Постанова

від 03.10.2007 по справі 7/206-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

03.10.2007                                                                                  

Справа № 7/206-07 

Дніпропетровський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді

Швеця В.В., (доповідача);

суддів

Головко В.Г., Логвиненко А.О.; 

при секретарі судового засідання

Мацекос І.М.;

за участю прокурора

Зіма В.Б., посвідчення №117 від 13 серпня 2007 року;

Представників сторін:      

від позивача

Зімодро А.С. начальник юридичного відділу, довіреність №1580/25 від 23 липня

2007року

від відповідача

ОСОБА_2 представник, довіреність НОМЕР_1;

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу приватного підприємця-фізичної

особи ОСОБА_1, місто Синельникове, Дніпропетровської області на рішення

господарського суду Дніпропетровської області від  18 липня 2007 року у справі №7/206-07;

за позовом

Синельниківського  міжрайонного прокурора

в інтересах держави в особі Синельниківської міського ради, місто Синельникове

Дні-пропетровської області;          

до відповідача

приватного підприємця-фізичної особи ОСОБА_1, місто Синельникове,

Дніпропетровської області

про

повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

В С Т А Н О В

И В:

Позивач, Синельниківський

міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Синельниківської міського

ради, місто Синельникове, Дніпропетровської області звернувся до господарського

суду з позовом в якому просить зобов'язати відповідача суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 повернути самовільно зайняту ділянку

загальною площею 910 м2, розташовану по АДРЕСА_1 та стягнути судові

витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

відповідач неправомірно займає зазначену вище земельну ділянку, тобто, за

відсутності документів, що посвідчують право власності чи користування

відповідача земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 18 липня 2007 року (суддя Коваль Л.А.) позовні

вимоги задоволені в повному обсязі. 

Приймаючи спірне рішення

господарський суд виходив з на те, що відповідно до статті 125 Земельного

кодексу України право власності та право постійного користування на земельну

ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що

посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою

та його державної реєстрації.

Приступати до використання

земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання

документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.         

Відповідач доказів правомірності

користування спірною земельною ділянкою не надав.

Відповідач не погодившись з

рішенням господарського суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій

посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просив

рішення скасувати.

На апеляційну скаргу позивач надав

заперечення в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення

господарського суду залишити без змін.  

Розглянувши апеляційну скаргу,

заслухувавши прокурора, представників сторін, Дніпропетровський апеляційний

господарський суд, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, рішення

господарського суду Дніпропетровської області скасувати. В позовних вимогах

відмовити.

Задовольняючи апеляційну скаргу

судова колегія виходила з наступного:

У судовому засіданні господарським

судом було встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 22 червня

2004 року підприємець-фізична особа ОСОБА_1 придбала у Синельниківського

районного споживчого товариства не житлову будівлю-магазин “ІНФОРМАЦІЯ_1”, яка

розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 327 м2, площа

земельної ділянки складає 910 м2.

З матеріалів справи вбачається, що

вказана ділянка знаходиться під об'єктом нерухомості, право власності на який

було набуто відповідачем у передбачений законом спосіб.

Крім того у судовому засіданні було

встановлено, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного

законодавства від 21 грудня 2006 року, складеного державним інспектором з

контролю за використанням та охороною земель головним спеціалістом

Дніпропетровського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною

земель Лісничою Л.І., за участю головного архітектора Штурмана Г.Б. і

спеціаліста міського відділу земельних ресурсів Захарової Т.О., встановлено, що

спірна земельна ділянка використовується відповідачем без правовстановлюючих

документів на земельну ділянку.

21 грудня 2006 року державним

інспектором з контролю за використанням та охороною земель Лісничою Л.І.

відповідачеві видано припис, яким зобов'язано усунути порушення земельного

законодавства у 20-денний термін та повідомити про виконання до 11 січня 2007

року.

Припис відповідачу надіслано поштою

21 грудня 2006 року, про що міститься відмітка в припису.

22 січня 2007 року державним

інспектором з контролю за використанням та охороною земель головним

спеціалістом Дніпропетровського міжрайонного відділу з контролю за

використанням та охороною земель Лісничою Л.І. по факту використання земельної

ділянки без правовстановлюючих документів складено протокол про адміністративне

правопорушення №4.

19 лютого 2007 року начальником

Синельниківського міського відділу земельних ресурсів Михайловою Л.В. винесено

постанову про накладення адміністративного стягнення №4, згідно якої

відповідача визнано винною в порушенні земельного законодавства, яке полягає у

невиконанні припису №99 від 21 грудня 2006 року, щодо оформлення

правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.

За допущенне правопорушення

накладено штраф у розмірі 68 гривень.

     Господарський суд

задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що відповідач, користуючись

земельною ділянкою під магазином та біля магазину, не має правовстановлюючих

документів на користування земельною ділянкою.

Судова колегія не погоджується з

висновком господарського суду вважаючи, що вказана ділянка знаходиться під

об'єктом нерухомості, право власності на який було набуто відповідачем у

передбачений законом спосіб.

Тому спірна земельна ділянка є

невід'ємною частиною будівлі, а тому повернення землі міськраді неможливо без

знищення приміщення. В зв'язку з цим, повернення земельної ділянки, у

відповідності до приписів статті 41 Конституції України, неможливо без

позбавлення відповідача права власності на об'єкт нерухомості або без вилучення

цього об'єкту у передбаченому законом порядку.

Отже, заявивши позов про повернення

земельної ділянки на якій розташовано власність відповідача, прокурор обрав

непередбачений законом спосіб захисту інтересів держави, що є підставою для

відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини 2 статті 120

Земельного кодексу України, якщо житловий будинок, будівля або споруда

розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження

до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на

якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Доводи позивача про відсутність у

попереднього власника не житлової будівлі, магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1”,

розташованої на спірній земельній ділянці, права користування земельною

ділянкою, відповідач спростовує наданими до суду додатковими доказами, а саме

актом встановлення меж земельної ділянки що відводиться (передається) у

постійне користування попередньому власнику нерухомого майна розташованого на

спірній земельній ділянці, затвердженого рішенням позивача виконкомом

Синельніковської міської ради народних депутатів.

Крім того слід зазначити, що 4

червня 2007 року відповідачем на ім'я міського голови подано заяву про

відведення відповідачеві спірної земельної ділянки з метою передачі земельної

ділянки у власність.

Таким чином, недоведеність

обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав

встановленими, потягла за собою неправильне застосування норм матеріального

права, що згідно пункту 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу

України є підставою для зміни чи скасування рішення.         

З врахуванням вищевикладеного

судова колегія вважає апеляційну  скаргу

задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

На підставі наведеного та керуючись

статтями 99, 101-103, 104, 105 ГПК України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу

підприємця-фізичної особи ОСОБА_1, задовольнити.

Рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 18 липня 2007 року у справі №7/206-07, скасувати.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з

моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого

Господарського суду України.

Головуючий                                                           

В.В. Швець 

          Судді                                                                               

В.Г. Головко 

А.О. Логвиненко

Постанову оформлено у відповідності

до вимог статті 84 ГПК України 4 жовтня 2007 року.