Ухвала

від 22.02.2022 по справі 308/3818/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/3818/21

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.02.2022 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/251/21 за апеляційною скаргою прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.06.2021.

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 про арешт майна у рамках кримінального провадження №12021070000000103, відомості про яке 26.03.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 звернувлася до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:26:001:0276 загальною площею 0,1137 га, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури зареєстрована на праві приватної власності за ТзОВ «Поділля-Транс» (32481952) та земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:26:001:0230 загальною площею 0,1412 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, є власністю Ужгородської міської ради ( 33868924) та передана в строкове платне користування ТзОВ «Поділля-Транс» ( 32481952).

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадовими особами Ужгородської міської ради та Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області підготовлено та погоджено ряд висновків та інших документів, внаслідок чого земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:26:001:0276 та 2110100000:26:001:0230 були передані у власність та користування з порушеннями норм земельного законодавства. Так, відповідно до генерального плану м.Ужгорода, до зелених насаджень загального користування належить територія, якій на даний час присвоєно кадастрові номера 2110100000:26:001:0276 та 2110100000:26:001:0230.

Крім того встановлено, що відповідно до рішення Ужгородської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:26:001:0230 передано в оренду юридичній особі за рахунок земель зелених насаджень загального користування та без проведення аукціону, ймовірно, на підставі поданої недостовірної інформації

-2-

про належність нерухомого майна на праві приватної власності. Проведеним оглядом місця події 20.04.2021 зафіксовано, що сам котлован будівництва вийшов за межі земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:26:001:0276 та 2110100000:26:001:0230 на 0,0385 га, парканом огороджено та фактично здійснюються підготовчі роботи на землях ДВНЗ Ужгородський національний університет кадастровий номер 2110100000:26:001:0248 загальною площею 0,0893 га. та на землях Ужгородської міської ради загальною площею 0,1549 га, тобто загальна площа самовільно захопленої земельної ділянки складає 0,2442 га.

Таким чином, достовірно встановлено, що в порушення вимог Генерального плану та детального плану території затвердженого 04.06.2018 рішенням сесії №1051, всупереч містобудівним умовам та обмеженням, згідно яких відсоток забудови земельної ділянки повинен складати не більше 35%, ТзОВ «Поділля-Транс» фактично здійснює підготовчі та будівельні роботи на всій території земельних ділянок, а також на земельних ділянках сусідніх землекористувачів.

В обґрунтування вимог клопотання слідчий посилається на те, що вказані земельні ділянки згідно п.3 ч.2 ст.167 КПК України є предметами кримінального правопорушення та мають значення речового доказу та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ фактів і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, підпадають під критерії, визначені ст.98 КПК України. Посилаючись у клопотанні на те, що відповідно до вимог ст.173 КПК України наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, слідчий просив накласти арешт на майно - земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:26:001:0276 та 2110100000:26:001:0230, що є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

Відмовляючи у задоволення клопотання, слідчий суддя вказав на відсутність мети застосування такого виду і способу обтяження через відсутність відповідного обґрунтування необхідності арешту майна; перелік майна що належить арештувати. Слідчим у клопотанні не наведено відповідного обґрунтування щодо можливості використання майна, що належить арештувати, як доказу в кримінальному провадженні №12021070000000103, у рамках якого, згідно з доданим до клопотання витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, проводиться досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Слідчим не конкретизовано та клопотання не містить виклад обставин на підтвердження того, що майно, яке за твердженням слідчого належить арештувати, відповідає критеріям ст.98 КПК України. Надані слідчому судді матеріали, не містять відомостей, які б давали розумні підстави вважати, що земельні ділянки, які є предметом арешту, відповідають критеріям ст.98 КПК України, зокрема можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, або набуті кримінально протиправним шляхом. Також слідчим суддею враховано, що на земельну ділянку з кадастровим номером2110100000:26:001:0230 згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 10.03.2017 уже накладався арешт під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017071030000029 від 09.03.2017, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.366 КК України, однак за результатами апеляційного перегляду Апеляційний суд Закарпатської області скасував ухвалу слідчого судді та відмовив у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вказану земельну ділянку, констатувавши, що прокурором не доведено, що земельна ділянка є речовим доказом, а також підстави і мету з урахуванням

-3-

необхідності її арешту. Апеляційний суд зазначив, що земельна ділянка, яка передана в оренду ОСОБА_8 відповідає тому призначенню, на підставі якого надано дозвіл на розробку проектної документації по її забудові відповідно до плану зонування території м. Ужгорода та, що вказана земельна ділянка не є речовим доказом, в тому числі предметом кримінального правопорушення за ч.1 ст. 366 КК України, вчиненого службовою особою, до якої ОСОБА_8 жодного відношення не має.

В апеляційній скарзі, прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді від 04.06.2021 - скасувати, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:26:001:0276 загальною площею 0,1137 га, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури зареєстрованої на праві приватної власності за ТзОВ «Поділля-Транс» (32481952) та земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:26:001:0230 загальною площею 0,1412 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, є власністю Ужгородської міської ради (33868924) та передана в строкове платне користування ТзОВ «Поділля-Транс» ( 32481952). Посилається на те, що вказані земельні ділянки є предметом злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України та у ході досудового розслідування буде дана кримінально-правова оцінка діям службових осіб Ужгородської міської ради та ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області під час підготовки та погодження ряду висновків із земельних питань. Також прокурор зазначає, що у кримінальному провадженні прийнято постанову про визнання речовими доказами земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:26:001:0276 загальною площею 0,1137 га, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури та 2110100000:26:001:0230 загальною площею 0,1412 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, на тій підставі, що по своїй суті земельна ділянка є матеріальним об`єктом, який буде використано як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також є предметом, що є об`єктом кримінально протиправних дій. Згідно інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:26:001:0276 зареєстрована на праві приватної власності за ТзОВ «Поділля-Транс» (32481952). Згідно інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:26:001:0230 є власністю Ужгородської міської ради (33868924) та передана в строкове платне користування ТзОВ «Поділля-Транс» ( 32481952).

Вказує на те, що метою накладення арешту згідно процесуальних норм п.п.1,4ч.2 ст.170 КПК України є забезпечення кримінального провадження у частинізбереження речових доказів в незмінному стані, як за зовнішнім виглядом, так і в незмінному правовому та фізичному стані, як землі вільні від забудови. Підставою для застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження прокурор просить визнати той факт, що органом досудового розслідування встановлено правовий статус земельної ділянки, а саме здійснення самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці, оскільки з огляду на масштаби початку здійснення будівельних робіт ТзОВ «Поділля-Транс» не має наміру виконувати вимоги містобудівної документації та фактично почав забудову всієї площі земельних ділянок з виходом на землі комунальної та державної власності. Вважає, що ставлячи питання перед слідчим суддею про накладення арешту на майно в частині користування та розпорядження земельними ділянками, орган досудового розслідування жодним чином не втручається у право власності в частині володіння майном, а лише зумовлено обов`язком власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

-4-

На апеляційнускаргу прокурора,директор ТОВ«Поділля-Транс» ОСОБА_8 подав заперечення в якому вказує на її не обґрунтованість та просить ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду закарпатської області від 04.06.2021 залишити без змін. Вважає, що слідчий суддя правомірно відмовив у задоволенні клопотання слідчого про на кладення арешту на земельні ділянки і законних підстав для прийняття протилежного рішення немає. Вказує, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст.ст.170,171 КПК України, оскільки не містить підстав та мети арешту, не додано доказів на підтвердження права власності на земельні ділянки, які підлягають арешту, також відсутні докази про повідомлення будь-якій особі про підозру. Вважає, що у клопотанні слідча вказала відомості, які не відповідають дійсності та зазначила неправдиву інформацію. Просить врахувати, що твердження у клопотанні про те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель зелених насаджень загального користування спростовується висновком експерта №7762/17-41 від 16.05.2017. Пояснює, що у власності Товариства перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:26:001:0276 загальною площею 0, 1137 га та у користуванні за договором оренди земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:26:001:230. Окрім того підприємством укладено договір №37 від 09.06.2021 на право тимчасового користування елементами благоустрою суб`єкта господарювання комунальної власності територіальної громади м.Ужгорода, на розміщення будівельного майданчика для здійснення діяльності на умовах оренди. З ДВНЗ УЖНУ укладено договір сервітуту від 31.08.2021 за яким підприємство має право тимчасово на платній основі використовувати земельну ділянку на умовах цього договору. Таким чином підприємство здійснює свою діяльність виключно в рамках діючого законодавства. При цьому, зазначає, що підприємство є добросовісним землекористувачем, виконує умови договору оренди та сплачує орендну плату у розмір 6000 грн. Просить врахувати, що станом на сьогоднішній день на відповідній земельній ділянці ТОВ «Хім-каскад» здійснюють підготовчі роботи, що підтверджується Декларацією про проведення підготовчих робіт №ЗК020201009393 від 09.10.2020. В той же час містобудівними умовами передбачено забудову земельних ділянок 35%, що буде здійснено після отримання дозволу на виконання саме будівельних робіт. Вважає, що слідчий дійшов хибного висновку, що не земельних ділянках проводяться саме будівельні роботи і таке твердження не відповідає фактичним обставинам. Також, зауважує, що спроба органу досудового розслідування обмежити виконання підготовчих робіт лише 35% площі земельної ділянки суперечить законодавству, так, як неогороджена територія будівництва становитиме небезпеку для оточуючих. Окрім того, звертає увагу на те, що апеляційним судом вже скасовувався арешт щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:26:001:230 ухвалою від 18.04.2017, мотиви якої просить врахувати під час розгляду апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши її доводи, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з таких підстав.

При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів враховує наступне.

За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.

-5-

Відповідно до ст.23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а відповідно до ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

Як вбачається з клопотання, та доданих до нього матеріалів СУ ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021070000000103 від 26.03.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

У межах зазначеного кримінального провадження, старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 звернулася до суду із клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:26:001:0276 та 2110100000:26:001:0230.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У відповідності до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст.ст.94,132,173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

-6-

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ч.1ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог ст.ст.170-173 КПК України, з`ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірив наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно - земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:26:001:0276 та 2110100000:26:001:0230 та прийшов до обґрунтованого висновку про не доведення слідчим та прокурором необхідності арешту, зазначеного у клопотанні майна, у зв`язку з відсутністю обґрунтування мети та підстав за якими потрібно здійснити арешт майна у відповідності до вимог ст.ст.170,171 КПК України.

З матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Орган досудового розслідування у розумінні вимог ст.132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Окрім того, клопотання не містить відомостей, які б давали розумні підстави вважати, що земельні ділянки, які є предметом арешту, відповідають критеріям ст.98 КПК України, зокрема можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, або набуті кримінально протиправним шляхом.

З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на земельні ділянки, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника (володільця) майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Разом з тим, колегія суддів констатує й те, що на даній стадії досудового розслідування, жодній посадовій особі (юридичній особі) не повідомлено про підозру, а слідчим не доведено фактів того, що існують підстави вважати, що вищевказаному майну загрожує знищення, чи воно підлягає спеціальній конфіскації, або конфіскації, як виду покарання, або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи,

-7-

або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, і цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про безпідставність та невмотивованість клопотання про необхідність накладення арешту на земельні ділянки з метою збереження речових доказів, є обґрунтованим, таким, що ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та фактичних обставинах, на підставі яких слідчий вніс клопотання. Погоджуючись із висновком слідчого судді, колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано враховано й відсутність підстав вважати, що вищевказані земельні ділянки будуть пошкоджуватися, псуватися, знищуватися, перетворюватися або відчужуватись, і з урахуванням того, що вони є нерухомим майном, не можуть бути приховані, а також вірно оцінив розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб.

Жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вказані земельні ділянки були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, колегія суддів з наданих до суду матеріалів провадження не вбачає.

З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги прокурора, у тому числі й про те, що необхідність накладення арешту на вищевказані земельні ділянки полягає в збереженні речових доказів, колегія суддів визнає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та приєднаних до клопотання доказах, відхиляє їх як такі, що не являються належними й обґрунтованими підставами для накладення арешту на майно земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:26:001:0276 та 2110100000:26:001:0230.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя правильно врахувала той факт, що клопотання не містить обґрунтування мети і підстав для арешту у відповідності до вимог ст.ст.170,171 КПК України, відтак рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог ст.ст.170-173 КПК України, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, колегія суддів враховує і те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:26:001:0276 зареєстрована на праві приватної власності за ТзОВ «Поділля-Транс» (32481952). Земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:26:001:0230 є власністю Ужгородської міської ради (33868924) та передана в строкове платне користування ТзОВ «Поділля-Транс», що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.02.2021 №242617482 (а.п. 38-41) та №242617225 (а.п. 42-43).

Разом тим, як вірно встановив слідчий суддя, слідчим не надано жодних доказів, які б підтверджували доводи клопотання про те, що Ужгородською міською радою земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:26:001:0230 передано в оренду юридичній особі за рахунок земель зелених насаджень загального користування та без проведення аукціону, ймовірно на підставі поданої недостовірної інформації, про належність нерухомого майна на праві приватної власності.

-8-

Також відсутні докази щодо скасування чи визнання не чинними рішень Ужгородської міської ради про передачу у власність та користування зазначених земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:26:001:0276 та 2110100000:26:001:0230.

Згідно ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За положеннями ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, доведення порушення вимог законодавства при передачі Ужгородською міською радою в оренду ТзОВ «Поділля-Транс» земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:26:001:0230, передбачає визнання незаконними та скасування в судовому порядку правових актів індивідуальної дії, виданих органом місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів клопотання, судові рішення за такими позовними вимогами не ухвалювалися. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор не підтвердив, що існують судові спори з зазначеними позовними вимогами.

Не обґрунтованими є і твердження слідчого про порушення містобудівних умов та здійснення будівельних робіт на всій території земельних ділянок, оскільки на земельних ділянках з кадастровими номерами 2110100000:26:001:0276 та 2110100000:26:001:0230 відповідно до повідомлення про початок виконання підготовчих робіт № ЗК020201009393 від 09.10.2020 здійснюються саме підготовчі роботи.

Окрім того, згідно п.3 Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єктів будівництва №ЄДЕССБ МU01:1004-4814-7177-6165 від 02.10.2020, відсоток забудови земельної ділянки повинен складати не більше 35% земельних ділянок, тобто твердження слідчого про порушення містобудівних умов та здійснення будівельних робіт на всій території земельних ділянок не відповідає дійсності та не доводиться жодними об`єктивними даними.

На переконання апеляційного суду на даному етапі розслідування кримінального провадження відсутні підстави вважати, що арешт спірних земельних ділянок та обмеження прав, їх законного власника та користувача є співмірним із завданнями кримінального провадження.

З урахуванням обставин кримінального провадження, викладених слідчим у клопотанні, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про відсутність правової підстави для задоволення відповідного клопотання слідчого.

Доводи апеляційноїскарги пропорушеннямТзОВ «Поділля-Транс» при проведенні підготовчих робіт прав та інтересів власників суміжних земельних ділянок, за відсутності їх об`єктивної обґрунтованості, апеляційний суд розцінює як припущення, що не можуть бути взяті до уваги.

На інші дані, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його скасування, в апеляційній скарзі не вказується, і такі в матеріалах судового провадження відсутні.

Наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді і накладення арешту на майно в арешті якого відмовлено.

Колегія суддів вважає, що накладення арешту на земельні ділянки з викладених у клопотанні та апеляційній скарзі мотивів не ґрунтується на положеннях вказаних вище норм Кримінального процесуального кодексу України та фактичних обставинах кримінального провадження, у зв`язку з чим, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

-9-

Разом з тим, колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні клопотання слідчого є ефективним засобом юридичного захисту від можливого свавілля правоохоронних органів щодо майна, в даному випадку земельних ділянок, одна з яких відповідно до наявних у матеріалах судового провадження документів належить на праві приватної власності ТзОВ «Поділля-Транс» (32481952), а земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:26:001:0230 є власністю Ужгородської міської ради ( 33868924) та передана в строкове платне користування ТзОВ «Поділля-Транс», про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України».

Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст.26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час розгляду судової справи прокурор не заявляв клопотань про приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б підтверджували обґрунтованість доводів поданого ним клопотання чи могли б істотно вплинути на вищевказані висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.404,405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргупрокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.06.2021 про відмову в задоволенні клопотаннястаршого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 про арешт майна у рамках кримінального провадження №12021070000000103, відомості про яке 26.03.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: