Рішення

від 23.02.2022 по справі 918/1233/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2022 р. м. Рівне Справа № 918/1233/21

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом EPUFLOOR SP.Z O.O/Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕПУФЛОР" (резидент Республіки Польща, реєстраційний номер суб`єкта народного господарства Республіки Польща: 361766194, VAT id: PL 727-279-6330, адреса: 90-033, вул. Копчинського, 77, м. Лодзь, Республіка Польща)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙОККО УКРАЇНА" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 1, код ЄДРПОУ 34388371)

про стягнення заборгованості в сумі 4 034,80 євро

учасники справи не забезпечили явку своїх уповноважених представників

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 EPUFLOOR SP.Z O.O/Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕПУФЛОР" (резидент Республіки Польща) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙОККО УКРАЇНА" з вимогою про стягнення заборгованості в сумі 4 034,80 євро.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано свої зобов`язання з оплати поставленого позивачем відповідно до умов, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕПУФЛОР" EPUFLOOR SP.Z O.O та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙОККО УКРАЇНА", контракту від 08.07.2019 року № 1, товару, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙОККО УКРАЇНА" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕПУФЛОР" EPUFLOOR SP.Z O.O в розмірі 4 034 Євро 80 євроцентів.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕПУФЛОР" EPUFLOOR SP.Z O.O в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, які складаються із витрат по оплаті судового збору за подання даного позову в розмірі 2 270,00 грн та витрат на оплату професійної правової (правничої) допомоги в розмірі 1 000 Євро.

Ухвалою від 31.12.2022, зокрема, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25 січня 2022 року.

Ухвалою від 25.01.2022 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 15 лютого 2022 року.

15 лютого 2022 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПУФЛОР" адвоката Дяденчука А.І. надійшло клопотання б/н про приєднання до матеріалів справи витягу з Цивільного кодексу Республіки Польща у перекладі на українську мову з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до вирішення цього спору.

Ухвалою від 15.02.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 24.02.2022.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 31.12.2021, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

24 лютого 2022 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання 24.02.2022 не з`явився, про дату, час і місце даного засідання повідомлявся належним чином.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала Господарського суду Рівненської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 31.12.2021, відправлена відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 33018, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Курчатова, буд. 1, повернулася до суду із відміткою на конверті про невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвала Господарського суду Рівненської області від 25.01.2022 про відкладення розгляду справи відправлена відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 33018, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Курчатова, буд. 1, вручена 02.02.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 3301311914112.

Ухвала Господарського суду Рівненської області від 15.02.2022 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті відправлена відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 33018, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Курчатова, буд. 1.

Разом з тим, до початку судового засідання на адресу суду не повернулося ні рекомендоване повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення, ні ухвала суду про відкладення розгляду справи від 15.02.2022, надіслана відповідачу на адресу: 33018, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Курчатова, буд. 1, із відміткою на конверті про невручення.

Станом на 24 лютого 2022 року за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙОККО УКРАЇНА" є: 33018, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Курчатова, буд. 1.

Згідно відомостей з вебсайту Укрпошти https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html відправлення за трек-номером 3301311938712 вручене відповідачу, за довіреністю, 23.02.2022.

Однак, відповідач своїми процесуальними правами не скористався, відзиву на позов чи будь-яких заяв, клопотань з процесуальних питань до суду не направив.

За вказаних обставин, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, та з метою дотримання строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

У силу вимог ч.ч. 4, 5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

08 липня 2019 року між EPUFLOOR SP.Z O.O (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙОККО УКРАЇНА" (Покупець) було укладено контракт № 1 (далі - Контракт, а.с. 11-15), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах, передбачених даним контрактом товари, згідно специфікаціям, які є невід`ємною частиною цього контракту (п. 1.1. Контракту).

В п. 2.1. Контракту сторони передбачили, що товари, що постачаються по цьому контракту, повинні повністю відповідати сертифікатам, додаткам, інвойсам. Якість товару, що постачається повинна відповідати нормам, прийнятим по кожному виду товару в країні виробника товару.

Згідно із п. 2.2. Контракту загальна кількість товару, що постачається, має бути узгоджена сторонами та визначається наданням або не наданням чергового замовлення від Покупця. Загальна кількість товару, що постачається, не обмежена і складається із кількості, зазначених в специфікаціях, інвойсах на кожну поставку.

Відповідно до п. 3.1. Контракту Покупець робить замовлення на чергову поставку в письмовій формі із зазначенням бажаної дати відвантаження товару. Продавець надсилає по факсу або електронній пошті проформу-інвойс з підтвердженням дати відвантаження.

За змістом п. 3.2. Контракту Продавець продає Покупцю товари в межах даного контракту на умовах, вказаних в специфікації та інвойсі на кожну конкретну поставку.

Згідно з п. 4.1. Контракту ціни товарів, що постачаються, повинні бути узгоджені сторонами. Вони зазначаються в інвойсі і специфікації на кожну поставку товару.

Сторони узгодили умови оплати в розділі 5 укладеного Контракту, за умовами якого платежі повинні здійснюватися Покупцем на банківський рахунок, зазначений Продавцем в контракті, доповненнях, додаткових угодах, інвойсах та додатках до контракту в розмірі та на умовах, вказаних в специфікації та інвойсі на кожну конкретну поставку. Покупець протягом 48 годин після оплати передає по факсу або електронній пошті копії платіжних документів чи іншу інформацію про платіж. Сума, умови і валюта платежу зазначаються в інвойсі і специфікації на кожну конкретну поставку товару.

Відповідно до п. 7.1. Контракту Покупець проводить інспекцію товару протягом 7 днів після прибуття товару. Якщо товар не відповідає умовам контракту та відповідним інвойсам по кількості або якості, то заяви про невиконання зобов`язань повинні бути заявлені протягом 7 днів після прибуття товару. Заяви повинні констатувати факт, що підтверджує невиконання зобов`язань.

Всі спори і розбіжності, що виникли у зв`язку з контрактом, повинні бути вирішені як можна швидше шляхом переговорів між сторонами (п. 9.1. Контракту).

Згідно п. 9.2. Контракту в разі не досягнення згоди, розбіжності по контракту підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді (МАКС) при Торгово-промисловій палаті Лодзя у відповідності до регламенту МАКС. До відносин, що виникли по контракту, застосовується матеріальне право Польщі.

Даний контракт набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 року (п. 11.2. Контракту).

Контракт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток вказаних юридичних осіб.

Судом встановлено, що 16.10.2019 між сторонами підписано специфікацію № 03 до Контракту (а.с. 16-17).

Згідно із специфікацією № 03 від 16.10.2019 до Контракту сторони визначили характеристики товару, що є предметом поставки - TETRAPUR 154 в кількості 8 бочок, 1 760 кг, вартістю 4 611,20 EUR.

В п. 7 Специфікації № 03 від 16.10.2019 до Контракту визначено умови оплати поставленого товару - 100% оплати протягом 30 днів після відвантаження товару.

На виконання умов Контракту позивачем було поставлено відповідачу обумовлений специфікацією товар в кількості 1 540 кг на суму 4 034,80 EUR, що підтверджується Рахунком від 17.10.2019 року (INVOICE nr FE/000012/10/2019), договором-заявкою на перевезення №01/10 від 18.11.2019, митною декларацією ІМ 40 ДЕ UA204010/2019/036446 та міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) від 17.10.2019 (а.с. 18-23).

За твердженнями позивача, відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати, отриманого за Контрактом, товару на суму 4 034,80 EUR.

Спір виник у зв`язку із неналежним, виконанням відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого товару, у зв`язку з чим позивач вказує на існування у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙОККО УКРАЇНА" заборгованості в розмірі 4 034,80 EUR.

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до п. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п. 1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 27 ГПК України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.

За приписами ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

Статтею 366 ГПК України встановлено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕПУФЛОР" EPUFLOOR SP.Z O.O звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙОККО УКРАЇНА" про стягнення коштів. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Контрактом.

Відповідно до п. 9.2. Контракту в разі не досягнення згоди, розбіжності по контракту підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді (МАКС) при Торгово-промисловій палаті Лодзя у відповідності до регламенту МАКС. До відносин, що виникли по контракту, застосовується матеріальне право Польщі.

Разом з тим, у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої ст. 11 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

У відповідності до ст. 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: - в суді України, якщо одна із сторін у справі-фізична особа та/або держава; - в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право", підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Так, згідно ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

При цьому, ст. 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: 1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, укладених Кабінетом Міністрів України, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт; 2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні; 3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання; 4) якщо спір пов`язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні; 5) якщо спір пов`язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців; 6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України; 7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України; 8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні; 9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України; 10) в інших випадках, визначених законами України.

Водночас слід зазначити, що третейське застереження у договорі про те, що спори за зазначеним договором повинні вирішуватись в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті міста Лодзь у відповідності до законодавства Республіки Польща, не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору. Відтак, у сторін договору існує виключно правова можливість, а не обов`язок звертатися до вказаного у договорі суду.

Поряд з цим, обмеження права на звернення до господарського суду не допускається.

У рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 у справі № 1-3/2008 (№ 1-рп/2008) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визначено, що практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (Рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27.02.1980 р.).

У відповідності до ч. 1 ст. 627 ЦК України, згідно ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, погоджуючи за власним волевиявленням (добровільно) умови договору, укладення якого та умови якого, як зазначено вище, передбачені та не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов`язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене слід дійти висновку, що третейське застереження в даному випадку передбачає виключно право, а не обов`язок сторін на звернення до цього суду, у разі відсутності у позивача волевиявлення на звернення до такого суду, чинне законодавство жодним чином не позбавляє його конституційного права на звернення до господарського суду, чим позивач правомірно скористався.

Положеннями ст. 124 Конституції України, статей 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 4 ст. 4 ГПК України, встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

При цьому, вказана вище умова у договорі не містить заборони про звернення до іншого компетентного суду за захистом своїх порушених прав, а відтак зазначена норма договору нівелює визначення виключної юрисдикції відповідного суду цієї країни у правовідносинах сторін, що могло би вказувати на пріоритетний характер такої домовленості в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Враховуючи вищевикладене, а також те, що розділ ХІІ Закону України "Про міжнародне приватне право" не встановлює заборону державним судам України приймати до свого провадження справи з іноземним елементом у випадку відсутності так і наявності пророгаційної угоди про розгляд таких справ, Господарський суд Рівненської області дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в господарських судах України на підставі ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".

За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Контракту, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, стороною Контракту, на підставі якого заявлено позовні вимоги, є нерезидент України - суб`єкт господарювання Республіки Польща. Докази наявності у вказаної особи як позивача у даній справі зареєстрованих представництв чи відокремлених підрозділів в Україні суду не надано.

Згідно зі ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 366 ГПК України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо.

У ст. 7 Закону України "Про міжнародне приватне право" вказано, що при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Підписуючи Контракт, сторони погодили, що до відносин, що виникли по контракту, застосовується матеріальне право Польщі (п. 9.2. Контракту).

Позивачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕПУФЛОР" (EPUFLOOR SP.Z O.O (резидент Республіки Польща) (реєстраційний номер суб`єкта народного господарства Республіки Польща: 361766194, VAT id: PL 727-279-6330, адреса: 90-033, Республіка Польща, м. Лодзь, вул. Копчинського, 77).

Статтею 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

Із метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів.

Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

Якщо зміст норм права іноземної держави в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України.

Позивачем додано документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що спір у даній справі підлягає розгляду Господарським судом Рівненської області із застосуванням норм права Республіки Польща.

Згідно зі ст. 353 Цивільного кодексу Республіки Польща (далі - ЦК РП) зобов`язання полягає в тому, що кредитор може вимагати від боржника виконання зобов`язання, а боржник повинен зобов`язання виконати.

Статтею 353-1 ЦК РП передбачено, що сторони, що укладають договір, можуть укласти правові відносини на власний розсуд, якщо їх зміст або мета не суперечать властивостям (природі) відносин, закону чи принципам соціального співіснування.

Відповідно до ст. 358 ЦК РП, якщо предметом зобов`язання, що підлягає виконанню на території Республіки Польща, є грошова сума, виражена в іноземній валюті, боржник може виконати зобов`язання в польській валюті, якщо закон, рішення суду, яке є джерелом зобов`язання, або правочин не визначають виконання зобов`язання виключно у іноземній валюті. Сума іноземної валюти визначається за середнім курсом Національного банку Польщі станом на день виконання претензії, якщо закон, судове рішення або правочин не визначають інше.

Статтею 535 ЦК РП передбачено, що на підставі договору продажу продавець зобов`язаний передати покупцеві власність на речі і передати йому речі, а покупець зобов`язується отримати річ і оплатити продавцеві ціну.

Згідно ст. 605 ЦК РП на підставі договору поставки постачальник зобов`язаний виготовити речі, визначені лише щодо ґатунку, та постачати їх частинами або періодично, а одержувач зобов`язаний отримати ці предмети та оплатити ціну.

Незважаючи на умови Контракту, відповідач не здійснив відповідних розрахунків за поставлений товар у встановлені специфікацією строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення по оплаті поставленого позивачем товару на загальну суму 4 034 Євро 80 євроцентів.

Відповідач не надав суду доказів оплати поставленого позивачем товару згідно Контракту.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, за результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд визнає заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 034 Євро 80 євроцентів заборгованості за поставлений згідно з Контрактом товар обґрунтованими, а відтак суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, які складаються із витрат по оплаті судового збору за подання даного позову в розмірі 2 270,00 грн та витрат на оплату професійної правової (правничої) допомоги в розмірі 1 000 Євро.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 270 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 178, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов EPUFLOOR SP.Z O.O/Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПУФЛОР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙОККО УКРАЇНА" про стягнення заборгованості в сумі 4 034,80 євро задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙОККО УКРАЇНА" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 1, код ЄДРПОУ 34388371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПУФЛОР" (EPUFLOOR SP.Z O.O (резидент Республіки Польща) (реєстраційний номер суб`єкта народного господарства Республіки Польща: 361766194, VAT id: PL 727-279-6330, адреса: 90-033, Республіка Польща, м. Лодзь, вул. Копчинського, 77) заборгованість в розмірі 4 034 (чотири тисячі тридцять чотири) Євро 80 євроцентів та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2022.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич