Постанова

від 21.02.2022 по справі 523/20119/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи №523/20119/20

Апеляційне провадження № 22-ц/813/4595/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів- Вадовської Є.С., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Кузьмук А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 26 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Кремер І.О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви, відзив на позов, рух справи

У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 .

20 листопада 2020 року відбулося залиття його кватири з квартири АДРЕСА_2 у тому ж будинку, власником якої є ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що на проведення ремонтно - відновлювальних робіт та купівлю меблів він витратив кошти в розмірі 86 946,40 грн.; що внаслідок залиття квартири йому завдана моральна шкода, яку він оцінив в розмірі 10 000 грн., ОСОБА_2 просив задовольнити його позовні вимоги (т.1а.с.2-13).

У відзиві на позов адвокат Форманюк О.М. в інтересах ОСОБА_3 просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження вини відповідачки та розміру заподіяної шкоди (т.1а.с.156-161).

Зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 26 серпня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду внаслідок залиття квартири в розмірі 77 476,92 грн., моральну шкоду в розмірі 3 000 грн., а також судовий збір в розмірі 1810,28 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн.(т.1а.с.225-233).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Доводи скарги зводяться до того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження вини відповідачки та розміру заподіяної шкоди(т.2а.с.1-11).

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Павел О.Ю. в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів, просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (т.2а.с.44-58).

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Так, задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що наданими доказами підтверджено факт залиття квартири позивача внаслідок несправності у квартирі відповідачки, яка своєчасно не вжила заходів до їх усунення, а тому виник зрив гнучкого шлангу від основної труби холодної води до змішувача кухонної раковини у квартирі АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим позивачу завдано майнових збитків на суму 77 476,92 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачка своїми діями, неправомірність яких встановлена сукупністю досліджених судом доказів, заподіяла позивачу матеріальний збиток внаслідок затоплення квартири на загальну суму 77 476,92 грн.

Стосовно стягнення з відповідачки моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачу завдано моральну шкоду у зв`язку із пошкодженням належного йому майна, що в свою чергу призвело до моральних страждань, які вимагали додаткових зусиль для організації життя. При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував характер та глибину душевних страждань позивача, завданих пошкодженням його майна, а також виходячи із принципів співмірності, розумності та справедливості дійшов висновку про необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру моральної шкоди до 3 000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду з таких підстав.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Встановлено, що ОСОБА_2 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 238169833 від 22 грудня 2020 року (т.1а.с.17).

20 листопада 2020 року сталося її залиття. За результатами обстеження факту залиття квартири позивача комісією складено Акт №1 про наслідки залиття житлового приміщення від 20 листопада 2020 року, з якого вбачається, що причиною залиття квартири АДРЕСА_3 став зрив гнучкого шлангу від основної труби холодної води до змішувача кухонної раковини у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 . В акті запропоновано необхідність проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_3 за кошти власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 силами фахівців із внутрішнього оздоблення квартири(т.1а.с.18-19).

Факт залиття підтверджено фотознімками (т.1а.с.20-41).

24 грудня 2020 року ОСОБА_2 направив ОСОБА_1 претензію про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири, яка залишилась без задоволення (т.1а.с.50-51).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Між сторонами виникли правовідносини з відшкодування шкоди внаслідок залиття, які регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинні станом на час виникнення правовідносин сторін, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207.

Так, ст.322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування заданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є ; втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода ).

Відповідно до ст.1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Так, ч.2 ст.1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За загальними правилами деліктних зобов`язань, закріплених ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З аналізу наведеної статті ЦК України вбачається, що відсутність своєї вини відповідно до вимог ч.2 ст.1166 ЦК України має доводити саме заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.

Так, Правилами від 25 серпня 2005 року № 927/11207, передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил ).

Згідно з п.2.3.6 Правил від 25 серпня 2005 року № 927/11207, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт. Форма цього акта встановлена в Додатку 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

В додатку № 4 до цих Правил від 25 серпня 2005 року № 927/11207, зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємств), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організацій (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства ), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число місяць ,рік ); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності, характер залиття та його причини: завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття .

Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім`я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин). Акт повинен бути складений у тому числі за присутності: головного інженера виконавця послуг; голови комісії; майстра технічної дільниці; майстра ремонтної дільниці слюсаря-сантехніка, представників організації обслуговуючої компанії.

Для розгляду цивільного спору з питань відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття має значення встановлення його причини, в тому числі місця аварії - місця пошкодження, виходу з ладу систем тепло - та/або гарячого, холодного водопостачання/водовідведення, що впливає на розмежування відповідальності виробника, виконавця та споживача житлово-комунальної послуги, правовідносини між якими, що виникають у процесі її створення, надання та споживання, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Відповідно до Акту №1 про наслідки залиття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від 20 листопада 2020 року вбачається, що такий акт складено комісією у складі: голови ЖСК Маліновський -10 Левченко Є.П., сантехніка за викликом ОСОБА_4 , електрика за викликом ОСОБА_5 (т.1а.с.18-19).

За результатами обстеження факту залиття квартири ОСОБА_2 зазначеною комісією встановлено, що під час залиття житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 постраждали коридор 6,9 кв.м. (стеля, стіни, підлога, меблі), кухня 7,5 кв.м. (стеля, стіни, підлога, меблі) та кімната 18,5 кв.м. (стіна та підлога).

Також, встановлено, що в результаті обстеження вище розташованої квартири АДРЕСА_2 виявлено: зрив гнучкого шлангу від основної труби холодної воли до змішувача холодної раковини, в момент відсутності осіб, які проживають у даній квартирі. Причина прориву - несвоєчасна заміна з`єднувального гнучкого шлангу (шланг був низької якості).

В акті зазначено, що причиною залиття квартири АДРЕСА_3 став зрив гнучкого шлангу від основної труби холодної води до змішувача кухонної раковини у квартирі АДРЕСА_2 та вказано щодо необхідності провести ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_3 за кошти власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 силами фахівців із внутрішнього оздоблення квартири.

Окрім того, в Акті № 1 про наслідки залиття житлового приміщення від 20 листопада 2020 року здійснено опис обсягу заподіяної шкоди, а саме:

- кімната -18,7 кв.м., постраждали: шпалери на стінах, ламінатне покриття підлоги, меблі, не працюють розетки;

- кімната 2 - 12,6 кв.м., не постраждала;

- коридор - 6,9 кв.м., постраждали: стеля, гіпсокартоне покриття, шпалери на вікнах, ламінатне покриття підлоги, меблі (ДСП розмокло та відходить плівка);

- кухня - 7,5 кв.м., постраждали: шпалери на стіні, гіпсокартоне покриття, стелі, меблі (ДСП розмокло та відходить плавка на фасадах дверцят кухонних меблів);

- санвузол та ванна - намокли двері, що в майбутньому стане причиною їх деформування.

Під час обстеження квартири за адресою: АДРЕСА_1 було зроблено фотофіксацію виявлених пошкоджень (т.1а.с.20-41).

Таким чином, зміст вказаного акту висвітлює обставини залиття, причину залиття, а з причини залиття відслідковується і винність в ньому саме власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , де став зрив гнучкого шлангу від основної труби холодної води до змішувача кухонної раковини у квартирі АДРЕСА_2 , на яку і має покладись обов`язок з відшкодування завданих внаслідок залиття збитків, якими позивач визначив вартість відновлювального ремонту його помешкання.

Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі №643/19078/15 вказав на те, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Факт залиття квартири, власником якої є ОСОБА_2 , з вини ОСОБА_1 , підтверджується актом залиття від 20 листопада 2020 року, складеного комісією у складі голови ЖСК Маліновський -10 Левченко Є.П., сантехніка за викликом ОСОБА_4 , електрика за викликом ОСОБА_5 , а також свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (т.1а.с.18,19).

Презумпцію вини у залитті квартири, належної позивачу, ОСОБА_1 в ході розгляду справи судом першої інстанції, не спростувала, тому правильним є висновок суду першої інстанції про встановленість вини ОСОБА_1 у залитті квартири ОСОБА_2 .

Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи представника відповідачки про те, що акт №1 від 20 листопада 2020 року є неналежним доказом наявності вини відповідача у залитті належної позивачу квартири, не заслуговують на увагу, оскільки цей акт відповідає формі, встановленій Правилами від 25 серпня 2005 року № 927/11207, в ньому наведені: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття.

Тобто, наданий позивачем акт за формою та змістом відповідає встановленій формі, не суперечить іншим доказам у справі, а наведені в ньому дані відповідачем не спростовані, акт

№1 від 20 листопада 2020 року було складено в присутності належних спеціалістів (електрика та сантехніка), який був ними підписаний, які володіють спеціальними знаннями та мають відповідну кваліфікацію, тому такий акт відповідає вимогам законодавства.

Доводи апелянта про те, що акт обстеження квартири АДРЕСА_2 відповідача взагалі не складався є необґрунтованими, оскільки акт обстеження квартири, з якої відбулось залиття, окремо не складається. Сантехнік визначив причину залиття шляхом обстеження комунікацій будинку та квартири АДРЕСА_2 , розташованої поверхом вище, в результаті чого зазначив причину залиття в акті залиття пошкодженої квартири, що і було встановлено в акті від 20 листопада 2020 року.

При цьому не погоджуючись з актом від 20 листопада 2020 року відповідачка ОСОБА_1 посилалась на те, що вона не була присутня при складанні акта.

В відповіді на апеляційну скаргу представник позивача зазначила, що в день залиття квартири позивач повідомив ОСОБА_1 , яка в день залиття прибула для огляду квартири позивача, оглядала пошкодження, робила фото, спілкувалась з дружиною позивача, була повідомлена про те, що збирається комісія для складення акту та позивач запропонував їй залишитись. Однак, розуміючи наслідки складення акту без участі ОСОБА_1 , остання вирішила не залишатись та відповіла, що прийде в суботу з чоловіком.

Таким чином, відповідачка свідомо позбавила себе права на спростування інформації викладеної в акті і відмовляючи від підпису в акті, не надала своїх письмових заперечень в акті, щодо обставин з якими вона не погоджується.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що її квартира не оглядалася, вона акт не підписувала, спростовується змістом такого акту, із якого вбачається, що саме в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить відповідачці відбувся зрив гнучкого шлангу від основної труби холодної води до змішувача кухонної раковини у квартирі АДРЕСА_2 . Тобто комісія оглядала квартиру останньої, а не підписання акта відповідачкою не впливає на його правильність, оскільки зворотного ОСОБА_1 не довела.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2018 у справі №753/20314/15, у якій зазначено, що не підписання акта відповідачем не впливає на його правильність, оскільки зворотнього останній не довів. Відтак, якщо власник квартири, у якій сталася аварійна ситуація, що спричинила залиття, не підписав письмовий акт обстеження, це не призведе до втрати таким документом юридичної сили, а отже й доказового значення для справи.

Тому аргумент апеляційної скарги про те, що позивач не довів, що затоплення його квартири сталося саме з вини ОСОБА_1 і акт не підтверджує вину ОСОБА_1 , оскільки акт складений без її участі, колегія суддів відхиляє.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність того факту, що залиття належної позивачу ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 відбулося з вини відповідача ОСОБА_1 .

Окрім того, в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 визнала що залиття квартири позивача відбулося з вини відповідачки.

Установивши вказані обставини, які свідчать про те, що внаслідок залиття квартири позивача, яка сталася з вини відповідачки, позивачу заподіяно матеріальну шкоду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення частково позову ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних внаслідок залиття квартири з вини ОСОБА_1 , оскільки нею не доведено протилежне.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача посилається на відсутність фінансових ресурсів у позивача для придбання будівельних матеріалів, меблів та проведення ремонту для приведення квартири у придатний для проживання стан, тому ним було вжито заходи для отримання доказів вартості придбання меблів, будівельних матеріалів та проведення ремонту. Перед зверненням до суду з позовом позивач замовив обстеження та здійснення попереднього розрахунку витрат саме в тих кімнатах та в тій частині, де внаслідок залиття пошкодилось майно позивача, щоб надати суду підтвердження розміру шкоди та вартості відновлення квартири позивача після залиття.

Так, із доданого до матеріалів справи позивачем Проміжного акту виконаних робіт по ремонту приміщень під офіси ТОВ «СК ГРУП», виготовленого щодо об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , вартість будівельно-монтажних робіт становить 53 429 грн., з яких:

1. Ремонт стелі в коридорі - 1 208 грн.;

2.Ремонт стелі на кухні - 1 313 грн.;

3.Демонтаж ламіната та підложки - 1 485 грн.;

4.Демонтаж плінтуса - 1 160 грн.;

5.Покладка ламіната - 4 320 грн.;

6.Монтаж плінтуса - 1 885грн.;

7.Частковий ремонт і фарбування стелі в дитячій - 1 386 грн.;

8.Фарбуваннгя дворівневої стелі в коридоре - 725 грн.;

9.Фарбування дворівневої стелі на кухні -788 грн.;

10.Демонтаж шпалер в коридорі - 872 грн.;

11.Демонтаж шпалер на кухні - 572 грн.;

12.Поклейка шпалер в коридорі - 2 180 грн.;

13.Поклейка шпалер на кухні -1 430 грн.;

14.Обробка поверхні антигрибковим розчином - 3 283 грн.;

15.Виніс будівельного сміття та підняття матеріалів - 1 200 грн.;

16.Доставка и вивіз інструмента - 1 60 грн.;

17.Вартість матеріалів - 25 000 грн.;

18.Сплата єдиного податку + комісія, 6% - 3 024 грн.(т.1а.с.43-44).

Крім того, кошторисом на виробництво ремонтних робіт на об`єкті АДРЕСА_1 , виготовленим ФОП ОСОБА_9 , загальна вартість робіт та матеріалів становить 18 064, 52 грн., що включає:

1.Ремонт вмонтованої кухні: зняття замірів-250грн.; заміна та зібрання пошкоджених шаф ДСП и фасаду МДФ-3 000грн.; заміна пошкодженої стільниці, включаючи урізку побутової техніки та мийки - 1 500грн.;

2.Замена и монтаж комплекту світлодіодного підсвічування ветодіодного підсвічування короба -1 000 грн.;

3.Зняття шпалер великої кімнати (2 стіни), м.кв.-920 грн.; Покриття шпалер великої кімнати (2 стіни) м кв.- 4 209 грн.;

4.Демонтаж и монтаж пошкоджених дверей- 6 413 грн.

Всього за роботу- 9 433грн., за матеріали -7 609 грн., всього по підрахунку 18 064,52 грн.(т.1а.с.45).

Згідно розрахунку, виготовленого ПП «Південне місто-світло» (ЄДРПОУ: 35405628, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Катерининська, 19, кв. 24 ) від 15 грудня 2020 року вартість комплектуючих для світлодіодної підсвітки ТМ «VERSO» становить 3872,40 грн., що включає наступні комплектуючі та їх вартість у доларах США:

1.Гнучка світлодіодна пента - 91 у.е.;

2.Блок живлення -24у.е.;

3.RGB контролер, дистанційне управління. Білий корпус, сенсорне управління кольором - 20у.е.;

4.Батарейка GP AAA (R3) Alkaline- 1,00 у.е.;

5. Настінне кріплення для перемикача: - 2, 30 у.е., всього загальна вартість склала 138, 30 дол. США, що по курсу: 28 становить- 3 872, 40 грн.(т.1а.с.47).

Також згідно рахунку на оплату №ИСС00023340 від 29 листопада 2020 року, виготовленого ФОП ОСОБА_10 , вартість меблів для передпокою становить 2111 грн., з яких:

1.Передпокій Івона Вавак Вільха -1 961грн.;

2.Доставка за адресою покупця - 150 грн.(т.1а.с.49).

З огляду на викладене, в сукупності з долученими позивачем іншими доказами, а сам: актом №1 про наслідки залиття житлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , складеним 20 листопада 2020 року та фотографіями вбачається, що рахунки на виконання ремонтних робіт, купівлю матеріалів та меблів співвідносяться із подією, що відбулось 20 листопада 2020 року, а саме залиття квартири позивача, та збитками, завданими позивачу внаслідок залиття квартири.

Таким чином, позивач довів факт залиття квартири, протиправність дій відповідача, а відповідач не довела відсутність своєї вини у завданні шкоди. На підтвердження розміру майнової шкоди позивачем доведено розмір шкоди у зв`язку із залиттям, вартість ремонтно-відновлювальних робіт для усунення пошкоджень, заподіяних внаслідок залиття належної позивача квартири, який відповідачем не спростований.

Доводи апелянта про те, що у акті від 20 листопада 2020 року про наслідки залиття житлового приміщення квартири позивача вказано, що кімната площею 12,6 кв.м. не постраждала. Тоді як в Проміжному акті виконаних робіт по ремонту приміщень під офіси від 01 грудня 2020 року (пункт 7) значиться частковий ремонт та фарбування стелі в дитячій кімнаті площею 12,6 кв.м. є необґрунтованими, оскільки позивачем було підтверджено долученими до справи фотознімками факт пошкодження дитячої кімнати площею 12,6 кв.м.

Посилання апелянта на незаконний склад комісії до уваги не приймається, оскільки саме у зв`язку з необхідністю своєчасного фіксування та усунення наслідків залиття квартири позивача і було залучено резервних сантехніка ОСОБА_4 та електрика ОСОБА_5 .

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення майнової шкоди в сумі 77476,92 грн., оскільки факт залиття квартири позивача з вини відповідача підтверджується зібраними та безпосередньо дослідженими під час розгляду справи доказами, які не спростовані належним чином представником відповідача та не доведено, що майнова шкода, завдана залиттям квартири позивача, заподіяна не з її вини, а відповідачем встановлена вина інших осіб, що підтверджено належними доказами.

При цьому позивач, скориставшись своїм правом на подання доказів заподіяння збитків, спричинених затопленням квартири, надав суду в підтвердження позовних вимог належні докази, які підтверджують розмір матеріальних збитків позивача, який прийнятий судом до уваги, оскільки оцінка проведена саме для встановлення розміру заподіяної шкоди залиттям квартири, а не для інших вимог.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи представник відповідача ні у відзиві, ні під час розгляду справи не просила суд у разі незгоди із розміром проведеної оцінки заподіяних збитків про призначення експертизи у справі щодо визначення розміру заподіяної шкоди позивачу, також відповідач сам мав можливість надати суду відповідні докази та висновки експерта, але не використав своє право, лише заперечуючи та не визнаючи вимоги позивача, який звертався до відповідача із претензією щодо добровільного вирішення спору, та отримання грошової компенсації за заподіяну йому шкоду залиттям квартири.

Також в апеляційній скарзі не було заявлено клопотання відповідачем щодо проведення експертизи, тому вказані доводи скаржника не підлягають задоволенню, не дають підстав суду апеляційної інстанції задовольнити вимоги апеляційної скарги про скасування рішення суду та відмови у задоволенні позову.

Таким чином, відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявив та не надав інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Причини залиття були встановлені на підставі акту про залиття, акт про залиття містить дані про подію, яка відбулася, наслідки такої події, причину залиття, винну особу, яка здійснила неправомірні дії, та підписи осіб, у присутності яких такий акт складено.

Відповідачка не спростувала вказаної презумпції, тому на користь позивача підлягає відшкодуванню заподіяна внаслідок залиття квартири майнова шкода.

Щодо моральної шкоди

Тлумачення ст.ст. 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Так, позов позивача про відшкодування моральної шкоди обґрунтовано тим, що внаслідок залиття квартири ОСОБА_2 втратив спокій і зазнав стресу через погіршення умов проживання, псування майна та житла позивача, а також через необхідність здійснення ремонту та понесення значних витрат, що позначилось на його психологічному стані. Увесь час з дня залиття квартири ОСОБА_2 перебуває у нервовому напруженні. Проживання у залитій квартирі є непридатним, оскільки така не відповідає еталону нормального та придатного житла, про що беззаперечно свідчать фотознімки залитої квартири, долучені позивачем до позовної заяви. Залиттям квартири порушений звичний спосіб його життя та його родини, оскільки позивач, щоденно з дня залиття його квартири вимушений був докладати додаткових зусиль для проведення обстеження квартири, пошуку спеціалістів, які зможуть здійснити ремонт залитої квартири, пошуку необхідних матеріалів для забезпечення ремонтно-відновлювальних робіт, пошуку нових меблів, з`ясування розміру завданої йому майнової шкоди, підготовки та звернення до суду за захистом свого права на відшкодування шкоди, завданої залиттям його квартири (т.1а.с.8).

Встановивши, що позивачу заподіяна моральна шкода, суд першої інстанції з урахуванням вимог розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди в сумі 3000грн.

При цьому акт про залиття квартири за формою та змістом відповідає встановленій формі, не суперечить іншим доказам у справі, а також з урахуванням положень ст.1166 ЦК України відповідач належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири не спростував, тому є справедливим розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача у розмірі 3 000 грн.

Залиття квартири позивача відбулось з вини ОСОБА_1 , що проявилось у халатному ставленні ОСОБА_1 до санітарно-технічного обладнання у її квартирі та несвоєчасній заміні з`єднувального гнучкого шлангу, який був низької якості, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача моральної шкоди у сумі 3000 грн.

За таких обставин, встановивши, що позивач довив розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, врахувавши акт про залиття квартири та розмір відновлювального ремонту, обставини та тривалість часу, протягом якого позивач вживає заходи для відновлення своїх порушених прав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи скарги про недоведеність факту залиття належної позивачу квартири є безпідставними, оскільки цей факт зафіксовано у вищевказаному акті.

Також неспроможними є доводи скарги про недоведеність вини ОСОБА_1 у заподіянні ОСОБА_2 шкоди внаслідок залиття квартири, оскільки у деліктних зобов`язаннях діє презумпція вини, а відповідач не довела свою невинуватість.

Посилання у скарзі на те, що надані позивачем докази розміру шкоди не містить об`єктивного розміру завданої шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 не спростувала розмір цієї шкоди. Як зазначено вище представник відповідача не заявляла клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи з метою з`ясування питання щодо причин залиття квартири та розміру заподіяної позивачу майнової шкоди, відповідачка не надала суду належні та допустимі докази, не довела їх переконливість, а також не довела наявності обставин, на які посилається як на підставу своїх заперечень, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція заподіювача шкоди.

Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на низку постанов Верховного Суду апеляційний суд не бере до уваги, оскільки у зазначених справах були наявні різні фактичні обставини, до яких застосовано відповідний матеріальний закон, а тому ухвалені в них рішення не свідчать про неоднакове застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, тому мають бути відхилені.

Враховуючи викладене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Із наданих представником позивача доказів, а саме: додаткової угоди №2 від 18 жовтня 2021 року, акту приймання-передачі наданих послуг, детального опису робіт та прибуткового касового ордеру №2 від 21 січня 2022 року видно, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи в апеляційному суді становлять 7 000 грн., які підлягають стягненню з відповідачки на його користь на підставі ст.ст.137,141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 26 серпня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи в апеляційному суді у розмірі 7 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01 березня 2022 року.

Головуючий

Судді: