Постанова

від 22.03.2022 по справі 160/24010/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2022 року м. Дніпросправа № 160/24010/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021

у справі № 160/24010/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Еко Технологія"

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування розпорядження № 223-о від 30.07.2021 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним,-

встановив:

30 листопада 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Еко Технологія" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження № 223-о від 30.07.2021 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Разом з позовною заявою від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 223-о від 30.07.2021 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 04240314202000246 з терміном дії з 21.09.2020 року по 21.09.2025 року за місцем провадження діяльності: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Богданівка, вул. Піщана, 86.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Еко Технологія" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Еко Технологія" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження № 223-о від 30.07.2021 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним задоволено.

Судом встановлено, що з моменту одержання розпорядження про анулювання ліцензії, остання вважається недійсною, а тому фактично під час розгляду адміністративної справи оскаржуване розпорядження набирає чинності та створює правові наслідки у вигляді недійсності ліцензій, у зв`язку з чим, будуть істотно порушені права позивача, адже останній фактично позбавлений можливості здійснювати свою господарську діяльність на зазначеному у позовній заяві об`єкті до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження в судовому порядку. Також суд дійшов висновку, що позивачем доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Наведені обставини обумовили прийняття ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову.

Не погодившись з ухвалою суду, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 у справі № 160/24010/21.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивачем не доведено обґрунтованими доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Крім того, скаржник вважає, що в адміністративних справах з приводу оскарження правового акту індивідуальної дії, в даному випадку розпорядження відповідача про анулювання ліцензії, забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії акту, судом фактичної ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає наявними підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Так, предметом позову в цій справі є правомірність розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 223-о від 30.07.2021 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 04240314202000246 з терміном дії з 21.09.2020 року по 21.09.2025 року за місцем провадження діяльності: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Богданівка,

вул. Піщана, 86.

Порядок анулювання ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним врегульовано нормами Закону України від 19.12.1995 р. №481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", (далі Закон №481) шляхом прийняття органом ліцензування, який видав ліцензію, письмово розпорядження.

Анулювання ліцензії це позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження.

Відповідно до ст. 3 Закону №481 ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Таким чином, з моменту одержання позивачем розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 223-о від 30.07.2021 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 04240314202000246 з терміном дії з 21.09.2020 року по 21.09.2025 року за місцем провадження діяльності: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Богданівка, вул. Піщана, 86, вказана ліцензія вважається недійсною.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Видами забезпечення позову за приписами частини першої статті 151 КАС України є: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За своєю суттю інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, покликаним забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.

В свою чергу, висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку позивачем доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, не містить належного обґрунтування та не ґрунтується на будь-яких доказах.

Фактично приведений висновок суду першої інстанції ґрунтується виключно на тому, що анулювання ліцензії має наслідком припинення функціонування та демонтаж автозаправних станцій, якими користується позивач в рамках господарської діяльності; укладення договорів на демонтаж, транспортування та зберігання тимчасових споруд, бензинових, дизельних, газових автозаправних станцій і матеріалів; втручання в господарську діяльність позивача до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження в судовому порядку, чим, на думку суду першої інстанції, будуть істотно порушені права позивача, якого, фактично, буде позбавлено можливості здійснювати свою господарську діяльність на зазначеному у позовній заяві об`єкті до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження в судовому порядку.

Колегія суддів вважає помилковим такий висновок суду першої інстанції та зазначає, що в контексті спірних правовідносин анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, виданої на конкретне визначене місце торгівлі, тягне за собою тільки неможливість здійснювати роздрібну торгівлю пальним в цьому конкретно визначено місці, проте жодним чином не потягне за собою демонтаж автозаправних станцій, якими користується позивач в рамках господарської діяльності, укладення договорів на демонтаж, транспортування та зберігання тимчасових споруд, бензинових, дизельних, газових автозаправних станцій і матеріалів, як вважає суд першої інстанції.

Тобто, анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на конкретне місце торгівлі й має на меті зупинення діяльності позивача з роздрібної торгівлі пальним в цьому місці, а в разі задоволення позовних вимог та скасування оскарженого розпорядження ніяких додаткових дій ні відповідач, ні позивач не повинні вчиняти.

Крім того, забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач та який застосовано судом першої інстанції, а саме зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, яке власно і є предметом оскарження, може вважатись як фактичне вирішення позовних вимог на період дії ухвали про забезпечення позову. При цьому застосування такого способу захисту забезпечення позову фактично продовжить дію спірних правовідносин на час дії забезпечення позову.

Таким чином, оскільки позивачем не наведено переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також наявності фактичних обставин, з якими позивач пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 241-245, 250, 317, 321, 322, 327,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 у справі № 160/24010/21 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 у справі

№ 160/24010/21 скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Еко Технологія" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Еко Технологія" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження № 223-о від 30.07.2021 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в випадках та строки передбачені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк

суддяЯ.В. Семененко