Постанова

від 28.02.2022 по справі 906/89/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2022 року Справа № 906/89/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

третьої особи Міністерства оборони України - не з`явився

третьої особи Кабінету Міністрів України - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Корпорації "Таско"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.01.2021 р. ухвалене у м.Житомирі, повний текст складено 02.02.2021 р.

у справі № 906/89/20 (суддя Лозинська І.В.)

за позовом Корпорації "Таско"

до відповідача Військової частини НОМЕР_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Міністерства оборони України

2) Кабінету Міністрів України

про зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 28.01.2021 р. у справі № 906/89/20 відмовлено повністю у позові Корпорації "Таско" до Військової частини НОМЕР_1 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерства оборони України, Кабінету Міністрів України про зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись із ухваленим рішенням, позивач Корпорація "Таско" звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 28 січня 2021 року у справі № 906/89/20 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги корпорації ТАСКО у повному обсязі.

Позивач повністю не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його незаконним та необґрунтованим, оскільки судом прийнято рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, неправильно установлені обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджені та оцінені докази, які наявні в матеріалах справи, висновки суду, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, і порушені та неправильно застосовані норми матеріального права.

Пояснює, що Корпорацією «ТАСКО» на зберігання в/ч НОМЕР_1 за договором зберігання № 05/1/ОРIС від 14.01.2016 р. було передано майно, і з 24 серпня 2018 року по 17 липня 2019 року майно корпорації «ТАСКО» зі зберігання не поверталось з вересня 2019 року всупереч умовам договору, хоча повинно було бути видано ще у січні 2018 року, коли корпорація «ТАСКО» звернулась з вимогою № 80 від 16.01.2018 р. до в/ч НОМЕР_1 про повернення всього майна зі зберігання.

Зазначені обставини підтверджуються позивачем та встановлені господарським судом першої інстанції, однак не прийняті судом до уваги при вирішенні спору по суті.

Вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог корпорації «ТАСКО» взагалі не надав оцінки доказам того, що договір зберігання та договір утилізації не є похідними один від одного. Проте, мотивувальна частина рішення суду першої інстанції базується саме на договорі утилізації, який не є предметом спору.

Оскільки вказані договори між собою не пов`язані, тому виконання обов`язків за договором утилізації не впливає на виконання відповідачем обов`язків за договором зберігання. Посилається при цьому на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 березня 2015 року у справі № 910/27171/14 (залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18 травня 2015 року) у якій встановлено, що договір зберігання не є похідним від договору утилізації.

Стверджує, що надані суду наряди за 2009-2012 року свідчать про те, що підставою для їх передачі корпорації «ТАСКО» є договір утилізації, постанова Кабінету Міністрів України № 746 від 17 липня 2009 року «Деякі питання утилізації непридатних та надлишкових боєприпасів», постанова КМУ від 07 червня 2006 року № 812 «Про затвердження Порядку утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин» (із змінами), розпорядження КМУ № 383-р від 02 березня 2010 року, розпорядження КМУ № 57-р від 01 лютого 2012 року, розпорядження КМУ № 350-р від 02 квітня 2011 року, якими затверджувався перелік боєприпасів, які підлягають утилізації. У цих нарядах відображається найменування боєприпасів, їх кількість та рік виготовлення. Відомості, які зазначені в нарядах повністю відповідають переліку та характеристикам боєприпасів, які вказані для передачі корпорації «ТАСКО» у постанові КМУ № 746 «Деякі питання утилізації непридатних та надлишкових боєприпасів».

Суд першої інстанції не звернув увагу та не врахував, що майно, яке зберігається у військовій частині НОМЕР_1 за договором зберігання вже було передане корпорації «ТАСКО» відповідно до договору утилізації, про що свідчать вищезазначені наряди. Договір утилізації станом на 18 лютого 2021 року є чинним.

Вважає, що посилання суду на доповіді начальника Генерального штабу- Головнокомандувача Збройних Сил України, рішення Міністра оборони України від 07 травня 2019 року № 1409/з/8-2018, від 06 червня 2019 року № 14092/з/10-218, якими призупинено виконання робіт за договором про утилізацію є передчасними.

Стверджує, що відмова у задоволенні судом першої інстанції вимог позивача обґрунтовується не нормативно-правовими актами України, висновками, актами, складеними відповідно та в порядку визначеному законодавством і які визначали б придатність майна (боєприпасів) до використання переданих за договором зберігання, а на телеграмах керівництва Збройних сил України - телеграмі від 11 січня 2016 року № 342/2/1033 та телеграмі від 15 червня 2019 року № 342/5092, які не можуть враховуватись у вирішенні спору по суті.

Звертає увагу суду на той факт, що вказані телеграми не відновлюють та не встановлюють придатність майна із закінченими призначеними строками служби (зберігання) до використання за договором зберігання, тому відповідачем не надані докази та документи, які свідчать про придатність до використання майна, переданого корпорацією «ТАСКО» на зберігання за договором, - ні Міністерством оборони України ні військовою частиною НОМЕР_1 не надано до суду жодного документа (акту або висновку, а також нормативно-правового-акту (Постанови КМУ, Розпорядження КМУ), який би свідчив про придатність майна із закінченими призначеними строками служби (зберігання) до використання.

Доводить таким чином, що судом першої інстанції неправильно оцінені докази у даній справі.

Зазначає також, що судом першої інстанції не досліджено, що майно (боєприпаси), які передані корпорацією «ТАСКО» до військової частини НОМЕР_1 за договором зберігання знаходяться на балансі Корпорації «ТАСКО». Зазначене було підтверджено при проведені інвентаризації відповідно до рішення державного секретаря Міністерства оборони України № 14092/з/4-2018 від 24.01.2019 р. в акті інвентаризації № 26 залишків боєприпасів Міністерства оборони України, які були передані для утилізації корпорації «ТАСКО» від 23.04.2019 р. (додаток № 3). Військова частина НОМЕР_1 , яка надавала доступ комісії Міністерства оборони України для інвентаризації до виробів корпорації, які знаходяться на території цієї військової частини, не заявляла вимог щодо власності на ці вироби. У зазначеному акті інвентаризації вказані вище вироби були враховані як вироби корпорації «ТАСКО», оглянуті та внесені в інвентаризаційний опис.

На підставі викладеного просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 28 січня 2021 року у справі № 906/89/20 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги корпорації ТАСКО у повному обсязі.

Відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 р. апеляційну скаргу Корпорації "Таско" на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.01.2021 р. у справі № 906/89/20 задоволено. Рішення Господарського суду Житомирської області від 28.01.21 у справі № 906/89/20 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) повернути Корпорації Таско (код ЄДРПОУ 22866094, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 5/2 Б) майно, яке передано по договору зберігання №05/1/ОРІС від 14.01.2016, а саме:-7,62 мм патрон зр. 43р. Т-45 (II категорія) - 3827320 шт., -7,62 мм патрон зр. 43р. БЗ (II категорія) - 1925380 шт., -73 мм постріл ПГ-9ВС (II категорія) - 1 236 шт., -73 мм постріл ПГ-15ВС (II категорія) - 112 шт., -23 УОР - 1 (II категорія) -10 шт., -23 мм патрон УБР-1 (II категорія) - 24 297 шт., -100 мм постріл до БС-3 УБК-9 (II категорія) - 2 шт., -73 мм граната ПГ-9 інертна (ІІ категорія) - 167 шт., -73 мм граната ПГ-9С інертна (ІІ категорія) - 6 шт., -Підривач В-90 (II категорія) - 4 347 шт., -Підривач РГМ-2М (II категорія) - 4 109 шт., -Підривач РГМ-2 (II категорія) - 2 388 шт., -В-429Е (II категорія) - 102 шт., -23 мм патрон УОФ-7 (II категорія) - 292 927 шт., -5,45 мм патрони Т (II категорія) - 10 800 шт., -7,62 мм патрон зр. 43р. ПС без об. (II категорія) - 4 431 280 шт., -7,62 мм гвинт, патрон ЛПС без об. (II категорія) - 274 334 шт., -7,62 мм гвинт, патрон Б-32 (II категорія) - 44 774 шт., -7,62 мм гвинт, патрон Т-46 (II категорія) - 981 328 шт., -7,62 мм гвинт, патрон ПЗ (II категорія) - 28 160 шт., -7,62 мм гвинт, патрон СН (II категорія) 7 480 шт., -120 мм осколково-фугасна міна сталистого чугуна ОФ-843Б не повного спорядження (підривачем не комплектується (II категорія) - 3 694 шт., -120 мм осколково-фугасна міна сталистого чугуна ОФ-843Б повного спорядження (II категорія) - 2 шт., -120 мм осколково-фугасна міна сталева ОФ-843 (III категорія) - 291 шт., -152 мм до МЛ-20М постріл з осколково-фугасним снарядом та повним змінним зарядом ВОФ-545 не повного спорядження (підривачем не комплектується) (II категорія) - 45 шт., -152 до МЛ - 20М постріл з осколково-фугасним снарядом та повним змінним зарядом ВОФ - 545 остаточного спорядження (II категорія) - 4 шт., -152 мм до МЛ-20М постріл з осколково-фугасним снарядом підвищеної потужності та зменшеним змінним зарядом ВОФ-33 не повного спорядження (підривачем не комплектується) (II категорія) - 68 шт., -152 мм снаряд ОФ-25 (II категорія) - 1938 шт.

Постановою Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 906/89/20 касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 у справі № 906/89/20 скасовано. Справу № 906/89/20 передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Під час нового апеляційного розгляду справи Корпорацією ТАСКО подано до суду письмові пояснення, у яких позивач з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року, зазначає, що майно (непридатні боєприпаси), які корпорація «ТАСКО» передала зберігачу за договором зберігання, були отримані корпорацією «ТАСКО» відповідно до договору № 274/П/7-09 від 06.10.2009 р. на підставі нарядів.

Пояснює, що частину вказаного майна корпорація «ТАСКО» викупила у Міністерства оборони України, про що свідчить акт інвентаризації № 26 від 23 квітня 2019 року, а також платіжне доручення № 3577 від 26 грудня 2013 року; платіжне доручення № 3578 від 27 грудня 2013 року; платіжне доручення № 3741 від 14 березня 2017 року; виписка по рахунку № 26006592431500 з 27 лютого 2017 року до 27 лютого 2017 року; виписка за 14 березня 2017 року АТ «Ощадбанк»; платіжне доручення № 163 від 19 січня 2018 року, а тому зазначене майно належить Корпорації «ТАСКО» на праві власності.

Зазначає, що на праві власності корпорації «ТАСКО» належить 7,62 мм п-н зр. 43р.Т-45- 2177087 (п. 8 додатку № 3 Акту № 26 від 23.04.2019 р.);; 73ммПГ-15ВС - 112 (п.42); 73мм граната ГІГ-9СІН - 6 (п.39); В-90-2 024 (п. 143); РГМ-2М-4 109 (п. 133); РГМ-2 - 2 388 (п. 135); В-429Е - 102 (п. 131); 7,62 мм. 43р ПС без обойм - 2053005 (п. 4); 7,62 мм ЛПС без об. - 15 800 (п. 10); 7,62 мм Б-32 - 44 774 (п. 11); 7,62мм Т-46 - 981 328 (п. 12); 152мм до МЛ-20М ВОФ - 545 не п/с - 45 (п. 111); 152 до МЛ-20М ВОФ - 545 о/с - 4 (п. 111); 152 до МЛ-20М ВОФ- 33 - 68 повних (п. 108); 152 до МЛ-20М ВОФ - 33 - 1 871 снаряди (п. 109).

Наголошує, що за будь-яких обставин вищеперелічене майно, яке знаходиться у військовій частині НОМЕР_1 за договором зберігання, належить на праві власності Корпорації «ТАСКО».

Доводить, що договір № 274/п/7-09 утилізації станом на 20 грудня 2021 року є чинним, а виконання робіт за договором № 274/п/7-09 не було призупинено. Відповідно до п. 15.1. договору № 274/п/7-09 цей договір може бути змінений, доповнений на підставі додаткових угод до нього, тоді як будь-які додаткові угоди до договору № 274/П/7-09 щодо призупинення робіт за цим договором сторонами договору не підписувалися і проект такого договору до виконавця замовником не направлявся.

Звертає увагу суду, що на час розгляду справи постанова Кабінету міністрів України № 746 від 17.07.2009 р. «Деякі питання утилізації непридатних та надлишкових боєприпасів» та Постанова КМУ від 07.06.2006 р. № 812 не скасовані.

Посилання військової частини НОМЕР_1 не на нормативно-правові акти України, висновки, акти, які складені відповідно та в порядку, визначеному законодавством, і які визначали б придатність майна (боєприпасів) до використання, а на телеграми керівництва ЗСУ не можуть бути враховані під час вирішення спору по суті, оскільки ці телеграми не є нормативно-правовим актом України, ані законним, ані підзаконним.

Зазначає, що договір зберігання та договір утилізації не є похідними один від одного.

Спростовує посилання військової частини НОМЕР_1 на Інструкцію з категорування ракетно-артилерійського озброєння, яка затверджена наказом Міністерства оборони України № 4 від 04 січня 2019 року, і доводить, що остання не свідчить про придатність майна (боєприпасів), переданих за договором зберігання, до використання, оскільки майно (непридатні боєприпаси) були передані корпорації «ТАСКО» на підставі постанови КМУ № 746 від 17 липня 2009 року «Деякі питання утилізації непридатних та надлишкових боєприпасів» та Постанови КМУ від 07 червня 2006 року № 812 «Про затвердження Порядку утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин» (із змінами), а також Розпорядження КМУ № 383-р від 02 березня 2010 року, Розпорядження КМУ № 57-р від 01 лютого 2012 року, Розпорядження КМУ № 350-р від 02 квітня 2011 року, які не були скасовані.

Посилається на Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки від 10 листопада 2008 року і зазначає, що станом на сьогодні корпорація «ТАСКО» сплачує борг перед Державною корпорацією США зі страхування інвестицій за державу Україну з отриманого чистого прибутку від діяльності, пов`язаної з переробкою отриманих від Міністерства оборони України боєприпасів, непридатних до використання та переданих на утилізацію постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України.

Верховним Судом у постанові від 12.10.2021 р. у даній справі зазначено, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишився факт того, що на час розгляду справи № 906/89/19, постанова Кабміну від 07.06.2006 р. № 812 діє в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2010 р. № 469 із змінами, якими Порядок утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин, що визначає процедуру утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин, що зберігаються на арсеналах, базах і складах Збройних Сил України, базах і складах інших військових формувань, викладено в новій редакції.

Вважає, що Верховним Судом у постанові від 12.10.2021 р. у даній справі зроблено передчасні висновки з посиланням на п.п.17, 18 Порядку утилізації боєприпасів, що утилізація здійснюється з урахуванням потреби Міністерства оборони в утилізації боєприпасів та обсягів фінансування за відповідною бюджетною програмою, оскільки матеріали справи свідчать, що всі непридатні боєприпаси, які корпорація намагається повернути за договором зберігання остання вже отримала від Міністерства оборони України, а зміни до постанови КМУ від 07.06.2006 р. № 812 стосуються лише тих боєприпасів, які корпорації «ТАСКО» за договором № 274/п/7-09 ще не передані, а тому перешкоджання Міністерством оборони України у поверненні майна за договором зберігання є незаконним.

Пояснює, що матеріали даної справи не містять жодного доказу, який підтверджує, що майно (боєприпаси) за договором зберігання є придатними.

Також, звертає увагу суду на той факт, що боєприпаси з вичерпаним терміном зберігання являють собою постійну загрозу несанкціонованих вибухів і пожеж, що може вплинути на боєздатність військових частин, які будуть його використовувати і може нести загрозу для життя та здоров`я військовослужбовців та майна, у зв`язку з можливими вибухами, а також нанести збитки природі, оскільки документ, який би свідчив про придатність до використання майна (боєприпасів) із терміном зберігання (технічної придатності), яких закінчився у матеріалах справи відсутній, а надані в якості доказу телеграми не свідчать про відновлення та про встановлення придатності до використання майна (боєприпасів), переданих корпорацією «ТАСКО» на зберігання за договором зберігання.

На підставі викладеного просить апеляційну скаргу задоволити, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 28 січня 2021 року у справі № 906/89/20 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги корпорації «ТАСКО» у повному обсязі.

Скаржником додано до матеріалів справи копії платіжних доручень № 3577 від 26 грудня 2013 року; № 3578 від 27 грудня 2013 року; № 3741 від 14 березня 2017 року; № 163 від 19 січня 2018 року, виписки по рахунку № 26006592431500 з 27 лютого 2017 року до 27 лютого 2017 року; виписки за 14 березня 2017 року АТ «Ощадбанк» /а.с.78-83 у т.7/.

Колегія суддів враховує, що такі подані позивачем документи є новими доказами, однак подані з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду від 12.10.2021 р. Разом з тим, підтверджують обставини, які встановлені судом на підставі інших доказів в їх сукупності, тому надає їм оцінку з метою перевірки доводів і заперечень сторін, викладених в апеляційній скарзі та в поясненнях сторін.

Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційному суду додаткові пояснення, у яких з посиланням на пункт 2.31.1 Інструкції з категорування ракетно-артилерійського озброєння, затверджену наказом Міністерства оборони України від 04.01.2019 р. № 4 доводить, що боєприпасами, непридатними для бойового застосування, є лише боєприпаси 3-ї категорії, тоді як боєприпаси 2-ї категорії є придатними до застосування.

Зазначає, що згідно з п. 2.3. Інструкції відповідність установленої категорії РАО його реальному технічному стану перевіряється особами, що здійснюють інспектування, командирами військових частин, заступниками командирів частин з озброєння, начальниками зберігання, начальниками служб ракетно-артилерійського озброєння військових частин під час оглядів і перевірок технічного стану РАО.

Стверджує, що у відповідності до п.2.3 Інструкції категорія всіх спірних боєприпасів була підтверджена робочою групою під час проведення інвентаризації у військовій частині НОМЕР_1 , за результатами якої видано акт інвентаризації від 25.04.2019 р. № 26.

Зазначає, що терміни зберігання боєприпасів та їх елементів встановлювались Тимчасовим рішенням про встановлення термінів зберігання (технічної придатності) боєприпасів артилерії, засобів ближнього бою та їх комплектуючих елементів від 17.06.1996 р. № 131/Н/02-96 (том 3 ст. 144).

Вказує, що рішенням начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 26.08.2015 р. № 14064 було визначено зупинити дію Тимчасового рішення в особливий період щодо визначеної номенклатури боєприпасів та допустити до бойового застосування ті, які у тому числі були переведені у II категорію на підставі Тимчасового рішення у зв`язку із закінченням призначених строків служби (зберігання). Рішення за № 14064 було доведено до військ телеграмою військової частини НОМЕР_3 від 11.01.2016 № 342/2/1033 (том 3 ст. 217). Телеграма містила перелік боєприпасів, які допускались до застосування. Більшість спірних боєприпасів та елементів входить до цього переліку.

Отже терміни зберігання (технічної придатності) боєприпасів раніше встановлювались Тимчасовим рішенням яке було затверджено командиром військової частини НОМЕР_3 та (у тому числі майно) була зупинена рішенням вищого начальника Начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 26.08.2015 № 14064.

З набранням чинності Інструкції критерії щодо встановлення факту придатності змінились: із «за терміном зберігання» на пріоритетний «за технічним станом». На сьогодні спірне майно не підлягає утилізації, не підлягає ремонту на заводах промисловості, адже належить до II категорії, є придатним та ненадлишковим.

Доводить, що у матеріалах справи немає належних первинних документів, які підтверджують право власності корпорації «ТАСКО» на спірне майно. Щодо копій платіжних доручень та копії виписок з рахунку, зазначає, що з аналізу доданих матеріалів не вбачається наявність такого права власності у позивача, оскільки з них неможливо чітко встановити перелік майна, що придбавалося позивачем.

Разом з тим, акт інвентаризації від 25.04.2019 № 26 не є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не може підтверджувати право власності.

На підставі викладеного просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Міністерство оборони України подало до суду додаткові пояснення, у яких зазначає, що за результатами перегляду судових рішень у цій справі в касаційному порядку, Верховним Судом спростовується твердження Корпорації Таско, покладені в основу апеляційної скарги.

Доводить, що боєприпаси є майном, яке має статус військового майна відповідно до Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України і є власністю держави (положення пункту 7.3 договору про утилізацію також підтверджують, що продукти утилізації, вторинні ресурси, які отримані в ході робіт з утилізації є власністю держави в особі Міністерства) і Міністерство, як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління таким майном.

Стверджує, що на час розгляду справи постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2006 № 812 діє в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2010 № 469, якими Порядок утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин, що визначає процедуру утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин, що зберігаються на арсеналах, базах і складах Збройних Сил України, базах і складах інших військових формувань, викладено в новій редакції, тобто утилізація боєприпасів здійснюється з урахуванням потреби Міністерства оборони в утилізації боєприпасів.

Наголошує, що фактично договір зберігання укладено лише внаслідок виконання позивачем та Міністерством умов договору утилізації в частині забезпечення зберігання виробів, які підлягають утилізації і ніяким чином не свідчить про наявність у позивача як у поклажодавця права власності на таке майно.

Оскільки договір зберігання є похідним від договору утилізації, то виконання обов`язків за договором утилізації прямим чином впливає на виконання обов`язків Військовою частиною умов договору зберігання.

Ураховуючи вказані висновки Верховного Суду, вважає, що доводи апеляційної скарги Корпорації Таско є безпідставними.

Зауважує, що Верховний Суд у постанові від 12.10.2021 р. вказав на необхідність дослідження обставин, яке фактично майно було передано Корпорацією на зберігання відповідачу у контексті визначення категорії ракетно-артилерійського озброєння, яка частина майна набута корпорацією у власність та відповідно, яка частина майна знаходиться у власності Міністерства.

Зазначає, що після початку агресії у 2014 році з боку Російської Федерації та низки надзвичайних подій на об`єктах зберігання боєзапасу Збройних Сил України виникла нагальна потреба у забезпеченні Збройних Сил України окремою номенклатурою боєприпасів. Корегування переліків у зв`язку зі змінами у зовнішньо- та внутрішньо-економічній ситуації в Україні не здійснювалось. За результатами інвентаризації та доповідей Начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України, рішеннями Міністра оборони України від 07.05.2019 № 1409/з/8-2018, від 06.06.2019 № 14092/з/10-2018, призупинено виконання робіт за договором про утилізацію та визначено повернути до Збройних Сил придатні до використання боєприпаси.

Виходячи з існуючих потреб Збройних Сил України, придатні до використання боєприпаси не можуть вважатись надлишковими.

Вказує, що наказом Міністерства оборони України від 04.01.2019 р. № 4 затверджено Інструкцію з категорування ракетно-артилерійського озброєння, яка визначає механізм встановлення та документального оформлення категорії ракетно-артилерійського озброєння в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України. Стверджує, що боєприпаси, що є предметом спору відносяться до 2-ї категорії та можуть бути використані для бойового застосування, у зв`язку з чим, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Корпорації Таско.

Просить долучити до матеріалів справи копію акту звірки боєприпасів, переданих на утилізацію відповідно до договору від 06.10.2009 р. №274/П/7-09 станом на 10.08.2021 р., між Міністерством оборони України та Корпорацією Таско, затвердженого 25 жовтня 2021 року /а.с. 126-155 у т.7/.

Цим актом звірки Міністерство оборони України і Корпорація Таско підтверджують, що залишок боєприпасів з числа переданих Корпорації (у тому числі, які є предметом спору), знаходяться на оперативному обліку Міністерства оборони України та рахуються на зберіганні у військовій частині НОМЕР_1 м. Чуднів.

Пояснює, що вказаний доказ не міг бути поданий до суду першої інстанції з об`єктивних причин, оскільки складений, погоджений та затверджений сторонами у жовтні 2021 року.

Колегія суддів враховує, що такі подані відповідачем документи є новими доказами, однак надані на виконання вказівок Верховного Суду за результатом касаційного перегляду справи та підтверджують обставини, які встановлені судом на підставі інших доказів в їх сукупності, тому надає їм оцінку з метою перевірки доводів і заперечень сторін, викладених в апеляційній скарзі та в поясненнях сторін.

Корпорацією Таско подала до суду додаткові пояснення, у яких зазначає, що посилання військової частини НОМЕР_1 на те, що у наданих корпорацією «ТАСКО» виписках та платіжних дорученнях відсутні повні найменування номенклатури та повний перелік боєприпасів, а тому вони не є первинними документами, що підтверджують право власності корпорації «ТАСКО» на вказане майно, спростовується документами у справі, зокрема, актом № 26 від 23.04.2019 р., звітами про кількість та вартість виробів та їх елементів, тари, використаних виконавцем для робіт з реставрації (ремонту) та модернізації.

Інша частина майна (непридатних боєприпасів) отримані корпорацією «ТАСКО» за договором № 274/п/7-09 знаходяться на позабалансовому обліку корпорації «ТАСКО» і у договорі № 274/п/7-09 відсутні умови повернення цих боєприпасів Міністерству оборони України без узгодження з корпорацією «ТАСКО».

До пояснень додано копії звітів про кількість та вартість виробів та їх елементів, тари, використаних виконавцем для робіт з реставрації (ремонту) та модернізації згідно з договором № 274/П/7-09 від 06 жовтня 2009 року за грудень 2013 року; за січень 2017 року; за лютий 2017 року; за грудень 2017 року /а.с.169-187 у т.7/.

Колегія суддів враховує, що такі подані позивачем документи є новими доказами, однак подані з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду від 12.10.2021 р. та підтверджують обставини, які встановлені судом на підставі інших доказів в їх сукупності, тому надає їм оцінку з метою перевірки доводів і заперечень сторін, викладених в апеляційній скарзі та в поясненнях сторін.

В судових засіданнях представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги. Представники відповідача та третьої особи Міністерства оборони України заперечили проти задоволення апеляційної скарги. Представник Кабінету Міністрів України зазначила, що при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

В судове засідання 01 березня 2022 року представники сторін не з`явились, тоді як про час і місце судового засідання повідомлені судом в установленому порядку. Колегія суддів вважає за можливе завершити розгляд апеляційної скарги без участі в даному засіданні представників сторін відповідно до норм ч.12 ст.270 ГПК України, враховуючи, що судом завершені стадіі провадження пояснення сторін і дослідження доказів, вивчені додатково подані сторонами матеріали, отже визначальним у даному випадку є не участь представників сторін, а можливість постановлення обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників учасників справи, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

10.11.2008 р. між Урядом України та Урядом Сполучених штатів Америки був укладений Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для підтвердження намірів співпрацювати з метою розвитку відносин між двома державами в галузі інвестицій /а. с. 39, 40 у т.1/.

Постановою Кабінету Міністрів України № 746 від 17.07.2009 р. "Про деякі питання утилізації непридатних та надлишкових боєприпасів" /а.с. 41, 42 у т.1/ з метою забезпечення виконання положень вказаного Меморандуму, зокрема, зобов`язано Міністерство оборони передати у 2009 - 2010 роках Корпорації "Таско" непридатні та надлишкові боєприпаси, що підлягають утилізації, згідно з додатком /а.с. 42-48 у т.1/; передбачати в першочерговому порядку щороку під час формування переліку боєприпасів, що підлягають утилізації протягом наступних двох років згідно з Порядком утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2006 р. № 812, обсяг боєприпасів за заявкою корпорації "ТАСКО"; забезпечувати на договірних умовах зберігання переданих корпорації "ТАСКО" боєприпасів, їх елементів та порохів.

06.10.2009 р. Міністерством оборони України як замовник і Корпорацією "Таско" як виконавець укладений договір № 274/п/7-09 /а.с. 49-54 у т.1/, за п. 1.1 якого виконавець зобов`язався за власний рахунок, відповідно до вимог технологічних процесів, виконати (у тому числі із залученням співвиконавців) роботи з комплексної утилізації непридатних для подальшого використання і зберігання та надлишкових боєприпасів та їх елементів (вироби), загальна кількість яких за договором складає 150 тис.тон; номенклатура та місце зберігання виробів зазначаються у специфікаціях до додаткових угод, які складаються при формуванні переліку боєприпасів, що підлягають утилізації та є невід`ємною частиною договору; замовник зобов`язався передбачати в першочерговому порядку щороку під час формування переліку боєприпасів, що підлягають утилізації протягом наступних двох років згідно з постановою, обсяг боєприпасів за заявкою виконавця.

Корпорації "Таско" 21.06.2011 р. видана ліцензія Міністерства промислової політики України серії АГ № 399948 на виготовлення, реалізацію, ремонт, модернізацію та утилізацію боєприпасів до військової зброї /а.с. 218 у т.1/.

14.01.2016 р. Корпорація "Таско" як поклажедавець та Військова частина А-1979 як зберігач уклали договір зберігання, за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає та зобов`язується зберігати вироби і повернути майно поклажодавцеві у схоронності згідно з умовами цього договору; передача поклажедавцем зберігачу майна здійснюється за актами приймання-передачі.

Відповідно до пункту 1.3 договору зберігання майно, здане на зберігання поклажодавцем, не переходить у власність зберігача.

Згідно з пунктом 2.1.4 договору зберігання зберігач зобов`язався повернути поклажодавцю те ж саме майно у такому стані, в якому воно було прийняте на зберігання після закінчення терміну зберігання, або на першу вимогу поклажодавця, навіть якщо строк зберігання цього майна не закінчився.

Пунктом 2.4.3 договору зберігання передбачено, що поклажодавець зобов`язаний забрати майно від зберігача після закінчення строку зберігання або на підставі письмового повідомлення зберігача до закінчення строку зберігання.

Відповідно до пункту 4.2 договору зберігання майно вважається прийнятим на зберігання згідно з умовами договору з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна (додаток № 2), в якому вказується перелік, кількість майна і його фактичний стан.

Згідно з пунктом 4.3 договору зберігання майно вважається поверненим поклажодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна.

Пунктом 5.1 договору зберігання передбачено, що термін зберігання майна - з дати підписання акта прийому-передачі майна до надання поклажодавцем письмового повідомлення про його повернення.

Корпорацією "Таско" на зберігання в/ч А 1979 по договору зберігання передано майно (боєприпаси), що підтверджується актами прийому - передачі матеріальних засобів: актом №1 прийому-передачі боєприпасів від 14.01.2016 р. /а.с.65-67 у т.1/; актом прийому-передачі майна (боєприпасів) на відповідальне зберігання (по договору 05/1ОРІС від 15.09.2016 р.) /а.с.68 у т.1/; актами № 57 від 02.10.2017 р. /а.с. 69 у т.1/, № 58 від 02.10.2017 р. /а.с.70 у т.1/, № б/н від 30.10.2017 р. /а.с. 71 у т.1/.

З червня 2016 року по грудень 2017 року відповідач повернув позивачу частину майна, що підтверджується такими актами прийому-передачі: № 77 від 06.06.2016 р.; № 78 від 14.06.2016 р.; № 116 від 15.07.2016 р.; № 118 від 12.08.2016 р.; № 120 від 07.09.2016 р.; № 123 від 12.09.2016 р.; № 17 від 06.03.2017 р., № 18 від 13.03.2017 р.; № 19 від 06.04.2017 р.; № 32 від 07.06.2017 р.; № 55 від 13.09.2017 р.; № 64 від 02.12.2017 р.; № 67 від 19.12.2017 р. /а.с.72-84 у т.1/.

Корпорація "Таско" листом-вимогою № 80 від 19.01.2018 р. просила про повернення всього майна зі зберігання за договором зберігання № 05/1/ОРІС від 14.01.2016 р. /а.с.98 у т.1/, і цей лист був отриманий відповідачем 19.01.2018 р. /а.с.99 у т.1/.

За період з 19.12.2017 р. по 23.08.2018 р. майно корпорації "Таско" не поверталось, незважаючи на Докази повернення відсутні, і такі обставини були встановлені у справі № 910/12395/19, тому додатково підтверджуються постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 р. /а.с. 102 у т.4/.

В подальшому відповідач повернув Корпорації "Таско" частину майна за такими актами прийому-передачі (вилучення) майна: № 12 від 23.08.2018 р. /а.с. 85 у т.1; а.с.18 у т.2/; № 13 від 23.08.2018 р., № 14 від 23.08.2018 р., № 17 від 21.09.2018 р., № 18 від 21.09.2018 р., № 19 від 12.10.2018 р., № 20 від 31.10.2018 р., № 22 від 15.11.2018 р. /а.с.19-25 у т. 2/.

23.04.2019 р. робочою групою у складі посадових осіб Збройних Сил України та Корпорації "Таско" складено акт інвентаризації № 26 від 23.04.2019 р. залишків боєприпасів Міністерства оборони України, які були передані для утилізації Корпорації "Таско" за договором № 274/П/7-09 від 06.10.2009 р. /а.с.166-172 у т.1/.

За період з липня 2019 року по вересень 2019 року відповідач повернув позивачу зі зберігання частину майна, що підтверджується такими актами прийому - передачі (вилучення) майна: № 2 від 17.07.2019 р., № 3 від 23.07.2019 р., № 4 від 25.07.2019 р., № 5 від 31.07.2019 р., № 6 від 02.08.2019 р., № 7 від 08.08.2019 р., № 8 від 15.08.2019 р., № 9 від 22.08.2019 р., № 10 від 30.08.2019 р., № 11 від 05.09.2019 р., № 12 від 12.09.2019 р., № 13 від 19.09.2019 р. /а.с. 86-97 у т. 1/. Разом з тим майно, яке є предметом спору у даній справі, за вказаними актами не поверталося.

У зв`язку з отриманою інформацією щодо оприбуткування відповідачем на баланс спірного військового майна та не повернення його із зберігання позивач направив відповідачу вимогу про повернення від 09.01.2020 р. вих. № 11, яка отримана відповідачем 14.01.2020 р. /а.с. 142-145 у т.1/.

Військова частина, у свою чергу посилалась на те, що спірне майно нею не повернуто, оскільки існувала заборона до видачі на підставі телеграми Військової частини А 2513 (Озброєння Збройних сил України) від 15.06.2019 р. № 342/5092 /а.с.55-57 у т.2/.

Крім того, відповідач зазначав, що телеграмою від 11.01.2016 р. № 342/2/1033 було доведено рішення начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 26.08.2015 р. № 14061 про призупинення дії Тимчасового рішення про встановлення термінів зберігання (технічної придатності) боєприпасів артилерії, засобів ближнього бою та їх комплектуючих елементів №131/Н/02-96 щодо, у тому числі, спірних боєприпасів та їх елементів ІІ категорії /а.с. 217-218 у т.3/.

У зв`язку із неповерненням Військовою частиною НОМЕР_1 Корпорації Таско зі зберігання всього переданого їм відповідно до договору зберігання майна, Корпорація Таско звернулася із даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, погодився з доводами Військової частини про те, що командир військової частини зобов`язаний був виконати накази військового керівництва, керуючись принципом єдиноначальності, закріпленим у статті 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, який полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади щодо підлеглих; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

З таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції. Зокрема, суд апеляційної інстанції виходив із того, що між сторонами у справі виникли правовідносини зі зберігання, які регулюються главою 66 ЦК України. За висновком суду апеляційної інстанції договір зберігання, укладений між сторонами є обов`язковим для виконання ними, а тому в силу положень статей 525, 526, 936-938, 949 ЦК України у відповідача існує обов`язок щодо повернення спірного майна поклажодавцю (позивачу).

Так, за висновком суду апеляційної інстанції, зміст телеграм від 11.01.2016 р. № 342/2/1033 та від 15.06.2019 р. № 342/5092 свідчить, що вони не відновлюють та не встановлюють придатність майна із закінченими строками зберігання до використання за договором зберігання та не є нормативно-правовими актами України. Поряд з тим договір зберігання є самостійним окремим господарським договором, і у суду відсутні підстави вважати, що договір зберігання є похідним від договору утилізації, що обумовлює виконання військовою частиною обов`язків за договором зберігання.

Відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 р. рішення Господарського суду Житомирської області від 28.01.2021 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Зобов`язано військову частину повернути Корпорації майно, яке передано військовій частині за договором зберігання, перелік якого наведено у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 13.10.2021 р. у даній справі касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 у справі № 906/89/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

У постанові зазначено, що договір зберігання є похідним від Договору утилізації, і виконання обов`язків за Договором утилізації прямим чином впливає на виконання обов`язків Військовою частиною умов Договору зберігання.

Вказано, що апеляційним судом не досліджено чи наявні у переліку майна, яке є предметом спору у даній справі, боєприпаси, що підпадають під критерії боєприпасів ІІ категорії та відповідно до рішення Міністра оборони України від 07.05.2019 № 14092/з/8-2018 із доповненнями від 06.06.2019 № 14092/з/10-2018 підлягають поверненню Міністерству.

Зазначено, що апеляційний господарський суд досліджував обставини щодо можливого виконання умов договору зберігання однак, не надав належної оцінки тому, що на час розгляду справи № 906/89/19, постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2006 р. № 812 діє в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2010 р. № 469 із змінами, якими Порядок утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин, що визначає процедуру утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин, що зберігаються на арсеналах, базах і складах Збройних Сил України, базах і складах інших військових формувань, викладено в новій редакції, тобто, утилізація боєприпасів здійснюється з урахуванням потреби Міністерства оборони в утилізації боєприпасів.

Водночас суд не надав належної оцінки тому, що рішеннями Міністра оборони України від 07.05.2019 р. № 1409/з/8-2018, від 06.06.2019 р. № 14092/з/10-218, призупинено виконання робіт за договором про утилізацію та визначено повернути до Збройних Сил України придатні до використання боєприпаси. Рішенням начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 14064 в особливий період допущено до застосування відповідний перелік боєприпасів у тому числі боєприпаси, які підпадають під критерії боєприпасів ІІ категорії.

Наголошено, що у контексті спірних правовідносин перш за все встановленню та дослідженню підлягають обставини про те, яке фактично майно було передано Корпорацією на зберігання відповідачу у контексті визначення категорії ракетно-артилерійського озброєння, яка частина майна набута Корпорацією у власність та відповідно, яка частина майна знаходиться у власності Міністерства.

Згідно ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів утилізації та зберігання майна.

Відповідно до частини першої статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно із статтею 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Частиною першою статті 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

За змістом статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Позивач, посилаючись на наведені норми та умови договору зберігання, обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем обов`язку щодо повернення майна з відповідального зберігання, переданого йому за договором. Поряд з цим, спір між сторонами стосується не лише виконання договору відповідального зберігання майна, але й пов`язаний із виконанням договору утилізації, який за свєю правовою природою є змішаним договором, який включає умови про надання послуг, комісії та купівлі-продажу.

Відповідно до норм статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами. На підставі договору виникають права та обов`язки, які в частині зобов`язань мають бути виконані сторонами цього договору, якщо інше не встановлено самим договором або актами цивільного законодавства. У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання тільки у випадках, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що все майно (непридатні боєприпаси), які корпорація передала зберігачу військовій частині за договором зберігання, отримані корпорацією відповідно до договору утилізації на підставі нарядів /а.с. 147-190 у т.3/.

Підставою операції у нарядах визначено договір утилізації, постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 р. № 746 "Деякі питання утилізації непридатних та надлишкових боєприпасів", постанова Кабміну України від 07.06.2006 р. № 812 "Про затвердження Порядку утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин" (із змінами), розпорядження Кабміну від 02.03.2010 р. № 383-р, розпорядження Кабміну від 01.02.2012 р. № 57-р, розпорядження Кабміну від 02.04.2011 р. № 350-р, якими затверджувався перелік боєприпасів, які підлягають утилізації. У нарядах відображається найменування боєприпасів, їх кількість та рік виготовлення. Відомості, які зазначені у нарядах, повністю відповідають переліку та характеристикам боєприпасів, які вказані для передачі Корпорації у постанові Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 р. № 746 "Деякі питання утилізації непридатних та надлишкових боєприпасів".

Судом звертається увага, що на час розгляду справи № 906/89/19 постанова Кабміну від 07.06.2006 р. № 812 діє в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2010 р. № 469 із змінами, якими Порядок утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин, що визначає процедуру утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин, що зберігаються на арсеналах, базах і складах Збройних Сил України, базах і складах інших військових формувань, викладено в новій редакції, і відповідно до п. 17 Порядку утилізація боєприпасів здійснюється з урахуванням потреби Міністерства оборони в утилізації боєприпасів.

Рішеннями Міністра оборони України від 07.05.2019 р. №1409/з/8-2018, від 06.06.2019 р. № 14092/з/10-218 призупинено виконання робіт за договором про утилізацію № 274/П/7-09 від 06.10.2009 р. та визначено повернути до Збройних Сил України придатні до використання боєприпаси за переліком /а. с. 151 - 175 у т. 2/.

Аналогічні висновки про непроведення робіт з утилізації зазначені у рішенні Міністра оборони України від 13.02.2017 р. № 2709/з.

Рішенням начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 26.08.2015 р. № 14064 було визначено зупинити дію Тимчасового рішення в особливий період щодо визначеної номенклатури боєприпасів та в особливий період допустити до застосування відповідний перелік боєприпасів, які у тому числі були переведені у II категорію на підставі Тимчасового рішення у зв`язку із закінченням призначених строків служби (зберігання). Рішення начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 14064 від 26.08.2015 р. щодо допуску до бойового застосування боєприпасів із закінченими призначеними строками служби (зберігання) доведено до військових частин телеграмою від 11.02.2016 р. № 342/2/1033 /а. с. 217-218 у т. 3/,

Зазначений у рішенні начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 14064 (доведений до виконання телеграмою від 11.02.2016 р. № 342/2/1033) перелік боєприпасів містить такі, що є предметом даного судового спору.

Терміни зберігання боєприпасів та їх елементів встановлювались Тимчасовим рішенням про встановлення термінів зберігання (технічної придатності) боєприпасів артилерії, засобів ближнього бою та їх комплектуючих елементів від 17.06.1996 р. № 131/Н/02-96 /том 3 ст. 144/.

Разом з тим, наказом Міністерства оборони України від 04.01.2019 р. № 4 затверджено Інструкцію категорування ракетно-артилерійського озброєння, і категорія всіх спірних боєприпасів була підтверджена робочою групою у відповідності до п.2.3 зазначеної Інструкції під час проведення інвентаризації у військовій частині НОМЕР_1 , за результатами якої складений акт інвентаризації від 25.04.2019 р. № 26. Корпорація "Таско" була залучена до інвентаризації і представник Корпорації підписав акт інвентаризації та інвентарізаційний опис до нього /а.с.166-169, 170-172 у т.1/.

Тобто, на даний час боєприпаси, які підпадають під критерії боєприпасів ІІ категорії, є придатними до застосування відповідно до Інструкції категорування ракетно-артилерійського озброєння, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 04.01.2019 р. № 4.

Телеграмою № 342/5092 від 15.06.2019 р., направленою військовій частині, перший заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України вимагав у Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, зокрема, організувати видачу (вилучення) боєприпасів Корпорації "Таско" з в/ч А 1979 згідно з додатком № 1 та заборонив видавати боєприпаси та їх елементи, які не вказані у додатку № 1 /а.с.55-57 у т. 2/. У вказаному додатку №1 спірні боєприпаси відсутні.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції встановив, що майно, яке належить до II категорії ракетно-артилерійського озброєння, є придатним до застосування та підлягає поверненню Міністерству оборони України, за виключенням майна, набутого Корпорацією у власність.

Враховано при цьому, що за умовами договору № 274/п/7-09 ( п. 1.1 ) відповідно до вимог технологічних процесів комплексній утилізації підлягають непридатні для подальшого використання і зберігання та надлишкові боєприпаси та їх елементи (вироби).

Дослідивши зміст актів прийому - передачі боєприпасів на зберігання за договором /а.с.65-71 у т.1/ та акт інвентаризації № 26 від 23.04.2019 р. з інвентаризаційним описом залишків боєприпасів МОУ, які були передані для утилізації Корпорації "Таско" за договором № 274/П/7-09 від 06.10.2009 р. /а.с.166-172 у т.1/, колегією суддів встановлено, що все майно, яке є предметом спору належить до II категорії.

Колегія суддів при цьому звертає увагу, що у позовній заяві заявлено вимогу зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повернути Корпорації Таско 120 мм осколково-фугасна міна сталева ОФ-843 (III категорія) - 291 шт. У додаткових письмових та усних поясненнях військова частина зазначила, що вказане майно належить до II категорії, є придатним до застосування та підлягає поверненню Міністерству оборони України. Такі пояснення підтверджені актом інвентаризації № 26 від 23.04.2019 р. та інвентаризаційним описом до нього /а.с. 166-172 у т.1/. Докази протилежного відсутні.

При визначенні майна, яке належить Корпорації Таско на праві власності апеляційним судом враховується, що останнім набуто у власність та оплачено частину майна, що підтверджується актом інвентаризації № 26 від 23.04.2019 р. залишків боєприпасів МОУ та інвентаризаційним описом до нього /а.с.166-172 у т.1/, платіжними дорученнями № 3577 від 26 грудня 2013 року; № 3578 від 27 грудня 2013 року; № 3741 від 14 березня 2017 року; № 163 від 19 січня 2018 року, випискою по рахунку № 26006592431500 з 27 лютого 2017 року до 27 лютого 2017 року; випискою за 14 березня 2017 року АТ «Ощадбанк» /а.с.78-83 у т.7/, актом звірки боєприпасів, переданих на утилізацію відповідно до договору від 06.10.2009 р. № 274/П/7-09 станом на 10.08.2021 р. /а.с. 126-155 у т.7/, звітами про кількість та вартість виробів та їх елементів, тари, використаних виконавцем для робіт з реставрації (ремонту) та модернізації згідно з договором № 274/П/7-09 від 06 жовтня 2009 року за грудень 2013 року; за січень 2017 року; за лютий 2017 року; за грудень 2017 року /а.с.169-187 у т.7/.

Колегія суддів звертає увагу, що платіжні документи не містять вказівок на конкретне майно (конкретні позиціі, найменування зброї), тому не можуть бути беззаперечним доказом набуття права позивача, однак підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності може набуватись різними способами, які поділяються на первинні, тобто такі, які не залежать від прав попереднього власника на майно (створення нової речі), та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника на підставі правочинів.

Враховуючи, що на час розгляду справи № 906/89/19 Порядок утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин, що визначає процедуру утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин, що зберігаються на арсеналах, базах і складах Збройних Сил України, базах і складах інших військових формувань, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2006 р. № 812, на час розгляду справи діє зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 р. № 605, - викладено в новій редакції, і утилізація боєприпасів має здійснюватись з урахуванням потреби Міністерства оборони в утилізації боєприпасів, відповідно, відсутні підстави для передачі майна Корпорації «Таско» на утилізацію з урахуванням також умов п.1.1 договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву /а.с.3-14 у т.2/ визнає право власності позивача на частину спірного майна.

Відповідно до ч.4 ст.165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Отже, колегія суддів оцінює докази у справі в їх сукупності відповідно до норм ст..86 ГПК України з урахуванням положень частини четвертої статті 165 ГПК України.

Подібні висновки щодо застосування процесуальних норм викладені у постанові Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 916/1714/20 і колегія суддів враховує такі висновки відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України.

Позивач, разом з тим, у додаткових письмових поясненнях апеляційному суду зазначає, що на праві власності корпорації «ТАСКО» належить 7,62 мм п-н зр. 43р.Т-45- 2177087 шт. (п. 8 додатку № 3 Акту № 26 від 23.04.2019 р.); 73ммПГ-15ВС - 112 шт. (п.42); 73мм граната ГІГ-9СІН - 6 шт. (п.39); В-90-2024 шт. (п. 143); РГМ-2М- 4109 шт. (п. 133); РГМ-2 2388 шт. (п. 135); В-429Е - 102 шт. (п. 131); 7,62 мм. 43р ПС без обойм - 2053005 шт. (п. 4); 7,62 мм ЛПС без об. 15800 шт. (п. 10); 7,62 мм Б-32 44774 шт. (п. 11); 7,62мм Т-46 981328 шт. (п. 12); 152мм до МЛ-20М ВОФ - 545 не п/с 45 шт. (п. 111); 152 до МЛ-20М ВОФ - 545 о/с - 4 шт. (п. 111); 152 до МЛ-20М ВОФ- 33 68 шт. повних (п. 108); 152 до МЛ-20М ВОФ - 33 - 1871 шт. снаряди (п. 109).

Відповідач військова частина НОМЕР_1 не визнає належність позивачу на праві власності 7,62 мм патрон зр. 43р.Т-45 (II категорія) - 2177087 шт., підривач В-90 (II категорія) - 2024 шт., підривач РГМ - 2М (II категорія) - 4109 шт., 7,62 мм. патрон зр. 43р. ПС без обойм (II категорія) - 2053005 шт., 7,62 мм гвинт, патрон Т-46 (II категорія) - 981328 шт. (військова частина А 1979 визнає належність на праві власності позивачу - 267224 шт.).

У позовній заяві корпорацією «ТАСКО» заявлено вимогу про повернення: 7,62 мм патрон зр. 43р. Т-45 (II категорія) - 3827320 шт. (згідно інвентаризаційного опису /а.с.170-172 у т.1/ 2177087 шт. власність позивача); підривач В-90 (II категорія) - 2024 шт. (згідно інвентаризаційного опису 2024 шт. власність позивача), 7,62 мм патрон зр. 43р. ПС без об. (II категорія) - 4431280 шт. (згідно інвентаризаційного опису 2053005 шт. власність позивача); 7,62 мм гвинт, патрон Т-46 (II категорія) - 981328 шт. (згідно інвентаризаційного опису 981328 шт. власність позивача).

Суд апеляційної інстанції перевіркою на підставі матеріалів справи встановив, що 7,62 мм патрон зр. 43р.Т-45 (II категорія) - 2177087 шт., підривач В-90 (II категорія) - 2024 шт., підривач РГМ - 2М (II категорія) - 4109 шт., 7,62 мм. патрон зр. 43р. ПС без обойм (II категорія) - 2053005 шт., 7,62 мм гвинт, патрон Т-46 (II категорія) - 714104 шт. - знято з відповідального зберігання за договором зберігання № 05/1/ОРІС від 14.01.2016 р. на підставі наряду військової частини А 0120 № 342/2/Н/17-1788 від 14.09.2017 р. та прийнято на балансовий облік відповідача.

Само по собі облікування майна на балансі чи позивача чи відповідача не є беззаперечним доказом, оскільки є односторонньою бухгалтерською операцією.

Судом встановлено, що відповідно до листа Міністерства оборони України від 26.12.2017 р., враховуючи повернення від корпорації «Таско» залишку боєприпасів, які залишилися неутилізованими на умовах договору утилізації вимагається від командира Військова частина А 1979 організувати виконання нарядів, зокрема № 342/2/Н/17-1788 від 14.09.2017 р., в одностороньому порядку /а.с.219 у т.3/.

Згідно з нарядом військової частини НОМЕР_3 (Центральне ракетно-артилерійське управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України) № 342/2/Н/17-1788 від 14.09.2017 р. /а.с.52-54 у т.1/ знято з відповідального зберігання за договором наступні боєприпаси: 7,62 мм патрон зр. 43р.Т-45 (II категорія) - 2177087 шт., 7,62 мм. патрон зр. 43р. ПС без обойм (II категорія) - 2053005 шт., 7,62 мм гвинт, патрон Т-46 (II категорія) - 714104 шт., підривач В-90 (II категорія) 14920 шт. (тобто більше ніж зазначено Корпорацією «Таско» - 2024 шт.).

Колегія суддів встановила, що відповідачем за актами № 1 та № 2 від 10.01.2018 р. /а.с.44-45 у т.2/ знято зі зберігання вищеперелічене майно за договором зберігання на виконання вимог наряду військової частини НОМЕР_3 (Центральне ракетно-артилерійське управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України) № 342/2/Н/17-1788 від 14.09.2017 р. /а.с.52-54 у т.1/, яке було видано на підставі рішення Міністерства оборони України від 09.08.2017 р. № 1008/дск. Зазначений документ містить підписи командира та відбиток печатки військової частини НОМЕР_3 .

10 січня 2018 року ці акти були передані представнику позивача Романюку М.І. під особистий підпис у Книзі реєстрації та руху облікових документів відповідача за 2018 рік №337 під реєстраційними номерами 1 та 2 /а.с. 46-47 у т.2/. Судом враховано, що ОСОБА_1 на той час був представником позивача.

Міністерство оборони України та Корпорація Таско станом на 10.08.2021 р. виконали звірку боєприпасів, переданих на утилізацію відповідно до договору від 06.10.2009 р. №274/П/7-09. Акт вивірки підписаний сторонами та скріплений їх печатками, затверджений/погоджений керівництвом сторін 25 жовтня 2021 року /а.с. 126-155 у т.7/.

Цим актом звірки Міністерство оборони України і Корпорація Таско підтверджують, що залишок боєприпасів з числа переданих Корпорації (у тому числі, які є предметом спору), знаходяться на оперативному обліку Міністерства оборони України та рахуються на зберіганні у військовій частині НОМЕР_1 м. Чуднів.

Відповідно до цього акту сторонами погоджено, що 7,62 мм патрон зр. 43р.Т-45 (II категорія) - 2177087 шт., підривач В-90 (II категорія) - 2024 шт., 7,62 мм. патрон зр. 43р. ПС без обойм (II категорія) - 2053005 шт., 7,62 мм гвинт, патрон Т-46 (II категорія) - 714104 шт. на праві власності за Корпорацією Таско не рахується - такі позиції відсутні у переліку майна, що належить позивачу на праві власності.

Разом з тим, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи доводи відповідача про зняття зі зберігання за договором зберігання на виконання вимог наряду № 342/2/Н/17-1788 від 14.09.2017 р. підривача РГМ - 2М (II категорія) - 4109 шт. Встановлено при цьому, що у акті звірки боєприпасів, переданих на утилізацію відповідно до договору від 06.10.2009 р. № 274/П/7-09 станом на 10.08.2021 р. наявні відомості про належність такого майна Корпорації «Таско» на праві власності.

Отже, зняття з відповідального зберігання вищевказаного майна згідно з нарядом військової частини НОМЕР_3 (Центральне ракетно-артилерійське управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України) № 342/2/Н/17-1788 від 14.09.2017 р. відбулось за погодженням сторін, що не суперечить умовам п.1.1 договору утилізації № 274/П/7-09 від 06.10.2009 р.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повернути Корпорації Таско майно, яке передано по договору зберігання №05/1/ОРІС від 14.01.2016 р., а саме: 73 мм постріл ПГ - 15ВС (II категорія) - 112 шт., 73 мм граната ПГ - 9С інертна (II категорія) - 6 шт., підривач РГМ - 2М (II категорія) - 4109 шт., підривач РГМ-2 (II категорія) - 2388 шт., підривач В-429Е (II категорія) -102 шт., 7,62 мм гвинт, патрон ЛПС без об. (II категорія) - 15800 шт., 7,62 мм гвинт, патрон Б-32 (II категорія) - 44774 шт., 7,62 мм гвинт, патрон Т-46 (II категорія) - 267224 шт., 152 мм до МЛ-20М постріл з осколково-фугасним снарядом та повним змінним зарядом ВОФ-545 не повного спорядження (підривачем не комплектується) (II категорія) 45 шт., 152 до МЛ-20М постріл з осколково-фугасним снарядом та повним змінним зарядом ВОФ-545 остаточного спорядження (II категорія) - 4 шт., 152 мм до МЛ-20М постріл з осколково-фугасним снарядом підвищеної потужності та зменшеним змінним зарядом ВОФ-33 не повного спорядження (підривачем не комплектується) (II категорія) - 68 шт., 152 мм снаряд ОФ-25 (II категорія) - 1871 шт.

В решті позовних вимог слід відмовити, оскільки право власності позивача не знайшло підтвердження доказами у справі. Натомість матеріалами справи підтверджено, що все майно (непридатні боєприпаси), які корпорація передала зберігачу військовій частині за договором зберігання, отримані корпорацією на підставі нарядів для утилізації у контексті визначення категорії ракетно-артилерійського озброєння /а.с. 147-190 у т.3/. Натомість відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, які є актами цивільного законодавства відповідно до ч. 4, 6 ст.4 ЦК України, та підзаконних актів наказів Міністерства оборони України утилізація боєприпасів здійснюється з урахуванням потреби Міністерства оборони в утилізації боєприпасів. Як зазначено вище, умовами п.1.1 визначено, що позивач має утилізовувати непридатні для подальшого використання і зберігання та надлишкових боєприпасів та їх елементів (вироби).

При цьому у відповідності до рішення Міністра оборони України від 07.05.2019 р. №1409/з/8-2018, від 06.06.2019 р. №14092/з/10-218 боєприпаси, які належить до II категорії ракетно-артилерійського озброєння не можуть вважатися надлишковим, є придатним до застосування та підлягають поверненню Міністерству оборони України.

У зв`язку з цим є безпідставними доводи позивача, що заперечення відповідача і висновки суду грунтуються виключно на на доповіді начальника Генерального штабу- Головнокомандувача Збройних Сил України, рішеннях Міністра оборони України від 07 травня 2019 року № 1409/з/8-2018, від 06 червня 2019 року № 14092/з/10-218 та - телеграмах керівництва Збройних сил України від 11 січня 2016 року № 342/2/1033 та від 15 червня 2019 року № 342/5092, які не можуть враховуватись у вирішенні спору по суті. Наведені рішення і телеграми вчинені на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 р. № 605.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволенні позову в частині повернення вищезазначеного майна, тому апеляційну скаргу Корпорації «Таско» слід задоволити частково, а рішення Господарського суду Житомирської області від 28.01.2021 р. у справі № 906/89/20 скасувати у вказаній частині на підставі п.3 ч.1 ст.277 ГПК України, оскільки має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 04.06.2020 р. у даній справі вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі органам військового управління та командування, вчиняти будь-які дії щодо користування чи розпорядження майном, що є предметом спору.. Керуючись ч.1 ст.145 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати такі заходи забезпечення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2102 грн. за подання позову та судовий збір в сумі 3153 грн за подання апеляційної скарги покладається на сторони порівну у зв`язку із частковим задоволенням позову.

Крім того, у суді першої інстанції позивачем було заявлено клопотання про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 56 000 грн. та 469,35 грн. витрат пов`язаних із відправкою поштової кореспонденції.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат позивачем на професійну правову допомогу адвоката в сумі 56000,00 грн. до матеріалів справи було додано витяг із договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 03.07.2018 р., додаткова угода № 3 від 17.01.2020 р. до договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 03.07.2018 р., акт прийому-передачі наданих послуг від 17.11.2020 р. по додатковій угоді № 3 від 17.01.2020 р. до договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 03.07.2018 р. /а.с.198, 199 у т.1, а.с.99 у т.5/.

Відповідно до договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 03.07.2018 р. погоджено, що для здійснення захисту , представництва інтересів замовника/позивача та надання інших видів правової допомоги замовнику на умовах і в порядку, що визначених договором у наступному переліку: представництво інтересів та захист прав замовника перед фізичними та юридичними особами, у всіх підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, у тому числі державних органах, правоохоронних органах, органах місцевого самоврядування, судових установах, виконавчій службі.

Згідно із п. 1 додаткової угоди від 17.01.2020 р. сторони домовилися про визначення обсягу послуг по основному договору у наступному переліку: представництво інтересів замовника у господарському суді Житомирської області за позовною заявою Корпорації Таско до ВЧ НОМЕР_1 про зобов`язання здійснити певні дії шляхом повернення майна по договору зберігання №05/1/ОРІС від 14.01.2016 р. У п. 2 додаткової угоди від 17.01.2020 визначено перелік послуг, які здійснює адвокат.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди від 17.01.2020 р. сторонами погоджено, що вартість послуг складає 56000 грн.

У акті прийому-передачі наданих послуг від 17.11.2020 р. визначено детальний перелік наданих виконавцем послуг, загальна вартість яких складає 56000 грн.

Факт оплати Корпорацією Таско Адвокатському бюро Раков і партнери за юридичні послуги згідно з додатковою угодою від 17.01.2020 р. підтверджено платіжним дорученням № 3427 від 23.11.2020 р. на 56 000 грн.

Колегія суддів вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката у заявленій сумі є співмірним зі складністю даної справи, обсягом і якістю наданих послуг та часом, витраченим адвокатом. Враховано також значення справи для сторін, в тому числі безумовний вплив вирішення справи на охоронювані законом інтереси як позивача, так і майнові інтереси відповідача.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем до суду першої інстанції заперечень на клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не подавалось, надані позивачем докази і розрахунки не спростовувались відповідачем.

При цьому колегія суддів наголошує, що зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо не співмірності заявлених іншою стороною витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 р. у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 р. у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, і колегія суддів враховує їх відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України.

Крім того, п. 4 додаткової угоди від 17.01.2020 р. погоджено, що замовник сплачує фактичні витрати зроблені виконавцем, що пов`язані із виконанням доручення по договору про надання правової допомоги.

Позивачем надані докази про поштові витрати /а.с. 96-97 у т. 5/, а саме - направлення позовної заяви на адресу суду 38,95 грн, направлення позовної заяви на адресу військової частини НОМЕР_1 38,95 грн, направлення заяви про усунення недоліків на адресу суду 41,80 грн, направлення клопотання про об`єднання позовів на адресу суду 41,80 грн, направлення позовної заяви із додатками та відповідь на відзив на адресу Міністерства оборони України 27,55 грн, направлення відповіді на відзив військової частини на адресу в/ч 27,55 грн, направлення відповіді на відзив військової частини на адресу суду 27,55 грн, направлення клопотання про витребування у відповідача оригіналів документів та клопотання про витребування доказів у МОУ 27,55 грн, направлення адвокатського запиту № 67 від 04.03.2020 р. на адресу МОУ 21,85 грн, направлення повторного адвокатського запиту № 93 від 29.04.2020 р. 21,85 грн, направлення клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 28.05.2020 р. на адресу в/ч А1979 27,60 грн., направлення клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 08.07.2020 на адресу в/ч А1979 27,55 грн., направлення клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 08.07.2020 на адресу Міністерства оборони України 21,85 грн., направлення клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 21.07.2020 р. на адресу в/ч А1979 27,55 грн., направлення клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 22.07.2020 р. на адресу в/ч А1979 - 27,55 грн., направлення клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 22.07.2020 р. на адресу Міністерства оборони України 21,85 грн., разом 469,35 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України враховуючи часткове задоволення позову витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 56 000 грн та 469,35 грн витрат пов`язаних із відправкою поштової кореспонденції покладається на сторони порівну. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 28000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 234,68 грн. витрат пов`язаних із відправкою поштової кореспонденції.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 277, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Корпорації "Таско" задоволити частково. Рішення Господарського суду Житомирської області від 28.01.2021 р. у справі № 906/89/20 скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов задоволити частково.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) повернути Корпорації «Таско» (код ЄДРПОУ 22866094, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 5/2 Б) майно, яке передано по договору зберігання №05/1/ОРІС від 14.01.2016 р., а саме:

1. 73 мм постріл ПГ - 15ВС (II категорія) - 112 шт.

2. 73 мм граната ПГ - 9С інертна (II категорія) - 6 шт.

3. Підривач РГМ-2М (II категорія) - 4109 шт.

4. Підривач РГМ-2 (II категорія) - 2388 шт.

5. Підривач В-429Е (II категорія) -102 шт.

6. 7,62 мм гвинт, патрон ЛПС без об. (II категорія) - 15800 шт.

7. 7,62 мм гвинт, патрон Б-32 (II категорія) - 44774 шт.

8. 7,62 мм гвинт, патрон Т-46 (II категорія) - 267224 шт.

9. 152 мм до МЛ-20М постріл з осколково-фугасним снарядом та повним змінним зарядом ВОФ-545 не повного спорядження (підривачем не комплектується) (II категорія) 45 шт.

10. 152 до МЛ-20М постріл з осколково-фугасним снарядом та повним змінним зарядом ВОФ-545 остаточного спорядження (II категорія) - 4 шт.

11. 152 мм до МЛ-20М постріл з осколково-фугасним снарядом підвищеної потужності та зменшеним змінним зарядом ВОФ-33 не повного спорядження (підривачем не комплектується) (II категорія) - 68 шт.

12. 152 мм снаряд ОФ-25 (II категорія) - 1871 шт.

В решті позовних вимог відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.06.2020 р. у справі № 906/89/20.

Стягнути із Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Корпорації "Таско" (04071, м.Київ, вул. Ярославська, 5/2-Б, код ЄДРОПУ 22866094) 1051 грн витрат зі сплати судового збору за подачу позову, 28000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 234,68 грн витрат пов`язаних із відправкою поштової кореспонденції.

Стягнути із Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Корпорації "Таско" (04071, м.Київ, вул. Ярославська, 5/2-Б, код ЄДРОПУ 22866094) 1576,50 грн. витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Житомирської області видати накази на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 906/89/20 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 04 березня 2022 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.