Рішення

від 02.03.2022 по справі 460/245/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2022 року м. Рівне№460/245/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВідділу архітектури та містобудування Виконавчого комітету Вараської міської ради про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною відмову щодо видачі будівельного паспорта для забудови земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620889300:01:001:0509, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; зобов`язати відповідача видати будівельний паспорт для забудови земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620889300:01:001:0509.

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач, як власник земельної ділянки кадастровий номер 5620889300:01:001:0509, звернувся до Відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради із заявою та пакетом документів від 02.07.2021 щодо видачі будівельного паспорта для забудови земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620889300:01:001:0509, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Листом від 05.07.2021 позивачу повернутий пакет документів з підстав невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам розташування земельної ділянки в межах санітарно-захисної зони Ж-1С.

Позивач оскаржив таку відмову до суду. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі № 460/10496/21 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 05 липня 2021 року №97 про повернення ОСОБА_1 пакета документів для видачі будівельного паспорта для забудови земельної ділянки, зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу будівельного паспорта для забудови земельної ділянки з урахуванням правових висновків суду.

Позивач повторно звернувся до відповідача щодо видачі будівельного паспорта, на що повторно отримав відмову через невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Позивач вказує, що така відмова є протиправною, оскільки порушує право позивача на вільне розпорядження земельною ділянкою в межах її цільового призначення. Просив задовольнити позов повністю.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що повернення позивачу пакета документів щодо видачі будівельного паспорта є правомірним, оскільки установлено невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам розташування земельної ділянки в межах санітарно-захисної зони Ж-1С, згідно Плану зонування, затвердженого рішенням органу місцевого самоврядування від 25.06.2013 №488. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 06.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

26.01.2022 надійшов відзив на позовну заяву.

04.02.2022 надійшла відповідь на відзив.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки ( АДРЕСА_1 ) кадастровий номер 5620889300:01:001:0509; цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1238 га, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.11.2014 (а.с. 10).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.12) земельна ділянка кадастровий номер 5620889300:01:001:0509 відноситься до категорії земель Землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); документи, на підставі яких здійснена державна реєстрація земельної ділянки Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

На виконання рішення суду у справі № 460/10496/21 позивач звернувся до Відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради із заявою та пакетом документів щодо видачі будівельного паспорта для забудови земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620889300:01:001:0509, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

За результатами розгляду звернення від 06.12.2021 №1221-АП відповідач 08.12.2021 відмовив в наданні будівельного паспорта забудови земельної ділянки відповідно до пункту 2.4 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затв. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та жатлово-комунального господарства України № 103 від 05.07.2011, а саме: невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проєктів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Обґрунтування: невідповідність зонінгу - зона Ж-1с - підзона садибної забудови одноквартирних житлових будинків до трьох поверхів із земельними ділянками та зблокованих одноквартирних житлових будинків на сусідніх земельних ділянках в межах санітарно-захисної зони. Територія підлягає реконструкції для організації санітарно-захисної зони (СЗЗ). Розміщення нових житлових будинків, дитячих закладів, лікарень не допустимо. Реконструкція існуючих житлових будинків обмежена (а.с.16).

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі Закон №3038-VI).

За правилами частини другої та третьої статті 8 Закону №3038-VI, планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону №3038-VI, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №3038-VI забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Частиною другою статті 27 Закону №3038-VI передбачено, що проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 27 Закону №3038-VI, надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №103 від 05.07.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 року за №902/19640, затверджений Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (надалі Порядок №103).

Цей Порядок розроблений відповідно до статті 27 Закону №3038-VI і призначений для використання уповноваженими органами містобудування та архітектури та іншими суб`єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок.

Пунктом 1.2 Порядку №103 передбачено, що будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

Параметри забудови визначаються з урахуванням державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» (пункт 1.3 Порядку №103).

Відповідно до пункту 1.4 Порядку №103 розроблення будівельного паспорта здійснюється: в межах населених пунктів - відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні; за межами населених пунктів - відповідно до детальних планів територій та планувальних рішень проектів садівницьких та дачних товариств.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №103 видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку №103 уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Пунктом 2.4 Порядку №103 передбачено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Згідно з пунктом 2.5 Порядку №103 повернення пакета документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього здійснюється з відповідним обґрунтуванням уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, який не перевищує строк його надання.

Зі змісту повідомлення про відмову у наданні будівельного паспорта (а.с.16), відзиву на позовну заяву, вбачається, що підставою для повернення документів щодо видачі позивачу будівельного паспорта стала невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Плану зонування території села Стара Рафалівка, затвердженого рішенням №488 від 25.06.2013.

Частиною першою статті 16 Закону №3038-VI передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

За визначеннями, наведеними у пункту 9 статті 1 Закону №3038-VI: план зонування території (зонінг) документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №3038-VI, План зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

За приписами частини третьої статті 18 Закону №3038-VI, зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів; 8) відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Частиною четвертою статті 18 Закону №3038-VI визначено, що параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Судом установлено, що рішенням Старорафалівської сільської ради від 25.06.2013 року №488 затверджено містобудівну документацію «План зонування території населених пунктів Стара Рафалівка та Бабка Старорафалівської сільської ради» .

Відповідач вказує, що повернення документів відбулося через потрапляння земельної ділянки кадастровий номер 5620889300:01:001:0509 в зону Ж-1с.

Відповідно до Плану зонування Зона Ж-1с підзона садибної забудови одноквартирних житлових будинків до трьох поверхів із земельними ділянками та зблокованих одно-двоквартирних житлових будинків на сусідніх земельних ділянках в межах санітарно-захисної зони.

За висновками відповідача, оскільки належна позивачу земельна ділянка кадастровий номер 5620889300:01:001:0509, на якій він має намір здійснити будівництво житлового будинку, згідно з Планом зонування розташована у територіальній підзоні Ж1-с (підзона садибної житлової забудови в межах санітарно-захисної зони), тому розміщення і будівництво індивідуального житлового будинку на ній неможливо.

Статтею 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачені особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності.

Так, відповідно до частини 2 цієї статті зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №3038-VI зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється.

Частиною п`ятою статті 25 Закону №3038-VI передбачено, що встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Як визначено статтею 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV (далі Закон №858-IV), цільове призначення земельної ділянки використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України (далі ЗК України), землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови.

Частинами 1, 3, 5 статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до статей 38, 39 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно зі статтею 114 ЗК України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, землі, які за категорією відносяться до земель житлової та громадської забудови, за цільовим призначенням можуть використовуватися для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).

Саме за такою категорією та за таким цільовим призначенням земельна ділянка кадастровий номер 5620889300:01:001:0509 зареєстрована у Державному земельному кадастрі, про що свідчить відповідний витяг.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про Державний земельний кадастр» обмеження у використанні земель є об`єктом Державного земельного кадастру.

Згідно зі статтями 14, 15 України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про обмеження у використанні земель: вид; опис меж; площа; зміст обмеження; опис режимоутворюючого об`єкта - контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності такого об`єкта); інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель.

До Державного земельного кадастру включаються зокрема відомості про обмеження у використанні земельних ділянок.

Як свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 5620889300:01:001:0509, у ньому не зареєстровані відомості про обмеження у використанні цієї земельної ділянки, зокрема поширення на неї режиму санітарно-захисної зони, який би забороняв будівництво житлових об`єктів.

Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною 4 статті 373 Цивільного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно зі статтею 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд установив, що позивач на законних підставах набув у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 5620889300:01:001:0509 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)

Повернення позивачу пакета документів щодо видачі будівельного паспорта мотивована встановленням органом місцевого самоврядування фактично нового (іншого) функціонального призначення території, яке унеможливлює використання земельної ділянки за її цільовим призначенням - для будівництва житлового будинку, що суперечить статтям 24, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтям 373, 375 ЦК України, та свідчить про нерозсудливість відповідача у спірних правовідносинах та про порушення принципу пропорційності, який вимагає від суб`єкта владних повноважень приймати рішення з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів особи та цілей, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Тому позивач, як власник присадибної земельної ділянки, за умови використання ним цієї земельної ділянки в межах її цільового призначення, установленого відповідно до законодавства, а саме для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, не може бути обмежений у праві володіти, користуватися та розпоряджатися цією земельною ділянкою, у тому числі у праві на її забудову, через встановлення органом місцевого самоврядування нового (іншого) функціонального призначення території, на якій ця земельна ділянка розташована, зокрема поширення на цю земельну ділянку санітарно-захисної зони.

Відтак, наведене у повідомленні про відмову в наданні будівельного паспорта обґрунтування невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є незаконним, а відмова на цій підставі у видачі будівельного паспорта, є протиправною.

Тому позовна вимога про визнання протиправнною відмови Відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради у видачі позивачу будівельного паспорта для забудови земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620889300:01:001:0509, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати будівельний паспорт для забудови земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620889300:01:001:0509, суд зазначає таке.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі № 460/10496/21 було зобов`язано Відділ архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 липня 2021 року про видачу будівельного паспорта для забудови земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620889300:01:001:0509, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з урахуванням правових висновків суду.

При цьому, судом при прийнятті рішення вже було досліджено питання правомірності відмови у видачі будівельного паспорта через невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Суд дійшов висновку, що наведене у повідомленні про відмову в наданні будівельного паспорта обґрунтування невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є незаконним, а повернення на цій підставі пакета документів щодо видачі будівельного паспорта, є протиправним.

Водночас, відповідач повторно розглядаючи звернення та пакет документів позивача для видачі будівельного паспорта, знову відмовив позивачу з тих же підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст. 14 КАС України).

Водночас, аналіз статті 27 Закону №3038-VI та Порядку №103 свідчить, що процедура розгляду заяви на видачу будівельного паспорта не передбачає права уповноваженого органу містобудування та архітектури діяти на власний розсуд при прийнятті рішення за такою заявою. Будівельний паспорт оформляється та надається таким органом за умови відсутності обставин, передбачених пунктом 2.4 Порядку №103.

Оскільки відповідач, розглядаючи заяву позивача про видачу будівельного паспорта вже двічі відмовив з одних і тих же підстав (прийняв рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним у справі № 460/10496/21), суд в силу вимог ч. 4 ст. 245 КАС України вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про зобов`язання відповідача видати будівельний паспорт для забудови земельної ділянки.

Тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 908,00грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задововльнити повністю.

Визнати протиправною відмову Відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради від 08.12.2021 у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта для забудови земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620889300:01:001:0509, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зобов`язати Відділ архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради видати ОСОБА_1 будівельний паспорт для забудови земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620889300:01:001:0509.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 (нуль) коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради (код ЄДРПОУ 44236553).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 03 березня 2022 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Відділ архітектури та містобудування Виконавчого комітету Вараської міської ради (майдан Незалежності, б.4,м.Вараш,Рівненська область,34400, ЄДРПОУ/РНОКПП 44236553)

Суддя С.М. Дуляницька