Рішення

від 10.01.2021 по справі 924/206/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2021 р. Справа № 924/206/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В. при секретарі судового засідання Маєвській Н.В., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника прокурора Хмельницької області м. Хмельницький в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест» м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд» с. Колодіївка, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

- ОСОБА_1 м. Хмельницький

- ОСОБА_2 м. Київ

про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест» та товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд», на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об`єднана територіальна громада) що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 23.12.2016 № 22-34138-СГ

Представники сторін:

від позивача: Таращан Ю.Л. - згідно посадової інструкції

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

від прокуратури: Веселовська О.П. -прокурор відділу облпрокуратури

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус - Інвест" м. Київ, до товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Еко-Граунд» с. Колодіївка, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус - Інвест" та товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Еко-Граунд», на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об`єднана територіальна громада), що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 23.12.2016р. № 22-34138-СГ.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 04.03.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження та зупинено провадження у справі №204/206/20 до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Ухвалою суду від 31.08.2020р. поновлено провадження у справі №924/206/20, призначено підготовче засідання на 29.09.2020р.

Ухвалою суду від 29.09.2020р. в підготовчому засіданні оголошено перерву до 13.10.2020р.

Ухвалою суду від 13.10.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/206/20 на тридцять днів; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 м. Хмельницький, ОСОБА_2 м. Київ; та підготовче засідання у справі відкладено на 03.11.2020р.

Ухвалою суду від 03.11.2020р. в підготовчому засіданні оголошено перерву до 25.11.2020р.

Ухвалою суду від 25.11.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу №924/206/20 до судового розгляду по суті на 09.12.2020р.

За результатами судового засідання 09.12.2020р. постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на іншу дату на 11.01.2021р.

В обґрунтування поданого позову прокурором зазначено, зокрема, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру Хмельницькій області від 23.122016р. № 22-34138-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0124) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства (проект розроблено на підставі наказу від 19.07.2016р. №22-18161-СГ), яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець - Подільського району, Хмельницької області. 19.01.2017р. ОСОБА_1 зареєструвала право власності за дану земельну ділянку. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.05.2017р. право власності на вказану земельну ділянку було припинено та зареєстровано за ОСОБА_2 13.03.2018р. ОСОБА_2 передала земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ «Зарус - Інвест», яким 21.03.2018р. передано земельну ділянку в оренду ТОВ "Агро-Еко-Граунд". При цьому, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 07.10.2016р. №22-26593-СГ ОСОБА_1 отримала у приватну власність (право зареєстроване 13.10.2016р.) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 682123055400:02:005:0019) для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Меджибізької селищної ради Летичівського району, Хмельницької області. Однак, рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 22.11.2019р. у справі № 676/91/19 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016р. № 22-34138-СГ, оскільки ОСОБА_1 надала недостовірну інформацію та всупереч нормам закону повторно отримала земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0124 вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області. Прокурор вважає, що наявні підстави для витребування земельної ділянки.

Відповідач 1 правом участі свого представника під час судових розглядів спору не скористався. Відзиву на позов не подав, причин не вказав; належним чином повідомлений про час та місце засідань, що підтверджується наявними в матеріалах справи судовими повістками.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Судом встановлено, що відповідачу 1, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідач 2 у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що позовна заява підписана заступником прокурора Хмельницької області та не надано документів, які підтверджують його повноваження на підписання позовної заяви, вважає, що існують підстави для залишення цього позову без розгляду відповідно до ст. 257 ЦПК України. У поясненнях також зазначає, що вимога про витребування у добросовісного власника ТзОВ "Зарус-Інвест" та ТзОВ ""Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124 грубо порушує право особи на мирне володіння майном, передбачене та гарантоване ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод, зокрема, статтею передбачено, що "будь-яка фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном". У поясненнях звертає увагу суду на те, що втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном - спірною земельною ділянкою, зважаючи на тривале добросовісне користування земельною ділянкою відповідачем, який протиправних дій для заволодіння земельною ділянкою у певному розмірі не вчиняв, має ознаки непропорційного втручання у право відповідача на мирне володіння майном.

Прокурор у відповіді на відзив зауважує, що правовідносини, пов`язані з вибуттям із земель державної чи комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес, тому витребування в такому випадку не становить втручання в мирне володіння майном. щодо підписання позовної заяви посилається на ст. 24 ЗУ "Про прокуратуру", та вважає правомірним підписання позовної заяви заступником прокурора Хмельницької області.

У додаткових поясненнях відповідач також зазначив, що прокурор фактично звернувся у цій справі із позовом на захист прав та інтересів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, яке наділено повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.

Враховуючи викладене, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області має право самостійно звертатися до суду з позовом, предметом якого є вимоги, заявлені у даній справі, оскільки є органом виконавчої влади, через який держава Україна реалізовує своє право державної власності на спірні земельні ділянки.

Звертає увагу суду на постанову Верховного Суду від 05.11.2020 у справі №910/21377/17 у якій зазначено, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч.ч. 3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень ст.ст. 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

Крім того, звертає увагу, що сама вимога про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124 є неефективним способом захисту та не призведе до необхідних результатів, адже вимога про витребування земельної ділянки нерозривно пов`язана з правом власності на таку ділянку та іншими речовими правами на нерухоме майно, що випливає зі змісту права власності.

Прокурор у судовому засіданні та в своїх поясненнях від 11.01.2021р. позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позові задовольнити в повному обсязі.

Треті особи представників не направили, пояснень не подали, причин не повідомили.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

ОСОБА_1 звернулась із заявою від 19.01.2016р. року (зареєстровано 22.01.2016 року №Д-1117/0/5-16 ) до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, у якій просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Меджибізької сільської ради Летичівського району Хмельницької області.

31.08.2016р ОСОБА_1 звернулась до позивача з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведеної земельної ділянки щодо відведеної земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0000 га, що розташована за межами населених пунктів Меджибізької селищної ради Летичівського району Хмельницької області та передати її ОСОБА_1 безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 07.10.2016р. №22-26593-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність гр.. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6823055400:02:005:0019) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Меджибізької сільської ради Летичівського району Хмельницької області.

ОСОБА_1 звернулась із заявою (зареєстровано 14.06.2016 року №Д-1355/0/5-16 ) до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, у якій просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність зі зміною виду використання з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець - Подільського району Хмельницької області.

ОСОБА_1 звернулась до позивача з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведеної земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства державної власності площею 2,0000 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець - Подільського району Хмельницької області та передати її ОСОБА_1 безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19.07.2016р. №22-18161-СГ надало дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення; місце об`єкта землеустрою: із земельної ділянки (кадастровий номер 6822484100:02:003:0005), яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської об`єднаної територіальної громади) Кам`янець - Подільського району Хмельницької області); орієнтовний розмір земельної ділянки - 2,0000 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016р. №22-34138-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822484100:02:003:0124). Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з «ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01)» на вид (для ведення особистого селянського господарства (01.03)». Надано у власність гр.. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0124) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської об`єднаної територіальної громади) Кам`янець - Подільського району Хмельницької області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.11.2018р. №144761021, від 09.11.2018р. №144761245 та від 12.02.2020р. № 200021952, земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124 площею 2 га, яка знаходиться в адміністративних межах Китайгородської об`єднаної територіальної громади, перебуває у власності ТОВ "Зарус-Інвест" з 17.03.2018р. у зв`язку з внесенням її до статутного капіталу ТОВ «Зарус-Інвест» на підставі акту приймання-передачі майна від 13.03.2018 року. З 21.03.2018 року вказана земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ "Агро-Еко-Граунд".

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22.11.2019р. у справі №676/91/19, яке набрало законної сили, визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016 року №22-34138-СГ, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0124) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської об`єднаної територіальної громади) Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з листом від 24.01.2020р., в якому зазначив про визнання недійсними наказів Управління, якими для ведення особистого селянського господарства неправомірно передано земельні ділянки громадянам, які раніше скористались правом на безоплатну приватизацію земель для аналогічних потреб, в тому числі і стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124 (рішення суду від 22.11.2019 у справі №676/91/19). Разом з тим, земельні ділянки відчужені громадянами на користь юридичних осіб. Просив повідомити про заходи, які вжито Управлінням для захисту державних інтересів у вказаних правовідносинах.

У відповідь Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 29.01.2020р. зазначило, що з огляду на Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333), ст. 19 Конституції України та судову практику, чітко не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром. Крім того, значна частина коштів, виділених на сплату судового збору, витрачається на справи, де управління є відповідачем. При цьому зауважило, що строк позовної давності для позовів про витребування земельних ділянок встановлено у три роки.

У листі від 25.02.2020р. заступник прокурора Хмельницької області повідомив Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді в особі Управління з позовними заявами з метою витребовування на користь держави земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутності такого органу.

Частинами третьою - п`ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

З матеріалів справи слідує, що заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з листом (від 24.01.2020р.), в якому, посилається на визнання недійсними наказів Управління, якими для ведення особистого селянського господарства неправомірно передано земельні ділянки громадянам, які раніше скористались правом на безоплатну приватизацію земель для аналогічних потреб, вказуючи на ризик відчуження земельних ділянок, незаконне вибуття з державної власності земельних ділянок, що призводить до їх поділу, об`єднання з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик, що в подальшому унеможливлює всю повноту захисту права власності, просив повідомити про вжиті Управлінням заходи, в тому числі звернення до суду з позовними вимогами з метою повернення в державну власність, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124.

У відповідь Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 29.01.2020р. повідомило про невизначеність категорії позовів, що пред`являються Держгеокадастром, про витрати коштів, виділених на сплату судового збору, на справи, де управління є відповідачем, зауваживши про трирічний строк позовної давності для позовів про витребування земельних ділянок.

Таким чином, невжиття Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області заходів щодо захисту інтересів держави шляхом витребування спірних земельних ділянок в судовому порядку за умови обізнаності Управління про наявність відповідних порушень, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з Управлінням, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з позовами про витребування земельних ділянок на користь держави.

Як убачається з матеріалів справи, позивач з урахуванням обізнаності з порушеннями інтересів держави, на які вказує прокурор, не відреагував на стверджуване порушення, заходів захисту інтересів держави, зокрема, у судовому порядку, не вжив. При цьому, наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурором позивачем не заперечено, навпаки, висловлено позицію про підтримання заявлених прокурором позовних вимог.

Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак який незалежно від причини не здійснює захисту інтересів держави, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб`єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави.

При цьому у підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано лист (від 25.02.2020р.) заступника прокурора Хмельницької області про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом звернення до суду із відповідним позовом.

З огляду на вищенаведене спростовуються посилання відповідача - ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на безпідставність представництва інтересів держави прокурором в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, яке наділено повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками та є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави в судовому порядку.

В обґрунтування позовних вимог про витребування земельної ділянки у відповідачів на користь держави в особі позивача, прокурор посилається не незаконність вибуття земельної ділянки з власності держави та те, що таке вибуття відбулось поза її волею.

За приписами статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України).

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України, зокрема встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб

Приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 04.11.2020 у справі №327/1884/17).

У контексті частини третьої статті 16 ГПК України, до позовів щодо захисту речових прав на нерухоме майно відноситься, зокрема віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Згідно зі статтею 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Зміст приписів ст. 387 ЦК України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення майна з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Стаття 388 ЦК України, встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Кам`янець-Подільського районного суду Хмельницької області від 22.11.2019р. у справі №676/91/19 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016р. №22-34138-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0124) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. У рішенні суд встановив, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки двічі використала своє право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (повідомила при цьому неправдиву інформацію), а тому наказ прийнятий із порушенням вимог ч. 4 ст. 116 ЗК України.

Вказане рішення набрало законної сили 03.01.2020р.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (від 09.11ю2018р., 09.11.2018р. ,12.02.2020р.) слідує, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124 площею 2 га, яка знаходиться в адміністративних межах Китайгородської об`єднаної територіальної громади, перебуває у власності ТОВ "Зарус-Інвест" з 17.03.2018р. у зв`язку з внесенням її до статутного капіталу ТОВ «Зарус-Інвест» на підставі акту приймання-передачі майна від 13.03.2018 року. З 21.03.2018 року вказана земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ "Агро-Еко-Граунд".

З урахуванням вищенаведеного, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124 вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016р. №22-34138-СГ, визнаного недійсним у судовому порядку рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 22.11.2019р. у справі №676/91/19 через його незаконність, суд доходить до висновку, що вказана земельна ділянка вибула з володіння держави з порушенням установленого порядку, волі держави на таке вибуття не було, внаслідок чого право державної власності порушено.

Судом зауважується, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 ).

Судом не заперечується, що вимога у віндикаційному позові є речово-правовою і може бути подана щодо індивідуально визначеного майна, і в контексті зазначеного враховується, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема відповідно до ст. ст. 387, 388 ЦК України (правова позиція, висловлена у п. 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц).

Судом зважається й на те, що земельна ділянка не перестала існувати у натурі внаслідок її об`єднання в одну земельну ділянку з іншими. За досліджуваних обставин не відбулося виникнення чи створення іншого нового майна, відмінного від попереднього, не має місця перетворення або переробка тощо, залишилися попередніми як правові, так і фізичні характеристики об`єднаних ділянок, зокрема, не відбулося зміни їх цільового призначення, розташування тощо (правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі №6-1213цс16, у постанові ВС від 25.07.2018 у справі 640/8456/16-ц).

При цьому з приводу позовних вимог про витребування земельної ділянки від відповідача 2 судом враховується, що за своєю правовою природою право оренди це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Орендар як володілець і користувач земельною ділянкою фактично утримує її у себе та виконує щодо неї всі правомочності власника, а також використовує всі властивості землі для задоволення своїх потреб.

Отже, в порядку віндикаційного позову власник має право витребувати земельну ділянку від її орендаря, який набув це право на підставі укладеного з добросовісним набувачем договору оренди.

У відповідача 2 існує безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а його дії з утримання земельної ділянки призводять до порушення майнових прав держави.

Крім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника, чим спростовуються доводи відповідача про неналежність та неефективність обраного прокурором способу захисту інтересів держави.

З огляду на зазначене, беручи до уваги вищенаведені обставини та норми законодавства, ефективність обраного прокурором способу захисту інтересів держави, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про витребування спірної земельної ділянки у відповідачів на користь держави.

При цьому, враховуючи вищенаведені висновки щодо ефективності обраного способу захисту, відсутність серед позовних вимог про поновлення записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав, скасування речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації земельної ділянки, відповідні посилання відповідача, в тому числі на необхідність одночасного визнання, зміни чи припинення рішенням речових прав, обтяжень, на відсутність доказів відмови державного реєстратора у проведенні державної реєстрації припинення речових прав, є безпідставними та не спростовують вищенаведених висновків суду про можливість витребування земельної ділянки у відповідачів.

З приводу аргументів відповідача 2 щодо порушення його прав на мирне володіння майном внаслідок витребування у відповідачів земельних ділянок судом враховується таке.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Стаття 80 Земельного кодексу України, закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що держава реалізує право власності на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

З огляду на наведене, положення ст. 14 Конституції України, ст. ст. 84, 122 Земельного кодексу України, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає (позиція Верховного Суду у постанові від 12.11.2020 у справі №487/688/18).

Таким чином, право держави як власника витребувати незаконно, безпідставно відчужені земельні ділянки, які їй належали, визначене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони права власності і регламентування підстав для витребування з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Суспільний інтерес у поверненні спірних земельних ділянок до державної власності спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності на землю. Незаконність вибуття спірних земельних ділянок із державної власності також позбавляє можливості інших осіб на отримання відповідних земельних ділянок у власність чи користування у законний спосіб за умови дотримання передбаченого законодавством порядку.

Одночасно суд вважає за необхідне зауважити, що ЦК України, визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків. Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України, кінцеві набувачі, які не заявили зустрічні позови у справі, можуть заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок. Крім того, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельна ділянка, також не позбавлений можливості відновити свої права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких вони придбали ці ділянки, про відшкодування збитків (правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 367/2022/15-ц у постанові від 29.05.2019).

Зважаючи на особливості принципів диспозитивності та змагальності у господарському процесі України, у цій справі неможливо вирішити питання щодо належної компенсації кінцевим набувачам з огляду на те, що останні розпорядилися їхніми процесуальними правами, не заявили відповідні зустрічні позови, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання та самостійно збирати докази для встановлення розміру означеної компетенції. Крім того, суд не мав об`єктивних відомостей, які б могли дозволити оцінити розмір шкоди, заподіяної відповідачам, оскільки майновий тягар, так і тягар розчарування у результаті задоволення позовних вимог і повернення спірної земельної ділянки власникові, може бути належно компенсований відповідачами в іншому судовому процесі.

За таких обставин, результат розгляду судом позовних вимог про витребування земельної ділянки не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вищенаведене у сукупності позовні вимоги про витребування спірної земельної ділянки у відповідачів на користь держави в особі позивача підлягають задоволенню.

При цьому, судом враховується позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №672/1788/18 .

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Також у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" Суд вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача 1 у зв`язку із задоволенням позову в частині заявлених позовних вимог до відповідача 1; судові витрати покладаються на відповідачів в рівних частках в частині задоволених позовних вимог заявлених до відповідача 1 та відповідача 2.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов заступника прокурора Хмельницької області м. Хмельницький в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест» м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд» с. Колодіївка, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 м. Хмельницький, ОСОБА_2 м. Київ про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест» та товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд», на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об`єднана територіальна громада) що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 23.12.2016 № 22-34138-СГ задовольнити.

Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", (м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 9-Б, код 41108081) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, (м. Хмельницький, вул. Інститутська, буд. 4/1, код 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016р. №22-34138-СГ ОСОБА_1 .

Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", (Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Колодіївка, вул. Центральна, буд. 7, код 40738781) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, (м. Хмельницький, вул. Інститутська, буд. 4/1, код 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0124, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016р. №22-34138-СГ ОСОБА_1 .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", (м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 9-Б, код 41108081) на користь Хмельницької обласної прокуратури, (м. Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3, код 02911102) - 1051,00 грн. (одну тисячу п`ятдесят одну гривню 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Еко-Граунд", (Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Колодіївка, вул. Центральна, буд. 7, код 40738781) на користь Хмельницької обласної прокуратури, (м. Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3, код 02911102) - 1051,00 грн. (одну тисячу п`ятдесят одну гривню 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Рішення підписано 21.01.2021р.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук: 7 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Інститутська,4/1) (реком. з повід.)

3 - відповідачу 1(01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська,9-Б)(реком. з повід.)

4- відповідачу 2 ( 32398, с. Колодіївка, Кам`янець Подільського р-ну, Хмельницької обл., вул. Центральна,7 ) (реком. з повід.)

5- прокуратуру (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський,3)(реком. з повід.)

6 - третій особі ( ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )(реком. з повід.)

7 - третій особі ( ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 )(реком. з повід.)