Постанова

від 22.02.2022 по справі 560/1002/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1002/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

23 лютого 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Григорук В.С.,

представників позивача: Заєць Л.С., Олійника В.П.

представника відповідача: Лічман Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Приватна багатогалузева фірма "Піноккіо-Z" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, філія Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

14.06.2021 до Хмельницького окружного адміністративного суду від представника приватного підприємства "Приватна багатогалузева фірма "Піноккіо-Z" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь Приватного підприємства «Приватна багатогалузева фірма "Піноккіо-Z" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23000.00 гривень у справі № 560/1002/21, в якій рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 адміністративний позов Приватного підприємства "Приватна багатогалузева фірма "Піноккіо-Z", задоволено частково.

Зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 27.08.2020 № 0005840509. В решті вимог позову відмовлено. Стягнуто на користь приватного підприємства "Приватна багатогалузева фірма "Піноккіо-Z" судовий збір у розмірі 22561,16 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області, філії Державної податкової служби України.

Хмельницький окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 26.06.2021 заяву представника приватного підприємства "Приватна багатогалузева фірма "Піноккіо-Z" адвоката Олійника В.П. від 10 червня 2021 року, задовольнив частково.

Стягнув на користь приватного підприємства "Приватна багатогалузева фірма "Піноккіо-Z" 13400,00 гривень судових витрат за надання професійної правничої допомоги з Головного управління ДПС у Хмельницькій області, за рахунок його бюджетних асигнувань. В решті вимог заяви - відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що згідно Акта наданих послуг № 040121-1 від 09.06.2021 позивач просить відшкодувати витрати за такі послуги, як підготовка і надання адвокатом адвокатських запитів, письмових пояснень, клопотання.

Вважає, що такі витрати не є обов`язковими та неминучими, вони здійснювались за ініціативи адвоката, а тому, з врахуванням обмежень, встановлених процесуальним законодавством, витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу.

Також зазначає, що така категорія справ, як визнання протиправним і скасування наказу про проведення фактичної перевірки та про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в області у даних правовідносинах не є складною, адже в Єдиному реєстрі судових рішень знаходиться велика кількість рішень, в.т.ч. і Верховного Суду, де надано роз`яснення, щодо кожної норми, що регулює такий вид правовідносин. Вважає, що витрати щодо підготовки і участі адвоката у судових засіданнях у справі № 560/1002/21 (13000,00 грн) не є співмірними із складністю справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Згідно з положеннями ч. 3ст. 308 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підтвердження судових витрат заявник надав суду: Договір про надання правової допомоги від 04.01.2021 №040121 з додатковою угодою №1 від 04.01.2021; Акт наданих послуг №040121-1 від 09.06.2021; Платіжне доручення від 11.01.2021 на суму 11500,00 грн; Платіжне доручення від 09.06.2021 на суму 11500,00 грн; Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі №560/1002/21 (арк. спр.27-36, т.3).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених правових норм видно, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами статті 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI).

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Подібний висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено зроблено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Подібна правова позиція, також міститься і в постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №686/5064/20.

Також, Верховний Суд в постанові від 10 червня 2021 року по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19) зазначив, що в силу приписів статті 134 КАС України законодавець пов`язує визначення розміру витрат на правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у кожному конкретному випадку, а не з податками, зборами та обов`язковими платежами і всіма необхідними витратами для здійснення своєї професійної діяльності, як наведено позивачем у доводах касаційної скарги.

Також, потрібно враховувати, що урахуванням предмету спору, значення справи для сторін, розгляд справи та результат її вирішення не вплинув на репутацію сторони, і не викликав публічний інтерес. При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

При цьому, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, вказану у Детальному описі робіт від 09.06.2021 (арк. спр. 35-36, т. 3), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає обґрунтованими витрати щодо: 1) підготовки позовної заяви, оформлення додатків до позову (п.1.3 Розрахунку) - 4800 гривень; 2) підготовки відповіді на відзив (п.1.5 Розрахунку) - 1200 гривень; 3) підготовки пояснень (п.1,6, 1.8, 1.9 Розрахунку) - 2400 гривень (800 х 3), а всього - 8400 гривень, адже все інше входить у написання позову та участь в судових засіданнях (підготовка запитів, клопотань).

Зокрема, позивач приймав участь у 5 судових засіданнях, при цьому визначив вартість однієї години - 2600 гривень (п.1.4 Розрахунку), що суд правомірно вважав не обґрунтованим, яка з урахуванням критеріїв розумності та співмірності становить - 1000 гривень, а всього - 5000 гривень (1000 х 5).

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13400 гривень (8400 + 5000) у суді першої інстанції є співмірними зі складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді, тому підлягають стягненню з відповідача.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишити без задоволення, а додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 лютого 2022 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Капустинський М.М.