Рішення

від 01.02.2022 по справі 160/24010/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року Справа № 160/24010/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В., розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер еко технологія" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

30.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Еко Технологія" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.01.2022 року, просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №223-о від 30 липня 2021 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним №04240314202000246, з терміном дії з 21.09.2020 року по 21.09.2025 року, за адресою місця торгівлі: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Богданівка, вул. Піщана, 86;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №359-рл від 30 грудня 2021 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним №04250314201900537, з терміном дії з 28.11.2019 року по 28.11.2024 року, за адресою місця торгівлі: Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Миколаївка, вул. Першотравнева, 1А;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним №04240314202000246 та №04250314201900537 виданих ТОВ «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» та поновити дію відповідних ліцензій;

- стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 5, офіс 204, код ЄДРПОУ 39456828) судовий збір в сумі 4751,00 грн. (чотири тисячі сімсот п`ятдесят одна грн. 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн (дванадцять тисяч грн. 00 коп.).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 року було відкрито провадження та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у контролюючого органу були відсутні підстави для анулювання ліцензій на роздрібну торгівлю пальним, оскільки при винесенні рішень про видачу ліцензії органом ліцензування здійснювалася перевірка поданих документів та до таких документів були відсутні зауваження щодо їх неправильності, неповноти, помилок оформлення тощо. Крім того, відповідач в оскаржуваних розпорядженнях не обґрунтував, у чому саме полягає недостовірність даних, у яких документах її виявлено і чим це підтверджується.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Еко Технологія" про забезпечення адміністративного позову задоволено. Зупинено дію оскаржуваних у цій справі розпоряджень Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Інтер Еко Технологія" до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/24010/21.

Через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву та відзив на уточнену позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що оскаржувані розпорядження винесені на підставі отриманої інформації, викладеної у листі ДПС України до Головних управлінь в областях та м. Києві від 01.07.2021 №14892/7/99-00-09-01-07, в якому зазначено, що дозвіл від 09.10.2019 №1012.19.12 та дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки від 17.07.2019 №0683.19.12 видавалися, але за іншими адресами ТОВ «Інтер Еко Технологія» (мотивація прийняття розпорядження №223-о від 30.07.2021 року) та що Позивачем разом з заявою на видачу ліцензії не надано акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства (мотивація прийняття розпорядження № 359-рл від 30.12.2021 року).

У судовому засіданні 18.01.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечував у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважав їх необґрунтованими. У зв`язку із погіршенням епідеміологічної ситуації в Україні, суттєвим збільшенням захворювань громадян вірусною інфекцією СОVID-19, головуючим суддею запропоновано провести подальший розгляд справи у письмовому провадженні. Представники сторін не заперечували проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, вищевикладені правові норми та вказані обставини, суд вважає доцільним розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд зазначає.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Еко Технологія" зареєстровано 24.10.2014 року як суб`єкт господарської діяльності, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Одним із видів господарської діяльності ТОВ "Інтер Еко Технологія" за КВЕД є: 47.30 роздрібна торгівля пальним.

На ім`я ТОВ «Інтер Еко Технологія» видано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним: ліцензія за реєстраційним №04240314202000246, з терміном дії з 21 вересня 2020 року по 21 вересня 2025 року, за адресою місця торгівлі: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Богданівка, вул. Піщана, 86 та ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним: ліцензія за реєстраційним №04250314201900537, з терміном дії з 28 листопада 2019 року по 28 листопада 2024 року, за адресою місця торгівлі: Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Миколаївка, вул. Першотравнева, 1А.

До заяви про отримання ліцензії№04240314202000246позивачем поданінаступні документи: дозвіл на виконання газонебезпечних робіт та робіт у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних зонах, заповнення, злив цистерн та інших ємностей із зрідженим, вибухонебезпечним газом, їх зберігання за місцем виконання робіт Павлоградський район, с. Богданівка, вул. Піщана, 86 виданий ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 17 липня 2019 року №0682.19.12; дозвіл на експлуатацію обладнання, що працює під тиском, обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухопожежонебезпечних середовищах за місцем експлуатації Павлоградський район, с. Богданівка, вул. Піщана, 86 виданий ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 17 липня 2019 року №0683.19.12; договір оренди (об`єкта нерухомості або земельної ділянки) №2 від 23.01.2020 року відповідно до якого Приватний підприємець ОСОБА_1 передає у строкове платне користування ТОВ «Інтер Еко Технологія» АЗС в складі комплексу для перевезення вантажів автотранспортом, місцезнаходження об`єкта: Дніпропетровська обл., Павлоградський район, с. Богданівка, вул. Піщана, 86;проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом за адресою: Павлоградський район, с. Богданівка, вул. Піщана, 86;витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на нерухоме майно №20694690 від 24.10.2008 року; договір оренди землі від 24.10.2017 року між Павлоградською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ;паспорт на пункт паливороздавальний ПЗП2-10/15-1-1, 2020 р.в., Україна, у складі резервуар наземний односторонній РН1-10/15-2500, 2020 р.в., Україна; паспорт на газороздавальну колонку «Шельф 200-50-2-1-2 LPG», 2020 р.в. Україна; акт введення в експлуатацію основних засобів від 18.11.2017 року.В подальшому, ГУ Держпраці у Дніпропетровській області видано нові дозволи №0134.21.12 від 12.05.2021 року та №0133.21.12 від 12.05.2021 року на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію обладнання.

До заяви на отримання ліцензії №04250314201900537 на право роздрібної торгівлі пальним, ТОВ «Інтер Еко Технологія» подавало до ліцензуючого органу наступний пакет документів: договір оренди нерухомого майна від 01.01.2019 року; паспорт на автозаправний блок-пункт (АПБ-25); Паспорт посудини, що працює під тиском (ємність для зберігання зрідженого газу), зав. №559;паспорт посудини, що працює під тиском (ємність для зберігання зрідженого газу), зав. №7080461;акт приймання в експлуатацію АЗС від 11.09.2019 року; дозвіл на виконання газонебезпечних робіт та заповнення, злив балонів, інших ємностей із зрідженим, вибухонебезпечним газом за місцем виконання робіт Петропавлівський район, с. Миколаївка, вул. Першотравнева, 1А виданий ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 09 жовтня 2019 року №1011.19.12; дозвіл на експлуатацію обладнання за місцем експлуатації Петропавлівський район, с. Миколаївка, вул. Першотравнева, 1А виданий ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 09 жовтня 2019 року №1012.19.12; паспорт на стаціонарний заправник газу; свідоцтво про повірку лічильника.

30.07.2021 року та 31.12.2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесені оскаржувані в цій справі розпорядження, якими анульовано ліцензії ТОВ "Інтер Еко Технологія" на право роздрібної торгівлі пальним на підставі, передбаченій статтею 15 Закону України від 19.12.95 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

Зі змісту оскаржуваних розпоряджень судом встановлено, що інформацію, щодо оформлення дозволів на ім`я Позивача отримано відповідачем з листа ДПС України, в якому зазначається, що за даними Державної служби з питань праці дозвіл на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 09.10.2019 №1012.19.12 та дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки від 17.07.2019 року №0683.19.12 видавалися, але за іншими адресами ТОВ «Інтер Еко Технологія».В свою чергу підставою для анулювання ліцензії за місцем провадження Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Миколаївка, вулиця Першотравнева, 1А Відповідачем у відзиві зазначено не надання разом з заявою на видачу ліцензії акту вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Вважаючи розпорядження відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви на позовну та уточнюючу позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, врегульовані Законом України від 19.12.95 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №481/95-ВР).

Згідно із змісту статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Відповідно до змісту статті 15 Закону №481/95-ВР Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, в поїздах, на морських або річкових суднах видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України, в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем формування поїзда (приписки судна).

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Зокрема, стаття 15 Закону №841/95-ВР містить вичерпний перелік підстав анулювання ліцензії.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі:

заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії;

рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів);

рішення суду про встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;

рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;

порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях;

отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами;

встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

В свою чергу, стаття 15 Закону №471/95-ВР не містить підстави щодо анулювання ліцензії у разі переоформлення дозвільного документа, який подано суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії. Отже Позивачем цілком правомірно на підставі дозвільних документів здійснюється провадження діяльності з роздрібної торгівлі паливом на території АЗС за місцем розташування Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Богданівка, вул. Піщана, 86.

Щодо розпорядження №395-рл від 30.12.2021 року, як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи та визнається відповідачем, позивачу анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним з тих підстав, що ТОВ "Інтер Еко Технологія" за адресою місця торгівлі: Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Миколаївка, вул. Першотравнева, 1А, не подавало при отриманні ліцензії акти вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Однак, належними доказами підтверджується, що позивачем у господарській діяльності використовувались резервуари сталеві горизонтальні надземні для зберігання нафтопродуктів та посудини (наземний резервуар), що працює під тиском понад 0,05 МПа, об`ємом 4,8куб.м., колонки газороздавальні.

Отже, на підставі права оренди площадок та частин нежитлових будівель та абз. 54 частин 1 ст. 1 Закону №481, позивачем розміщено модулі заправки автомобілів газоподібним паливом в місці здійснення торгівлі, а розміщення модульної автозаправної станції не передбачає здійснення будівельно-монтажних робіт для її встановлення. Вказує, що модульні заправки автомобільним газоподібним паливом за своїми технічними характеристиками є технологічним обладнанням.

Документальними доказами податковий орган не підтвердив наявність у позивача на праві власності, або оренди будівельних об`єктів, з наявністю яких, законодавець пов`язує отримання акту вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію.

В матеріалах адміністративної справи міститься копія Дозволу Управління Держпраці у Дніпропетровській області N1012.19.12 у якому вказано, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер Еко Технологія" дозволено експлуатувати машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки: обладнання, призначене для експлуатації (застосування) в потенційно вибухонебезпечному середовищі (газороздавальна колонка типу АСТРА-2-07, 2017 р.в. Україна, насос типу SKD4.08.5 1160, 2017 р.в. Польща); посудини, що працюють під тиском понад 0,05 МПа (ємкості для зберігання зрідженого газу V=408 м3 2 од.: 1995 р.в. (1 од), 1996 р.в. (1 од.), Польща за місцем експлуатації Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Миколаївка, вул. Першотравнева, 1А. Дозвіл діє з 09.10.2019 по 09.10.2024 року.

Окрім того, позивачем надано до суду копію Дозволу Управління Держпраці у Дніпропетровської області №1011.19.12 яким дозволяється позивачу виконувати роботи підвищеної небезпеки. Термін дії дозволу: із 09.10.2019 по 09.10.2024.

Позивачемзазначається, що ним використовується модульна автозаправна станція, яка є заводським виробом та не потребує здійснення будівельно-монтажних робіт для її встановлення.

Вказана обставина відповідачем під час розгляду адміністративної справи не спростована та за результатами перевірки не перевірена з наданням обґрунтованих доказів наявності у позивача об`єктів, які потребують оформлення документів актів вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію.

Згідно Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України №507 від 17.08.2000 (далі - ДК БС), об`єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Пунктом 1 ДК БС визначено, що споруди є будівельними системами, пов`язаними з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін. До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та ін.

Разом з тим, до переліку споруд, що визначені ДК БС, не віднесено модульні автозаправні станції.

Відповідно до абзацу 54 частини 1 статті 1 Закону №481/95-ВР, місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Суд зауважує, що у відповідності до положень Закону №481/95-ВР, відповідальність суб`єкта у вигляді анулювання ліцензії може мати місце тоді, коли контролюючим органом достовірно встановлено, що конкретний документ, наявний серед інших документів, які подавалися разом із заявою для отримання ліцензії, насправді не видавався відповідним органом, відтак є підробленим (сфальшованим). Однак, у разі якщо у суб`єкта взагалі наявне право не подавати певний документ через відсутність у нього за законом такого обов`язку, то вказана норма, як підстава для анулювання ліцензії, не підлягає застосуванню.

За всіма ознаками та характеристиками газороздавальна колонка типу АСТРА-2-07 - це модульна установка заводського виготовлення, яка є технологічним обладнанням для заправки автомобілів.

Отже, означена АЗС не є нерухомим майном, оскільки не пов`язана із земельною ділянкою фундаментами і являє собою модульну установку заводського виготовлення, яка може бути вільно переміщена за допомогою вантажно-транспортних засобів без втрати свого функціонального призначення.

Відповідна установка не належать до категорії споруд як об`єктів будівництва, з урахуванням того, що відповідні об`єкти не є будівлею, спорудою чи іншим об`єктом будівництва.

Із системного аналізу положень ст. 15 Закону України №481/95-ВР слідує, що законодавством передбачено, що об`єктом ліцензування при здійсненні роздрібної торгівлі пальним може бути не тільки споруда, тобто об`єкт нерухомого майна або об`єкт завершеного будівництва, але й обладнання, що використовуються для роздрібної торгівлі на праві власності або користування, а також ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі на праві власності або користування.

З огляду на викладене, встановлена автозаправна станція (модульний заправник) є пересувним виробом заводського виготовлення, що встановлюється без фундаменту, отже, не є об`єктом нерухомості, оскільки нерухомим майном (нерухомістю) є земельна ділянка без поліпшень або земельна ділянка з поліпшеннями, які з нею нерозривно пов`язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить до нерухомого майна.

Модульні заправники є рухомим майном, тобто матеріальним об`єктом, який може бути переміщеним без заподіяння йому шкоди.

Дані об`єкти не підпадають під визначення об`єктів завершеного будівництва, у зв`язку з тим, що будь-яких будівельних робіт щодо їх створення не здійснювалося.

Таким чином, розміщення модульних заправників автомобілів зрідженим газом, установка та монтаж (зборка) яких проводилась без здійснення будівельних робіт та без улаштування фундаменту, не потребують документів, що дають право на їх виконання, а такі модульні заправники автомобілів моторним паливом та зрідженим газом, після закінчення робіт по їх установці та монтажу (зборці) не підлягають прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17.02.2011 р.

Вищенаведену позицію підтримано й Верховним Судом у постанові від 22.07.2021 у справі №640/19955/19.

Суд зауважує, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Суд звертає увагу, що стимулювання підприємницької діяльності, створення привабливого інвестиційного клімату та захист прав інвесторів відноситься до пріоритетів державної політики, оскільки є запорукою економічного зростання та добробуту кожного через збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів, збереження існуючих та створення нових робочих місць, розвитку відповідної територіальної громади. Це, зокрема, відповідає положенням частини четвертої статті 13 Конституції України, згідно з якою держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, а також частини першої статті 17 Основного Закону - забезпечення, зокрема економічної безпеки є найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу.

Зазначену правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.04.2021 року у справі №240/8544/20.

Розглядаючи дану справу, суд також вважає за необхідне вказати, що покладеними в основу оскаржуваних рішень обставинами, відповідач фактично вказує про неправомірність видачі позивачу спірних ліцензій.

Однак, при вирішенні даного спору важливо наголосити на тому, що у даній справі не оскаржується правомірність видачі позивачу спірних ліценцій на право здійснення роздрібної торгівлі пальним, а серед законодавчих підстав анулювання таких ліценцій відсутні підстави щодо неправомірності їх видачі.

Окрім того, суд зазначає, що потреба виправити минулу помилку, допущену державним органом, не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Ризик помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд відмічає, що в тексті оскаржуваних розпоряджень№223-о від 30.07.2021 та №395-рл від 30.12.2021 року відсутні дані про те, які саме документи, копії яких подані разом із заявами на отримання ліцензій, не видавалися/не погоджувалися уповноваженими органами.

Окрім того, суд відмічає, що на момент видачі ліцензій позивачу 21.09.2020 року та 28.11.2019 року і до липня та грудня 2021 року у відповідача не виникало сумнівів у достовірності та повноті документів, поданихТовариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Еко Технологія"разом із заявою про видачу ліцензій.

Судом при розгляді даної справи, перевіряються підстави звернення до суду, правове регулювання спірних правовідносин та заперечення відповідача з урахуванням документального підтвердження доводів сторін.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив наявність правових та фактичних підстав для прийняття вказаних розпоряджень щодо анулювання позивачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржені розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області "Про анулювання ліцензії" №223-о від 30.07.2021 та №395-рл від 30.12.2021 прийняті контролюючим органом не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, та необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензійТовариству з обмеженою відповідальністю "Інтер Еко Технологія".

В ході розгляду справи, відповідачем не заперечувалось внесення до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформації щодо анулювання ліцензійТовариству з обмеженою відповідальністю "Інтер Еко Технологія".

Так, Порядок ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №545(далі- Порядок №545).

Абзацом другим п. 1 вказаного Порядку визначено, що Єдиним реєстром ліцензіатів та місць обігу пального є електронна база даних, яка містить інформацію про суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місця виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання, які провадять діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Згідно із пунктами 2-3 Порядку №545 Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального формується та ведеться ДФС та її територіальними органами в електронній формі на підставі відомостей, зазначених у документах, які подаються суб`єктами господарювання для отримання ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним відповідно до статей 3 і 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

До Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального вносяться такі відомості:

для юридичних осіб -найменування та кодзгідно з ЄДРПОУ;

для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи та таких, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код згідно з ЄДРПОУ уповноваженої особи і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно зпунктом63.6статті 63іпунктом64.6статті 64Податкового кодексу України;

для фізичних осіб-підприємців - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті про право здійснювати платежі за серією (за наявності) та номером паспорта);

адреса місцявиробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним (область, район, населений пункт, код згідно з Класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), вулиця, номер будинку/офісу);

дата видачі/зупинення/анулювання та строк дії ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним.

Пунктами 6-7 Порядку №45 встановлено, що підставою для виключення суб`єкта господарювання з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального є рішення про анулювання ліцензії, прийняте ДФС та її територіальними органами відповідно до статей 3 і 15Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Додатково суд зазначає, що в редакції Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», що діяла станом на дату прийняття оскаржуваних розпоряджень, частиною 52 статті 15 відповідного Закону передбачено:Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання

Інформація про суб`єкта господарювання вноситься до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше робочого дня, наступного за днем видачі/зупинення/анулювання ліцензії або внесення змін до ліцензії.

Враховуючи положення п. 52 ст. 15 Закону України №481/95-ВР, що ліцензія анулюється тільки після одержання суб`єктом господарювання письмового розпорядження про анулювання, Відповідач не дотримався відповідного порядку анулювання ліцензій та передчасно включив запис про ануляцію ліцензій Позивача до відповідного реєстру ліцензіатів, тим самим порушивши норми передбачені Порядком №545, оскільки оскаржувані розпорядження були отримані суб`єктом господарювання 23.09.2021 року та 12.01.2022 року, отже відповідний запис (за його правомірності) мав би бути здійснений не раніше ніж 24.09.2021 року та 13.01.2022 року відповідно.

Врахувавши викладене, суд дійшов висновку, що ефективним способом повного відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача видалити з Реєстру інформацію (відомості) про анулювання виданих позивачу ліцензій реєстраційний номер №04240314202000246; №04250314201900537 на право здійснення роздрібної торгівлі пальним та поновити інформацію (внести відомості) в Реєстр про такі ліцензії.

Частиною першою та другоюстатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннямистатті 90 КАС Українивизначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо розподілу судових витрат, суд назначає наступне.

У наданій суду позовній заяві, позивач заявив клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

З приводу заявленого позивачем клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі 200/14113/18-а зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Під час визначення суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

24.11.2021 р. між Адвокатським об`єднанням "ЦИТАДЕЛЬ" та ТОВ "Інтер Еко Технологія" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.9 Договору для надання правової допомоги Клієнту, Адвокатське об`єднання призначає адвоката: Скоробогатову Дарину Володимирівну.

Відповідно до п. 4.2 Договору сума вартості робіт за договором становить 12000,00 (дванадцять тисяч) грн. та є фіксованою, та не залежить від обсягу наданих Адвокатським об`єднанням послуг. Факт надання правової допомоги підтверджується актом здачі-прийняття робіт (послуг) (п. 4.4. Договору).

24.11.2021 р. сторонами складено акт здачі-прийняття робіт (послуг), згідно з яким загальна вартість наданих Адвокатським об`єднанням послуг склала 12000,00 грн. послуги надані в повному обсязі та з дотриманням усіх умов договору.

Сплата за надані послуги відбулась на підставі платіжного доручення №3736 від 24.11.2021 р. на суму 12000,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи позивача та відповідача, враховуючи складність розгляду саме цієї справи, заявлені позовні вимоги та їх співвідношення із заявленим розміром судових витрат, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 6000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 4751.00 грн. що документально підтверджується платіжним дорученням №48 від 24.11.2021 року та №50 від 17.01.2022 року та витрати на професійну правничу допомогу.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 4751,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Еко Технологія" (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, б. 5, офіс 204, код ЄДРПОУ: 39456828) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ: 44118658) про визнання протиправними та скасування розпоряджень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Інтер Еко Технологія" №223-о від 30.07.2021 року.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Інтер Еко Технологія" №395-рл від 30.12.2021 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензій Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер Еко Технологія" (код згідно з ЄДРПОУ 39456828), реєстраційний № 04240314202000246 за адресою місця торгівлі: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Богданівка, вул. Піщана, 86; реєстраційний № 04250314201900537 за адресою місця торгівлі: Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Миколаївка, вул. Першотравнева, 1А.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Еко Технологія" (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 5, офіс 204) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 4751 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят одну) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко