Постанова

від 24.02.2022 по справі 120/6914/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6914/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

25 лютого 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Кепітел Груп" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Кепітел Груп" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2021 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Кепітел Груп", звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (відповідача) про:

- визнання протиправним та скасування наказу №213к від 27.01.2021 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агро Кепітел Груп";

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0026570715, №0026560715 від 30.03.2021.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 28.09.2021 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що фінансова поворотна допомога отримана 30 листопада 2016 року, відтак 12 календарних місяців протягом яких товариство могло її не включати до складу доходу збігло 30.11.2017. Відповідно, позивач мав подати декларацію протягом звітного періоду до якого включити суму 3 877 000 грн. як дохід, однак не подав. При цьому, дана заборгованість передана згідно передавального акту лише 30.08.2018. Вважає, що саме з 30.11.2017 (12 місяців з моменту отримання допомоги товариством) слід обчислювати строки подання звітності /проведення перевірок і визначення суми грошового забезпечення, відповідно 1095 збігає 13.11.2020.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що податкові зобов`язання визначені поза межами строку визначеного статтею 102 ПКУ, оскільки, на думку позивача, якби він мав обов`язок задекларувати податкові зобов`язання по фінансовій допомозі то до 10.02.2017. А отже, граничний строк визначення зобов`язань за листопад 2016 року збіг 10.02.2020.

Вважає, що правила продовження строків давності для накладення штрафних санкцій не поширюються стосовно документальних позапланових перевірок з підстав визначених підпунктами 78.1.7 ПК України (розпочато процедуру реорганізації юридичної особи). Відтак, спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, як наслідок, податкові - повідомлення рішення прийняті за наслідком проведеної перевірки, також є не правомірними.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що проведено позапланову документальну перевірку і встановлено порушення п.184.5 ст. 184, пп.3 п.292 .11 ст. 292 ПКУ України, що і стало підставою для прийняття спірних рішень. Зазначає, що платник податку не враховує суму фінансової допомоги у складі доходу, якщо повертає таку протягом 12 календарних місяців з дня отримання допомоги. Станом на 01.01.2017 така допомога рахувалась у позивача як кредиторська заборгованість.

З урахуванням висновків викладених в акті 30.03.2021 прийнято податкові повідомлення - рішення: №0026560715, яким визначено до сплати від`ємне значення суми ПДВ в розмірі 4 896 грн.; №0026570715, яким збільшено зобов`язання за платежем ЄСВ на суму 145 380 грн.

Згідно з положеннями ч. 3ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства(далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу №213 к від 27.01.2021 проведено документальну позапланову виїзну перевірку "Агро Кепітел Груп" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 28.01.2021, з питань ЄСВ за період з 01.01.2011 по 28.01.2021, за наслідком чого складено акт №1184/02-32-07-15/36071453 від 10.02.2021, в якому зафіксовано порушення п.184.5 ст. 184, пп.3 п.292 .11 ст. 292 ПКУ України.

Зокрема в акті вказано, що перевіркою правильності визначення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань і податкового кредиту встановлено його завищення на суму 4 896 грн. Підприємством в податковій декларації з ПДВ за червень 2019 р. відображено показник 4 896 грн. Відповідно до інформаційних баз ДПС свідоцтво платника ПДВ анульовано 24.06.2019 р.

Також зазначено, що між ТОВ "Агро Кепітел Груп" та ТОВ "Добродія Трейд" укладено договір поворотної фінансової допомоги від 03.08.2016. Станом на 01.01.2017 по рахунку бухгалтерського обліку 6851 рахується кредиторська заборгованість по контрагенту ТОВ "Добродія Трейд" в сумі 3 877 000 грн.

Дана заборгованість передана відповідно до передавального акту від 30.08.2018 в межах реорганізації шляхом приєднання до ТОВ "Добродія Трейд" .

З урахуванням висновків викладених в акті 30.03.2021 прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0026560715, яким визначено до сплати від`ємне значення суми ПДВ в розмірі 4 896 грн.;

-№0026570715, яким збільшено зобов`язання за платежем ЄСВ на суму 145 380 грн.

Не погоджуючись із даними рішеннями , позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2ст. 2 КАС України.

Згідно частин першої, другої та третьоїстатті 242 КАС Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС Українивстановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, відповідно до пункту 292.11 статті 292 ПК України, до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.

Згідно пункту 123.2 статті 123 ПКУ, використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Тобто, суми фінансової допомоги наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців не включаються до складу доходу, у разі ж не повернення протягом 12 місяців така має бути включена до доходів. За використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу тягне за собою накладення штрафу.

Разом з тим, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПКУ, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, фінансова поворотна допомога отримана 30 листопада 2016 року, відтак 12 календарних місяців протягом яких товариство могло її не включати до складу доходу збігло 30.11.2017. Відповідно, позивач мав подати декларацію протягом звітного періоду до якого включити суму 3 877 000 грн. як дохід, однак не подав. При цьому, дана заборгованість передана згідно передавального акту лише 30.08.2018.

Тобто, саме з 30.11.2017 (12 місяців з моменту отримання допомоги товариством) слід обчислювати строки подання звітності /проведення перевірок і визначення суми грошового забезпечення, відповідно 1095 збігає 13.11.2020.

При цьому, пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що з 18.03.2020 строки давності визначені статтею 102 ПК України в тому числі щодо строків проведення перевірок, на які не розповсюджується мораторій зупинені до завершення дії карантину.

Слід також зазначити, що Постановою КМУ від 09 грудня 2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установити з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин. Отже, в період проведення перевірки діяла норма, яка зупиняла відповідно строки давності, передбачені статтею 102 цього Кодексу, відповідно такі (строки) не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Разом з тим, позивачем не спростовано факт відсутності порушень.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції стосовно вимоги про скасування наказу, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що акт індивідуальної дії вичерпав свою дію щодо термінів (періоду) проведення перевірки, відтак, відсутні підстави для його скасування.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Кепітел Груп" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.