Постанова

від 03.10.2019 по справі 140/1205/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/7730/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.,

за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ковельська ПМК-62" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року в справі № 140/1205/19 (головуючий суддя - Ксензюк А.Я., м. Луцьк) за позовом Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України до Приватного акціонерного товариства "Ковельська ПМК-62" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,-

ВСТАНОВИВ:

Ковельське об`єднане управління Пенсійного фонду України звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Ковельська ПМК-62" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій нараховану в січні 2016 року за 2015 рік в сумі 12 650,14 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що відповідач зобов`язаний проводити відшкодовування Пенсійному фонду сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пунктів "б" - "з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду №21-1 від 19 грудня 2003 року, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Відповідач не проводив відшкодування Ковельському ОУПФ фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на підставі пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" по пенсіонеру ОСОБА_1 , який перебував в трудових відносинах з ним за 2015 рік в сумі 12 650,14 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року, позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Ковельська ПМК-62" (45008, Волинська область, місто Ковель, вулиця Грушевського, 106, ідентифікаційний код 01036721) на користь Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, 101, ідентифікаційний код 37788984) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, нараховану в 2016 році за 2015 рік в розмірі 12 650 (дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 14 копійок.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Ковельська ПМК-62" подало апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволені позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Ковельським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ковельська ПМК-62" просить залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року в справі № 140/1205/19 залишити без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просив таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Ковельська ПМК-62", зареєстроване як юридична особа 21 січня 1998 року, перебуває на обліку в Ковельському ОУПФУ як платник страхових внесків та зобов`язане відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а. с. 45).

Ковельським ОУПФУ проведено та листом направлено на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", по пенсіонеру ОСОБА_1 , який перебував в трудових відносинах з відповідачем.

Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з 2016 року отриманий відповідачем 08 лютого 2016 року (а. с. 9).

Згідно розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах з 2016 року за попередній рік (2015 рік) за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 12 650,14 грн. (а. с. 10), що також підтверджується карткою особового рахунку відповідача (а. с. 11-12).

Спірним у даній справі є правомірність дій позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до п.п. б - з ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788 (за Списком № 2) за 2015 року у сумі 12 650,14 грн.

Задовольняючи даний позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що оскільки за відповідачем обліковується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, нараховану в січні 2016 року за 2015 рік в сумі 12 650,14 грн., доказів її погашення відповідачем не надано, відтак позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості підлягають до задоволення.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов за неповного з`ясування усіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, частиною 15 статті 106 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-ІV передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Суд першої інстанції не погоджуючись з покликанням відповідача на пропущення позивачем строку звернення з позовом до суду зазначив, що у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несплату витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення ч. 15 ст. 106 Закону № 1058-IV.

Згідно з ч. 5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи даний спір колегія суддів враховує позицію Верховного Суду викладену ним в постанові від 13.09.2019 у справі №812/210/17, в якій зазначено, що суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Частинами першою, другою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Варто звернути увагу, що матеріали справи не містять клопотань від позивача щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи висновок Верховного Суду викладений ним в постанові від 13.09.2019 у справі №812/210/17 та те, що строк звернення до суду про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах розпочався ще у січні 2016 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовну заяву необхідно залишити без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та ненадання доказів поважності його пропуску.

Частиною першою статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею240 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню, а адміністративний позов - залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст.123, 229, 240, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ковельська ПМК-62" - задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року в справі № 140/1205/19 - скасувати.

Адміністративний позов Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України до Приватного акціонерного товариства "Ковельська ПМК-62" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах - залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 09 жовтня 2019 року