Рішення

від 08.03.2022 по справі 140/12912/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2022 року ЛуцькСправа № 140/12912/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2021 №275447-2406-0318 про нарахування зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб за 2021 рік в сумі 55243,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПС у Волинській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2021 №275447-2406-0318 про нарахування зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб за 2021 рік в сумі 55243,42 грн. Проте, позивач з податковим повідомленням-рішенням незгідний, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки 21.08.2020 позивач відчужив належну йому частку гаража по АДРЕСА_1 , та по акту приймання-передачі земельної ділянки передав орендовану ним земельну ділянку по вказаній адресі у комунальну власність, про що позивач направив керівнику ГУ ДПС у Волинській області копію акту приймання-передачі земельної ділянки від 21.08.2021. Таким чином, саме до нового власника гаража, перейшло право користування земельною ділянкою за вказаною адресою. А тому, просить суд задовольнити позовні вимоги, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.04.2021 №275447-2406-0318.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позов представник відповідача позовних вимог не визнав, та пояснив, що позивачу правомірно нараховано орендну плату та направлено відповідне податкове повідомлення-рішення. Зазначив, що відповідно до інформації, наданою Луцькою міською Радою, між Луцькою міською Радою та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди землі за кадастровим номером 071010004000011, площею 0,5821 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Договору позивач являється Орендарем земельної ділянки площею 5821 кв.м. Даний Договір укладений на підставі рішення сесії №5/112 від 31.01.2011 року, згідно якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення з кадастровим номером 0710100000:22:007:0040, Волинської області.

Відповідно до пункту 9 Договору плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене та те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,5821 га відповідно до коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2017-2019 року становить 1 841 447.33 грн., а тому ОСОБА_1 з 01.01.2017 повинна сплачуватись орендна плата у розмірі 55 243,42 грн. в рік.

При цьому, відповідно до листа Луцької міської ради від 23.03.2021 №4982/5 ОСОБА_1 так і не повернув Луцькій міській раді підписані два примірники акта приймання-передачі земельної ділянки площею 0,5821 га на АДРЕСА_1 , а тому дата повернення земельної ділянки Луцькій міській раді, проставлена позивачем в акті приймання-передачі (21 серпня 2020 року), не є дійсною, та договір оренди землі не вважається припиненим.

З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач повторно зазначив, що оскільки 21.08.2020 ним було відчужено належну йому частку гаража, тому обов`язок плати за землю перейшов до нового власника будівлі. Звертає увагу суду на те, що два екземпляри акту приймання-передачі земельної ділянки з підписами усіх сторін та завірений печаткою Луцької міської ради і Управлінням земельних ресурсів було передано в Луцьку міську раду, один екземпляр залишився у позивача. Крім того, 25.02.2021 та 10.06.2021 позивач цінним листом з описом відправив в Луцьку міську раду копію акту приймання-передачі земельної ділянки від 21.08.2020. При цьому, відправлена 10.06.2021 копія акту приймання-передачі земельної ділянки від 21.08.2020 була нотаріально посвідчена. З наведеного вбачається, що з 21.08.2020 земельна ділянка по АДРЕСА_1 , фактично перестала перебувати у користуванні в ОСОБА_1 та повернута у комунальну власність, а замість втраченого Луцькою міською радою акту приймання-передачі земельної ділянки від 21.08.2020 їй неодноразово направлялися копії даного акту, в тому числі і нотаріально посвідчену. У зв`язку із чим, вважає позовні вимоги підствними та такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 23.03.2011 між Луцькою міською радою та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди землі (далі Договір), що зареєстрований в Управлінні Держкомзему м. Луцька за кадастровим номером 071010004000011, площею 0,5821 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Договору ОСОБА_1 являється Орендарем земельної ділянки площею 5821 кв.м. даний Договір укладений на підставі рішення сесії №5/112 від 31.01.2011, згідно якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення з кадастровим номером 0710100000:22:007:0040, Волинської області.

Статтею 8 даного договору оренди землі сторони встановили строк дії даного договору - 5 (п`ять) років, а також те. що після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 9 Договору плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,5821 га відповідно до коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2017-2019 року становить 1 841 447, 33 грн., а тому з 01.01.2017 орендна плата складає 55 243,42 грн. в рік.

Також, судом встановлено, що 20.04.2021 Головним управлінням ДПС у Волинській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №275447-2406-0318 про нарахування зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб за 2021 рік в сумі 55243,42 грн.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 20.04.2021 №275447-2406-0318 протиправним, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України від 6 жовтня 1998 року №161 Про оренду землі (далі - Закон №161), іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Згідно пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати відповідно до пункту 288.4 тієї самої статті встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (стаття 124 Земельного кодексу України).

Статтею 13 Закону №161 визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ст. 21 Закону №161 орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно ст.31 Закону № 161 договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ст.34 Закону №161 у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Таким чином, документом, що підтверджує повернення земельної ділянки орендодавцю після припинення договору оренди землі, є акт приймання-передачі.

Тобто, у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної (комунальної) власності орендар повинен сплатити орендну плату за земельну ділянку державної (комунальної) власності за фактичний період перебування землі в користуванні у поточному році, а саме, до дати повернення земельної ділянки орендодавцю (відповідному органу виконавчої влади чи відповідальні сільській, селищній, міській раді), що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, у визначені ст.8 Договору строк орендар письмово не повідомив про намір продовжити дію договору оренди землі, відповідно до ст.31 Закону України «Про оренду землі», з 24.03.2016 дію договору оренди землі від 23.03.2011 року було припинено, що також підтверджується листами Луцької міської ради №1.1-11/6371 від 23.10.2017, №1.1-11/1210/2020 від 11.03.2020 та №6.1-7/1752/2020 від 04.05.2020.

Крім того, судом встановлено, що 21.08.2020 позивач відчужив належну йому частку гаража та по акту приймання-передачі земельної ділянки передав орендовану ним земельну ділянку у комунальну власність, а тому, згідно ст.120 Земельного кодексу України та п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України право користування земельною ділянкою та обов`язок плати за землю перейшов до нового власника будівлі.

В подальшому, 21.08.2021 два екземпляри акту приймання-передачі земельної ділянки з підписами усіх сторін та завірений печаткою Луцької міської ради і Управлінням земельних ресурсів було передано в Луцьку міську раду.

Крім того, 25.02.2021 та 10.06.2021 позивачем повторно було відправлено в Луцьку міську раду копію акту приймання-передачі земельної ділянки від 21.08.2020.

З наведеного вбачається, що з 21.08.2020 земельна ділянка по АДРЕСА_1 не перебувала у користуванні ОСОБА_1 , та повернута у комунальну власність, а копія акту приймання-передачі земельної ділянки від 21.08.2020 неодноразово направлялися Луцькій міській раді, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, після закінчення строку, на який було укладено Договір оренди землі, дію даного договору було припинено, а тому з 24.03.2016 відсутні будь-які підстави вважати позивача платником податкового зобов`язання з орендної плати на підставі договору оренди від 23.03.2011.

За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що без наявності укладеного у встановленому законом порядку договору оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , позивач не може бути платником визначеного в оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні податкового зобов`язання - орендної плати з фізичних осіб.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що у податкового органу не було правових підстав для донарахуванням позивачу плати за землю за 2021 рік згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 20.04.2021 №275447-2406-0318, оскільки позивач в 2021 році не був користувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про його протиправність, та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 908, 00 грн., який сплачений квитанцією від 29.10.2021 №NOW344286М.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 20.04.2021 №275447-2406-0318.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області, адреса: 43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 44106679.

Суддя Ю.Ю. Сорока