Постанова
від 01.03.2022 по справі 924/196/20
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2022 року Справа № 924/196/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 р. у справі № 924/196/20 (суддя Гладій С.В., повний текст рішення складено 22.01.2021 р.)

за позовом Керівника Кам`янець - Подільської місцевої прокуратури (м. Кам`янець-Подільський) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (м.Хмельницький)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (с. Колодіївка, Кам`янець Подільського району, Хмельницької області)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (м. Київ), Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРК" (м. Київ)

про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:001:0056, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 18.10.2017 № 22-20971-СГ ОСОБА_1 ;

про поновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:001:0056, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 18.10.2017 № 22-20971-СГ ОСОБА_1 , за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

за участю представників сторін:

прокурор - не з`явився;

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третіх осіб - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Кам`янець - Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:001:0056, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 18.10.2017 № 22-20971-СГ ОСОБА_1 ; про поновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:001:0056, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 18.10.2017 № 22-20971-СГ ОСОБА_1 , за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.10.2017 р. № 22-20971-СГ затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:05:001:0056) для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому на підставі договору купівлі - продажу від 24.10.2017 р. № 128 право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ТОВ "Форк". Зазначає, що шляхом об`єднання земельних ділянок, у тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:001:0056, утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:001:0141 площею 122 га.

На підставі договору купівлі - продажу від 14.12.2017 р. право власності ТОВ "Форк" на дану земельну ділянку припинено та зареєстровано за ТОВ "Агро-Еко-Граунд". 03.01.2018 об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:001:0141 закрито шляхом поділу, утворено земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:001:0142 площею 120 га та 6822455800:05:001:0143 площею 2 га, право власності на які зареєстровано за ТОВ "Агро-Еко-Граунд".

Рішенням Кам`янець - Подільського міськрайонного суду від 06.05.2019 р. визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.10.2017 р. № 22-20971-СГ, оскільки ОСОБА_1 надав недостовірну інформацію та всупереч нормам закону повторно отримав земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6822455800:05:001:0056 вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Посилаючись на приписи ст. ст. 317, 387, 388 ЦК України, прокурор вважає, що наявні підстави для витребування земельної ділянки у ТОВ "Агро-Еко-Граунд". Також прокурор зазначає, що відновлення державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є умовою відновлення державної реєстрації прав власності на неї у Державному реєстрі прав, її статусу як окремого об`єкта цивільних прав.

У зв`язку з невжиттям ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області заходів, спрямованих на захист інтересів держави та нездійсненням відповідних повноважень як органом уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, керівник Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 р. у справі № 924/196/20 позов задоволено частково. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", (Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Колодіївка, вул. Центральна, буд. 7, код 40738781) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, (м. Хмельницький, вул. Інститутська, буд. 4/1, код 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:001:0056, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.10.2017 р. № 22-20971-СГ ОСОБА_1 . В задоволенні позовних вимог про поновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:001:0056 за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області - відмовлено. Здійснено розподіл судового збору за подання позовної заяви.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, судове рішення мотивував тим, що у даному випадку не було волі держави на вибуття спірної земельної ділянки з державної власності, оскільки таке вибуття відбулося на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.10.2017 р. № 22-20971-СГ, скасованого у судовому порядку через його незаконність. Враховуючи обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, суд першої інстанції, дійшов висновку, що вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевих набувачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про витребування земельної ділянки, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до таких аргументів:

- скаржник, не погоджуючись з висновками суду про дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та наявності законних підстав для представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області;

- суд першої інстанції не врахував, що станом на момент звернення до суду із даним позовом, об`єкт земельна ділянка, яку просить витребувати прокурор, не існує як об`єкт цивільного права, її кадастрові номери скасовані;

- земельна ділянка перебуває під арештом майна у кримінальному провадженні №42017240000000195, який не скасований;

- в матеріалах справи відсутні докази того, що спірна земельна ділянка є саме земельною ділянкою державної, а не комунальної власності.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 р. у справі №924/196/20 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 31.03.2021 р. об 15:30 год.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Олексюк Г.Є. у період з 22.03.2021 р. по 05.04.2021 р. включно, судове засідання 31.03.2021 р. об 15:30 год. у справі №924/196/20 не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2021 р. розгляд апеляційної скарги призначено на 29.04.2021 р. об 14:15 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 р. зупинено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 р. у справі № 924/196/20 до розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №924/454/20.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 р. поновлено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 р. у справі № 924/196/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 02.03.2022 р. об 14:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2022 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 р. у справі № 924/196/20 до провадження у новому складі суду.

Кам`янець-Подільська місцева прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Вважає, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Прокурор вказує, що внаслідок неправильного тлумачення положень ч. 1 ст. 387, ч. 1 ст. 388 ЦК, ст. 79-1 Земельного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та залишення поза увагою положення ст. 346 ЦК України, ст. 79 ЗК України, апелянт дійшов хибного висновку про неможливість існування земельної ділянки як об`єкта права власності, неможливості захисту власником прав на неї, за відсутності (у разі скасування) її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі. Апелянтом залишено поза увагою, той факт, що формування земельних ділянок як об`єктів цивільних прав (державна реєстрація земельних ділянок), державна реєстрація речових прав на них не є підставою для виникнення, зміни чи припинення права власності на них. Так, припинення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав внаслідок об`єднання чи поділу не є її знищенням чи будь-якою іншою підставою для припинення права власності, вичерпний перелік яких передбачено ст. 346 ЦК України. Хибними є також доводи апелянта щодо неможливого витребування спірної земельної ділянки у зв`язку із накладенням арешту.

Прокурор не погоджується з доводами скаржника про відсутність у справі доказів перебування земельної ділянки у державній власності до передачі їх у власність ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, оскільки така передача була здійснена відповідно до положень п. 4 ст. 122 ЗК України та в порядку ст. 118 ЗК України. Враховуючи вище викладене, позивач просить апеляційну скаргу ТОВ "Агро-Еко-Граунд" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що прокурором позовну заяву подано з дотриманням вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України. Позивач вказує, що об`єднання спірних земельних ділянок, а також подальший їх поділ не перешкоджає їх витребуванню. Також, на думку позивача, накладений арешт у кримінальному провадженні не перешкоджає суду дослідити обставини справи, обґрунтованість позовних вимог та їх вирішення по суті прийняти рішення про витребування земельних ділянок. Існуючим становищем, за якого спірні земельні ділянки перебувають у власності та користуванні відповідачів, порушується право власності держави, внаслідок чого вона, в особі органу, уповноваженого здійснювати права власника, позбавлена змоги вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений прокурором спосіб шляхом задоволення позовних вимог. Враховуючи вище викладене, позивач просить апеляційну скаргу ТОВ "Агро-Еко-Граунд" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" в клопотанні про долучення доказів зазначає, що враховуючи ухвали Хмельницького міськрайонного суду у кримінальному провадженні № 42017240000000195 від 21.03.2018 р. та від 15.10.2020 р., прокурору було відомо під час подання позову про те, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не має розпоряджатися спірними земельними ділянками, адже саме прокуратура здійснює процесуальне керівництво даним кримінальним провадженням.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" в письмових поясненнях зазначає, що слідчим Управління ГУ НП в Хмельницькій області Якимовським Л.Л. здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42017240000000195 від 13.09.2017 р. за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 1, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 16.11.2017 р. (провадження №11-с/792/461/17) та ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 р. накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 42017240000000195.

Тобто судом встановлено, що кримінальне провадження № 42017240000000195, знаходиться на стадії досудового розслідування, є незавершеним, а арешт є чинним та не скасованим.

Відповідач зазначає про те, що в ухвалі слідчого судді Порозової І.Ю. від 21.03.2018 р. у провадженнях по справі № 686/4632/18 зазначено, що земельні ділянки державної власності загальною площею 1942 га, відповідно до рішень органів влади Української РСР з 23.04.1957 р. перебувають у постійному користуванні ДП Радгосп "Староушицьке". Про перебування земельних ділянок у постійному користуванні ДП Радгосп "Староушицьке" згідно Державного акту на право постійного користування землею підтверджуються відомостями, зазначеними в ухвалі слідчого судді Баєва С.М. від 15.10.2020 р. у провадженні 1-кс/686/12532/20 у справі № 686/2161/18. Відповідач зазначає, що відповідне право постійного користування не припинялося, земельна ділянка із постійного користування не вилучалась, а тому прокурором не доведено підстави для витребування спірної земельної ділянки на користь ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, оскільки в управління були відсутні повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою на момент прийняття наказу про її передачу у власність фізичній особі.

02.03.2022 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" надійшло клопотання, в якому він підтримує доводи апеляційної скарги, просить розгляд справи здійснювати без його участі.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання 02.03.2022 р. учасники справи не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, клопотання скаржника про розгляд справи без його участі, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га із зміною виду використання в межах категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства в землі для ведення особистого селянського господарства та передання у власність земельної ділянки, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.10.2017 р. № 22-20971-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням-землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:05:001:0056); змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "для ведення фермерського господарства" на "для ведення особистого селянського господарства"; надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:05:001:0056) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.02.2020 р. за ОСОБА_1 на праві приватної власності 21.10.2017 р. зареєстровано земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6822455800:05:001:0056 за адресою: Староушицька селищна рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (підстава виникнення права власності наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області 18.10.2017 р. № 22-20971-СГ).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.11.2018 р., земельна ділянка кадастровий номер 6822455800:05:001:0056, яка була зареєстрована за ОСОБА_1 , зареєстрована 24.10.2017 р. на праві приватної власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Форк" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 4305 від 24.10.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. Одночасно зареєстровано відомості про закриття об`єкта нерухомого майна і погашення права власності 08.11.2017 р. на підставі об`єднання об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до Інформаційної довідки № 190130883 від 25.11.2019 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 08.11.2017 р. проведена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:001:0141, площею 122 га, власником визначено ТОВ "Форк". В подальшому на підставі договору купівлі - продажу №4928 від 14.12.2017 р. право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ТОВ "Агро-Еко-Граунд". В зв`язку з поділом земельної ділянки, 03.01.2018 закрито об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:001:0141.

В результаті поділу земельної ділянки 6822455800:05:001:0141 проведено державну реєстрацію 03.01.2018 земельних ділянок з кадастровим номером 6822455800:05:001:0142 площею 120 га та з кадастровим номером 6822455800:05:001:0143 площею 2 га. Власником даних земельних ділянок визначено ТОВ "Агро-Еко-Граунд". Також 23.03.2018 проведено державну реєстрацію обтяження на дані земельні ділянки арешту нерухомого майна, накладеного на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду по справі № 686/4632/18 від 21.03.2018 (інформаційні довідки №190125490 від 25.11.2019 та № 197335248 від 23.01.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна).

Згідно з даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.02.2020 р. за ОСОБА_1 15.08.2017 р. на праві приватної власності зареєстровано земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 3224984000:02:004:0058 за адресою: Малополовецька сільська рада Фастівського району Київської області (підстава наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність №10-14398/15-14-СГ від 09.08.2017 р.).

Рішенням Кам`янець-Подільського районного суду Хмельницької області від 10.05.2019 р. у справі № 676/176/19 позов керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу задоволено. Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.10.2017 р. №22-20971-СГ, яким затверджено документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:05:001:0056) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець - Подільського району.

Прокурором подано даний позов про витребування у відповідача земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:001:0056 та поновлення запису про державну реєстрацію вказаної ділянки.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про витребування у відповідача земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:001:0056, в іншій частині рішення суду не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не надає йому правової оцінки в силу ст. 269 ГПК України.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом абзаців 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Системне тлумачення положень частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України і ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим". Даного правового висновку також притримується Верховний Суд у постанові від 16.08.2021 р. у справі №910/21377/17.

Як встановлено апеляційним судом, обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор в позовній заяві зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:001:0056 вибула з власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що заступник прокурора Хмельницької області звернувся до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з листом від 16.09.2019 р., в якому зазначив про визнання недійсними наказів Управління, якими для ведення особистого селянського господарства неправомірно передано земельні ділянки громадянам, які раніше скористались правом на безоплатну приватизацію земель для аналогічних потреб, в тому числі і стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:05:001:0056 (рішення суду від 10.05.2019 у справі №676/176/19). Разом з тим, земельні ділянки відчужені громадянину на користь юридичних осіб. Просив повідомити про заходи, які вжито Управлінням для захисту державних інтересів у вказаних правовідносинах.

У відповідь Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 30.09.2019 зазначило, що з огляду на Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333), ст. 19 Конституції України та судову практику, чітко не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром. Крім того, значна частина коштів, виділених на сплату судового збору, витрачається на справи, де управління є відповідачем. При цьому зауважило, що строк позовної давності для позовів про витребування земельних ділянок встановлено у три роки.

До вказаного листа ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області долучено лист Відділу у Кам`янець - Подільському районі від 30.09.2019 р.., який містить інформацію з приводу того, у складі яких земельних ділянок на даний час знаходиться спірна земельна ділянка та про вчинення відповідних реєстраційних дій державними кадастровими реєстраторами. Зокрема у п. 8 зазначено, що земельна ділянка із кадастровим номером 6822455800:05:001:0056 була об`єднана в земельну ділянку 6822455800:03:003:0141 та внаслідок поділу знаходиться у складі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0142, власником якої є ТОВ "Агро-Еко-Граунд".

Заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури у листі до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.12.2019 р., посилаючись на визнання недійсними наказів Управління, якими для ведення особистого селянського господарства неправомірно передано земельні ділянки громадянам, які раніше скористались правом на безоплатну приватизацію земель для аналогічних потреб, звернення до Управління з листом від 16.09.2019 з метою вжиття заходів до повернення земельних ділянок у власність держави, вказуючи на ризик відчуження земельних ділянок, зазначив, що незаконне вибуття з державної власності земельних ділянок призводить до їх поділу, об`єднання з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик, що в подальшому унеможливлює всю повноту захисту права власності. Просив повідомити про вжиті Управлінням заходи, в тому числі звернення до суду з позовними вимогами з метою повернення в державну власність, зокрема земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:05:001:0056 (рішення суду від 10.05.2019 р. у справі №676/176/19).

У відповідь ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 23.12.2019 р. зазначило, що з огляду на Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, ст. 19 Конституції України та судову практику, чітко не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром. Крім того, значна частина коштів, виділених на сплату судового збору, витрачається на справи, де Управління є відповідачем.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що листування прокурора з ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з приводу, зокрема спірної земельної ділянки кадастровий номер 6822455800:05:001:0056 площею 2,0 га, тривало із вересня 2019 р., однак ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживало дій щодо витребування вказаної земельної ділянки.

Колегія суддів вказує, що згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі за текстом - Положення) Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25-1 пункту 4 Положення).

Наведеним підтверджуються, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів з огляду на встановлені обставини та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 та Верховного Суду від 16.08.2021 р. у справі № 910/21377/17, що зверненню прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з дотриманням процедури встановленої ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому, враховуючи звернення прокурора до компетентного органу та нездійснення ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку, прокурор наголошує, що підставою для представництва у суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при передачі спірної земельної ділянки кадастровий номер 6822455800:05:001:0056 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 незаконність якої встановлено рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.05.2019 р. у справі №676/176/19.

Отже, оскільки спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею, з порушенням чинного законодавства, що встановлено у судовому рішенні у справі № 676/176/19, а саме у зв`язку із набуттям земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , який приховав факт попередньої приватизації ним земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, з огляду на те, що право власності на час подання позову зареєстровано за ТОВ "Агро-Еко-Граунд", а ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживає дій із захисту права державної власності на землю, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, надсилання прокурором повідомлення на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Таким чином, прокурором дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Щодо позовних вимог про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:001:0056, загальною площею 2 га, суд зазначає таке.

Статтею 14 Конституції України та статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України зокрема встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною 1 статті 319 зазначеного Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння. Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кам`янець-Подільського районного суду Хмельницької області від 10.05.2019 р. у справі № 676/176/19, яке набрало законної сили, визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.10.2017 р. №22-20971-СГ, яким затверджено документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:05:001:0056) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець - Подільського району. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 надав недостовірну інформацію та всупереч нормам закону повторно отримав земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:05:001:0056), що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.

Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено та судом вище встановлено, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.11.2018 р., земельна ділянка кадастровий номер 6822455800:05:001:0056, яка була зареєстрована за ОСОБА_1 , зареєстрована 24.10.2017 р. на праві приватної власності за ТОВ "Форк" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 4305 від 24.10.2017 р. Одночасно зареєстровано відомості про закриття об`єкта нерухомого майна і погашення права власності 08.11.2017 р. на підставі об`єднання об`єктів нерухомого майна.

В подальшому на підставі договору купівлі - продажу №4928 від 14.12.2017 р. право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ТОВ "Агро-Еко-Граунд". В зв`язку з поділом земельної ділянки, 03.01.2018 р. закрито об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:001:0141.

Тобто, з вищевикладених обставин чітко вбачається ряд послідовних дій щодо отримання у приватну власність з державної власності земельної ділянки ОСОБА_1 , з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення такої земельної ділянки (об`єднання та поділу земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність волі держави на вибуття з її володіння такої земельної ділянки та порушенням вказаним прав держави підтверджується тим, що земельна ділянка кадастровий номер 6822455800:05:001:0056 вибула з державної власності на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 18.10.2017 р. №22-20971-СГ, визнаного недійсним у судовому порядку рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 10.05.2019 р. у справі № 676/176/19, через його незаконність.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 910/1809/18).

Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховується правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 р. у справі № 367/2022/15-ц, згідно з якою формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Також Верховним Судом у постанові від 25.07.2018 р. по справі № 640/8456/16-ц зроблений висновок, що в результаті об`єднання земельних ділянок не відбулося виникнення чи створення іншого нового майна, відмінного від попереднього, не має місця перетворення або переробка тощо, фактично та юридично відбулася заміна двох правовстановлюючих документів на один новий, яким засвідчено право власності на те саме майно, що й у попередніх двох документах. Залишилися попередніми як правові, так і фізичні характеристики об`єднаних ділянок, зокрема не відбулося зміни їх цільового призначення, розташування тощо. Земельна ділянка, утворена з земельних ділянок, які вибули з володіння позивача поза його волею, а тому зазначену земельну ділянку не слід вважати іншим, новоствореним майном, яке неможливо витребувати від відповідача за правилами статті 388 ЦК України.

З огляду на викладене, суд вказує, що у ТОВ "Агро-Еко-Граунд" існує безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а дії з утримання земельної ділянки призводять до порушення майнових прав держави.

Окрім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Щодо доводів скаржника про те, що на час звернення прокурора до суду з вимогами про витребування земельної ділянки (віндикація) спірна земельна ділянка щодо повернення якої заявлено вимогу, не існують як об`єкт цивільного права через поділ та/або об`єднання, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову, колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.12.2021 р. у справі №924/454/20 до розгляду якої у подібних правовідносинах, зупинялось провадження у цій справі, викладені такі правові висновки:

"4.13.1. У справі № 522/1029/18, на яку посилається скаржник, предметом позову була вимога ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд ЛТД", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав, визнання за позивачем права власності на квартири, витребування із чужого незаконного володіння на користь позивача квартири, зобов`язання відповідачів не чинити позивачеві перешкоди у користуванні квартирами та виселення відповідачів з квартир.

Верховний Суд в постанові від 18.12.2019 р. у справі № 522/1029/18 з посиланням на положення статті 387 Цивільного кодексу України, зокрема зазначив, що об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень Цивільного кодексу України. Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень частини 1 статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Верховний Суд, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції про відмову у позові, зокрема в частині вимог про витребування з чужого незаконного володіння майна, виходив з того, що індивідуальні ознаки (загальна розрахункова площа, поверхи, планування), якими наділена квартира із будівельним номером АДРЕСА_1 , яка зазначена в оспорюваному договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, не відповідають індивідуальним ознакам, притаманним квартирам із будівельним номером АДРЕСА_2 (нині квартира АДРЕСА_3 ) та будівельним номером АДРЕСА_4 ).

4.13.2. У справі № 653/1096/16-ц, на неврахування якої також посилається заявник апеляційної скарги, предметом позову була вимога Генічеської міської ради Херсонської області до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі АДРЕСА_5 , виселення їх без надання іншого житлового приміщення, зобов`язання відповідачів знятися з реєстраційного обліку.

Верховний Суд (постанова від 04.07.2018 р.), зокрема зазначив, що, враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.".

ТОВ "Агро-Еко-Граунд" зазначає, що у зв`язку із поділом/об`єднанням земельних ділянок на час звернення прокурора до суду з цим позовом у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно та Реєстрі власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутня інформація щодо спірної земельної ділянки.

Отже, станом на дату подання позову земельна ділянка, кадастровий номер 6822455800:04:002:0076, загальною площею 2,0 га як об`єкт цивільного права припинена, відповідний кадастровий номер скасовано на підставі статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр", реєстраційний розділ закрито.

Поряд з цим, враховуючи вищевикладені обставини судом апеляційної інстанції встановлено, що спосіб, в який земельна ділянка, кадастровий номер 6822455800:04:002:0076, вибула із власності держави, та наявність інших проваджень, у тому числі в господарських судах, свідчать про низку послідовних дій щодо отримання в приватну власність з державної власності земельних ділянок з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об`єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

Крім того, у пункті 56 постанови від 29.05.2019 р. у справі № 367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Водночас, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи ТОВ "Агро-Еко-Граунд" про безпідставність посилання прокурора на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у пункті 56 постанови від 29.05.2019 р. у справі №367/2022/15-ц, оскільки судові рішення у цій справі були скасовані з передачею справи на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення спору, оскільки Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі скасувала судові рішення із прийняттям нового рішення в частині позовних вимог про витребування земельних ділянок, зазначивши саме про помилковість висновків судів щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані.

З посиланням на пункт 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц висновок стосовно того, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 р. у справі № 922/2723/17.

Крім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц зазначено наступне:

"95. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц).

96. Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

97. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

98. Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

99. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

100. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права".

У пунктах 10.6.-10.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 зазначено таке:

"10.6. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16).

10.7. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

10.8. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

10.9. Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

10.10. Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах №911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17".

У пунктах 83 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) викладено такі висновки:

"83. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.

84. При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

85. Як зазначено вище, задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16 (провадження №14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

86. Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.

87. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову".

Враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2021 р. у справі №924/454/20, судова колегія вважає, що в цьому випадку суд першої інстанції з огляду на положення статей 387 та 388 ЦК України, дійшов вірного висновку про можливість витребування власником (державою) земельної ділянки, яка була поділена та/або об`єднана, оскільки формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Щодо посилання відповідача про неможливість задоволення позову, з огляду на наявність накладеного в рамках кримінального провадження чинного арешту суд зазначає таке.

Згідно з ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 р. у справі № 686/4632/18 накладено арешт на земельні ділянки, які були утворені шляхом поділу, об`єднання спірної земельної ділянки, стосовно передачі якої вирішується спір у даній справі. На час розгляду господарської справи про витребування земельної ділянки кримінальне провадження знаходиться на стадії досудового розслідування, є незавершеним, а арешт є чинним і не скасованим.

Судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що у справі № 914/1671/17 Верховний Суд виходив з того, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості скасування арештів на майно, накладених в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки скасування арешту майна, яке застосовано в межах кримінального провадження, здійснюється лише в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Так, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

У справах № 335/12096/15-ц та № 569/4374/16-ц Верховний Суд також зробив висновок щодо процесуального порядку розгляду вимог про зняття арешту, накладеного в межах кримінального провадження.

Як встановлено апеляційним судом, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 р. у справі № 686/4632/18, серед іншого, клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП в Хмельницькій області, погодженого з прокурором прокуратури Хмельницької області, про накладення арешту на земельні ділянки задоволено. Накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, зокрема на земельні ділянки, які були утворені шляхом поділу, об`єднання спірної земельної ділянки, стосовно передачі якої вирішується спір у даній справі.

Тобто, даний арешт був накладений за клопотанням слідчого, яке погоджено з прокурором, з метою захистити інтереси держави, запобігти подальшому відчуженню таких земельних ділянок.

Колегія суддів зазначає, що спосіб у який спірна земельна ділянка вибула із власності держави та наявність, інших проваджень, в тому числі і в господарських судах, як зазначено вище свідчать про ряд послідовних дій щодо отримання у приватну власність з державної власності земельної ділянки, з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення такої земельної ділянки (об`єднання та поділ земельної ділянки з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

Окрім того, спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Отже, в даному випадку, колегія суддів дійшла висновку, що такий арешт не є перешкодою в задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки, оскільки, як і накладений в межах кримінального провадження арешт, так і позови в цій господарській справі, направлені на захист інтересів держави, порушенні внаслідок вибуття з її власності земельної ділянки, поза її волею.

Вищевказані нормативно-правові обґрунтування узгоджуються з правовими позиціями у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.12.2021 р. у справі № 924/454/20 за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_9 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк" про витребування земельних ділянок.

Посилання відповідача на те, що витребування земельної ділянки спричинить невиправдане та грубе втручання у мирне володіння майном, не беруться судом до уваги з таких підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18) зазначено таке.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі "The former king of Greece and others v. Greece" (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави становить пропорційне втручання у право власності (користування) відповідача з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Посилання скаржника на те, що прокурором та позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка є ділянкою державної власності та, що її слід повертати саме ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, апеляційний господарський суд не бере до уваги, оскільки відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про передачу спірної земельної ділянки фізичним особам така передача була здійснена відповідно до положень п. 4 ст. 122 ЗК України та в порядку ст. 118 ЗК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення (в частині оскарження), наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині витребування спірної земельної ділянки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 р. у справі № 924/196/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" - без задоволення.

Судові витрати покладаються на скаржника згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 р. у справі № 924/196/20 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено 03.03.2022 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	01.03.2022
Оприлюднено	23.06.2022
Номер документу	103603955
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про усунення порушення прав власника

Гладій С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 01.03.2022 по справі 924/196/20ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —924/196/20

Постанова від 01.03.2022

Постанова
від 01.03.2022 по справі 924/196/20
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД