Постанова

від 23.02.2022 по справі 924/206/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2022 року Справа № 924/206/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2021 р. у справі № 924/206/20 (суддя Гладій С.В., повний текст рішення складено 21.01.2021 р.)

за позовом Заступника прокурора Хмельницької області (м. Хмельницький) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (м. Хмельницький)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (с. Колодіївка, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 (м. Хмельницький), ОСОБА_2 (м. Київ)

про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об`єднана територіальна громада), що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 23.12.2016 № 22-34138-СГ

за участю представників сторін:

прокурор - Гіліс І.В.;

позивача - не з`явився;

відповідачів - не з`явилися;

третіх осіб - не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус - Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об`єднана територіальна громада), що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34138-СГ.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 317, 387, 388 ЦК України обґрунтовані такими обставинами.

Згідно з наказом ГУ Держгеокадастру Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34138-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 6822484100:02:003:0124, та передано земельну ділянку у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області (далі - спірна земельна ділянка, земельна ділянка кадастровий номер 6822484100:02:003:0124).

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.05.2017 р. право власності на вказану земельну ділянку було припинено та зареєстровано за ОСОБА_2

13.03.2018 р. ОСОБА_2 передала земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ "Зарус -Інвест", яким 21.03.2018 р. передано земельну ділянку в оренду ТОВ "Агро-Еко-Граунд".

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 22.11.2019 р. у справі №676/91/19, яке набрало законної сили, визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34138-СГ, з підстав незаконності отримання ОСОБА_1 земельної ділянки, яка вже скористалася правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки.

Таким чином, земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0124 вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2021 р. у справі № 924/206/20 позов задоволено.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34138-СГ ОСОБА_1 .

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34138-СГ ОСОБА_1 .

Судове рішення мотивоване тим, що у даному випадку не було волі держави на вибуття спірної земельної ділянки з державної власності, оскільки таке вибуття відбулося на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34138-СГ, скасованого згідно рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 22.11.2019 р. № 676/91/19 через його незаконність.

Отже, враховуючи обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевих набувачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до таких аргументів:

- прокурором недотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області;

- позовна заява підписана заступником прокурора Хмельницької області без долучення до позовної заяви документів, які підтверджують його повноваження;

- земельна ділянка перебуває під арештом майна у кримінальному провадженні № 42017240000000195, який не скасований;

- у матеріалах справи відсутні докази того, що оскаржувана земельна ділянка є саме земельною ділянкою державної власності, а не комунальної.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 р. у справі №924/206/20 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 31.03.2021 р. об 15:00 год.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Олексюк Г.Є. у період з 22.03.2021 р. по 05.04.2021 р. включно, судове засідання 31.03.2021 р. об 15:00 год. у справі №924/206/20 не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 р. розгляд апеляційної скарги призначено на 29.04.2021 р. об 14:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 р. зупинено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2021 р. у справі № 924/206/20 до розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 924/454/20.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 р. поновлено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2021 р. у справі № 924/206/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.02.2022 р. об 14:10 год.

Хмельницька обласна прокуратуру у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що висновки суду першої інстанції про дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області є вірними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Також під час вирішення питання щодо наявності повноважень для підписання позовної зави заступником прокурора Хмельницької області, вбачається необхідність у застосуванні положень ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру", який є спеціальним законом у даному випадку, та надає заступнику прокурора області право подання позовної заяви, у т. ч. в порядку цивільного судочинства. Хибними є також доводи апелянта щодо неможливого витребування земельної ділянки у зв`язку із накладенням арешту. а також аргументи скаржника щодо відсутності доказів перебування спірної земельної ділянки у власності держави. Враховуючи вище викладене, прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що прокурором позовну заяву подано з дотриманням вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України. Позивач вказує, що накладений арешт не перешкоджає суду дослідити обставини справи, обґрунтованість позовних вимог та їх вирішення по суті прийняти рішення про витребування земельної ділянки. Існуючим становищем, за якого спірна земельна ділянка перебуває у власності та користуванні відповідачів, порушується право власності держави, внаслідок чого вона, в особі органу, уповноваженого здійснювати права власника, позбавлена змоги вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений прокурором спосіб шляхом задоволення позовних вимог. Враховуючи вище викладене, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" в письмових поясненнях зазначає, що слідчим Управління ГУ НП в Хмельницькій області Якимовським Л.Л. здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42017240000000195 від 13.09.2017 р. за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 1, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 16.11.2017 р. (провадження №11-с/792/461/17) та ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 р. накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 42017240000000195.

Тобто судом встановлено, що кримінальне провадження № 42017240000000195, знаходиться на стадії досудового розслідування, є незавершеним, а арешт є чинним та не скасованим.

Відповідач зазначає про те, що в ухвалі слідчого судді Порозової І.Ю. від 21.03.2018 р. у провадженнях по справі № 686/4632/18 зазначено, що земельні ділянки державної власності загальною площею 1907 га, відповідно до рішень органів влади Української РСР з 23.04.1957 р. перебувають у постійному користуванні ДП Радгосп "Колодіївський". Про перебування земельних ділянок у постійному користуванні ДП Радгосп "Колодіївський" згідно Державного акту на право постійного користування землею, серії ІІ - ХМ № 000218 підтверджуються відомостями, зазначеними в ухвалі слідчого судді Баєва С.М. від 15.10.2020 р. у провадженні 1-кс/686/12532/20 у справі № 686/2161/18. Відповідач зазначає, що відповідне право постійного користування не припинялося, земельна ділянка із постійного користування не вилучалась, а тому прокурором не доведено підстави для витребування спірної земельної ділянки на користь ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, оскільки в управління були відсутні повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою на момент прийняття наказу про її передачу у власність фізичній особі.

Відповідач вважає, що пред`явлення даного позову про витребування земельної ділянки є неналежним способом захисту, оскільки у товариства відсутнє право власності на спірну земельну ділянку, він не є володільцем земельної ділянки в розумінні ч. 1 ст. 317 ЦК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" в клопотанні про долучення доказів зазначає, що враховуючи ухвали Хмельницького міськрайонного суду у кримінальному провадженні № 42017240000000195 від 21.03.2018 р. та від 15.10.2020 р., прокурору було відомо під час подання позову про те, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не має розпоряджатися спірними земельними ділянками, адже саме прокуратура здійснює процесуальне керівництво даним кримінальним провадженням.

24.02.2022 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" надійшло клопотання, в якому він підтримує доводи апеляційної скарги, просить розгляд справи здійснювати без його участі.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 24.02.2022 р. прокурор заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Інші учасники справи в судове засідання 24.02.2022 р. не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, клопотання відповідача-2 про розгляд справи без його участі, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 звернулася із заявою від 19.01.2016 р. до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, у якій просила надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Меджибізької сільської ради Летичівського району Хмельницької області.

31.08.2016 р. ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведеної земельної ділянки щодо відведеної земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0000 га, що розташована за межами населених пунктів Меджибізької селищної ради Летичівського району Хмельницької області та передати її ОСОБА_1 безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 07.10.2016 р. № 22-26593-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га кадастровий номер 6823055400:02:005:0019 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Меджибізької сільської ради Летичівського району Хмельницької області.

ОСОБА_1 звернулась із заявою до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, у якій просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність зі зміною виду використання з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець Подільського району Хмельницької області.

ОСОБА_1 звернулась із заявою до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведеної земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства державної власності площею 2,0000 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець Подільського району Хмельницької області та передати її ОСОБА_1 безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19.07.2016 р. № 22-18161-СГ надало дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення; місце об`єкта землеустрою: із земельної ділянки (кадастровий номер 6822484100:02:003:0005), яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської об`єднаної територіальної громади) Кам`янець Подільського району Хмельницької області); орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34138-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6822484100:02:003:0124. Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01)" на вид (для ведення особистого селянського господарства (01.03)". Надано у власність гр.. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0124) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської об`єднаної територіальної громади) Кам`янець Подільського району Хмельницької області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.11.2018 р. №144761021, від 09.11.2018 р. № 144761245 та від 12.02.2020 р. № 200021952, земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124 площею 2 га, яка знаходиться в адміністративних межах Китайгородської об`єднаної територіальної громади, перебуває у власності ТОВ "Зарус-Інвест" з 17.03.2018 р. у зв`язку з внесенням її до статутного капіталу ТОВ "Зарус-Інвест" на підставі акту приймання-передачі майна від 13.03.2018 р. З 21.03.2018 р. вказана земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ "Агро-Еко-Граунд".

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22.11.2019 р. у справі № 676/91/19, яке набрало законної сили, визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34138-СГ, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га кадастровий номер 6822484100:02:003:0124 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської об`єднаної територіальної громади) Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Предметом спору у справі, що розглядається є вимога прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області до ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та ТОВ "Зарус-Інвест", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів та відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування у відповідачів на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру земельної ділянки, кадастровий номер 822484100:02:003:0124, загальною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об`єднана територіальна громада), що була передана відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016 № 22-34138-СГ ОСОБА_1 , з посиланням на положення статей 317, 387, 388 Цивільного кодексу України у зв`язку із незаконним вибуттям земельної ділянки поза волею власника держави на підставі наказу позивача, який скасовано згідно з рішенням суду через порушення норм закону та повторного надання земельної ділянки у власність поза межами передбаченої процедури.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом абзаців 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Системне тлумачення положень частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України і ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим". Даного правового висновку також притримується Верховний Суд у постанові від 16.08.2021 р. у справі №910/21377/17.

Як встановлено апеляційним судом, обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор в позовній заяві зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124 вибула з власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що заступник прокурора Хмельницької області звернувся до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з листом від 24.01.2020 р., в якому зазначив про визнання недійсними наказів управління, якими для ведення особистого селянського господарства неправомірно передано земельні ділянки громадянам, які раніше скористались правом на безоплатну приватизацію земель для аналогічних потреб, в тому числі і стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124 (рішення суду від 22.11.2019 р. у справі №676/91/19). Разом з тим, земельні ділянки відчужені громадянами на користь юридичних осіб. Просив повідомити про заходи, які вжито управлінням для захисту державних інтересів у вказаних правовідносинах.

У відповідь ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 29.01.2020 р. зазначило, що з огляду на вимоги законодавства та судову практику чітко не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром. Крім того, значна частина коштів виділених на сплату судового збору витрачається на справи де управління є відповідачем. При цьому зауважило, що строк позовної давності для позовів про витребування земельних ділянок встановлено у три роки.

У листі від 25.02.2020 р. заступник прокурора Хмельницької області повідомив ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді в особі управління з позовними заявами з метою витребовування на користь держави земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що листування прокурора з ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з приводу, зокрема спірної земельної ділянки, кадастровий номер 6822484100:02:003:0124, площею 2,0 га, тривало із січня 2020 р., однак ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживало дій щодо витребування вказаної земельної ділянки.

Колегія суддів вказує, що згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі за текстом - Положення) Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25-1 пункту 4 Положення).

Наведеним підтверджуються, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів з огляду на встановлені обставини та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 та Верховного Суду від 16.08.2021 р. у справі № 910/21377/17, що зверненню прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з дотриманням процедури встановленої ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому, враховуючи звернення прокурора до компетентного органу та нездійснення ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку, прокурор наголошує, що підставою для представництва у суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при передачі спірної земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 незаконність якої встановлено рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22.11.2019 р. у справі № 676/91/19.

Отже, оскільки спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею, з порушенням чинного законодавства, що встановлено у судовому рішенні у справі № 676/91/19, а саме у зв`язку із набуттям земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , яка приховала факт попередньої приватизації нею земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, з огляду на те, що право власності на час подання позову зареєстровано за ТОВ "Зарус-Інвест" та яка перебуває в користуванні ТОВ "Агро-Еко-Граунд", а ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживає дій із захисту права державної власності на землю, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, надсилання прокурором повідомлення на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Таким чином, прокурором дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Апелянт також зазначає, що позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій від імені прокуратури Хмельницької області не підтверджено у встановленому законом порядку. Заступника прокурора Хмельницької області не визначено як особу, яка уповноважена представляти прокуратуру Хмельницької області.

Проте, апелянтом залишено поза увагою, той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру", право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про прокуратуру" представляє обласну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

У разі відсутності керівника обласної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника обласної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника обласної прокуратури (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про прокуратуру").

Таким чином, апелянтом безпідставно ототожнено правовий статус особи, яка представляє конкретну юридичну особу (зокрема, прокуратуру Хмельницької області) у цивільних правовідносинах на підставі відповідних до закону, статутів, положень тощо, та прокурора, який здійснює представництво інтересів держави відповідно до статті 131-1 Конституції України.

Отже, під час вирішення питання щодо наявності повноважень для підписання позовної зави заступником прокурора Хмельницької області, вбачається необхідність у застосуванні положень ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру", який є спеціальним законом у даному випадку, та надає заступнику прокурора області право подання позовної заяви в порядку господарського судочинства.

Щодо позовних вимог про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124, загальною площею 2 га, суд зазначає таке.

Статтею 14 Конституції України та статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України зокрема встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною 1 статті 319 зазначеного Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння. Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 22.11.2019 р. у справі №676/91/19, яке набрало законної сили, визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34138-СГ, з підстав незаконності отримання ОСОБА_1 земельної ділянки, яка вже скористалася правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, земельна ділянка площею 2 га кадастровий номер 6822484100:02:003:0124, що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об`єднана територіальна громада), вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.

Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено та судом вище встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.05.2017 р. право власності на вказану земельну ділянку було припинено та зареєстровано за ОСОБА_2 .

В свою чергу, 13.03.2018 р. ОСОБА_2 передала земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ "Зарус -Інвест", яким 21.03.2018 р. передано земельну ділянку в оренду ТОВ "Агро-Еко-Граунд".

Тобто, з вищевикладених обставин чітко вбачається ряд послідовних дій щодо отримання у приватну власність з державної власності земельної ділянки, з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення такої земельної ділянки (продаж, передання в статутний капітал ТОВ та передання в користування іншому товариству).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність волі держави на вибуття з її володіння такої земельної ділянки та порушенням вказаним прав держави підтверджується тим, що земельна ділянка кадастровий номер 6822484100:02:003:0124 вибула з державної власності на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34138-СГ, визнаного недійсним у судовому порядку рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 22.11.2019 р. у справі № 676/91/19, через його незаконність.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 910/1809/18).

З огляду на викладене, суд вказує, що у ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" існує безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а дії з утримання земельної ділянки призводять до порушення майнових прав держави.

Окрім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124 вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016р. №22-34138-СГ, визнаного недійсним у судовому порядку рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 22.11.2019р. у справі № 676/91/19 через його незаконність, суд доходить до висновку, що вказана земельна ділянка вибула з володіння держави з порушенням установленого порядку, волі держави на таке вибуття не було, внаслідок чого право державної власності порушено.

Щодо посилання відповідача про неможливість задоволення позову, з огляду на наявність накладеного в рамках кримінального провадження чинного арешту суд зазначає таке.

Згідно доводів скаржника ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 р. у справі № 686/4632/18 накладено арешт на земельні ділянки, які зареєстровані за ТОВ "Зарус-Інвест" зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124, стосовно передачі якої вирішується спір у даній справі. На час розгляду господарської справи про витребування земельної ділянки кримінальне провадження знаходиться на стадії досудового розслідування, є незавершеним, а арешт є чинним і не скасованим.

Судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що у справі № 914/1671/17 Верховний Суд виходив з того, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості скасування арештів на майно, накладених в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки скасування арешту майна, яке застосовано в межах кримінального провадження, здійснюється лише в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Так, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

У справах № 335/12096/15-ц та № 569/4374/16-ц Верховний Суд також зробив висновок щодо процесуального порядку розгляду вимог про зняття арешту, накладеного в межах кримінального провадження.

Як встановлено апеляційним судом, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 р. у справі № 686/4632/18, серед іншого, клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП в Хмельницькій області, погодженого з прокурором прокуратури Хмельницької області, про накладення арешту на земельні ділянки задоволено. Накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124.

Тобто, даний арешт був накладений за клопотанням слідчого, яке погоджено з прокурором, з метою захистити інтереси держави, запобігти подальшому відчуженню земельних ділянок.

Колегія суддів зазначає, що спосіб у який земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124 вибула із власності держави та наявність, інших проваджень, в тому числі і в господарських судах, як зазначено вище свідчать про ряд послідовних дій щодо унеможливлення подальшого повернення такої земельної ділянки (продаж, передання в статутний капітал ТОВ та передання в користування іншому товариству).

Окрім того, спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Отже, в даному випадку, колегія суддів дійшла висновку, що такий арешт не є перешкодою в задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки, оскільки, як і накладений в межах кримінального провадження арешт, так і позов в цій господарській справі, направлені на захист інтересів держави, порушенні внаслідок вибуття з її власності земельної ділянки, поза її волею.

Вищевказані нормативно-правові обґрунтування узгоджуються з правовими позиціями у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.12.2021 р. у справі № 924/454/20 за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк" про витребування земельних ділянок.

Посилання ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на те, що витребування земельної ділянки спричинить невиправдане та грубе втручання у мирне володіння майном, не беруться судом до уваги з таких підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18) зазначено таке.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі "The former king of Greece and others v. Greece" (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави становить пропорційне втручання у право власності ТОВ "Агро-Еко-Граунд" з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Посилання скаржника на те, що прокурором та позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка є ділянкою державної власності та, що її слід повертати саме ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, апеляційний господарський суд не бере до уваги, оскільки відповідач проти таких обставин не заперечував у відзиві на позов, а тому в силу ч. 4 ст. 165 ГПК України, відповідач позбавився права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Окрім того, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій областівід 23.12.2016 р. № 22-34138-СГ про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_1 така передача була здійснена відповідно до положень п. 4 ст. 122 ЗК України та в порядку ст. 118 ЗК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2021 р. у справі № 924/206/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" - без задоволення.

Судові витрати покладаються на скаржника згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2021 р. у справі № 924/206/20 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2022 року.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Петухов М.Г.