Ухвала

від 21.02.2022 по справі 2-209/10

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-209/10

Провадження № 6/141/1/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Климчука С.В.,

при секретарі судового засідання Солоненко І.Д.,

за участю сторін:

заявника не з`явився,

боржника 1 - ОСОБА_1 ,

боржника 2 - голови правління СТ "Лаванда" Вергелеса О.В.,

представника боржника 1 адвоката Петришиної І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 2-209/10 позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та Споживчого товариства «Лаванда» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

29.12.2021 року до Оратівського районного суду Вінницької області надійшла заява ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що 15.04.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» було укладено договір про відступлення права вимоги №2227/К, за яким здійснено відступлення на користь ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» права вимоги зобов`язань ОСОБА_1 та СТ «Лаванда» за кредитним договором 11355575000.

22.06.2021 року ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області замінено вибулого стягувача ПАТ «Дельта Банк» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія Інвест-кредо» у цивільній справі № 2-209/10.

В порядку виконання договору відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», як стягувач, не отримувало від первісного кредитора ПАТ «Дельта Банк» оригінал виконавчого листа по справі або інші відомості, що свідчили б про його місцезнаходження. На звернення стягувача ПАТ «Дельта Банк» було повідомлено, що оригінал виконавчого листа №2-209/10 не виявлено. Поряд з цим, на виконанні у відповідних органах державної виконавчої служби виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-209/10 не перебуває.

Наразі місцезнаходження виконавчого листа щодо боржників невідоме та можливість його встановлення відсутня, а тому виконавчий документ втрачено. Поряд з цим, оскільки рішення у справі № 2-209/10 винесено Оратівським районним судом Вінницької області 16.09.2010 року, строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив.

На підставі наведеного, ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» просить видати дублікат виконавчого документа та поновити строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання по справі № 2-209/10.

Ухвалою суду від 30.12.2021 року було призначено справу до судового розгляду на 11.01.2022 року, зобов`язано Оратівський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надати матеріали по виконанню виконавчого листа № 2-209/10 від 16.09.2010 року, виданого Оратівським районним судом Вінницької області відносно ОСОБА_1 та Споживчого товариства «Лаванда».

10.01.2022 року на адресу суду надійшов лист Оратівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 06.01.2022 року, з якого вбачається, що 20.01.2017 року матеріали виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-209/10 відносно ОСОБА_1 та СТ «Лаванда» знищено, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Судове засідання, призначене на 11.01.2022 року, за клопотанням боржника відкладено на 27.01.2022 року.

Судове засідання, призначене на 27.01.2022 року, за клопотанням представника стягувача відкладено на 22.02.2022 року.

Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. При цьому, 04.02.2022 року на адресу Оратівського районного суду Вінницької області надійшли заява ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» про виправлення технічної описки у прохальній частині заяви стягувача від 29.12.2021 року, а також письмові пояснення від 02.02.2022 року, згідно яких заявник просить поновити строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також видати дублікат виконавчого документа по справі № 2-209/10.

В судовому засіданні 22.02.2022 року боржник ОСОБА_1 та його представник адвокатПетришина І.А. просили відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по справі № 2-209/10, у зв`язку із відсутністю поважних причин для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Зокрема, ОСОБА_1 суду пояснив, що у провадженні виконавчої служби у 2011 році перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2/209/10, виданого Оратівським районним судом Вінницької області. У 2011 році працівниками виконавчої служби на будівлю магазину, що належить СТ «Лаванда» та розташована в АДРЕСА_1 , було накладено арешт, визначено ринкову вартість (початкову ціну продажу) будівлі магазину. Однак, у 2013 році відділом державної виконавчої служби Оратівського районного управління юстиції було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки треті прилюдні торги арештованого заставного майна СТ «Лаванда» не відбулись.

Суд, заслухавши пояснення боржника та його представника, розглянувши матеріали заяви ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 2-209/10 доходить наступних висновків.

Як вбачається з виконавчого листа № 2-209/10, виданого 29.11.2010 року Оратівським районним судом Вінницької області, з ОСОБА_1 та Споживчого товариства «Лаванда» солідарно стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11355575000 від 4 червня 2008 року в розмірі 85253 грн. 62 коп. та 852 грн. 53 коп. судового збору.

11.02.2011року старшимдержавним виконавцемвідділу державноївиконавчої служби Оратівського районного управління юстиції КрицькимВ.В. відкрито виконавче провадження№ 24390749по примусовомувиконанню зазначеноговиконавчого листа№ 2/209від 29.11.2010року. 17.05.2011 року звернуто стягнення на усі види заробітку (доходу), що належать до виплати боржнику, у розмірі 20 %. 05.03.2012 року здійснено розшук майна боржника.

27.03.2013 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оратівського районного управління юстиції Крицьким В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 24390749 на підставі п.3 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (відмова стягувача від майна боржника), у зв`язку з відсутністю повідомлень від стягувача (ПАТ «Укрсиббанк» ) щодо залишення за собою не проданого майна СТ «Лаванда». При цьому, зі змісту вказаної постанови вбачається, що її направлено стягувачу (ПАТ «Укрсиббанк» ), а також роз`яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 27.03.2014 року.

З листа № 559 від 29.04.2021 року уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» вбачається, що виконавчий лист по справі № 2/209/2010 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в АТ «Дельта Банк» відсутній.

Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 22.06.2021 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-кредо» у цивільній справі № 2-209/10 за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , Споживчого товариства «Лаванда» про солідарне стягнення боргу за кредитним договором № 11355575000 від 04.06.2008 року.

В силу п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому, вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа напряму залежить від задоволення вимоги про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) строк пред`явлення інших виконавчих документів до виконання - протягом року, якщо інше непередбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Згідно ч. 1, 3 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Метою статті 433ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Статтею 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, поважними причинами для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 2-209/10 стягувач ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» зазначає, що ПАТ «Дельта Банк», як попереднім стягувачем, не було передано виконавчий лист № 2/209 від 29.11.2010 року для звернення його до виконання та місцезнаходження виконавчого листа невідоме.

При цьому, інших доказів поважності причин для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також підстав втрати виконавчого листа стягувачем суду не надано.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст.262 ЦК України).

Сама по собі заміна стягувача у виконавчому провадженні не може бути поважною підставою поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За вказаних обставин, викладені у заяві Вх. №3771/21Вх. від 29.12.2021 року доводи Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компаніяІнвест-Кредо» як стягувача про поважність причин для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання не заслуговують судом на увагу та спростовуються встановленими судом обставинами щодо проведених виконавчих дій у виконавчому провадженні № 24390749 з примусового виконання виконавчого листа № 2-209/10 від 29.11.2010 року.

Що стосується доводів заявника про необхідність обов`язкового виконання судових рішень, які набули чинності, то в цій частині суд вважає за необхідне вказати наступне.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Статтею 129-1Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу I Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу I Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини").

Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу I Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу I Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.

ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі "Салов проти України" зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову "передбачений законом", є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись "законом", якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").

Отже, аналіз рішень ЄСПЛ свідчить про те, що вказаний міжнародний судовий орган дотримується позиції, за якою виконання судового рішення як і пред`явлення позову до суду (позовна давність) повинно обмежуватися певним строком, який визначається внутрішнім національним законодавством кожної країни.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, доходить висновку, що звертаючись до суду із заявою про видачу виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення, представником стягувача не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження втрати оригіналу виконавчого документа, а також враховуючи те, що строк, встановлений для пред`явлення виконавчого листа до виконання, вже минув, при цьому, стягувач не навів жодної поважної причини для його поновлення, а відтак, у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року, ст.ст. 258, 259, 260, 261, 433 ЦПК України, п.4 ч. 17 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

П О С ТА Н О В И В :

У задоволенні заяви Вх. №3771/21Вх. від 29.12.2021 року Товариства зобмеженою відповідальністю «Фінансова компаніяІнвест-Кредо» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 2-209/10 відмовити.

Копію ухвали суду направити стягувачу.

Повний текст ухвали суду виготовлено та оформлено згідно ч. 6 ст. 259 ЦПК України 28.02.2022 року.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя С.В. Климчук