Рішення

від 14.02.2022 по справі 607/23241/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.02.2022 Справа №607/23241/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.,

з участю секретарів судового засідання Свергун Т.В., представника позивачки ОСОБА_1 ,, представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до державної установи «Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про скасування наказу про відсторонення та стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернуласяв судіз позовомдо державноїустанови «Тернопільськийобласний центрконтролю тапрофілактики хворобМіністерства охорониздоров`я України»,просить визнатинаказ Державноїустанови «Тернопільськийобласний центрконтролю тапрофілактики хворобМіністерства охорониздоров`яУкраїни» від09грудня 2021р.№261-к«Про відстороненнявід роботи»в частині,що їїстосується,незаконним таскасувати його,стягнути звідповідача вїї користьсередній заробітокза часвідсторонення відроботи.Позов мотивованотим,що вонапрацює вДержавній установі«Тернопільський обласнийцентр контролюта профілактикихвороб Міністерстваохорони здоров`яУкраїни» напосаді лікаряз загальноїгігієни організаційноговідділу.З 09грудня 2021р.на підставінаказу №261-квід 09грудня 2021року їїбуло відстороненовід роботибез збереженнязаробітної платина часвідсутності щепленняпроти COVID-19 або довідки про абсолютніпротипоказання. Вважає наказ незаконним. Звертає увагу суду, що вимагання Відповідачем від неї інформації про щеплення є втручанням в особисте життя, а застосування при цьому такого репресивного засобу впливу як відсторонення від роботи є протизаконним примусом до відмови від захисту моїх конституційних прав на особисте життя, які зазначені в частині першій статті 32 Конституції України. Вважає, що її право на працю незаконно обмежили всупереч Конституції України, яка має найвищу юридичну силу. Крім того, вважає, що порушена процедура встановлення на території України карантину, а отже, його не введено. Вважає, що постанова КМУ від 19.12.2020 року №1236 із змінами і незаконною, такою що не відповідає конституції України, а тому не підлягає виконанню. Відповідно і накази МОЗ №2153 від 04.10.2021 року та від 01.11.2021 року запроваджені на період дії незаконного карантину є незаконними та не підлягають виконанню. На підставі аналізу наказів МОЗ та характеристик лікарських засобів ВООЗ, робить висновок про їх клінічне випробування на пацієнтах з метою дослідження їх оцінки на ефективність та безпечність. Вважає, що її відсторонено не на підставі закону а на підставі підзаконного акта, що суперечить статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб», а також не на підставі подання уповноваженої особи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Звертає увагу суду, що ДУ "Тернопільський ОЦКПХ МОЗ" належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров`я - Міністерства охорони здоров`я України. МОЗ України є засновником ДУ "Тернопільський ОЦКПХ МОЗ", а ДУ "Тернопільський ОЦКПХ МОЗ" безпосередньо підпорядкована МОЗ України, що підтверджується Статутом ДУ "Тернопільський ОЦКПХ МОЗ" та Випискою з ЄДРПОУ. На виконання наказу МОЗ України 06 грудня 2021 року ДУ "Тернопільський ОЦКПХ МОЗ" під підпис, повідомила позивачку про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 на підставі наказу МОЗ України. Згідно даного попередження просили в строк до 09.12.2021 року надати документ, який підтверджувати наявність профілактичного щеплення від COVID -19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 р. №595. У встановлений строк позивачка не надала документу, який підтверджував би наявність хоча б однієї дози профілактичного щеплення від COVID-19. У позивачки були наявні протипоказання щодо щеплення до 26.11.2021 року. У зв`язку із відсутністю підтверджуючих документів щодо наявності профілактичного щеплення від COVID -19 або довідки про наявність абсолютних протипоказань, відповідач, на виконання вимог п. 41-6 постанови КМ України від 09.12.2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом (далі - постанова КМУ № 1236) відсторонив позивача від роботи без збереження заробітної плати згідно наказу №261-к від 09.12.2021 року. Наказ винесений на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", пункту 41-6 постанови КМУ №1236, наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року №2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням". Зауважує, що позивач працює на посаді в установі, що належить до сфери управлінні центральних органів виконавчої влади та включена до переліку професій, що підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, не пройшла обов`язкове профілактичне щеплення, не має протипоказань до вакцинації, керівник відповідача зобов`язаний був, відповідно до діючого законодавства відсторонити її від роботи. Звертає увагу суду, що вимога про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про протипоказання не є втручанням в особисте життя та не порушує медичну таємницю. Наголошує, що пропоновані вакцини отримали схвалення в США, Великобританії, Канаді та ЄС. Метою вакцинації є зниження смертності від коронавірусної хвороби, зважаючи на те, що за весь час пандемії зафіксовано 102167 летальних випадків.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 грудня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених в ньому.

Представник відповідача заперечила проти позову, з підстав, викладених в заявах по суті.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ОСОБА_3 працює в Державній установі «Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» з 23.10.2015 року, а на посаді лікаря з загальної гігієни організаційного відділу з 18.05.2016 року.

Відповідно до статуту затвердженого наказом міністерства охорони здоров`я України від 02.06.2021 року №1103 та витягом з ЄДРПОУ, Державна Установа "Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров`я - Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України), МОЗ України є його засновником.

Згідно висновку лікаря про наявність протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 від 15.11.2021 року ОСОБА_3 має абсолютний тимчасовий протипоказ до вакцинації від COVID-19 до 26.11.2021 року.

06 грудня 2021 року в.о. генерального директора повідомила ОСОБА_3 під розписку про те, що з 09 рудня 2021 року на період дії карантину щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників установи та запропоновано до 08.12.2021 року надати документи, які підтверджують щеплення, або довідку про абсолютні протипоказання. В іншому випадку 09 грудня 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.

Пунктом 1.2 наказу від 09.12.2021 року №261-к т.в.о. генерального директора Державної Установи "Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» Когут Раїсу відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 09 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання.

Розглянувши справу, вважає, що позов не підлягає до задоволення, зважаючи на таке.

Упунктах "а","б" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я"встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Статтею 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року N 2153затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік N 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, серед іншого, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 416постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року N 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбаченаПереліком N 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначенаПереліком N 2153та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно достатті 46 КЗпП України, частини другоїстатті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"тачастини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також 3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 КЗпП України, частини першоїстатті 1 Закону України "Про оплату праці"тачастини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відстороненню від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову Працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 року у справі №682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

У постанові від 10.03.2021 року у справі №331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю в Україні. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян.

ЄСПЛ в рішенні від 15.03.2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява №24429/03) сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Встановлено, що відсторонення від роботи у випадку непроходження повного або часткового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 прямо передбачено діючим законодавством.

Доказів наявності зазначеного щеплення або наявності абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення позивачем надано не було. Позивача заздалегідь було попереджено роботодавцем про обов`язковість щеплення працівників проти COVID-19. Таке попередження було оформлене письмово та доведено до позивача. Відсторонення позивача від роботи відбулось шляхом видання наказу про таке відсторонення із зазначенням строку відсторонення до усунення причин, що його зумовили. Позивача було ознайомлено із наказом під підпис.

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Держава, встановивши відсторонення певних категорій працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей чи інших груп населення, які є найбільш уразливі.

Отже, право позивача на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовився від обов`язкового щеплення.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець діяв на підставі, у межах повноважень та на підставі положень, визначених законом та підзаконними нормативними актами. Відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили таке відсторонення, є законним і правомірним. Будь-яких порушень вимог законодавства або порушення процедури відсторонення від роботи позивача судом не встановлено. Тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у частині скасування оскаржуваного наказу.

Суд не бере до уваги покликання позивачки на незаконність та неконституційність нормативних актів КМУ, які встановили карантин та обов`язковість щеплення. Так,відповідно дочастини першоїстатті 150Конституції України,питання провідповідність КонституціїУкраїни (конституційність) актів Кабінету Міністрів України відноситься до компетенції Конституційного Суду України, а не до повноважень суду під час розгляду цивільної справи. Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. На цей час нормативні акти, які встановлюють карантин та вимоги щеплення є чинними.

Суд вважає неспроможними доводи апелянта про те, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень не ґрунтується на законі, а на незаконному підзаконному акті. Так, саме законом - статтею 46 КЗПП та частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено обов`язковість щеплення та відсторонення.

При цьому, суд зауважує, що бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей» визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Суд зазначає, що в законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. Навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

Щодо доводів позивача про сумнівність ефективності вакцини, то ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією… Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів».

Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивач, яка відмовилась від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке (п. 306): «Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Отже, право позивачки на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона відмовилася від обов`язкового щеплення та не надала будь-яких доказів, що вона має такий стан здоров`я, який є перешкодою для вакцинування.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку суд зазначає, що оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з ухиленням чи відмовою від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Тому підстави для стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу також відсутні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтею 46 КЗпП України, статтею 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. ст. 81, 89, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до державної установи «Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про скасування наказу про відсторонення та стягнення середнього заробітку відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_3 , проживаю в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Державна установа «Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», 46008, м. Тернопіль, вул.Федьковича, 13, ЄДРПОУ 38480231.

Повний текст рішення виготовлено 21 лютого 2021 року.

Головуючий суддяВ. М. Позняк