Постанова

від 31.01.2023 по справі 906/89/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/89/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників:

позивача: не з`явилися

відповідача: Шевчук В.В. (в режимі відеоконференції)

третьої особи-1: Пеховський А.Ю.

третьої особи-2: не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.03.2022

у справі № 906/89/20

за позовом Корпорації "Таско"

до Військової частини НОМЕР_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Міністерства оборони України; 2) Кабінету Міністрів України

про зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Корпорація "Таско" (далі - Корпорація, позивач) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Військова частина, відповідач) про зобов`язання повернути майно (боєприпаси), передане за договором зберігання від 14.01.2016 № 05/1/ОРІС (далі - Договір), згідно з наведеним у позовній заяві переліком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Військова частина всупереч умовам Договору та вимог статей 530, 953 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не повернула на вимогу Корпорації зі зберігання за Договором належне позивачу майно.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.01.2021 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно - боєприпаси було передано позивачу Міністерством оборони України з метою утилізації на виконання умов договору від 06.10.2009 № 274/п/7-09 та перебувало на зберіганні відповідача з метою подальшої передачі на утилізацію. Проте у 2019 році за рішенням Міністра оборони України виконання робіт за договором утилізації від 06.10.2009 № 274/п/7-09 було призупинено та визначено повернути до Збройних Сил України придатні до використання боєприпаси. За рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України допущено до застосування визначений перелік боєприпасів, до якого віднесено і спірне майно. З огляду на існуючу заборону до видачі придатних до застосування боєприпасів від військового командування відмова відповідача у видачі боєприпасів позивачу є правомірною.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Зобов`язано Військову частину повернути Корпорації майно, яке передано за Договором, згідно з переліком, наведеним у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції.

Постановою Верховного Суду від 12.10.2021 постанова суду апеляційної інстанцій скасована з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначив, що Договір є похідним від укладеного між сторонами договору утилізації від 06.10.2009 № 274/п/7-09 і виконання обов`язків за договором утилізації впливає на виконання відповідачем умов Договору. Суд касаційної інстанції указав на необхідність дослідження обставин, яке фактично майно було передано позивачем на зберігання відповідачу у контексті визначення категорії ракетно-артилерійського озброєння, яка частина майна набута Корпорацією у власність та яка частина майна знаходиться у власності Міністерства оборони України.

За результатом нового розгляду постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2022 (колегія суддів: Маціщук А.В. - головуючий, Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволений частково. Зобов`язано Військову частину повернути Корпорації майно, передане за Договором згідно з переліком, наведеним у резолютивній частині постанови.

Суд апеляційної інстанції установив, що 10.11.2008 між Урядом України та Урядом Сполучених штатів Америки укладений Меморандум про взаєморозуміння для підтвердження намірів співпрацювати з метою розвитку відносин між двома державами в галузі інвестицій.

З метою забезпечення виконання вказаного Меморандуму постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 746 "Про деякі питання утилізації непридатних та надлишкових боєприпасів" (далі - Постанова №746), зокрема, зобов`язано Міністерство оборони України (далі - МОУ) передати у 2009 - 2010 роках Корпорації непридатні та надлишкові боєприпаси, що підлягають утилізації, згідно з додатком; передбачати в першочерговому порядку щороку під час формування переліку боєприпасів, що підлягають утилізації протягом наступних двох років згідно з Порядком утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2006 № 812 (далі - Постанова №812), обсяг боєприпасів за заявкою Корпорації; забезпечувати на договірних умовах зберігання переданих Корпорації боєприпасів, їх елементів та порохів.

06.10.2009 між МОУ (замовник) і Корпорацією (виконавець) укладений договір № 274/п/7-09 (далі - договір утилізації), за умовами якого виконавець зобов`язався за власний рахунок, відповідно до вимог технологічних процесів, виконати роботи з комплексної утилізації непридатних для подальшого використання і зберігання та надлишкових боєприпасів та їх елементів (вироби), загальна кількість яких за договором складає 150 тис.тон; номенклатура та місце зберігання виробів зазначаються у специфікаціях до додаткових угод, які складаються при формуванні переліку боєприпасів, що підлягають утилізації та є невід`ємною частиною договору; замовник зобов`язався передбачати в першочерговому порядку щороку під час формування переліку боєприпасів, що підлягають утилізації протягом наступних двох років згідно з постановою, обсяг боєприпасів за заявкою виконавця.

14.01.2016 між Корпорацією (поклажодавець) та Військовою частиною (зберігач) укладено Договір, за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає та зобов`язується зберігати вироби (далі - майно) та повернути майно поклажодавцеві у схоронності згідно з умовами цього договору; передача поклажедавцем зберігачу майна здійснюється за актами приймання-передачі.

За умовами Договору:

- майно, здане на зберігання поклажодавцем, не переходить у власність зберігача (п. 1.3);

- зберігач зобов`язався повернути поклажодавцю те ж саме майно у такому стані, в якому воно було прийняте на зберігання після закінчення терміну зберігання, або на першу вимогу поклажодавця, навіть якщо строк зберігання цього майна не закінчився (п. 2.1.4);

- майно вважається прийнятим на зберігання згідно з умовами договору з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна (додаток № 2), в якому вказується перелік, кількість майна і його фактичний стан (п. 4.2); майно вважається поверненим поклажодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна (п. 4.3);

- термін зберігання майна - з дати підписання акта прийому-передачі майна до надання поклажодавцем письмового повідомлення про його повернення (п. 5.1).

У період з січня 2016 року по жовтень 2017 року Корпорацією на зберігання за Договором передано Військовій частині майно - боєприпаси, що підтверджується актами приймання-передачі. Частину майна Військова частина повернула Корпорації протягом червня 2016 року - грудня 2017 року.

За період з 19.12.2017 по 23.08.2018 майно Корпорації не поверталось, незважаючи на лист-вимогу від 19.01.2018 № 80 про повернення всього майна зі зберігання за Договором.

У подальшому Військова частина повернула Корпорації ще частину майна, що підтверджується актами приймання-передачі (вилучення) майна.

23.04.2019 посадовими особами Збройних Сил України та Корпорації складено акт № 26 інвентаризації залишків боєприпасів МОУ, які були передані для утилізації Корпорації за договором утилізації.

Рішеннями Міністра оборони України від 07.05.2019 №1409/з/8-2018, від 06.06.2019 № 14092/з/10-218 призупинено виконання робіт за договором утилізації та визначено повернути до Збройних Сил України придатні до використання боєприпаси за переліком. Аналогічні висновки про не проведення робіт з утилізації зазначені у рішенні Міністра оборони України від 13.02.2017 № 2709/з.

За період з липня 2019 року по вересень 2019 року Військова частина повернула Корпорації ще частину майна зі зберігання, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі (вилучення) майна. Майно, яке є предметом спору, за вказаними актами не поверталося.

У зв`язку з отриманою інформацією щодо оприбуткування Військовою частиною на баланс спірного майна та неповернення його із зберігання Корпорація направила Військовій частині вимогу від 09.01.2020 № 11, яка залишилась без задоволення.

Відповідач посилався на те, що спірне майно не повернуто з огляду на заборону видачі боєприпасів на підставі телеграми Військової частини НОМЕР_2 (озброєння Збройних сил України) від 15.06.2019 № 342/5092. Крім того, телеграмою від 11.01.2016 № 342/2/1033 до відповідача було доведено рішення начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 26.08.2015 № 14061 про призупинення дії Тимчасового рішення про встановлення термінів зберігання (технічної придатності) боєприпасів артилерії, засобів ближнього бою та їх комплектуючих елементів №131/Н/02-96 щодо, у тому числі, спірних боєприпасів та їх елементів ІІ категорії.

Зазначений у рішенні начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 14064 (доведений до виконання телеграмою від 11.02.2016 № 342/2/1033) перелік боєприпасів містить такі, що є предметом спору у даній справі.

У зв`язку із неповерненням Військовою частиною зі зберігання переданого їй відповідно до Договору майна, Корпорація звернулася із даним позовом до суду.

Апеляційний суд установив, що Договір був укладений між сторонами внаслідок виконання умов договору утилізації з метою забезпечення зберігання переданих Корпорації непридатних боєприпасів для їх подальшої утилізації останнім. Тобто усе майно, передане відповідачу за Договором, отримане Корпорацією за договором утилізації. Однак на даний час відповідно до Інструкції категорування ракетно-артилерійського озброєння, затвердженої наказом МОУ від 04.01.2019 № 4 усі спірні боєприпаси належать до ІІ категорії, які є придатними до застосування та є власністю МОУ, якому і мають бути повернені. Однак за висновком апеляційного суду частина спірного майна набута позивачем у власність шляхом оплати його вартості, а тому таке майно підлягає поверненню позивачу.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на таке.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Постанову Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 26.08.2014 №376 «Деякі питання вилучення і передачі озброєння, бойової техніки та іншого військового майна» (далі - Постанова №376), п. 1, абз. 4 п. 2 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою КМУ від 29.08.2002 № 1282, п. 1 Постанови № 746, висновок Верховного Суду про застосування яких у подібних правовідносинах відсутній. Так, спірні боєприпаси мають статус військового майна, належать державі в особі МОУ та щодо них КМУ встановлена спеціальна процедура вилучення з оперативного управління військової частини, яка не застосовувалась до спірного майна. З огляду призупинення виконання робіт за договором утилізації, придатність спірних боєприпасів та потребу їх застосування за призначенням, спірне майно не підлягає поверненню позивачу.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, зокрема надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 31.12.2022.

Учасники справи правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористались.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку оскаржувану постанову, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У справі встановлено, що майно, яке було передане відповідачу на зберігання за Договором, має особливий статус боєприпасів, які відповідно до положень статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" є військовим майном та власністю держави.

Статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається КМУ.

Так, відповідно до Постанови № 746 зобов`язано МОУ передати у 2009 - 2010 роках Корпорації непридатні та надлишкові боєприпаси, що підлягають утилізації; передбачати в першочерговому порядку щороку під час формування переліку боєприпасів, що підлягають утилізації протягом наступних двох років згідно з Порядком утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2006 № 812 (далі - Постанова № 812), обсяг боєприпасів за заявкою Корпорації; забезпечувати на договірних умовах зберігання переданих Корпорації боєприпасів, їх елементів та порохів.

Саме на виконання Постанови № 746 між МОУ і Корпорацією і був укладений договір утилізації, за змістом, зокрема положень п. 3.6 якого МОУ зобов`язалося забезпечити зберігання виробів, їх елементів та порохів згідно окремих договорів. Також за умовами п. 7.3 договору про утилізацію продукти утилізації, вторинні ресурси, які отримані в ході робіт з утилізації є власністю держави в особі МОУ.

Отже, за встановленими у справі обставинами все майно (непридатні боєприпаси), які Корпорація передала Військовій частині за Договором, отримані першою відповідно до договору утилізації. Тобто Договір укладений між сторонами з метою забезпечення зберігання боєприпасів, які не належать Корпорації, а є власністю держави та у подальшому мали бути утилізовані Корпорацією на виконання умов договору утилізації.

Однак за рішенням начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 26.08.2015 № 14064 визначено допустити до застосування відповідний перелік боєприпасів, які у тому числі були переведені у II категорію. До зазначеного у вказаному рішенні переліку включено і спірні боєприпаси.

У подальшому наказом МОУ від 04.01.2019 №4 затверджено Інструкцію з категорування ракетно-артилерійського озброєння (далі - Інструкція з категорування), згідно з положеннями пункту 2.31.1 якої боєприпаси за номенклатурою Центрального ракетно-артилерійського управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України у залежності від технічного стану поділяються на такі категорії, зокрема: 2-га категорія - боєприпаси з дефектами, які з`явилися в процесі експлуатації, відхиленнями від конструкторської та (або) експлуатаційної документації (у тому числі боєприпаси з середньою та сильною корозією), що вимагають розсортування, середнього (капітального) ремонту (на арсеналах, базах і складах), заміни окремих елементів; 3-тя категорія - боєприпаси, непридатні для бойового застосування та тривалого зберігання, що підлягають ремонту (переробці, переспорядженню, реставрації) на заводах промисловості, заборонені за результатами лабораторних та полігонних випробувань, небезпечні в службовому поводженні та бойовому застосуванні, що знаходилися під впливом вибухів, пожеж, а також авто-, авіа- і залізничних катастроф, а також з вичерпаними призначеними строками служби (зберігання), дефектами, усунення яких неможливе або економічно недоцільне.

Згідно зі складеним робочою групою за участю Корпорації актом інвентаризації від 23.04.2019 № 26 спірні боєприпаси та їх елементи відносяться до II категорії, тобто відповідно до Інструкції з категорування є придатними до використання.

Рішеннями Міністра оборони України від 07.05.2019 №1409/з/8-2018, від 06.06.2019 № 14092/з/10-218 призупинено виконання робіт за договором про утилізацію та визначено повернути до Збройних Сил України придатні до використання боєприпаси за переліком.

Отже, як правильно зазначив апеляційний суд, усе спірне майно, яке належить до II категорії ракетно-артилерійського озброєння, є придатним до застосування та підлягає поверненню МОУ.

У той же час Корпорація у заявленому позові вимагає повернути їй непридатні боєприпаси, які були передані з метою їх утилізації на виконання умов договору утилізації.

Задовольняючи позов, апеляційний суд послався на те, що частина спірних боєприпасів, які у період зберігання у Військовій частині віднесені до II категорії, були набуті Корпорацією у власність шляхом перерахування грошових коштів у рахунок їх оплати, а отже не підлягають поверненню МОУ та мають бути передані Корпорації.

Верховний Суд вважає такі висновки суду передчасними з огляду на таке.

У даному випадку правовідносини, що виникли між МОУ та Корпорацією за договором утилізації, стосувались надання останньою послуг із утилізації саме непридатних до використання боєприпасів і умови договору утилізації не передбачали набуття Корпорацією у власність як самих боєприпасів, так і продуктів їх утилізації (пункт 7.3 договору утилізації).

Відповідно приписів ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Судом апеляційної інстанції не враховано, що спірне майно - боєприпаси мають особливий статус державного військового майна і не можуть перебувати у вільному обігу, у тому числі вільно набуватися у власність приватними особами за плату.

Так, відповідно до Постанови № 376 вилучення і передача всіх видів озброєння, бойової та іншої техніки, боєприпасів, іншого окремого індивідуально визначеного (рухомого) майна здійснюється відповідно до Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою КМУ від 29.08.2002 №1282, з урахуванням таких особливостей:

- рішення про вилучення і передачу всіх видів озброєння, бойової та іншої техніки, боєприпасів, іншого окремого індивідуально визначеного (рухомого) майна приймається Міністром оборони або керівником іншого центрального органу виконавчої влади, який здійснює керівництво військовим формуванням, за погодженням з керівником органу, до сфери управління якого передається військове майно, не пізніш як протягом 24 годин з моменту надходження пропозицій про передачу такого майна.

Отже, як слушно зазначив відповідач, щодо спірного майна - придатних до використання боєприпасів II категорії КМУ встановлена спеціальна процедура вилучення з оперативного управління Військової частини. Застосовування такої процедури щодо спірного майна на користь Корпорації судом не встановлено.

Наведене вище та встановлені у справі обставини: (1) переведення спірних боєприпасів у II категорію придатних до використання за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України з одночасною забороною їх видачі Військовою частиною; (2) призупинення виконання робіт за договором утилізації та повернення до Збройних Сил України придатних до використання боєприпасів за рішенням Міністра оборони України, свідчить про відсутність правових підстав для передачі Корпорації спірних боєприпасів, які не підлягають утилізації, мають статус придатних до використання та у зв`язку з цим мають бути повернуті до МОУ. Саме до такого обґрунтованого висновку дійшов суд першої інстанції, з яким погоджується і Верховний Суд.

Таким чином, апеляційний суд припустився порушення норм матеріального права і помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

За таких обставин касаційна скарга є обґрунтованою, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Відповідно до ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі, як законне та обґрунтоване.

Оскільки Суд скасовує оскаржувану постанову апеляційного і залишає в силі рішення місцевого господарського суду, судовий збір за подання двох касаційних скарг у сумі 8 408 грн відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.03.2022 у справі №906/89/20 скасувати.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 28.01.2021 у справі №906/89/20 залишити в силі.

Стягнути з Корпорації «Таско» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 5/2Б; ідентифікаційний код 22866094) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 8 408 грн судового збору за подання касаційних скарг.

Доручити Господарському суду Житомирської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.