка складається на день повернення коштів та ціною за даною угодою пропорційно до кількості товару, оплаченого за ціною, визначеною в п.1 даної угоди, авансовим платежем.

Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору поставки № 14/09/15-1 від 14.15.2015 відповідачу нарахована пеня за період з 02.12.2018 по 01.06.2019 в сумі 223 116,44 грн та штраф в сумі 312 500,00 грн, а також 1 720 000,00 грн компенсаційних виплат (6800,00 грн ціна за 1 тонну товару станом на 24.11.2021 згідно інформаційної довідки Торгово-промислової палата № І-147 від 24.11.2021, а ціна товару згідно додаткової угоди 2 500,00 грн).

Суд відзначає, що згідно з усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Судом перевірено представлені розрахунки нарахування пені в межах боргового періоду зазначеного позивачем, а також штрафу та компенсаційних виплат та визначено, що останні є арифметично вірні, обґрунтовано заявлені, а відтак позовні вимоги про стягнення 223 116,44 грн пені, 312 500,00 грн штрафу, а також 1 720 000,00 грн компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не заперечені і не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені позивачем, не заперечені належними доказами відповідачем у справі, підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судовий збір, в силу ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" (код ЄДРПОУ 30787770, с. Постолівка, Гусятинський район, Тернопільська область, 48236) на користь фізичної особи-підприємця Паламаря Володимира Володимировича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ):

- 1 000 000 (один мільйон) грн 00 коп. попередньої оплати;

- 89 917 (вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн 81 коп. 3% річних;

- 194 731 (сто дев`яносто чотири тисячі сімсот тридцять одну) грн 85 коп. інфляційних втрат;

- 312 500 (триста дванадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. штрафу;

- 223 116 (двісті двадцять три тисячі сто шістнадцять) грн 44 коп. пені;

- 1 720 000 (один мільйон сімсот двадцять тисяч) грн 00 коп. компенсації;

- 52 434 (п`ятдесят дві тисячі чотириста тридцять чотири) грн 63 коп. - судового збору.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення:

- Фізичній особі-підприємцю Паламарю Володимиру Володимировичу, АДРЕСА_1 ;

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська", 48236, Тернопільська область, Гусятинський район, с. Постолівка.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 28.02.2022.

Суддя Н.В. Охотницька