Постанова

від 26.07.2023 по справі 560/1002/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року

м. Київ

справа № 560/1002/21

адміністративне провадження №К/990/13316/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,

за участі:

представника Позивача: Олійника В.П.,

представника Відповідача: Лавренюк А.О.

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року (суддя Петричкович А.І.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року (судді: Смілянець Е. С., Драчук Т. О., Капустинський М.М.)

у справі за позовом Приватного підприємства "Приватна багатогалузева фірма "Піноккіо-Z"

до Головного управління ДПС у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "Приватна багатогалузева фірма "Піноккіо-Z" (далі також - Позивач, ПП «ПБФ «Піноккіо-Z») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі також - Відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним і скасувати наказ № 1269 від 23 липня 2020 року «Про проведення фактичної перевірки» про призначення проведення фактичної перевірки Приватного підприємства "Приватна багатогалузева фірма "Піноккіо-Z" (21317540);

- визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 27 серпня 2020 року: № 0005840509 про застосування фінансової санкції у вигляді штрафу в сумі 3250000,26 грн, № 0005860509 про застосування штрафу в сумі 20000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказував, зокрема, що:

- фактична перевірка проведена за відсутності підстав, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилань на норми, що їх регулюють. Звертає увагу, що у наказі період, який перевірявся, вказаний без конкретних дат його початку і закінчення, що є неправомірним, оскільки фактичний контроль не може бути безмежним у часі;

- зміна реєстратора розрахункових операцій (далі також - РРО) приводить до видачі нової ліцензії, а тому подання суб`єктом господарювання заявки на реєстрацію нового РРО породжує обов`язок контролюючого органу видати додаток до ліцензії із відповідними змінами, тому Позивач не може нести відповідальність за роздрібну торгівлю пальним через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії;

- Витяг з ІС "Податковий блок" та витяги з баз даних не були предметом фактичної перевірки, оскільки на місці фактичного контролю вони не створювалися та не формувалися, тому вони не доводять вартість реалізованого пального. Також контролюючий орган не врахував використання пального для власних потреб - 24934,31 грн. (2390 л) та технологічних втрат;

- з набранням чинності Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» №128-IX від 20 вересня 2019 року (далі також - Закон №128-IX від 20 вересня 2019 року) у суб`єктів господарювання виникає обов`язок щодо відображення даних додатку до ліцензії, відповідно до частини 37 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального";

- Позивач здійснює виключно роздрібну торгівлю пальним (скраплений газ) з резервуара, що зафіксовано в акті перевірки, тому з урахуванням положень абзацу 1 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, не зобов`язаний обладнувати рівнемір-лічильник для вимірювання рівня або відсотка пального в резервуарі. Крім цього, потрібно враховувати, що резервуар на АГЗС обладнаний вбудованим рівнеміром-лічильником, який відображає відсоток пального в місткості і є повіреним належним чином, що контролюючий орган залишив поза увагою;

- Позивач зареєстрований в Реєстрі як акцизний склад пального і щоденно здійснює електронними засобами зв`язку через програму обліку "МЕДОК" передачу адміністратору і держателю Реєстру даних про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про фактичний обсяг обігу пального на підставі даних обліку паливороздавальної колонки, та виконує функцію витратоміра-лічильника.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 7 червня 2021 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 27 серпня 2020 року № 0005840509. В решті вимог позову відмовив.

Ухвалюючи це рішення, суд вказав, що:

- належно підтвердженою є підстава, яка передбачена підпунктом 80.2.5 пункту 80 статті 80 ПК України, а саме наявність інформації отриманої і використаної з бази даних ІС "Податковий блок", підсистеми "Чеки РРО", відповідно до якої виявлені факти реалізації пального (газ скраплений) у період з 01 квітня 2020 року по 23 липня 2020 без реєстрації реєстратора витратоміра - лічильника в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників, а тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу;

- Позивач правомірно притягнутий до відповідальності за відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі і витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі;

- Позивач вимог чинного законодавства щодо відображення у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним: адреси місця торгівлі і переліку електронних контрольно-касових апаратів та інформації про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, і має ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, яка чинна з 1 липня 2019 року до 1 липня 2024 року без порушення її форми та порядку оформлення (отримання);

- з часу набрання чинності Закону №128-IX від 20 вересня 2019 року у суб`єктів господарювання виникає обов`язок щодо відображення даних додатку до ліцензії, відповідно до частини 37 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»; Позивач не порушив вимоги законодавства щодо відображення у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним: адреси місця торгівлі і переліку електронних контрольно-касових апаратів та інформації про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, і має ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, яка чинна з 1 липня 2019 року до 1 липня 2024 року без порушення її форми та порядку оформлення;

- податкове повідомлення-рішення щодо розміру штрафних санкцій обґрунтоване заперечливими даними щодо обсягів пального, реалізованого за певний період, які не спростовані у ході судового розгляду.

Від представника Позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Головного управління ДПС у Хмельницькій області витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23000 грн.

Додатковим рішенням від 25 червня 2021 року Хмельницький окружний адміністративний суд заяву задовольнив частково: стягнув на користь ПП "Приватна багатогалузева фірма "Піноккіо-Z" 13400,00 грн судових витрат за надання професійної правничої допомоги з Головного управління ДПС у Хмельницькій області, за рахунок його бюджетних асигнувань; в решті вимог заяви відмовив.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 лютого 2022 року апеляційні скарги Головного управління ДПС в Хмельницькій області, Приватного підприємства "Приватна багатогалузева фірма "Піноккіо-Z" залишив без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року - без змін.

Ухвалюючи постанову, апеляційний суд вказав, що:

- контролюючий орган не порушив вимог ПК України щодо призначення перевірки спірним наказом; позивач допустив контролюючий орган до фактичної перевірки, після чого реалізував своє право на оскарження податкових повідомлень-рішень винесених контролюючим органом за результатом цієї перевірки, тому не підлягає задоволенню позовна вимога, що стосується наказу на проведення перевірки;

- Позивач правомірно притягнутий до відповідальності за відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі і витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, що стало підставою для призначення фактичної перевірки і було встановлено контролюючим органом при перевірці;

- з часу набрання чинності Закону №128-IX від 20 вересня 2019 року у суб`єктів господарювання виникає обов`язок щодо відображення даних додатку до ліцензії, відповідно до частини 37 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»; Позивач не порушив вимоги законодавства щодо відображення у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним: адреси місця торгівлі і переліку електронних контрольно-касових апаратів та інформації про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, і має ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, яка чинна з 1 липня 2019 року до 1 липня 2024 року без порушення її форми та порядку оформлення (отримання)

Крім того, Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 лютого 2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишив без задоволення, а додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року - без змін.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив:

- скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/1002/21 в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005840509 від 27 липня 2020 року;

- скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року та додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2021 року у справі № 560/1002/21, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення у справі додаткового рішення про розподіл судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги.

У відзиві на касаційну скаргу представник Позивача просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що наказом від 23 липня 2020 року №1269 Головне управління ДПС у Хмельницькій області, керуючись підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75 та на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства під час провадження діяльності, пов`язаної з обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наказано протести фактичну перевірку ПП "ПБФ «Піноккіо-Z», яке здійснює діяльність за адресою: Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Солов`ївська, автодорога Остріг - Славута, АГЗС та ГНП, з 23 липня 2020 року, тривалістю 10 діб.

У зв`язку із реалізацією цього наказу Відповідач склав акт перевірки від 24 липня 2020 року № 0260/22-01-05/21317540, згідно з висновками якого Позивач порушив вимоги підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України та статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі також - Закон про державне регулювання виробництва і обігу пального).

На підставі акта перевірки Відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2020 року:

- № 0005840509 про застосування фінансової санкції у вигляді штрафу в сумі 3250000,26 грн,

- № 0005860509 про застосування штрафу в сумі 20000,00 грн.

Фактичною підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2020 року №0005840509 стали висновки Відповідача про те, що Позивач з 13 грудня 2019 року по 13 липня 2020 року використовував РРО 482 МАРІЯ-303А1 (через який проводив реалізацію скрапленого газу на суму 1625000,13 грн), який не вписаний у ліцензію на роздрібну торгівлю пальним з терміном дії з 1 липня 2019 року до 1 липня 2024 року.

На підтвердження судових витрат у суді першої інстанції Позивач надав копії: договору про надання правової допомоги з додатковою угодою; акта наданих послуг; платіжних доручень, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі №560/1002/21.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставами скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції Відповідач визначив порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 1 лютого 2021 року у справі №520/5562/19, від 16 квітня 2020 року у справі № 806/5153/15.

В обґрунтування своїх доводів представник Відповідача зазначає, що:

- чинне законодавство чітко визначає, що до суб`єктів господарювання за роздрібну торгівлю алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії, застосовується фінансова санкція у розмірі 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 грн;

- абзац 10 частини 2 статті 17 Закону про державне регулювання виробництва і обігу пального містить в собі гіпотезу і санкцію, відповідно до яких фінансова санкція застосовується у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи пальним через ЕККА (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії. Тобто, позиція законодавця однозначна і очевидна - реалізація палива через ЕККА (книгу обліку розрахункових операцій), що не зазначений у ліцензії, є порушенням.

- суди попередніх інстанцій не надали оцінку знімку екрана з ІС «Податковий блок» підсистеми «Чеки РРО», а також витягу з бази даних ІС «Податковий блок» підсистеми «Почекова інформація РРО», які містяться в матеріалах справи, згідно з якими з 13 грудня 2019 року по 13 липня 2020 року через не внесений у ліцензію РРО, позивач провів операції реалізації газу скрапленого на загальну суму 1 625 000,13 грн;

- не дослідили суди першої та апеляційної інстанцій щоденні /-звіти, що надані Позивачем, які також підтверджують факт реалізації пального через відповідний РРО та за відповідний час на загальну суму 1 625 000,13 грн.

Також представник Відповідача вважає, що вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суди не звернули уваги на те, витрачений адвокатом час та вартість однієї години роботи є значно завищеними та неспівмірними зі складністю справи, незначним обсягом застосованих норм, які не потребують від адвоката особливих вмінь, навичок та витрачання тривалого часу при підготовці позовної заяви. На думку представника Відповідача, суди попередніх інстанцій в порушення вимог частини дев`ятої статті 139 КАС України не дослідили та не врахували, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є значно завищеними та неспівмірними зі складністю справи, незначним обсягом застосованих норм, які не потребують від адвоката особливих вмінь, навичок та витрачання тривалого часу при підготовці позовної заяви.

3.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції законними та обґрунтованими, Позивач у відзиві на касаційну скаргу покликається на те, що суд апеляційної інстанції надав юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких підтверджуються дотримання ним вимог чинного законодавства.

Позивач звертає увагу, що на день реєстрації ліцензії ще не набули чинності положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів». Зокрема лише з 1 липня 2019 року внесені зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу пального» (далі - Закон), яким передбачено ліцензування господарських операцій з роздрібного продажу пального. До 1 липня 2019 року зазначений Закон не регулював обігу пального. До внесених змін ліцензування операцій з пальним мало здійснюватися відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» якби цей вид діяльності підлягав ліцензуванню. На момент видачі 27 червня 2019 року Відповідачем для Позивача ліцензії чинне законодавство не передбачало будь-яких додатків до ліцензії, у тому числі у яких би вказувалися відомості про РРО. А тому у змісті самої Ліцензії не вказуються відомості про перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них. Відтак, Позивач не може нести відповідальності за роздрібну торгівлю пальним через електронний контрольно-касовий апарат, не зазначений у додатку до Ліцензії, існування якого не було передбачено станом на дату видачі Відповідачем такої Ліцензії. Безпосередньо ж у бланку самої ліцензії ні до 01 липня 2019 року, ні на час виникнення спірних відносин не вказуються відомості про РРО. Така інформація лише вказується у додатку до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, який з 1 липня 2019 року є окремим документом (аркушем).

Зауважує, що з період з 13 грудня 2019 року до 13 липня 2020 року ДПС України приймала від Позивача інформацію з нового РРО через засоби електронного зв`язку з допомогою спеціалізованого програмного забезпечення для РРО, однак попри наявність, на думку фіскального органу, порушення вимог закону камеральні перевірки з цього приводу не проводились.

Стверджує, що скріншоти і витяг з бази даних ІС, на не дослідження яких судами першої та апеляційної інстанцій покликається Відповідач у касаційній скарзі, за своєю суттю є електронними доказами, які подані в паперових копіях з відзивом без зазначення наявності у нього або іншої особи оригіналу цих електронних доказів, а тому не відповідають вимога частини четвертої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Щодо доводів Відповідача про не дослідження судами щоденних звітів, які надані Позивачем, то Позивач стверджує, що такі документи відсутні в матеріалах справи, оскільки Позивач подавав лише періодичні звіти з РРО і не долучав окремих щоденних -звітів.

При цьому, Відповідач у ході розгляду справи так і не пояснив, яким чином встановлені під час фактичної перевірки вартість реалізації Позивачем палива з 1 квітня 2020 у розмірі 1731706,31 грн, хоча в акті перевірки вказав, що вартість реалізованого пального за набагато більший період, тобто з 13 грудня 2019 до 13 липня 2020 року, становить 1625000,13 грн. За таких обставин, на думку представника Позивача, виникають сумніви щодо достовірності інформації, яка міститься в АІС «Податковий блок», а також результатів перевірки, зафіксованих в акті перевірки.

Позивач вважає нерелевантними посилання Відповідача на відповідні правові висновки Верховного Суду, адже вони сформовані за правового регулювання, що було чинним до 31 червня 2019 року.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як підтверджується змістом ухвали Верховного Суду від 28 липня 2022 року, суд касаційної інстанції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року повернув з посиланням на те, що підстава касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України не зазначена.

Цією ж ухвалою суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року.

Верховний Суд, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

За змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад адміністративного судочинства, закріплених у частині третій статті 2 КАС країни, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень у їх контексті, Верховний Суд звертає увагу на таке.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд справи з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у своїй судовій практиці виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17, пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року справі №923/682/16.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/5394/15-г; постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 та від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц).

Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судових рішень є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Як підтверджується змістом касаційної скарги підставою оскарження Відповідач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України: неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми абзацу десятого частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми в постанові від 1 лютого 2021 року у справі №520/5562/19. Ця підстава касаційного оскарження стосується рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року в частині задоволених позовних вимог.

Як підтверджується змістом рішень судів першої та апеляційної інстанцій, у справі, про касаційний перегляд якої просить Відповідач, для цілей вирішення цього спору суди сформували висновки, відповідно до яких:

- лист ДФС України від 30 травня 2019 року за №17014/7/99-99-12-01-01-17 за підписом директора Департаменту податків і зборів з юридичних осіб, додатком до якого є форми ліцензій, який не встановлює порушення щодо форми ліцензії, отриманої Позивачем 27 липня 2019 року, адже є тільки листом, який не спростовує наказ Державної регуляторної служби України Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №781/38 від 14 липня 2015 року, який зареєстрований у встановленому порядку та є обов`язковим для виконання всіма;

- з набранням чинності Закону України №128-IX від 20 вересня 2019 року у суб`єктів господарювання виникає обов`язок щодо відображення даних додатку до ліцензії, відповідно до частини 37 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального";

- Позивач не порушив вимоги Закону №128-IX від 20 вересня 2019 року (частини 37 статті 15 Закону № 481/95-ВР), зокрема, щодо відображення у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним: адреси місця торгівлі і переліку електронних контрольно-касових апаратів та інформації про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, і має ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, яка чинна з 1 липня 2019 року до 01 липня 2024 року без порушення її форми та порядку оформлення (отримання).

Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2020 року № 0005840509 обумовлений нормами, які набрали чинності у 2019 році у зв`язку зі змінами законодавства в сфері ліцензування виробництва, зберігання, оптового та роздрібного продажу пального.

Натомість висновки суду касаційної інстанції у постановах Верховного Суду від 1 лютого 2021 року у справі №520/5562/19, на які покликався Відповідач в обґрунтування підстав касаційного оскарження, а також від 16 квітня 2020 року у справі № 806/5153/15, яку наведено в касаційній скарзі, обумовлені нормами законодавства, що були чинними до 2019 року.

Відтак, наведене вище дає підстави для висновку, що у цій справі та у наведених Відповідачем у касаційній скарзі справах відмінні як підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судом фактичні обставини, так і матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Тобто, наведені скаржником рішення Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, що не дає підстави дійти висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Інших підстав касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у цій справі, Відповідач у касаційній скарзі не зазначив.

З урахуванням цього не спростовують висновків судів посилання Відповідача на відповідні правові позиції Верховного Суду.

Доводи Відповідача по наведених вище, на думку останнього, порушеннях Позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів і вони наведені без взаємозв`язку з підставами касаційного оскарження.

Проте, таким доводам Відповідача суди попередніх інстанцій надали юридичну оцінку. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів й суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що така оцінка судами здійснена з порушенням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи на підставі належних та допустимих доказів.

Суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 908/1795/19).

Отже, у суду касаційної інстанції відсутні процесуальні підстави для перегляду оскаржуваних судових рішень на підставі викладених доводів скаржника, а тому до розгляду й оцінки висновків судів попередніх інстанцій по суті спору касаційний суд не переходить.

Оскільки аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами попередніх інстанцій висновків у розрізі підстави касаційного оскарження - пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України фактично ініціюють переоцінку встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України та перебуває поза межами касаційного перегляду, підстави для задоволення касаційної скарги Відповідача відсутні.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх