Постанова

від 27.02.2022 по справі 140/1205/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 140/1205/19 пров. № А/857/23687/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Гінди О.М., Мікули О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Ковельська ПМК-62" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року, прийняте суддею Ксензюк А.Я. в м.Луцьк, за правилами спрощеного позовного провадження, у справі № 140/1205/19 за позовом Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України до приватного акціонерного товариства "Ковельська ПМК-62" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2019 року Ковельське об`єднане управління Пенсійного фонду України звернулося до суду з позовом до приватного акціонерного товариства Ковельська ПМК-62, в якому просить стягнути заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій нараховану в січні 2016 року за 2015 рік в сумі 12650,14грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зобов`язаний проводити відшкодовування Пенсійному фонду сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пунктів «б» - «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення та пункту 2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду № 21-1 від 19 грудня 2003 року, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідач не проводив відшкодування пенсійному органу фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на підставі пунктів б - з статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» по пенсіонеру ОСОБА_1 , який перебував в трудових відносинах з ним за 2015 рік в сумі 12650,14 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року позов задоволено.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що на час звернення до суду сплив строк позовної давності.

Також, відсутній доказ про надсилання відповідачу та отримання ним розрахунку.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду без змін. Вважає, що судом повно та об`єктивно досліджено обставини справи та дано правильну юридичну оцінку.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року, а позов залишено без розгляду.

Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року вирішено питання стягнення судового збору.

Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року. Справу направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що приватне акціонерне товариство "Ковельська ПМК-62", зареєстроване як юридична особа 21 січня 1998 року, перебуває на обліку в Ковельському ОУПФУ як платник страхових внесків та зобов`язане відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ковельським об`єднаним управлінням ПФ України проведено та листом направлено на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», по пенсіонеру ОСОБА_1 , який перебував в трудових відносинах з відповідачем.

Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з 2016 року отриманий відповідачем 08 лютого 2016 року (а. с. 9).

Як вбачається із розрахунку заборгованості та картки особового рахунку, за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за попередній рік (2015 рік) по пенсіонеру ОСОБА_1 , який перебував з відповідачем в трудових відносинах, в загальній сумі 12650,14 грн.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 28 листопада 2014 року № 114/717 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи, що дають право на пільгову пенсію за віком - визнано протиправним та скасовано. Також, визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі від 02 грудня 2014 року № 132 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком за Списком № 2 із зменшенням пенсійного віку; зобов`язано управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із зменшенням пенсійного віку на два роки у відповідності до пункту б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ та частини другої розділу ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 08 червня 2014 року, зарахувавши до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 2 періоду роботи з 14 листопада 1980 року по 07 липня 1983 року та з 05 вересня 1983 року по 16 квітня 1984 року на посаді майстра в «ПМК-195» тресту «Донбасводбуд», та з 04 травня 1984 року по 23 травня 1985 року на посаді майстра «Ковельської ПМК-62» тресту «Волиньводбуд».

На виконання даної постанови суду, Ковельським міськрайонним судом 16 листопада 2015 року видано та пред`явлено для виконання виконавчий лист № 159/39/15-а, на підставі якого відділом примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Волинській області 07 грудня 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49526429.

За результатом проведення виконавчих дій, УПФ України в м. Ковелі протоколом від 23 грудня 2015 року здійснено перерахунок стажу та пенсії за попередні роки ОСОБА_1 , в результаті чого збільшено суму, яка підлягає відшкодуванню ПАТ «Ковельська ПМК-62».

Як слідує з розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах з 2016 року за попередній рік (2015 рік) за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 12650,14 грн. (а. с. 10), що також підтверджується карткою особового рахунку відповідача (а. с. 11-12).

Задовольняючи позов суд дійшов висновку, що оскільки за відповідачем обліковується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, нараховану в січні 2016 року за 2015 рік в сумі 12 650,14 грн., доказів її погашення відповідачем не надано.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі Інструкція № 21-1), яка розроблена відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 2 цього ж Закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, в пунктах «а», «б»-«з» частини першої цієї статті.

Згідно з пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду № 21-1 від 19 грудня 2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (з наступними змінами та доповненнями), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Пенсійним органом скеровувались відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у справі № 803/993/16, якою стягнуто з публічного акціонерного товариства «Ковельська ПМК-62» на користь Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за січень - червень 2016 року в розмірі 15905,47 грн. скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково в сумі 3255,33 грн.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що вимога щодо стягнення решти суми заборгованості, яка виникла до січня 2016 року, стягненню не підлягає, оскільки ця заборгованість виникла за 2015 рік, що виходить за межі позовних вимог.

Доказів погашення зазначеної суми, відповідачем не надано як суду першої, так і апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з приватного акціонерного товариства «Ковельська ПМК-62» на користь Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, нараховану в 2016 році за 2015 рік в розмірі 12650,14 грн.

Щодо вимог апелянта про застосування строку звернення до суду передбаченого статтею 122 КАС України, то судом касаційної інстанції вже дано правову оцінку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції з наведених вище мотивів, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішеннясуду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Ковельська ПМК-62" залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі № 140/1205/19, - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. М. Гінда О. І. Мікула